Структура права в пострадянських правових системах

Правові системи держав, що утворилися на пострадянському просторі, мають аналогічну з романо-германським правом струк¬туру права, визнаючи галузеву класифікацію. Основними галу¬зями права є: конституційне (державне), цивільне, адміністративне, кримінальне, фінансове, цивільно-процесуальне, кримінально-про-цесуальне, право соціального забезпечення, земельне, сільсько¬господарське, природоохоронне, трудове, фінансове, митне, ко¬мерційне, банківське право та ін.

Незважаючи на схожість структурної будови пострадянських правових систем, форма викладення нормативно-правового матеріалу в рамках галузей і інститутів має свою специфіку.

На відміну від більшості романо-германських правових систем, у пострадянських правових системах із радянського часу збере¬жено виділення сімейного, трудового і земельного права в окремі від цивільного права галузі з переважанням імперативних норм. Проте нові цивільні кодекси цих держав мають комплексний ха¬рактер і регулюють не тільки конкретні цивільно-правові інститути, але й питання спадкового, міжнародного приватного права та ін. Цивільний кодекс України1 складається з восьми книг, що регулюють питання не тільки речового, зобов'язального права, але й питання сімейного права (книга шоста), питання спадко¬вого права (книга сьома) і міжнародного приватного права (книга восьма).

Вплив «класичного» романо-германського права виявився в деякому ослабленні імперативних начал у сімейному праві, що сприйняв, зокрема, інститут шлюбного договору в нових сімейних кодексах (наприклад Сімейний кодекс РФ 1995 p., Сімейний кодекс України 2002 p.).

Трансформація регулювання цивільно-правових відносин почалася на рубежі 1980—1990-х pp. У 1986 р. в СРСР було дозволено індивідуальну трудова діяльність, у 1987 р. прийнята Ухвала про спільні підприємства, в 1988 р. — новий закон про кооперативи. Таким чином було легалізовано приватну власність і приватне підприємництво. Так Конституція України визнає три форми власності: приватну, державну і комунальну.

Підсумком реформи цивільного права стала кодифікація, що враховує досвід європейської кодифікації в цій сфері, а також особливості власних цивілістичних традицій. Завдяки новій ко¬дифікації в цій сфері було проведено розділення юридичних осіб на суб'єктів приватного і публічного права, виділено норми про особисті немайнові права фізичних осіб і ін. (ЦК РФ, ЦК Республіки Білорусь в 1998 p.).

На початку 90-х років XX ст. держави, що утворилися на пострадянському просторі, зіткнулися з необхідністю створення власного нового господарського законодавства, яке забезпечу¬вало б функціонування нових економічних систем цих держав.

Так в Україні у 2003 p., одночасно з Цивільним кодексом, було прийнято Господарський кодекс, що встановлює основи господа¬рювання в Україні і регулює господарські відносини, які вини¬кають у процесі організації і здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між суб'єктами і іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

З переходом до ринкової економіки, появою різноманіття форм власності, а також з ухваленням нових конституцій пострадянських держав, необхідність ухвалення нових трудових кодексів, покли¬каних реформувати трудове законодавство, стала очевидною. Нові трудові кодекси були прийняті в більшості держав, що утворилися на пострадянському просторі. Наприклад, Тру¬довий кодекс Республіки Таджикистан було прийнято в 1997 p., Трудовий кодекс Киргизької Республіки — у 1997 p., Трудовий кодекс Республіки Білорусь — у 1999 р. і т.ін. Ці кодекси регулюють нові відносини у сфері організації праці, взаємин працедавців і працівників, а також роль профспілок у цьому процесі.

Конституційне (державне) право регулює питання, пов'язані з політичною і соціально-економічною основою держави, закріп¬лені в конституції. Конституція, як політико-правове ядро та нор¬мативна основа правової системи пострадянських держав, володіє вищою юридичною силою в системі законодавства, оскільки її по¬ложення є основоположними. Конституції цих держав визначають як принципи функціонування, так і структуру, функції і механізм їх реалізації законодавчою, виконавчою і судовою владою.

