Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Проблеми реформування Збройних сил України. Досвід реформування ЗС країн Центральної та Східної Європи, а також Росії дає змогу визначити коло питань

Досвід реформування ЗС країн Центральної та Східної Європи, а також Росії дає змогу визначити коло питань, що суттєво впливають на головні напрями воєнної реформи в Україні, а саме:

1. Хід реформи Збройних сил України свідчить про те, що завдання проміжного етапу повністю не виконані. В основі цих невдач лежить ряд обставин, а саме:

• реформа Збройних сил збіглася з процесом створення основ української оборонної політики, що й досі не завершився. Держава і суспільство в цілому не визначили для себе довгострокові цілі внутрішньої та зовнішньої політики, місце України в системі регіональної й глобальної безпеки, систему потенційних і реальних загроз, а також засоби, за допомогою яких держава має намір підтримувати свою безпеку на необхідному рівні;

• погіршення економічних умов розвитку держави об'єктивно викликало згортання оборонних програм і фінансування Збройних сил по залишковому принципу. Відсутність чіткого уявлення про субординацію пріоритетів на найближчу і тривалу перспективу в розвитку армії з урахуванням економічних можливостей держави блокує будь-яку програму реформи Збройних сил і врешті-решт перетворить армію з інструмента забезпечення безпеки на чинник нестабільності;

• завдання реформування Збройних сил з самого початку не відповідали реаліям. У цих умовах монополія військових на розробку подібних проектів і відсутність альтернативних програм за участю цивільних фахівців і незалежних експертів і надалі будуть народжувати фантастичні, відірвані від дійсності документи;

• в умовах перехідного суспільства, у яких перебуває Україна, будь-який перспективний документ, у тому числі й Концепція військової реформи, можуть тільки визначати пріоритетні завдання й проміжні орієнтири з постійним їхнім коригуванням залежно від конкретних реалій внутрішнього розвитку країни і особливостей міжнародної ситуації.

2. ЗС України націлені на виконання функцій, які держава у найближчі 10-16 років не зможе забезпечити матеріально та фінансово. Наголошується при цьому на виконанні зовнішньої функції в той час, як за всіма ознаками внутрішні конфлікти на етнічному, політичному, релігійному ґрунті створюють головні загрози національній безпеці держави.

3. Українські ЗС трансформуються, виходячи з вимог ведення широкомасштабної регіональної війни четвертого покоління. Реальна загроза збройного нападу іноземних країн на Україну у сучасних умовах — надзвичайно низька. Враховуючи всі можливі шляхи розвитку подій у майбутньому, можна виділити три умовні варіанта залучання ЗС для упередження зовнішнього збройного нападу.

Перший - відбиття агресії ЗС західних країн (а також Туреччини), які межують з Україною, або надають свою територію третім країнам для здійснення збройного нападу. Такий варіант може бути наслідком воєнно-політичної інтеграції України у Ташкентський договір за умов посилення силового протистояння Росії з НА ТО. У цьому випадку Збройні сили України матимуть справу не з польськими, угорськими, турецькими, або румунськими (Румунія теж найближчим часом стане членом Альянсу) військами, а з об'єднаною військовою силою євроатлантичної спільноти, яка має змогу вести війни шостого покоління з використанням високоточної зброї та новітніх технологій. Сподіватись на те, що українська армія виконає поставлені перед нею завдання - не доводиться.

Другий віртуальний варіант - це відбиття збройного нападу з боку Росії. За кількісними та якісними показниками російська армія має значні переваги над українською, і ці переваги в майбутньому тільки зростатимуть. Маючи на озброєнні стратегічні та тактичні системи ядерної зброї і визначивши можливість їх застосування у звичайному збройному конфлікті, Росія не може програти війну. У цій ситуації знову ж таки проглядається розбіжність у підходах до можливого збройного конфлікту з точки зору чіткої позиції держави у визначенні питання: до якої війни мають бути готові ЗС?

