КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Токсичні властивості сильнодіючих отруйних речовин
Сильнодіючі отруйні речовини на основі переважного синдрому, що виникає при гострій інтоксикації, можна умовно розділити на сім груп: перша група – речовини з переважно задушливою дією: - з вираженою припікальною дією (хлор, трихлористий фосфор); - зі слабкою припікальною дією (фосген, хлорпікрин); друга група – речовини з переважно загально-отруйною дією (окис вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, етиленхлоргідрин); третя група – речовини, що мають задушливу та загально-отруйну дію: - з вираженою припікальною дією (акрилонітрил); - зі слабкою припікальною дією (сірчистий ангідрид, сірководень, окисли азоту); четверта група – нейротропні отрути, речовини, які діють на генерацію, поводження і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки); п’ята група – речовини, які мають задушливу та нейротропну дію (аміак); шоста група – метаболічні отрути (етиленоксид, метилбромід, диметилсульфат); сьома група – речовини, що порушують обмін речовин (діоксин). Крім того необхідно особливо відзначити, що СДОР підрозділяються за ступенем впливу на організм на чотири класи небезпеки: 1-й клас – речовини надзвичайно небезпечні; 2-й клас – речовини високо небезпечні; 3-й клас – речовини помірно небезпечні; 4-й клас – речовини мало небезпечні. Класифікація небезпеки речовин за ступенем впливу на організм приведена в табл.1.5. Таблиця 1.5
Разом з тим, різноманіття хімічних сполук, які відносяться до СДОР, не дозволяє чітко класифікувати їх вплив на організм людини, як представлено у табл.1.5. Відомо, що в основі дії будь-якої хімічної речовини лежать ефекти, що виявляються або в місці її аплікації (місцева дія), або у вигляді загальних реакцій організму людини (загальна або системна дія). Прояв цих ефектів для різних хімічних речовин неоднаковий. У зв’язку з цим СДОР умовно поділяють на дві великі групи: 1. Речовини з вираженою припікальною (місцевою) дією на слизові оболонки очей, дихальних шляхів і шкірні покриви. 2. Речовини з переважно загально-отруйною дією на організм. Більшість СДОР відносяться до першої групи. Вони мають виражену подразливу дію, а тривалий їх вплив (протягом декількох десятків хвилин) супроводжується розвитком набряку легень, навіть при низьких концентраціях речовини в повітрі. До СДОР, які мають виражену подразливу дію, відносяться: аміак, гідразин, окисли азоту, фосген, хлор та ін. При короткочасному знаходженні людини у зараженому повітрі відзначаються швидкі появи ознак подразнення очей, слизових дихальних шляхів та шкіри. При високих концентраціях – хімічний опік слизових оболонок, рефлекторна зупинка дихання. Під час вираженої місцевої дії багато речовин цієї групи виявляють і певну загальнотоксичну дію. Речовини, що входять у підгрупу з переважно загально-отруйною дією, викликають швидкий розвиток інтоксикації. До СДОР цієї групи відносяться: окис вуглецю, синильна кислота, сірководень, фтор- та хлоретаноли й ін. Дія нейротоксичних речовин (дихлорофос, аміак, гідразин, сірковуглець та ін.) характеризується швидким розвитком інтоксикації, психічним судомним синдромом і комою.
За ступенем небезпеки у першому десятку СДОР розташовуються у наступній послідовності: 1 – хлор; 2 – фосген; 3 – сірковуглець; 4 – окис етилену; 5 – нітрил акрилової кислоти; 6 – фтористий водень; 7 – азотна кислота (окисли азоту); 8 – сірчистий ангідрид; 9 – синильна кислота; 10 – аміак. Токсичні характеристики найбільш розповсюджених СДОР і симптоми ураження наведені у табл.1.6. Таблиця 1.6
Характерна для більшості СДОР подразлива дія виявляється при дуже низьких концентраціях речовин у повітрі, як правило вона менша за уражаючи концентрації у 100‑1000 разів. Наприклад, наявність специфічного запаху у парів аміаку та хлору дозволяє визначити присутність цих СДОР у повітрі при самих мінімальних концентраціях, що навіть не фіксуються технічними засобами індикації. Помітна подразлива дія хлору настає при концентрації 0,001‑0,006 мг/л, що значно менше значення токсодози, за якої можливе настання перших ознак ураження.
Дата добавления: 2014-10-31; Просмотров: 1462; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |