КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Штучний пневмоторакс
КОЛАПСОТЕРАПЕВТИЧНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ Колапсотерапевтичні методи лікування хворих на туберкульоз легенів займають проміжне місце між консервативним і оперативним лікуванням. Хоча на тлі успіхів сучасної антимікобактеріальної терапії колапсотерапевтичні методи лікування дещо втратили своє значення, все ж на сьогодні спостерігають їх відродження. Найважливішими колапсотерапевтичними методами лікування хворих на туберкульоз легенів є штучний пневмоторакс і пневмоперитонеум. Штучний пневмоторакс – це введення повітря в плевральну порожнину з лікувальною метою. Позитивний вплив штучного пневмотораксу на перебіг туберкульозного процесу пояснюється спаданням ураженої легені і створенням її функціонального спокою. При цьому створюються умови для загоєння каверни, часткового розсмоктування і ущільнення вогнищ, розвитку рубців. Штучний пневмоторакс має також позитивний нервово-рефлекторний вплив. Показаннями до накладання штучного пневмотораксу є малі форми туберкульозу легенів у фазі розпаду: 1) інфільтративний туберкульоз легенів; 2) вогнищевий туберкульоз легенів; 3) обмежений дисемінований туберкульоз легенів; 4) уперше діагностований туберкульоз легенів із розмірами порожнини розпаду, що не перевищують 2-3 см, яка розташована між субплевральною і прикореневою зонами легенів. За наявності зазначених показань лікування штучним пневмотораксом здійснюють у таких випадках: 1) коли неможливо проводити раціональну антимікобактеріальну терапію в зв’язку з непереносимістю протитуберкульозних антибактеріальних препаратів або виділенням хворим полірезис-тентних мікобактерій; 2) хворим на алкоголізм, наркоманію, які ухиляються від систематичного лікування;
3) за відмови хворого від хірургічного втручання; 4) за несприятливих епідеміологічних умов, контакту з дітьми; 5) при кровотечах зі свіжих порожнин розпаду та каверн, коли гемостатична терапія вичерпала себе і неможливо провести хірургічне втручання; 6) у разі поєднання туберкульозу з вагітністю, цукровим діабетом. У зазначених випадках штучний пневмоторакс доцільний тоді, коли неможливо провести хірургічне лікування хворому. Штучний пневмоторакс повинен бути короткочасним і тривати не більше 3-6 місяців. Протипоказання до штучного пневмотораксу: - фіброзно-кавернозний туберкульоз легенів, циротичний туберкульоз легенів; - казеозна пневмонія, поширені форми дисемінованого туберкульозу легенів; - ексудативний плеврит чи плевральні шварти з боку ураження; - туберкульоми; - каверни більше 4 см або роздуті блоковані каверни, підплеврально розташовані каверни; - наявність стійкого часткового або сегментарного ателектазу, який не піддається лікуванню; - активні специфічні зміни у великих бронхах, особливо зі стенозуванням; - загальний тяжкий стан хворого; - ураження серцево-судинної системи – стенокардія ІІІ-ІV функціонального класу, порушення серцевого ритму, постінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ ступеню; - дихальна недостатність ІІ-ІІІ ступеню; - вік більше 60 років; - емфізема легень. Методика. Фізикально і рентгенологічно визначають місце пункції. Дотримуючися правил асептики і антисептики, у вибраний міжребровий проміжок по верхньому краю ребра, застосовуючи для знеболювання 0,5 % розчин новокаїну, вводять у плевральну порожнину голку, яку підключають до пневмотораксного апарата. Повітря вводять у плевральну порожнину невеликими порціями по 50-100 см3. Під час первинного накладання штучного пневмотораксу вводять приблизно 250-350 см3 повітря. Протягом перших 10 діб інсуфляцію повітря здійснюють з інтервалом 2-3 доби за постійного рентгенологічного контролю. Після формування газового пухиря, який стискає легеню не менше ніж на одну третину, інтервали між піддуваннями збільшують до 5-7 діб, а об’єм повітря, яке вводять, становить 400 см3.
Ускладнення: - повітряна емболія, зумовлена потраплянням повітря в кровоносні судини; - травматичний або спонтанний пневмоторакс на контрлатеральному боці; - підшкірна емфізема, емфізема середостіння тощо; - плевропульмональний шок; - пневмоплеврит; - неефективний штучний пневмоторакс через наявність спайок у плевральній порожнині; - внутрішньоплевральна кровотеча. Цим ускладненням можна запобігти шляхом дотримання методики накладання пневмотораксу. Після припинення штучного пневмотораксу у хворих може спостерігатися синдром пневмотораксної хвороби – часте дихання або задишка, акроціаноз, схуднення, тахікардія під час незначного фізичного навантаження. Ці симптоми пов’язані з розвитком легенево-серцевої недостатності. Особливо часто пневмотораксна хвороба розвивається у випадках неефективного або ускладненого пневмотораксу.
Дата добавления: 2014-12-10; Просмотров: 2002; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |