Міжнародна організація з стандартизації ISO

Міжнародна система та організація робіт по стандартизації

Міжнародна організація з стандартизації була створена в 1946 році 25 національними організаціями по стандартизації. СРСР був одним із засновників, постійним членом керівних органів. Україна сьогодні також є

членом іsО. При створенні ISO враховувалась необхідність того, щоб абревіатура була однаковою на всіх мовах. Для цього було вирішено використовувати грецьке слово isos – рівний, тому ця організація має кратку назву – ISO.

Сфера діяльності ISO розповсюджується на стандартизацію в усіх галузях, крім електротехніки та електроніки, ці питання надходять до Міжнародної електротехнічної комісії – МЕК. Крім стандартизації, ISO займається ще й проблемами сертифікації.

Цілі ISO визначені наступним чином: сприяння розвитку стандартизації та суміжних видів діяльності в світі з ціллю забезпечення міжнародного обміну товарами та послугами, а також розвитку співробітництва в інтелектуальній, науково-технічній та економічних галузях.

Близько 4% від всього обсягу стандартів, що розроблені під егідою ISO, належать до будівельної галузі (машинобудівництво – 24%, хімія – 13%, неметаличні матеріали – 12%, інформаційна техніка – 8%, сільське господарство – 8% тощо).

Сьогодні в складі ISO налічується більше 120 країн, що представляють свої національні організації по стандартизації.

Міжнародні стандарти ISO не мають статуту обов’язкових для всіх країн–учасниць. Кожна країна має право приймати чи не приймати ці стандарти. Рішення питання щодо прийняття міжнародного стандарта ISO пов’язано із участю відповідної країни в світовому розподілі труда та станом її міжнародної торгівлі.

За своїм змістом стандарти ISO відрізняються тим, що тільки близько

20% з них містять вимоги до конкретної продукції. Значна кількість

нормативних документів торкається вимог безпеки, взаємозаміни, технічного сумісництва, методів випробування продукції, а також інших загальних та методичних питань.

Організаційно ISO складається з керівних та робочих органів. Керівними органами є: Генеральна асамблея (вищий орган), Рада, Технічне керівне бюро. Робочі органи: технічні комітети (ТК), підкомітети (ПК), технічні консультативні групи (ТКГ).

Безпосередньо роботу по створенню стандартів виконують технічні комітети, підкомітети та робочі групи (РГ) за конкретними напрямками діяльності. На даний час міжнародну стандартизацію у рамках ISO виконують більше 2800 робочих груп, в тому числі 185 ТК, 636 ПК, 1975 РГ та 36 цільових групи. Ведення всіх секретаріатов ТК та ПК забезпечують 35 комітетів-членів.

Схема розробки міжнародного стандарта проходить наступним чином:

- зацікавлена сторона в особі комітета-члена, технічного комітета, комітета Генеральної асамблеї (або організації, яка не є членом ISO) направляє до ISO заявку на розробку стандарта;

- генеральний секретар по узгодженню із комітетами–членами надає пропозицію в Технічне керівне бюро о створенні відповідного ТК на розробку стандарта.

- розробляється проект стандарта. Розробка проекта стандарта в технічних органах ISO завжди пов’язана із необхідністю подолання відповідного тиску представників деяких країн (часто це великі виробники та експортери товарів) за технічними вимогами до норм, які повинні увійти до змісту майбутнього міжнародного стандарта. Найвищим досягненням для національного комітета-члена є прийняття національного стандарта в якості міжнародного.

- після досягнення констенсусу в відношенні проекта стандарта ТК передає його до Центрального секретаріату для реєстрації та розсилки всім комітетам-членам на голосування. Якщо з проектом погоджуються 75% членів, що голосували, він друкується як міжнародний стандарт.

Дата добавления: 2014-01-13