Формування нової картини світу та ідеали особистості в ХХ ст

ХХ ст. – століття двох війн, Жовтневої революції, яка поділила світ на два ворогуючі табори. Це століття – багатьох спалахів геноциду, тоталітарних режимів, що забрали безліч життів, екологічної катастрофи. Паростки надії виникли із становленням філософії екзистенціалізму як нового витка відродження гуманізму.

ХХ ст. – це століття науки, її прориву вперед. Завдяки відкриттям науки, передусім фізики, змінилось наше уявлення про світ, простір і час. Ми зрозуміли, що картина, яка походить від Галілея, Ньютона, пояснює нам тільки поверхневу частину реальності, закони макросвіту.

Завдяки прогресу науки ХХ ст. Всесвіт почали розглядати не у статиці, а як динамічну систему, яка розвивається в часі.

Це картина світу поставила перед нами два світоглядні запитання: Що було на початку і куди ми рухаємось, яким буде прогноз? На ці запитання наука відповіді дати не може, однак сама їх постановка – це виявлення нового, космічного, космологічного мислення, яке ставить нашу людську свідомість віч- на –віч з космосом, з Всесвітом. Філософський аналіз єдності людини з космосом, космічної природи людини і планетарного масштабу людської діяльності подано на поч. ХХ ст. філософією «російського комізму» (М. Федоров, В. Соловйов, М. Умов, К. Ціолковський, П. Флор енський, М. Холодний, О. Чижевський). Саме на поч. ХХ ст. космічна філософія оформлюється у три потужні ідейні потоки:

- філософія всеєдності;

- російський космізм;

- вчення «живої етики»

Ідеї філософії ХХ ст. розглядають людину і Всесвіт як подібні у сенсі

побудови, законів розвитку, єдності ціннісних прагнень об’єкти. Т. де Шарден та В. Вернадський розробили поняття ноосфери як духовної енергетичної оболонки Землі і відзначали поширення духовності й моральності у Всесвіті. Одухотвореність космосу висуває нові вимоги до фізичної природи людини. Подальша еволюція людства відбувається у взаємо злитті із зовнішнім космосом через розвиток внутрішнього космосу особистості, само піднесення особистості (В. Соловйов).

Таким чином, людина в ХХ ст. стала розумітись не просто як мікрокосмос, неповторність, унікальність, а як втілення духу Всесвіту, і тому – неосяжна і безмежна у своєму духовному вдосконаленні. Для людини ХХ ст. основним поняттям постає духовність, усвідомлення життя через єдність зі Всесвітом, культурою як пріоритетними принципами суспільного розвитку. Основний акцент у світосприйнятті людини ХХ ст. робиться не на пізнання, а на розуміння світу.

Тема: «Культура і глобальні проблеми сучасності»

Дата добавления: 2014-01-11