Третій варіант з самого початку виключає вплив ЗС України на розвиток подій, якщо Росія та НАТО спробують вдатися до тактики з'ясування відносив на "нейтральній території", як це мало місце за часів біполярного протистояння. Для цієї ролі найкраще підходить країна-буфер, що має для цього всі необхідні умови: російську військово-морську базу на своїй території (будь-яка провокація збройного нападу на російську військово-морську базу може призвести до розгортання збройних дій на території України); самопроголошений нейтралітет, населення, одна частина якого спрямована на Захід, інша на Схід; вищі законодавчі та виконавчі органи держави, які конкурують між собою у визначенні зовнішньополітичних пріоритетів, наявність сильних регіональних еліт, які проводять самостійну, подеколи таку, що суперечить державній, політику і таке інше.

5. Поза увагою військових, які, по суті, перебрали на себе проведення воєнної реформи, залишилися питання ведення так званої "безкровної війни", а саме: розробку новітніх комп'ютерних технологій впливу на економічний та військовий потенціал можливого супротивника, ведення радіоелектронної боротьби та використання ЗМ1 для досягнення тактичних та стратегічних цілей.

6. Найактуальніші для національної безпеки України питання — гарантоване забезпечення країни енергоносіями, розвиток системи транспортних коридорів — не увійшло у пріоритетні завдання силових міністерств. Проблеми забезпечення військової безпеки транспортних коридорів не мають адекватного відображення у планах реформування військової сфери. У цілому проблема забезпечення воєнної безпеки України має багато аспектів: політичних, економічних, соціальних, правових і чисто військових. Більшість із них необхідно вирішувати під час воєнної реформи.

Для цього необхідно розробити теоретичні основи і створити правому базу воєнної безпеки. У ній повинні бути сформульовані інтереси держави, які потрібно забезпечувати воєнно-політичними засобами, а також існуючі і потенційні загрози її безпеці. Вимагає остаточної розробки Воєнна доктрина держави, без прийняття якої проведення воєнної реформи уявляється неможливим. Очевидно, було б доцільним, щоб після розробки зазначених документів вони були б обговорені і схвалені конституційними органами (краще як закони, або відповідні Укази Президента) і тільки потім були прийняті до реалізації. Необхідно також визначити в країні єдиний вищий орган воєнного управління. Йдеться про координацію зусиль усіх силових структур при виконанні загальних задач на випадок війни. У мирний час функції і завдання кожного силового відомства повинні бути чітко визначені і розмежовані між собою. Таким чином велике коло питань лишається поза увагою і головною причиною цьому є відсутність теоретично і методологічно розробленої теорії воєнної безпеки, як когнітипної частини теорії національної безпеки, котра виступає інтегруючим науковим виміром знань про безпеку.

Висновки

1. Діяльність державних органів - як сукупності елементів системи забезпечення воєнної безпеки, повинна носити комплексний характер, підпорядкований єдиній меті захисту українських національних інтересів. Система забезпечення воєнної безпеки повинна стати єдиним, чітко функціонуючим механізмом, який адекватно і з мінімальною затримкою реагує на зміни обстановки у світі та виникаючі при цьому воєнні небезпеки і загрози для України. В основу діяльності елементів системи повинен бути покладений державницький, а не кон'юнктурний, політично заангажова-ний, сьогочасний підхід, спрямований на збільшення ролі певної структури в суспільстві.

Координуючим органом в питаннях забезпечення військовій безпеці і узгодженні діяльності всіх її елементів повинна стати існуюча Рада Безпеки РФ.

2. Удосконалення законодавчої бази має бути спрямовано на розв'язання наступних питань:

• визначення порядку розробки, узгодження і затвердження заковів і нормативно-правових актів України, пов'язаних із забезпеченням воєнної безпеки держави;

• істотне підвищення якості законів і нормативно-правових актів України;

• державна зацікавленість урядових органів в першочерговому фінансовому забезпеченні ефективного функціонування законодав чих актів, що приймаються, з питань забезпечення воєнної безпеки України і їх персональна відповідальність за їх виконання;

• державний підхід до процесу розробки і ухвалення, а також до змісту законів (нормативно-правових актів), які не повинні відображати номенклатурні інтереси, а тим більше підстроюватися під погляди чи то окремого державного діяча чи то правлячої еліти.

3. Структура, чисельність і оснащення Збройних сил України мають відповідати рівню існуючих і потенційних військових загроз і економічним можливостям України.

