Концептуальне проектування БД. 2 страница

3. Змішана – передбачає використання обох згаданих щойно систем.

Існують чотири системи кодування економічної інформації.

1. Порядкова (реєстраційна) система створення коду з чисел натурального ряду. Алфавіт цього коду становлять числа 0,1,...,9; основа коду а дорівнює 10. Місткість коду Е, коли задано його довжину l, можна визначити за формулою Е = al.

2. Серійно-порядкова – з чисел натурального ряду та закріплення серій (діапазонів) кодів за об’єктами з однаковими ознаками.

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у результаті застосування ієрархічної системи класифікації.

4. Паралельний метод утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у разі застосування фасетної класифікації.

Класифікатор – це документ, що є зібранням кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Позиція класифікатора містить, як правило, найменування об’єкта і його код.

На рівні держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ). Вона містить у собі комплекс загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації (КТЕІ), автоматизовану систему (АС) їх ведення та нормативні документи з їх розробки та ведення (НД).

Уся множина класифікаторів ЄСКК ТЕІ поділяється на чотири групи:

1) класифікатори ресурсів;

2) класифікатори предметів праці і діяльності;

3) класифікатори структури народного господарства та адміністративно-господарського управління.

4) класифікатори управляючої інформації, одиниць вимірювання, документів і т.ін.

ТЕМА 3. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОБРОБЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. Загальна характеристика інформаційних технологій.

2. Стандартні інформаційні технології опрацювання текстової і

графічної інформації.

3. СУБД і табличні процесори.

4. Мережеві ІТ.

5. Інформаційні ресурси глобальної комп’ютерної мережі.

6. Гіпертекстові та мультимедійні інформаційні технології.

7. Експертні компоненти ЕІС.

1. Загальна характеристика інформаційних технологій

Будь-яка ІС характеризується наявністю технології перетворення вихідних даних у результативну інформацію. Такі технології називають інформаційними. В інформаційній технології можна виділити дві складові:

· здатність генерувати за запитом інформаційний продукт;

· засоби доставки цього інформаційного продукту в зручний час і в зручній для користувача формі.

Під технологією в широкому сенсі розуміють науку про виробництво матеріальних благ, яка має три аспекти: інформаційний (опис принципів та методів виробництва), інструментальний (знаряддя праці, за допомогою яких реалізується виробництво) та соціальний (кадри та їх організація). Також, технологія – це сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, форми сировини, матеріалів або напівфабрикатів, які здійснюються в процесі виробництва певної продукції.

Для інформаційних технологій характерним є те, що і вихідною сировиною і остаточною продукцією в них є інформація. Також інформаційним технологіям притаманні елементи творчого характеру, які не піддаються регламентації та формалізації (в той час як виробничі технології містять в основному рутинні операції).

Інформаційна технологія (ІТ) – це система методів і способів збору, передачі, накопичення, опрацювання, зберігання, подання і використання інформації. Принципи, на яких мають ґрунтуватися ІТ:

1. Зручність виконання операцій для користувача.

2. Мінімальні витрати ручної праці, пов'язані з обробкою інформації.

3. Можливість перевірки повноти та коректності розрахунків на ЕОМ.

4. Мінімальні витрати часу при потребі поновити інформацію в разі її втрати.

5. Забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу.

Для сучасних ІТ характерні такі особливості:

Ø безпаперовий процес обробки інформації;

Ø наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах обробки інформації за рахунок використання інтегрованих баз даних;

Ø робота користувача в режимі маніпулювання даними;

Ø можливість колективної обробки інформації на основі мереж.

Мета будь-якої ІТ – отримати потрібну інформацію необхідної якості на заданому носії.

Класифікація ІТ (в основі певна класифікаційна ознака):

І. За н аявністю чи відсутністю автоматизації: традиційні й автоматизовані ІТ.

ІІ. За типом інформації, що опрацьовується: Видами інформації, що опрацьовується, можуть бути дані, текст, графіка, знання, об`єкти реального світу. Види ІТ відповідно: СУБД, алгоритмічні мови, табличні процесори; текстові процесори і гіпертексти; графічні процесори; експертні системи; засоби мультимедіа

ІІІ. За типом користувацького інтерфейсу:

Ø пакети – користувач отримує тільки результати роботи технології;

Ø діалогові – користувачвзаємодіє з ІТ на ПК;

Ø мережні – користувачвзаємодіє з ІТ на ПК, що підключений до мережі.

