Хімічний аналіз лікарської рослинної сировини, що містить гіркоти

Завдання 1. Виділіть іридоїди зі зразку ЛРС для проведення якісних реакцій та хроматографічного аналізу.

Методика. Аналітичну пробу сировини подрібнюють до розміру частинок, що проходять крізь сито з отворами діаметром 1 мм. 0,5 г подрібненої сировини заливають 15 мл 96 % спирту та нагрівають 20 хвилин на водяній бані з температурою 60 °С. Одержаний витяг фільтрують через паперовий фільтр та упарюють до объему близько 3-4 мл.

Завдання 2. Проведіть якісні реакції для визначення іридоїдів. Запишіть спостереження та зробіть висновки про наявність іридоїдів у визначаємій сировині.

1. З реактивом Шталю. В пробірку поміщують 1 мл екстракту, додають 0,5 мл реактиву Шталю. Суміш нагрівають на водяній бані 1 -2 хвилини.

Спостереження_____________________________________________________________________

2. З реактивом Трим-Хіла. В пробірку поміщують 1 мл екстракту, додають 0,5 мл реактиву Трим-Хила. Суміш нагрівають на водяній бані 1-2 хвилини.

Спостереження_________________________________________________________

Висновки______________________________________________________________

______________________________________________________________________

Завдання 3. Проведіть хроматографічне визначення іридоїдів у рослинному екстракті. Замалюйте схему хроматограми, розрахуйте величину Rf.

Методика. 0,1 мл витягу, одержаного при виконанні завдання 1, наносять смугою шириною 0,5 см на пластинку, вкриту шаром силікагелю, та хроматографують висхідним способом у системі розчинників етилацетат – кислота мурашина – кислота оцтова крижана – вода (100:11:11:26). Потім хроматограму висушують у витяжній шафі, обприскують реактивом Шталю і витримують у сушильній шафі при температурі 100±5 °С протягом 5-10 мин.

Схема хроматограми	N плями	Величина Rf	Забарвлення плям

На хроматограмі повинні проявитися плями: синьо-зеленого (іридоїди), червонувато-малинового (катехіни) и коричневого кольору (флаванони).

Система розчинників: ______________________________________________________________

Реактив проявлення: _______________________________________________________________

Висновки ______________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________

Завдання 4. Визначити показник гіркоти у зразку сировини. Розрахувати результат.

Методика

Показник гіркоти являє собою величину, зворотну розведенню суміші, рідини або екстракту, за якого ще відчувається гіркий смак.

Даний показник визначають шляхом порівняння з хініну гідрохлоридом, показник гіркоти якого дорівнює 200 000.

Визначення коефіцієнта кореляції

Рекомендується проводити смакову експертизу за участю як мінімум 6 осіб. Перед випробовуванням експерт має прополоскати рот водою Р.

Для корекції індивідуальних розходжень при визначенні гіркоти серед членів комісії необхідно визначити коефіцієнт кореляції для кожного експерта.

Основний розчин. 0.100 г хініну гідрохлориду Р розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. 1.0 мл одержаного розчину доводять водою Р до об'єму 100.0 мл.

Розчини порівняння. Готують серію розведень, помістивши в першу пробірку 3.6 мл основного розчину і збільшуючи об'єм н а 0.2 мл у кожній наступній пробірці до загального об'єму 5.8 мл. Об'єм розчину в кожній пробірці доводять водою Р до 10.0 мл.

Розведення з найменшою концентрацією, за якої ще відчувається гіркий смак, визначають наступним чином. 10.0 мл розчину найменшої концентрації набирають у рот і перемішають з боку вбік над основою язика протягом 30 с. Якщо в розчині гіркота не визначається, розчин видаляють із порожнини рота й очікують протягом 1 хв. Рот прополіскують водою Р. Через 10 хв випробовують наступне розведення в порядку збільшення концентрації.

Розраховують коефіцієнт кореляції k для кожного експерта за формулою:

де:

n - кількість мілілітрів основного розчину В розведенні найменшої концентрації, у якому був визначений гіркий смак.

Експерти, що не відчувають гіркий смак при випробовуванні розчину порівняння, приготовленого з 5.8 мл основного розчину, виключаються з комісії.

Приготування зразків

Я кщо необхідно, зразок здрібнюють на порошок (710). До 1.0 г зразка додають 100 мл киплячої води Р и нагрівають на водяній бані протягом 30 хв при постійному перемішуванні. Охолоджують, доводять водою Р до об'єму 100 мл, енергійно струшують і фільтрують, відкидаючи перші 2 мл фільтрату. Отриманий фільтрат (С- 1) має фактор розведення (ФР) - 100.

При випробовуванні рідин 1 мл рідини доводять відповідним розчинником до 100 мл і позначають С- l.

Визначення показника гіркоти

Випробовувані розчини:

10.0 мл С- l доводять водою Р до (ФР = 1000)

100 мл: С-2

10.0 мл С-2 доводять водою Р до (ФР = 10000)

100 мл: С-3

20.0 мл С-3 доводять водою Р до (ФР = 50000)

100 мл: С-3А

10.0 мл С-3 доводять водою Р до (ФР = 100000)

100 мл: С-4

Починаючи з розведення С-4, кожен експерт визначає розведення, за якого ше відчувається гіркий смак. Цей розчин позначають як D. Для розчину D визначають фактор розведення (Y).

Починаючи з розчи ну D, готують розведення в такій послідовності:

Розчин D (мл)	1.2	1.5	2.0	3.0	6.0	8.0
Вода Р (мл)	8.8	8.5	8.0	7.0	4.0	2.0

Визначають кількість мілілітрів (Х) розчину D, які при доведенні водою Р до об'єму 10.0 мл дають розчин, який ще має гіркий смак.

Показник гіркоти для кожного експерта обчислюють за формулою:

Показник гіркоти випробовуваного зразка розраховують як середнє значення показників гіркоти, визначених всіма членами комісії.

______________________________________________________________________

Висновки______________________________________________________________

______________________________________________________________________

Дата добавления: 2014-11-20