Принципи управління та страхування економічних ризиків при здійснені ЗТО

Управління ризиками починається з виявлення й оцінки всіх можливих погроз, з якими компанія зіштовхується в процесі своєї діяльності. Потім здійснюється пошук альтернатив, тобто розглядаються менш ризиковані варіанти здійснення діяльності з можливістю одержання тих же доходів. При цьому необхідно зіставляти витрати на реалізацію менш ризикованої угоди і розміри ризику, що удасться знизити. Іншими словами, не повинне вийти так, що компанія уникла ризику втратити 100 тис. дол. США, витративши на це 200 тисяч.

Після того як ризики виявлені й оцінені, керівництво повинне вирішити, приймати ці ризики або ж ухилятися від них. Прийняття ризиків має на увазі, що компанія бере на себе відповідальність по самостійному запобіганню і ліквідації наслідків цих ризиків. Керівництво компанії також може ухилятися від ризиків, тобто або уникати видів діяльності, зв'язаних з даними ризиками, або страхувати їх.

Рішення багато в чому залежить від реалізованою компанією стратегії і так називаного відношення до ризику. Управління ризиками - це не стільки розробка заходів протидії факторам ризику, скільки зміна системи прийняття управлінських рішень в організації.

Найбільш розповсюдженими видами діяльності підрозділу по управлінню ризиками є ідентифікація і ранжирування ризиків. Менш поширене комплексне управління ризиками, наприклад розробка стратегії підприємства з урахуванням співвідношення ризик-прибуток.

Управління кредитними ризиками

При управлінні кредитними ризиками компанія попередньо визначає прийнятний розмір втрат, що вона може собі дозволити (ліміт втрат). У тому випадку, якщо та чи інша угода характеризується ризиком утрат, розмір яких перевищує встановлений ліміт, вона відхиляється. Тим самим компанія регулює рівень ризику по здійснюваних угодах.

Передбачається, що імовірність дефолта з боку відразу декількох покупців (позичальників) досить низька, тому основний показник розглядається як обсяг збитків на одного клієнта. У світовій практиці максимальний розмір кредитного ризику на одного клієнта варіюється в межах 15—25% від власного капіталу компанії. Кожна організація вибирає для себе цю величину в залежності від відношення до ризику. Якщо в компанії велика кількість клієнтів, то встановлюється границя вартості угоди, нижче якої підприємство вважає недоцільним керувати ризиком.

Після визначення максимально припустимого розміру кредитного ризику на одного клієнта необхідно оцінити імовірність невиконання кожним конкретним покупцем (позичальником) своїх зобов'язань. Зробити це можна шляхом аналізу внутрішніх факторів, що впливають на кредитоспроможність клієнта, таких як стабільність грошових потоків, величина власного капіталу, кредитна історія, якість керування і т.і. Кожному з перерахованих вище факторів ризик-менеджер присвоює визначену вагу (оцінку значимості показника у відсотках) і бал (якісну оцінку). За результатами кредитного аналізу складається зведена рейтингова таблиця, у якій кожному контрагенту присвоюється ризик-клас (рейтинг кредитоспроможності).

Управління операційними ризиками

Операційні ризики нерозривно зв'язані з діяльністю підприємства, і керують ними, як правило, керівники структурних підрозділів. Приміром, начальник виробничого підрозділу контролює зношеність устаткування і визначає необхідні заходи для запобігання збоїв, зв'язаних з виходом з ладу устаткування. Ризик-менеджер не тільки сам керує ризиками, але і допомагає в цьому іншим менеджерам.

На промислових і торгових підприємствах переважають операційні ризики. Управління ризиками здійснює керівництво — генеральний і фінансовий директори, головний бухгалтер, а при поступовому росту компанії функції по управлінню ризиками розподіляються між службами безпеки, юридичним відділом, контрольно-ревізійними чи службами відділом внутрішнього аудита. У будь-якому випадку питання управління ризиками повинні контролюватися топ-менеджерами компанії, фінансовим директором або представниками власника.

Принципи управління операційними ризиками аналогічні способам управління іншими видами ризиків: вибір критерію управління (установлення лімітів або ж норм співвідношення ризику до доходу), ідентифікація і вимір ризиків, а також проведення заходів щодо їхньої оптимізації. У процесі аналізу операційних ризиків можуть використовуватися «дерева ймовірностей», тобто детальні сценарії можливих подій, що допомагають розрахувати кількісні оцінки ризиків.

Для управління операційними ризиками необхідно контролювати сигнали про ризики. Як такі сигнали можуть виступати і службові записки про обстановку, що ускладнилася, на якій-небудь ділянці, про часті поломки різних вузлів того самого верстата, що свідчать про високу імовірність його виходу з ладу.

Управління юридичними ризиками

Управління юридичними ризиками засновано на формалізації процесу юридичного оформлення і супроводу діяльності компанії. Для того щоб мінімізувати юридичні ризики, будь-які бізнес-процеси компанії, фактори, що піддані цим ризикам (наприклад, висновок договору постачання), повинні проходити обов'язкову юридичну перевірку.

Для мінімізації юридичних ризиків при здійсненні великої кількості однакових операцій доцільно використовувати типові форми документів, розроблені юридичним відділом.

Одна з задач ризику-менеджера в процесі управління будь-якими ризиками — відслідковувати їхню концентрацію. Так, для управління юридичними ризиками варто щомісяця запитувати в юридичного відділу реєстр незакритих юридичних справ, позовів і проблем із указівкою «ціни питання». Таким чином, у ризику-менеджера буде не тільки інформація про проблеми, але і дані про можливі збитки через несвоєчасне рішення цих проблем. Для зниження юридичних ризиків при здійснені зовнішньоторговельної діяльності підприємства необхідна бути налагоджена процедура проходження документів (візування й узгодження), а також поділ повноважень відповідальних співробітників.

Дата добавления: 2014-01-11