Правова система суспільства і система права, їх співвідношення

Вступ

Історично в кожній країні діють свої правові звичаї, традиції, джерела права, юрисдикційні органи; сформувався особливий правовий менталітет, правова культура. З огляду на це правова своєрідність країн надає можливість стверджувати про їх самобутність, специфіку і про те, що в кожній з них утворюється власна правова система як сукупність усіх правових явищ (норм, установ, правовідносин, правосвідомості тощо), наявних у конкретній країні світу. Система права є складовою правової системи, вони співвідносяться як частина та ціле. Система права не є результатом довільного розсуду законодавців, кожному історичному типові права властива своя система, яка відображає особливості даного типу суспільних відносин, є ніби юридичним вираженням структури певного суспільства. Система права є нормативним утворенням, яке включає норми права, правові інститути і галузі права.

Правова система – це об’єктивне, історично закономірне правове явище, яке включає взаємозв’язані, взаємообумовлені і взаємодіючі компоненти: право та втілююче його законодавство, юридичні установи, юридичну практику, суб’єктивні права і обов’язки, правову діяльність і правовідносини, правосвідомість і культуру, правову ідеологію тощо.

Таким чином, правова система – це цілісна сукупність всіх юридичних явищ, властивих певному суспільству. Звичайно під поняттям «правова система» розуміють національну правову систему.

Поняття правової системи і системи права не тотожні. Правова система – цей узагальнене поняття, що включає всі позитивні явища, пов’язані з правом. Система права є базовим складовим елементом правової системи.

Структура правової системи суспільства включає декілька підсистем (блоків):

1) інституційний блок складають суб’єкти права – фізичні та юридичні особи, держава, соціальні спільноти. Без існування цього блоку право не має сенсу;

2) нормативний блок включає правові норми (система права);

3) функціональний блок є правовою поведінкою у всьому його різноманітті (правотворчість, правореалізація, правозастосування, юридична практика, правове виховання);

4) ідеологічний блок включає правосвідомість і правову культуру (особистості, групи, суспільства);

5) комунікативний блок встановлює та інтегрує зв’язки між рештою блоків правової системи. Вони утілюються в категоріях законності і правопорядку.

Компоненти правової системи є неоднаковими за своїм значенням, юридичною природою, питомою вагою, самостійністю, ступенем впливу на суспільні відносини, але в той же час вони підпорядковані деяким загальним закономірностям, характеризуються єдністю.

В умовах демократії правова система одержує свій найвищий розвиток, що пов’язано з формуванням правової держави. Право і держава як би міняються місцями – не держава визначає розвиток правової системи, а, навпаки, право визначає розвиток держави, зв’язує і підпорядковує собі державну владу.

Дата добавления: 2014-01-11