Адміністративне право в структурі права пострадянських пра¬вових систем займає особливе місце, оскільки за допомогою його норм здійснюється управління соціальними процесами в суспіль¬стві. У 90-ті pp. XX ст. сфера адміністративного права в цих де¬ржавах зазнає корінних змін, направлених на оновлення регулю¬вання всього комплексу адміністративно-правових відносин. Перш за все, зросла роль законів у регулюванні діяльності адміністрацій і, відповідно, зменшилася роль підзаконних актів.

Для реалізації цих цілей починається активний розвиток проце¬суальної складової адміністративного права, шляхом розроблення процесуальних процедур багатьох видів адміністративної діяль¬ності. Так в Україні у 2005 р. було прийнято Кодекс адміністра¬тивного судочинства, до юрисдикції якого входить розгляд скарг на рішення, дію або бездіяльність суб'єктів публічно-правових відносин1.

Сфера кримінально-правових відносин також зазнала корін-них змін. У всіх пострадянських державах було прийнято нові кримінальні кодекси. КК Російської Федерації прийнятий в 1994 p., КК Республіки Білорусь — у 2001 р.

Так новий КК України 2001 р2. замінив колишній, прийнятий ще 1960 p., і відображає нову кримінально-правову політику, зу¬мовлену новою соціально-економічною і політичною ситуацією, що склалася в Україні. Новий КК України відображає досягнення сучасної науки кримінального права, ґрунтується на Конституції

України і загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

КК Азербайджанської Республіки1, прийнятий у 1999 p., свід¬чить про характерну в цілому для законодавства Азербайджану спадкоємність раніше прийнятих законів з тими, що прийняті пізніше, зумовленими новими реаліями життя суспільства. Це пов'язано зі змінами, що відбулися в політичній і економічній системі Азербайджанської Республіки, що отримали закріплення в новій Конституції. У КК інакше визначено значущість для Азербайджану об'єктів кримінально-правової охорони. Особлива частина КК починається не з розділу про захист державних ін¬тересів, а з розділу про злочини проти миру і безпеки людства. Тепер як самостійні виділено нові розділи: розділ XXII «Злочини проти неповнолітніх і сімейних відносин», розділ XXVIII «Еко-логічні злочини» і розділ XXX «Злочини у сфері комп'ютерної інформації».

Новий КК Латвійської Республіки побудовано за іншим прин¬ципом. Загальна частина КК складається з таких розділів: мно¬жинність злочинів, суб'єктивна сторона злочину, стадії здійснення злочинного діяння, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання. На перше місце особлива частина КК ставить розділ про злочинні діяння проти людства, миру, військові злочини та геноцид. В особливу частину КК включені розділи, невідомі ко¬лишньому КК, зокрема про злочинні діяння проти природного середовища, проти безпеки руху та ін.

Відмінності в кримінальних кодексах держав пострадянсь-кого простору виявляються і у виді покарань, передбачених за вчинення злочинів. Наприклад, КК Казахстану 1998 р.2 перед-бачає десять видів покарань: штраф, позбавлення права посі-дати певну посаду або займатися певною діяльністю, притягнення до громадських робіт, виправних робіт, обмеження

службі, обмеження свободи, арешт, утримання в дисциплінарній військовій частині, позбавлення волі і страта. КК Республіки Білорусь 1999 р. передбачає тринадцять видів покарань. Додатково до вищеперелічених видів додаються конфіскація майна, позбав¬лення військового або спеціального звання і довічне ув'язнення.

В КК України передбачено такі види покарань: штраф, поз-бавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення права посідати певні посади або займатися певною діяльністю, суспільні роботи, виправні ро¬боти, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна, арешт, обмеження волі, утримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Тобто до системи покарань входять 12 різноманітних покарань. Чотири з них — суспільні роботи, служ¬бові обмеження для військовослужбовців, арешт і обмеження волі — це новели, які не були раніше відомі чинному кримінальному законодавству України.

Кримінальні кодекси деяких пострадянських держав перед-бачають страту (Російська Федерація, Казахстан, Узбекистан, Білорусь), хоча на неї встановлено мораторій. А в інших державах дана міра покарання взагалі не передбачається (Латвія, Литва, Естонія, Україна).

Отже, незважаючи на істотні зміни в структурі права в де-ржавах, що утворилися на пострадянському просторі, вона харак¬теризується спільними властивостями і ознаками. Разом із тим, це не виключає існування відмінностей як у рівні розвитку, так і у підходах до її формування.

Дата добавления: 2014-01-07