ІV. За ступенем автоматизації функцій людини:

Ø електронне опрацювання даних,

Ø автоматизація функцій управління;

Ø підтримка прийняття рішень,

Ø експертна підтримка.

V. За організацією роботи користувача:

Ø ІТ з командним інтерфейсом,

Ø ІТ з графічним інтерфейсом (WІМР-інтерфейс)

Ø ІТ зі мовним інтерфейсом (SILК- інтерфейс).

Автоматизована інформаційна технологія (АІТ) – це системно організована для вирішення задач управління сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, накопичення, пошуку, опрацювання і захисту інформації на базі застосування розвинутого програмного забезпечення, засобів ЕОМ і зв'язку, а також способів, за допомогою яких інформація пропонується клієнтам.

2. Стандартні інформаційні технології опрацювання текстової і графічної інформації

Найчастіше в будь-який ІС використовується текстова інформація. Як тексти можуть виступати всілякі листи, звіти, статті, довідки, інші документи, що циркулюють у даній установі. Для роботи з такою інформацією використовуються ІТ на основі систем підготовки текстів або текстових редакторів. Основні переваги комп'ютерного опрацювання текстів – легкість зміни, розмноження і копіювання інформації. Найхарактернішими функціями текстових редакторів є:

Ø початкове формування тексту в пам'яті ПК;

Ø редагування тексту;

Ø форматування документа;

Ø збереження тексту на носіях;

Ø друк тексту на папері.

Існують текстові редактори з різноманітними можливостями. Їх можна класифікувати по кількості доступних алфавітів (одноалфавітні і багатоалфавітні), за формою представлення текстів (лінійні і нелінійні), за призначенням (спеціалізовані і загального призначення), за способами використання (автономні і мережні)

Характерними представниками універсальних (загального призначення) редакторів є текстові редактори сімейства Microsoft Word (MS Word XP, MS Word 2003, MS Word 2007 і MS Word 2010 тощо).

Необхідність ілюстрації текстів у свій час викликало появу графічних редакторів (графічних процесорів). Вони є інструментальними засобами для створення і модифікації графічних образів. В даний час розрізняють інформаційні технології на основі пакетів програм:

Ø ділової (комерційної) графіки – є можливість побудови різноманітних графіків і діаграм на основі даних,

Ø ілюстративної (видавничої) графіки – призначені для створення і редагування кольорових малюнків різноманітного характеру,

Ø наукової графіки – застосовуються при оформленні наукових текстів і характеризуються наявністю відповідних примітивів для відображення формул, структур і схем, карт,

Ø інженерної графіки – застосовуються в машинобудуванні, архітектурі і будівництві. Призначення – забезпечення можливості виготовлення креслень предметів і механізмів із необхідним ступенем деталізації при дотриманні норм і правил оформлення креслень,

Ø демонстраційної графіки – призначені для сумісного представлення числової, графічної й образної інформації, використовуються для підготовки ілюстративного матеріалу, презентацій.

3. СУБД і табличні процесори

Невід'ємною частиною будь-якої інформаційної системи є база даних, тобто іменована сукупність даних, що відбиває стан об'єктів і їхніх відношень в аналізованій предметній області. Дані, що належать базі даних, виділяються інтегрованістю, спрямованою на розв'язання спільних задач; взаємозв'язанністю; незалежністю від прикладних програм.

По типу інформації, що зберігається, розрізняють фактографічні (можуть зберігатися будь-які відомості про об'єкти предметної області, їхні властивості, зв'язки між ними) і документальні (тільки текстові документи) бази даних.

Для опрацювання даних, що зберігаються в базах даних, застосовуються спеціальні пакети програм, називані системами управління базами даних (СУБД). Вони дозволяють:

Ø забезпечити користувачів або прикладні програми мовними засобами опису і маніпулювання даними;

Ø забезпечити підтримку логічних моделей даних, які визначають їхнє фізичне представлення;

Ø забезпечити операції створення і маніпулювання логічними даними (вибір, вставка, відновлення, видалення і т.п.) з одночасним відображенням (виконанням) цих операцій над фізичними даними;

Ø забезпечити цілісність даних і їхній захист (від некоректного оновлення, від несанкціонованого доступу, від руйнацій тощо).

Бази даних завжди спеціалізовані, характер відомостей, що зберігаються в них, визначається їхнім призначенням.