4. Встановлення оптимальної чисельності особового складу, озброєння і воєнної техніки повинне мати місце лише після вирішення ряду завдань:

• оцінка військово-політичної обстановки, визначений місця України в сучасному світі і в регіоні;

• аналіз потенційних і реальних загроз для України і оцінка стану збройних сил держав — потенційних супротивників.

• визначення завдань Збройних сил України з відбиття можливої зовнішньої агресії.

Основним фундаментом повинні стати такі категорії, як територія України, її геостратегічне розташування, економічні можливості та демографічна ситуація.

Лише після одержання відповідей на поставлені питання, можна говорити про кількісний і якісний склад Збройних сил України.

Євроінтеграція є політичним курсом держави, а не критерієм розбудови її Збройних сил

 

Загальні Висновки

1. Україна - європейська держава. Загрози та небезпеки для нашої держави мали місце і раніше як на Заході і Сході, так і на Півдні. Нерідко воєнна небезпека виникала н усередині держави. Зараз, як ніколи раніше, воєнна безпека України, ослабленої в економічних і військових відносинах, в значній мірі залежить від поміркованості політиків. Вимогами до них є здатність:

• проводити всебічний аналіз потенційних воєнних загроз і реальних небезпек;

• ухвалювати рішення, адекватні обстановці, що складається, з прогнозом на майбутнє.

При цьому необхідно пам'ятати про мистецтво вибору союзників і нейтралізації ворогів. На даному етапі розвитку нашої держави саме така політика повинна зіграти головну роль в забезпеченні воєнної безпеки України, яка з одного боку прагне до вступу до НАТО, а з іншого проголошує Росію своїм стратегічним партнером.

У світі не зникли сили і чинники, дія яких може призвести до військових зіткнень: ця наявність міждержавних і інших суперечностей, що раніше традиційно вирішувалися військовою силою, агресивний настрій деяких існуючих політиків світу, які вважають, що основною формою вирішення будь-яких конфліктів є застосування збройної сили.

У цій ситуації Україні, щоб зберегти себе як суверенну і соборну державу, слід, по-перше, використовувати всі можливі мирні засоби. По-друге, і це, має усвідомити нова влада — тримати у постійній готовності до використання для стримування і відбиття можливої агресії силові засоби — Збройні сили.

2. Найважливішим елементом воєнної безпеки є система забезпечення воєнної безпеки держави, під якою розуміється механізм, що перетворює прийняту державою стратегію в області воєнної безпеки на скоординовану діяльність конкретних відомств, організацій, громадських об'єднань і громадян на основі чинного законодавства.

Побудова системи забезпечення воєнної безпеки України, адекватної прогнозованим військовим загрозам її національній безпеці і умовам соціально-економічного розвитку є нині однією з нагальних проблем держави.

Слід зазначити, що її рішення залежить не лише від достатнього і своєчасного фінансування воєнної сфери, а й від створення ефективної системи керівництва військовим будівництвом і управління військовою організацією України, від розробки і вдосконалення в цілому теоретичних і організаційних основ формування і планування розвитку воєнної організації країни, а також механізму реалізації основних напрямів військового будівництва з урахуванням кардинальної зміни характеру збройної боротьби, що відбулася за останні десятиліття, із застосуванням сучасної зброї і технічних засобів.

Наявність структур забезпечення воєнної безпеки не розв'язує всіх проблем воєнної безпеки в країні. Вони можуть бути вирішені лише за умови діяльності цих структур у рамках єдиної органічно функціонуючої системи. Необхідний єдиний підхід до проблем воєнної безпеки, вироблений в масштабах держави, а також не лише наявність відповідного законодавства, а розроблення механізмів його реалізації і впровадження у життя.

Важливу роль в системі забезпечення воєнної безпеки відіграє наявність єдиного органу, що здійснює координацію діяльності елементів системи забезпечення воєнної безпеки.

Координуючим органом у питаннях забезпечення воєнної безпеки і узгодженні діяльності елементів системи воєнної безпеки є Рада Національної безпеки і оборони України.

