Технології опрацювання дискусійних питань

Дискусія - широке публічне обговорення якогось спірного питання. Участь у дискусії сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Запорукою успішності дискусії є її чітка організація:

- ретельне планування;

- чітке дотримання правил ведення дискусії усіма її
учасниками;

- дотримання визначеного регламенту.

Щоб навчити школярів дискусійним формам роботи, треба розпочинати; простіших технологій:

1. Метод ПРЕС

2. Займи позицію
3. Зміни позицію.

4. Неперервна шкала думок ("Континуум",
„Нескінченний ланцюжок").

Далі можна використовувати власне такі дискусії:

1. Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу.

2. Оцінювальна дискусія.

3. Дебати.

Важливо по закінченні дискусії підвести підсумки, проаналізувати дії учасників. Для закріплення отриманих у процесі дискусії знань можна дати учняв письмове завдання (детальніше див. додаток 6).

3. Проектна технологія (метод проектів)

Метод проектів виник у 20-і роки XX століття у США Спочатку його називали „методом проблем" і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та осві­ті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі

Лж Дьюї. Він пропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учнів, у відповідності з їхніми інтересами. Діти мали розв'язувати життєво важливі для них проблеми, а розв'язання - здобуття нових знань та їх застосування на практиці. Послідовник Дж-Дьюї американський учитель В.Х.Кілпатрик практично втілив цю ідею і назвав спосіб організації роботи з учнями методом проектів. Ним запропонована така класифікація проектів:

- продуктивний (створюючий) проект, пов'язаний з
трудовою діяльністю (конструкторською, створен­
ням макета, доглядом за рослинами і тваринами);

- споживчий проект - підготовка екскурсій, надання
послуг, організація дозвілля;

- дослідницький проект (біологічний, фізіологічний,
технічний, розв'язання історичних чи літературних

проблем);

- навчальний проект (проект-вправа) - для оволо­
діння певними навичками.

У той самий час ідея проектного навчання захопила російського педагога С.Т.Шацького, який очолив групу співробітників для розроблення проектів для практики викладання. В 20-х роках ці ідеї втілювались у навча­льно-виховний процес школи, але після відомої постанови ЦК ВКП(б) 1931 року - заборонено.

У зарубіжній педагогіці використовувався і успішно розвився. В нашій школі в нових умовах почав відроджуватися і займати достойне місце серед інших засобів навчання і виховання.

Метод проектів - це спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію), яка має завершитись реальним практично відчутним

Результатом.

Педагогічна технологія „метод проектів" містить у собі сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних, методів, творчих за своєю суттю. Недаремно цю техно-логію відносять до технологій XXI століття.

Технологія проектування — це розв'язання учнем або групою учнів певної проблеми, яке передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів і засобів навчання, а з другого — інтегрування знань та умінь з різних галузей науки, техніки, мистецтва. Результати мають бути „відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична конкретний результат, готовий до впровадження.

Мета навчального проектування - здобуття школярами досвіду практичної діяльності.

Завдання:

- навчити учня самостійно здобувати знання та
застосовувати їх для розв'язання нових пізнава­
льних і практичних завдань;

- сприяти розвитку комунікативних здібностей;

- розширити коло спілкування школярів;

- прищепити уміння користуватися дослідницькими
прийомами: збирати та аналізувати інформацію,
висувати гіпотези, робити висновки.

Основні вимоги до використання технологій:

• наявність цікавої для учнів значущої соціальної
проблеми;

• передбачуваність результатів (доповідь, репортаж,
альбом тощо);

• самостійна діяльність учнів (індивідуальна, парна,
групова);

• структурованість змістової частини проекту (з
вказівкою практичних результатів);

• використання дослідницьких методів і певної
послідовності дій:

визначення проблеми і завдань дослідження; висунення гіпотези; вибір методів дослідження;

обговорення способів оформлення кінцевих результатів;

- збір, систематизація і аналіз отриманих даних; підведення підсумків, оформлення результатів, їх презентація; висновки, висунення нових проблем дослідження.

Дата добавления: 2014-01-07