Для сучасних СУБД характерні:

Ø «дружній» інтерфейс із користувачем;

Ø умонтована інтерактивна допомога і наявність навчальних програм;

Ø наявність засобів автоматизованого створення, використання і модифікації баз даних без необхідності програмування;

Ø розвинені мови програмування.

Електронні таблиці або табличні процесори – це спеціальні пакети програм, призначені для опрацювання інформації, поданої у виді таблиць. Саме така інформація складає більшу частину документообігу будь-якого підприємства або установи. При цьому частина клітин таблиці містить вихідну або первинну інформацію, а інша частина – похідну інформацію, одержувану шляхом виконання деяких операцій над первинною інформацією. Одна з найбільше привабливих властивостей електронних таблиць полягає в тому, що будь-яка зміна первинної інформації призводить до автоматичного оновлення похідної інформації. Більшість табличних процесорів мають також засоби створення графіків і діаграм, великий набір стандартних функцій, дають можливість створювати й експлуатувати невеликі бази даних.

4. Мережні ІТ

Характерною рисою сучасних ІТ є їхня орієнтованість на спільне використання кількома користувачами (наприклад, співробітниками однієї і тієї ж фірми). Причому, якщо раніш користувачі просто по черзі працювали на тому самому комп'ютері з тим самим програмним продуктом, то в даний час кожний користувач працює зі своїм комп'ютером, а доступ до ресурсів інших комп'ютерів одержує завдяки локальній комп'ютерній мережі своєї установи (підрозділу). Як правило, використовуються локальні мережі з виділеним сервером. При цьому можуть застосовуватися технології "файл-сервер" і "клієнт-сервер".

Залежно від складу переданих на сервер функцій, виділяють дві моделі технологічного процесу: модель "товстого" клієнта і модель "тонкого" клієнта.

У моделі "товстого" клієнта в серверну частину, додатково до спільної бази даних, виділені тільки загальні функції управління базою даних.

У моделі "тонкого" клієнта дана обставина врахована і канали зв'язку ще більш розвантажені за рахунок відмови від перекачки даних для виконання над ними процедур опрацювання, характерних для більшості робочих станцій. Серверна частина при цьому є сукупністю спільної бази даних, серверу бази даних і серверу додатка.

5. Інформаційні ресурси глобальної комп’ютерної мережі

Все більше поширення у усьому світі одержує глобальна інформаційна мережа Internet. Вона зв'язує мільйони комп'ютерів у різних країнах, надаючи користувачам такі послуги, як:

Ø електронна пошта (за кілька хвилин, у крайньому випадку годин, повідомлення може бути доставлене в будь-який регіон світу);

Ø телеконференції (одержання всіх повідомлень з заздалегідь визначеної теми, що поміщаються в мережу учасниками відповідної телеконференції);

Ø сервери новин (одержання відповідних новин, наприклад, біржових зведень);

Ø файлові сервери (одержання текстів будь-яких документів відповідно до попередньо переглянутого змісту);

Ø служби пошуку (забезпечення пошуку інформації в мережі по ключових словах або інших параметрах).

Особливо популярною є служба World Wide Web (всесвітня павутина), що фактично є всесвітньою розподіленою базою гіпертекстових документів.

В економічних ІС Internet використовується саме для обміну інформацією. Економічна інформація є на численних сайтах, серед яких можна виділити фінансові сайти (ricardo.com.ua, finance.com.ua, bin.com.ua, ufs.kiev.ua, finport.net і ін.), сайти спеціалізованих періодичних видань (investgazeta.net, buhgalteria.com.ua, i-m.kiev.ua, balance.dp.ua, visnuk.com.ua і ін.), сайти офіційних державних органів (rada.kiev.ua, kmu.gov.ua, bank.gov.ua, sta.gov.ua і ін.).

6. Гіпертекстові та мультимедійні інформаційні технології

При побудові інформаційних систем останнім часом популярною стала гіпертекстова технологія, що використовує розміщення інформації за принципами асоціативного мислення. На відміну від традиційної технології, у якій будь-який текст сприймається як один довгий рядок, що читається в одному напрямку, в гіпертекстовій технології текст представляється ієрархічною структурою типу мережі. Матеріал тексту ділиться на фрагменти, між якими встановлюються зв'язки, засновані на смисловій близькості фрагментів, що зв'язуються. Працюючи з деяким фрагментом, користувач має можливість далі рухатися по будь-якому із зв'язків, тобто освоювати матеріал у будь-якому порядку, а не в одному єдиному. Принципи побудови гіпертексту дозволяють уставляти нові фрагменти, указуючи для них зв'язки з уже наявними, і в такий спосіб необмежено нарощувати обсяг запропонованих користувачу знань.