3. Удосконалення законодавчої бази для забезпечення воєнної безпеки держави та діяльності призначеної для цього системи має бути спрямовано на:

• визначення порядку розробки, узгодження і затвердження законів і нормативно-правових актів України, пов'язаних із забезпеченням воєнної безпеки держави;

• розроблення програми розвитку законодавства у сфері забезпечення воєнної безпеки;

• істотне підвищення якості законів і нормативних правових актів України;

• державну зацікавленість і юридичну відповідальність урядових органів у першочерговому фінансовому забезпеченні ефективного функціонування законів, що приймаються, і нормативних правових актів, що стосуються сфери воєнної безпеки України.

4. Структура, чисельність і оснащення Збройних сил України мають відповідати рівню існуючих і потенційних військових загроз і небезпек національній безпеці Україні, а не стандартам Європейського Союзу. Збройні сили мають бути здатні вирішувати задачі по захисту національних інтересів України у регіональній війні та готовим до ведення війн шостого покоління.

5. Важливим компонентом майбутнього незалежності є реформування Збройних сил України, яке не є тотожним їх знищенню і скороченню, що відбувається зараз. Реформування це процес, спрямований на формування оптимальної структури Збройних сил, здатної ефективно вирішувати завдання щодо забезпечення національної безпеки. Скорочення армії, зменшення строку навчання офіцерів стратегічного і тактичного рівнів призведе до фатальних наслідків — відсутності воєнної еліти, здатної вирішувати завдання щодо забезпечення національної безпеки України.

6. З урахуванням тимчасової економічної неспроможності держави формувати системні Збройні сили, в яких би всі роди військ були однаково добре підготовлені, постає потреба в окресленні пріоритетів розвитку Збройних сил України. Такими, на наше переконання, є сили повітряно-космічної оборони, а також сили ядерного стримування.

Держава має готувати Збройні сили не до тих воєн і не проти таких супротивників, які загрожували нам у минулому або загрожують нам у далекому майбутньому, а вже завтра і навіть сьогодні. Відмову від завдання готовності до кругової оборони, безумовно, слід вітати, але будівництво Збройних сил країни в плані їх здатності до відбиття агресії на одному напрямі є лише напівзаходом, що не відображає реалій збройного протиборства сучасності. Для того, щоб поставити ту або іншу країну "на коліна" разом з вторгненням угрупувань сухопутних сил (традиційний спосіб), буває також досить могутньої безконтактної дії на ключові державні і військові об'єкти. Причому дія здійснюється в основному силами і засобами повітряно-космічного нападу, засобів сторони, що обороняється, що все частіше знаходяться поза зоною дії. Очевидно, що виникає завдання пошуку асиметричних засобів протидії агресору у разі даного сценарію подій і при цьому засоби повітряно-космічної оборони країни покликані зіграти одну з вирішальних ролей.

Головною особливістю збройного протиборства сучасності є те, що відбувся перерозподіл ролі різних сфер в його ході, а саме — хід і результат збройної боротьби переважно визначатиметься результатами протиборства в повітряно-космічній сфері, а угрупування сухопутних військ і військово-морських сил покликані закріпити досягнутий військовий успіх і своїми діями забезпечити досягнення політичної мети війни (озброєного конфлікту).

Відтак, Україна має реформувати Збройні сили якісно, створюючи такі роди військ, котрі могли б забезпечити національну безпеку у XXI столітті. До таких військ, окрім сухопутних і військово-морських сил, а також сил швидкого реагування, належать сили повітряно-космічної оборони, а також сили ядерного стримування. Саме дані сили у майбутньому і вирішуватимуть завдання геополітичних лідерів у разі застосування силових компонентів. Сила держави полягає у її впевненості в майбутньому, яка ґрунтується на повазі інших до неї.

7. Потребує докорінної зміни як Закон України "Про основи національної безпеки України", так і Воєнна Доктрина, в яких по суті відображений пасивний стан України (недопущення, унеможливлений тощо). Формування потужної держави передусім передбачає формування системи активних заходів, зміст яких має відповідати проголошеним національним інтересам, і меті розвитку українського суспільства.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Путі реформування Збройних сил України | Сложные методы оценки. NPV, IRR, mirr, dpp
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 436; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.026 сек.