Кредитування малих підприємств

Кредитування малих та середніх підприємств

Тема 7: КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Лекція № 12

1. Кредитування малих підприємств

1.1. Фінансово-кредитна підтримка суб'єктів підприємницької діяльності

2. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів

2.1. Кредитування підприємств через відкриття кредитних ліній міжнародними валютно-кредитними організаціями

2.2. Кредитування експорту вітчизняних підприємств за рахунок ресурсів міжнародних фінансово-кредитних інститутів

Важливим джерелом інвестиційних ресурсів малих та середніх підприємств можуть бути надані їм банківські кредити.

Міжнародні кредити можуть надаватись у гривнях, євро та доларах США.

Мікрокредити можуть отримувати:

• приватні підприємці (без створення юридичної особи);

• малі підприємства всіх сфер економічної діяльності недер­жавної форми власності (з чисельністю постійних працівників не більше 150 осіб).

Погашення кредитів здійснюється помісячно рівними части­нами. Відсотки нараховуються на залишок кредиту за фактичне його використання.

Надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, суб'єктам ма­лого і середнього підприємництва в Україні покладено на кре- дитно-гарантійну установу, створену відповідно до Указу Прези­дента України «Про утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва» № 540/99 від 20.05.99, організаційно-правове забезпечення діяльності якої по­кладене на Державний комітет України з питань розвитку під­приємництва разом із Національним банком України, а засновни­ком цієї установи з боку держави є Український фонд підтримки підприємництва.

В Україні створений Прокредитбанк (колишній «Мікрофінансовий банк» (МФБ)) — перша фінансова установа, яка спеціалі­зується на кредитуванні малого бізнесу та орієнтована на потреби малого підприємництва.

Як забезпечення кредитів можуть виступати:нерухомість; обладнання; транспорт; товари;застава та порука третіх осіб.

Мікрокредити не надаються:

♦на виробництво тютюнових виробів, алкогольних напоїв, зброї;

♦торгівлю цінними паперами;

♦розвиток ігрового бізнесу.

Для отримання кредиту підприємець подає заявку з усіма да­ними про кредитора, суму, мету, забезпеченість та термін кредиту.

До заявки надаються такі документи:

1.Квартальні звіти (баланс, форма № 2, довідка до форми № 2, форма № 5) за поточний рік.

2.Копії документів засновника, документів про реєстрацію, (перереєстрацію), а також підтвердження повноважень керівників.

3.Копії паспортів керівників, які мають право підпису, і голов­ного бухгалтера.

4.Копії договорів про оренду приміщень та транспорту, про спільну діяльність.

5.Виписку про рух грошей на поточному рахунку за останні три місяці

6.Довідку з обслуговуючого банку, який обслуговує заявника, щодо браку/наявності інших кредитів.

7.Копії ліцензій на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів.

8.Список дебіторів та кредиторів заявника на момент подання заявки (зі строками розрахунків).

9.Документи, що підтверджують право власності на можли­вий предмет застави.

10. Будь-які інші документи, котрі можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахунки-фактури, контракти, мит­ні декларації тощо).

Приватні підприємці, що працюють без створення юридичної особи, в банк подають:

1.Копію паспорта.

2.Копію свідоцтва про державну реєстрацію.

3.Копію довідки про надання ідентифікаційного коду.

4.Копії ліцензії на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів.

5.Накладні, господарські договори і/або інші документи, що підтверджують діяльність підприємця.

6.Документи, що підтверджують право власності на можли­вий предмет застави.

7.Будь-які інші документи, які можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахунки-фактури, контракти, мит­ні декларації тощо).

8.Декларацію про доходи за останній рік.

Кредитування сфери малого бізнесу є перевіреним ефектив­ним методом економічного розвитку, який охоплює велику кількість приватних власників та мікропідприємств у розвинених країнах світу.