Основні елементи гіпертекстової системи – інформаційний матеріал, тезаурус, список головних тем і алфавітний словник.

Інформаційний матеріал складається з окремих порцій інформації (статей), що мають свій заголовок і звичайно поміщаються в межах одного екрану.

Тезаурус – це автоматизований словник, що відображає зв'язки між окремими статтями, його призначення – забезпечення пошуку слів за смисловим змістом. Зв'язки можуть будуватися за принципом: вид – рід, рід – вид, предмет – процес, процес – предмет, ціле – частина, частина – ціле, причина – наслідок, наслідок – причина

Список головних тем містить заголовки всіх статей, для котрих немає посилань типу рід – вид, частина – ціле.

Алфавітний словник – це перелік найменувань усіх статей за абеткою.

Поряд із гіпертекстовою технологією усе ширше застосовуються мультимедійні технології, що дозволяють користувачу відтворювати анімаційну графіку, відео- і аудіо записи. Мультимедіа ("багатосередовищність") – інтерактивна технологія, що забезпечує роботу з нерухомими зображеннями, відео-зображенням, анімацією, текстом і звуковим рядом.

Мультимедіа-акселератор – це програмно-апаратний засіб, який об'єднує можливості графічних акселераторів (перенесення блока даних, фарбування об'єкта, підтримка апаратного курсора) з однією або кількома мультимедійними функціями, що потребують установлення в ПЕОМ додаткових пристроїв.

До мультимедійних функцій належать цифрова фільтрація та масштабування відео, апаратний цифровий стиск – розгортка відео, прискорення графічних операцій, пов'язаних із тривимірною графікою (3D), підтримка "живого" відео, наявність композитного відеовходу, виведення TV-сигналу на монітор.

У 1991 р. фірма IBM запропонувала стандарт Multimedia, a Microsoft – стандарт МРС. Нині розроблено: MIDI-інтерфейс – стандарт для підключення різноманітних музичних синтезаторів, DCI-інтерфейс – інтерфейс із дисплейними драйверами, що дають змогу відтворювати повноекранну відеоінформацію; МСІ-інтерфейс – інтерфейс для керування різноманітними мультимедійними пристроями.

Основне застосування таких технологій – це навчання і комп'ютерний тренінг (саме в цих сферах найбільше цінується "живе" спілкування з комп'ютером).

7. Експертні компоненти ЕІС

Експертні системи – це комп'ютерні системи, що реалізують механізм ухвалення рішення на основі знань спеціалістів із конкретної предметної області, причому якість таких рішень відповідає якості рішень, прийнятих експертом-людиною.

Для експертних систем характерні:

Ø спроможність міркувань при неповних і суперечливих даних;

Ø здатність пояснювати ланцюжок міркувань зрозумілим для людини способом;

Ø розмежування конкретних фактів і механізму одержання висновків;

Ø можливість нарощування бази знань;

Ø спроможність видавати на виході чіткі поради по аналізованій проблемі, а не таблицю числових даних.

Типову структуру експертної системи наведено на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Типова схема експертної системи

Основу експертних систем складають бази знань, що містять (на відміну від баз даних) не окремі відомості з деякої предметної області, а сукупність таких відомостей разом із відношеннями, що зв'язують їх один з одним і з поняттями зовнішнього світу.

За допомогою різних моделей база знань відображає знання експерта про предметну область, способи аналізу фактів та методи формування висновків на основі знань, які вже були в базі або ж щойно надійшли.

Блок логічних висновків працює на основі нечіткої логіки, коефіцієнтів впевненості, бейєсовської логіки, міри довіри тощо. Використання такого математичного апарату зумовлене невисоким рівнем надійності більшості використовуваних даних. Головна задача блоку логічних висновків – наблизити експертну систему до реальних ситуацій, які опрацьовуються.

Блок пояснень використовується для роз'яснення користувачеві послідовності міркувань, які привели до одержаного результату.

Блок здобуття знань забезпечує навчання та самонавчання системи. Нині робота блоку досить часто обмежується забезпеченням введення знань експерта в пам'ять за допомогою відповідного інтерфейсу.

