Анотація

ПЛАН

Вступ

«Економіка праці» — це наука про працю. Праця відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства й людини. Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей.

Процес праці містить три основні моменти:

ü доцільну діяльність людини, тобто власне працю;

ü предмет праці, на який спрямована праця;

ü засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці.

У процесі праці формується система соціально-тру­дових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.

Система суспільних відносин визначає характер праці. Розрізняють загальні і часткові ознаки праці.

Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці. Вони виявляються також у суспільній природі праці; у ступені примушування до праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробництва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспільною, вільною і вимушеною. Часткові ознаки характеризують специфічні особливості функціонування робочої сили.

Зміст і характер праці тісно взаємозв’язані. Вони взаємообумовлюють один одного і змінюються під впливом розвитку продуктивних сил і суспільних відносин.

Отже, предметом дисципліни «Економіка праці» є праця, взаємовідносини між людьми в процесі трудової діяльності, розвиток і використання трудового і творчого потенціалу працівників, підвищення ефективності і дохідності праці та рівня її оплати.

В умовах становлення і функціонування ринкової економіки, різноманітності форм власності набуває великого значення вивчення проблем продуктивності, удосконалення оплати праці, організації і нормування, поліпшення планування трудових показників.

Мета курсу полягає у формуванні у студентів системи теоретичних і практичних знань з питань регулювання соціально-трудових відносин, оплати праці, стимулювання оптимального використання ресурсів і підвищення продуктивності, ефективності праці, планування праці.

Завдання курсу:

ü висвітлення теоретичних аспектів сучасних проблем економіки праці;

ü формування у студентів практичних навичок і вмінь до управління працею;

ü розвиток здібностей до науково-дослідної роботи, самостійності і відповідальності у роботі;

ü формування професійних здібностей у майбутніх фахівців щодо вирішення проблем економіки праці.

Конспект містить матеріал, який всебічно і докладно розкриває зміст основних питань тем курсу. Конспект складється з двох частин – відповідно до фаз відтворення ресурсів для праці. В даній - другій частині розглянуто матеріали щодо питань використання й стимулювання людських ресурсів, як носіїв ресурсів до праці. Конспект спирається на наявну базову літературу (підручники, посібники) і має на меті показати специфіку підходів до аналізу конкретних питань курсу. В конспекті розкривається зміст основних категорій кожної теми та показуються взаємозв’язки між ними у текстовому, табличному, формалізованому та графічному вигляді.

ЛЕКЦІЯ № 7 (2 години)

Тема 7: “ Організація і нормування праці ”

Мета: розкрити сутність та завдання організації праці.

1. Поняття, зміст і завдання організація праці.

2. Поділ і кооперування праці.

3. Організація, планування і обслуговування робочих місць.

4. Трудовий процес і його раціоналізація.

5. Умови праці. Їх оцінка.

В даній лекції розглянуто основні складові процеси організації праці; надано визначення робочого місця та обґрунтовано процеси його організації, планування та обслуговування; визначено зміст, послідовність та складові трудового процесу.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:

3. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учеб. для вуза. – М.: ЮНИТИ, 1999.

4. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання – Прес, 2001.

5. Михайлов Є. П., Мерзляк А.В., Корецький М.Х., Михайлова Г.О. Економіка праці: навч. посібник / за ред. Михайлова Е.П. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001 – с. 228.

6. Рофе А.И., Жуков А.Л. Теоретические основы экономики и социологии труда, 1999.

7. Экономика труда./ Под ред. П.Э. Шлендера и Ю.П.Кокина, М.: Юрист,2002 – с.592.

1. - [1, с.169], [2, с. 154-158], [4, с.144-151, 166-193], [5, с.146-148]

2.- [1, с. 169-179], [2, с. 158-161], [4, с.152-154], [5, с. 149-150]

3.- [1, с 179-189], [2, с. 161-163], [4, с.154-159], [5, с. 150, 176-180]

4.- [2, с.163-166], [4, с. 159- 160], [5, с. 142-146, 152-158]

5.- [1, с. 194-201], [2, с. 166-169], [4, с. 161-163], [5, с. 161-176, 182-202]

1. Поняття, зміст і завдання організації праці.

Термін " організація " має декілька значень.

Перше значення – це внутрішня впорядкованість, узгод­женість взаємодії відносно окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці на підприємстві – це система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами вироб­ництва та між собою, що утворює певний порядок здійснен­ня трудового процесу. Суттєвою ознакою організації праці і порядок трудового процесу на підміну під безпорядку як ознаки відсутності організації праці.

Друге значення терміну " організація " – це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв'язків між частинами цілого. Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово "організовування", але воно по по­ширене в українській мові. Тобто це дія, функція управління. В цьому значенні організація праці на підприємстві – це сукупність процесів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку здійснення трудового процесу і пов'язаних і ним взаємозв'язків працівників між собою та із засобами вироб­ництва.

Ще одне значення терміна " організація " – це об'єднання людей, що разом реалізують певну програму або мету і діють на основі встановлених правил та процедур. В цьому зна­ченні в економічній літературі це слово найчастіше вживається як синонім слів "господарюючий суб'єкт", "підприємство" і відтінком невиробничої сфери діяльності такого підприєм­ства. Беручи до уваги, що в цій главі нам доведеться назива­ти терміном "організація праці" два вище охарактеризованих поняття, господарюючи суб'єкти і виробничої, і невиробничої сфери діяльності ми будемо називати підприємствами, щоб уникнути плутанини. Однак ці ма­теріали однаковою мірою стосуються підприємств і виробничої, і невиробничої сфери.

Отже, організація праці повинна розглядатися з двох боків:

! по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва;

! по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

У змісті організації праці, виходячи з особливостей вирі­шуваних завдань, виділяють такі елементи:

1. поділ і кооперування праці, що передбачає науково-обґрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування і комбінування працівників у виробничі колективи;

2. нормування праці, що передбачає ретельний розраху­нок норм витрат праці на виробництво продукції і послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва;

3. організація і обслуговування робочих місць, то включає їх раціональне планування і оснащення у відповідності з антропометричними і фізіологічними даними та естетичними смаками людини; ефективну систему обслуговування робочих місць; атестацію та раціоналізацію робочих місць;

4. організація добору персоналу та його розвиток, що вклю­чає планування потреби у робочій силі, профорієнтацію і профвідбір, наймання персоналу, розробку концепції розвит­ку персоналу та її реалізацію;

5. покращання умов праці, що передбачає усунення шкідли­вості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень, естетику виробництва, формування системи охорони і безпеки праці;

6. ефективне використання робочого часу, оптимізація ре­жимів праці й відпочинку;

7. раціоналізація трудових процесів, впровадження опти­мальних прийомів і методів праці;

8. планування і облік праці;

9. мотивація праці;

10. зміцнення дисципліни праці.

На різних підприємствах праця організовується у різно­манітних формах. До основних факторів, що спричиняють цю різноманітність, належать:

1. науково-технічний прогрес, систематичне вдосконален­ня техніки і технології;

2. система організації виробництва;

3. психофізіологічні факторії і особливості екологічно­го середовища;

4. фактори, пов'язані з характером завдань, які вирішу­ються в різних ланках системи управління виробництвом.

Дата добавления: 2014-01-07