У країнах, що розвиваються, малі та мікропідприємства мит­тєво адаптуються до швидкозмінних умов ринку, оскільки вони активно проникають у всі його сфери, забезпечують зайнятість значної кількості працівників та сприяють збільшенню ВВП. При­чиною особливої уваги до мікропідприємств є потенційна мож­ливість їх зростання. Приблизно 2—5 % усіх мікропідприємств перетворюються на малі та середні підприємства. *

За визначенням Агентства США з міжнародного розвитку (ШАГО) та інших міжнародних організацій, до мікропідприємств належать компанії з чисельністю зайнятих менше 10 осіб, хоч у США і Польщі такі підприємства мають штат менший за 5 осіб. Крім того, експерти США вважають мікропідприємствами такі біз- нес-структури, що потребують фінансування в розмірі, меншому за 25 тис. дол. Ці підприємства різняться за розміром та спеціалізацією і майже ніколи не мають доступу до традиційних джерел кредиту­вання й капіталу через невеликі розміри, брак додаткового майново­го забезпечення, нестачу коштів і досвіду управління. Мікрокреди- тування, що використовується як стратегія економічного розвитку, спрямоване на фінансування найдрібніших підприємств.

Тому в розвинутих країнах світу існують спеціальні організа­ції, пов'язані з мікрокредитуванням. Вони ставлять перед собою такі завдання:

-надання малим підприємствам венчурного капіталу на почат­ку виконання проекту для створення робочих місць і забезпечен­ня економічного зростання в майбутньому;

-надання підприємствам можливості отримання додаткового прибутку;

-надання кредитів і фінансування мікро- і малих підприємств, що належать підприємцям, які не мають доступу до звичайних джерел фінансування.

Прикладом механізму кредитування малих підприємств може бути польський фонд під назвою «Мікро». Проект створено в 1994 році для здійснення програми Польсько-американського фон­ду підприємництва (ПАФП), яка передбачала фінансову підтримку розвитку мікропідприємництва в Польщі. Фонд має представництва в 32 містах Польщі, завдяки чому є можливість охопити підприєм­ців з усіх регіонів країни. Фонд «Мікро» надає позички, рівень по­вернення яких дорівнює приблизно 98 %. Одержані фондом «Мік­ро» прибутки збільшують його позичковий капітал. Це дає змогу постійно фінансувати все більшу кількість малих підприємств.

Єдиним забезпеченням позички, якого вимагає фонд «Мікро», є цивільна порука та власна вексельна порука особи, яка одержує позичку.

Фонд надає цільові позички на найкоротший термін, що дає змогу ефективно використовувати й своєчасно сплачувати їх. Суми позичок коливаються в межах від 3000 до 30 000 злотих (від 700 до 7000 дол. США), причому величина першої позички не перевищує 10000 злотих (2400 дол. США), а за наступних (об­ґрунтованих) позичок сума може поступово зростати до 30000 зло­тих. Позички сплачуються щомісяця рівними частинами, що скла­даються з основної суми боргу та відсотків, нарахованих згідно з постійними відсотковими ставками, у термін, не більший за 12 мі­сяців. Розмір номінальних річних відсоткових ставок залежить від способу поруки за позичкою.

Діяльність організації з мікрокредитування має такі особливості:

1)відсоткові ставки за цими кредитами вищі ніж відсоткові ставки за кредитами в банківській системі;

2)прискорено й спрощено процедуру кредитування й контро­лю з метою зниження адміністративних витрат;

3)підвищення рентабельності і забезпечення своєї фінансової стабільності в довгостроковій перспективі.

Перевірений у багатьох країнах досвід надання мікрокредитів свідчить, що такий механізм часто виявляється набагато успіш­нішим для задоволення потреб підприємців, ніж кредитні про­грами комерційних банків або кредитних спілок, особливо щодо умов надання гарантій. При цьому відкривається можливість за- початкування підприємцем власної справи на прийнятних для кредитора і кредитоодержувача умовах.

Дата добавления: 2014-01-07