Експертні системи за призначенням можна умовно розділити на консультаційні, дослідницькі і керуючі. Перші дозволяють одержувати кваліфіковані поради в деякій сфері діяльності; другі допомагають вирішувати наукові задачі; треті використовуються при керуванні деякими процесами в режимі реального часу. За обсягом і складністю баз знань розрізняють глибокі і поверхові експертні системи. Останні мають відносно невеликі бази знань (декілька сотень фактів і правил) і одержувані з їхньою допомогою висновки звичайно є прямими наслідками знань, що зберігаються. У глибоких же експертних системах обсяг бази знань істотно більший, а висновки утворюються обов'язково з аналізу моделей процесів, що відбуваються.

Основні сфери застосування EC:

Ø діагностика;

Ø інтерпретація;

Ø прогнозування

Ø планування;

Ø контроль й управління;

Ø навчання.

ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ БАЗ СИСТЕМ ОБРОБКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. Інформаційне забезпечення автоматизованої інформаційної системи.

2. Структура інформаційного забезпечення АІС.

3. Організація баз даних АІС.

4. Основні принципи проектування баз даних.

6. Логічне проектування БД.

7. Фізичне проектування БД.

1. Інформаційне забезпечення автоматизованої інформаційної системи

Для організації інформаційної взаємодії різноманітних ІС між собою, а також з різними групами користувачів дані потрібно відповідним чином однотипово описати в усіх системах на різних рівнях, тобто створити інформаційне забезпечення, єдине для всіх рівнів інформаційної системи та всіх користувачів.

Інформаційне забезпечення – це сукупність формалізованих документів, класифікаторів, нормативної бази та реалізації рішень по обсягу, розміщенню і формам існування інформації, що застосовується в ІС при її функціонуванні.

Принципи створення інформаційного забезпечення:

§ цілісність (дані повинні бути повністю узгодженими);

§ достовірність;

§ забезпечення контролю (методи: верифікації, тобто подвійного набору; контрольних сум; візуальний контроль);

§ захист від несанкціонованого доступу (PIN-код, парольна дискета, парольна картка);

§ гнучкість;

§ стандартизація та уніфікація;

§ адаптивність;

§ мінімум введення та виведення інформації;

§ однократність вводу.

2. Структура інформаційного забезпечення АІС

Елементами інформаційного забезпечення АІС є:

- методичні та інструментальні документи (сукупність державних стандартів, керівних документів, галузевих матеріалів та розроблених рішень по створенню та веденню інформаційного забезпечення);

- система класифікації та кодування;

- інформаційна база.

Згідно з Держстандартом інформаційна база (ІБ) – це сукупність упорядкованої інформації, яка використовується при функціонуванні інформаційної системи. Загалом під ІБ розуміють сукупність певних чином організовуваної, збережуваної та контрольованої інформації, зафіксованої на носіях системи.

Ця інформація відображає стан керованого об'єкта та зовнішнього середовища. ІБ поділяється на: позамашинну та машинну.

Позамашинна ІБ – це частина ІБ ІС, що являє собою сукупність документів, призначених для безпосереднього сприйняття людиною без застосування засобів обчислювальної техніки.

Машинна ІБ – це частина ІБ ІС, яка являє собою сукупність інформаційних масивів, які зберігаються у пам'яті ЕОМ і на різних носіях. Машинна ІБ складається з інформаційних масивів, які можуть бути організовані у вигляді окремих незалежних між собою, локальних інформаційних масивів, чи у вигляді бази даних.

Масив – це ідентифікована сукупність примірників логічно в'язаних між собою даних, які містяться поза програмою у зовнішній пам'яті і доступні програмі за допомогою спеціальних операцій.

Автоматизований банк даних (АБД) – це система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, які необхідні для інтегрованого нагромадження, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних.

АБД можна класифікувати за різними ознаками.

1. За призначенням АБД бувають:

• інформаційно-пошукові;

• спеціалізовані за окремими галузями науки та техніки;

• банки даних для автоматизації задач організаційно-економічного управління;

• банки даних для систем автоматизації наукових досліджень і виробничих випробувань;

• банки даних для систем автоматизованого проектування.

2. За архітектурою обчислювального середовища: АБД бувають централізовані і розподілені.

3. За видом інформації, що зберігається: банки даних, банки документів і банки знань.

4. За мовою спілкування користувача з БД розрізняють: системи з базовою мовою (відкриті системи) та власною мовою (закриті системи).

Основними складовими компонентами АБД є БД і СУБД.

База даних – це пойменована, структурована сукупність взаємопов'язаних даних, які характеризують окрему предметну область і перебувають під управлінням СУБД. БД являє собою інтегроване сховище даних, яке призначене для використання багатьма споживачами і забезпечення незалежності даних від прикладних програм. Зв'язок кінцевих користувачів та прикладних програм з БД відбувається через СУБД, яка слугує інтерфейсом між користувачами і БД.

Під предметною областю в даному разі розуміють один чи кілька об'єктів управління, інформація яких моделюється за допомогою БД і використовується для розв'язування різних функціональних задач.

Усі дані, які зберігаються в БД, поділяються на фонд і архів даних.

Фонд даних – це дані, які зберігаються на певних носіях (вінчестері, дисках, «флешках» і перебувають безпосередньо під управлінням СУБД.

Архіви даних – це копії файлів БД, які зберігаються на магнітних стрічках, гнучких магнітних чи лазерних дисках, серверах для відтворення БД на випадок її зруйнування при різних збійних ситуаціях.

3. Організація баз даних АІС

Ефективне функціонування інформаційної системи об’єкта можливе лише за відповідної організації інформаційної бази [4, 27-29]. Однак потрібно насамперед встановити, потрібна одна база даних чи кілька локальних, взаємозв’язана розподілена база даних, локальні файли чи їх комбінації і т. п. При цьому враховується інформація, що використовується для реалізації багатьох функцій, особливо в оперативному режимі, активна інформація, тобто така, що використовується багаторазово.

Існують два підходи до створення інформаційної бази (ІБ) – аналіз сутностей і синтез атрибутів [4, 29].

Аналіз сутностей передбачає спадний підхід, або «згори – донизу», який поділяє процес створення на чотири стадії:

1) моделювання уявлень користувачів;

2) об’єднання уявлень;

3) складання та аналіз моделі (схеми);

4) реальне (фізичне) проектування.

Синтез атрибутів передбачає зростаючий підхід, або «знизу – нагору», оскільки він починається із синтезу атрибутів найнижчого рівня, з яких формуються сутності та зв’язки верхнього рівня. Виокремлюють чотири стадії такого підходу:

1) класифікація атрибутів;

2) композиція сутностей;

3) формування зв’язків;

4) графічне уявлення.

Кожний з цих підходів має свої переваги й недоліки і визначається, виходячи з потреб проектування ІС. Для створення великих ІС, які структуровані, найприйнятнішим є аналіз сутностей, для автономних невеликих ІС без структури – атрибутний (локальний).

Інформаційне забезпечення не можна успішно спроектувати без загального планування «згори – донизу» і детального проектування «знизу – нагору». Погодження двох підходів, у свою чергу, не можна досягти без відповідної методики, загальні контури якої ми розглядаємо.

4. Основні принципи проектування баз даних

Проектування БД АІС повинно бути направлене на забезпечення тих її властивостей, наявність яких необхідна для подальшої успішної експлуатації. Досвід створення і використання баз даних дозволяє виділити ряд їх властивостей: функціональна повнота, мінімальна надмірність, цілісність, узгодженість, відновлюваність, безпека, ефективність, логічна і фізична незалежність, відкритість, дружність інтерфейсу.

Для забезпечення необхідних властивостей проектованої БД потрібний, насамперед, ретельний аналіз стану предметної області і запитів потенційних користувачів. Тільки після виконання цих робіт можна переходити до власне проектування БД.

Проектування даних пов'язане з багаторівневим їх поданням: зовнішнім, інфологічним, даталогічним, внутрішнім.

Зовнішній рівень – це вимоги до даних з боку користувачів і прикладних програм. Вимоги користувачів до зовнішнього подання охоплюють сукупність даних, які потрібні для виконання запитів користувачів. Вимоги з боку прикладних програм до зовнішнього рівня подання даних – це перелік даних з описом їх взаємозв'язків, які необхідні для реалізації певних функціональних задач.

Внутрішній рівень пов'язаний з фізичним розміщенням даних у пам'яті ЕОМ. На цьому рівні формується фізична модель БД, яка містить структури зберігання даних у пам'яті ЕОМ, включаючи опис форматів даних, порядок їх логічного чи фізичного упорядкування, розміщення за типами пристроїв, а також характеристики і шляхи доступу до даних.

У найзагальнішому випадку проектування бази даних можна розбити на три стадії: концептуальне проектування; логічне проектування; фізичне проектування.

Дата добавления: 2014-12-08