Суть та особливості міжнародної трудової міграції

ТЕМА 8. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА СВІТОВИЙ РИНОК ПРАЦІ

Контрольні запитання

1. Опишіть структуру світового фінансового ринку.

2. Назвіть основні причини вивезення капіталу.

3. Виділіть основні цілі вивозу капіталу.

4. Дайте характеристику основних форм іноземних інвестицій.

5. Назвіть види міжнародних кредитів.

6. Проаналізуйте роль ТНК у міжнародній виробничій та інвестиційній діяльності.

8.1. Суть та особливості міжнародної трудової міграції.

8.2. Основні риси світового ринку праці.

8.3. Регулювання та наслідки міжнародної міграції робочої сили.

Явище міграції є досить давнє і існує в двох напрямках: міграція населення і міграція трудових ресурсів.

Міграція населення – це переміщення людей (сімей) у територіальному просторі з метою пошуку нового місця проживання. Міграція трудових ресурсів - це переміщення людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи. Це явище спричинене факторами економічного та неекономічного характеру.

Міжнародна міграція робочої сили (ММРС) – це рух робочої сили між країнами світу. Це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення із однієї країни в іншу.

Сучасні МЕВ нерозривно пов’язані з такими поняттями як міграція, імміграція, еміграція, рееміграція населення.

Під цими поняттями слід розуміти:

- міграція (переселення, переміщення) - це переміщення через кордон;

- імміграція (вселяюся) - це в’їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

- еміграція (виселення) - це переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

- рееміграція - це в’їзд іммігрантів з країни імміграції або це процес повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили набувала поширення в умовах формування економічних зв’язків у світовому господарстві. Під цим поняттям слід розуміти переміщення осіб найманої праці через кордони в пошуках роботи. Це є стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічну основу його складає відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаємопов’язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.

В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок праці. Світовий ринок трудових ресурсів – це система взаємовідносин, що виникають з приводу постійного балансування попиту і пропозицій щодо світових трудових ресурсів, яка склалася у зв’язку з нерівномірністю кількісного та якісного розміщення трудових ресурсів по світу.

Пропозиція робочої сили на цьому ринку залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.

Міжнародна трудова міграція на сучасному етапі набула ряду особливостей, найсуттєвішими з яких є:

- зростання масштабів міграції;

- збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн;

- розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території колишнього Радянського Союзу;

- формування нових центрів залучення робочої сили;

- ріст нелегальної імміграції;

- посилення “відпливу інтелекту”;

- ротаційний характер міграції.

Розширення процесу міграції спричинило появу у країнах імміграції двох ринків праці - для робітників громадян даної країни та для іноземних робітників. Другий з цих ринків формується значною мірою за рахунок нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля, заборонити нелегальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн. Нелегальні іммігранти використовуються на низькооплачуваних роботах та на роботах з шкідливими умовами праці без соціального захисту, що суперечить національним законодавствам та міжнародним конвенціям. В більшості розвинутих країнах Заходу вже склалося коло професій, які характерні лише для іммігрантів (вантажники, робітники на конвеєрах, прибиральниці, тощо). Для місцевого населення ці спеціальності непрестижні навіть в умовах високого безробіття.

Основними постачальниками робочої сили на світовий ринок є слаборозвинуті в економічному відношенні країни. Відсутність роботи, зубожіння примушують населення цих країн мігрувати у пошуках роботи в більш розвинуті країни.

Причинами існування надлишкової робочої сили є:

- різний рівень розвитку країн;

- науково-технічний прогрес;

- бум народжуваності в окремих країнах;

- закриття добувних галузей;

- зміни кон’юнктури світового ринку;

- відсутня або невдала соціально-економічна політика держави.

Світовий ринок трудових ресурсів знаходиться у постійному русі, переживає тенденційні зміни.

Основними тенденціями світового ринку трудових ресурсів є:

- збільшення потреб у високоосвічених висококваліфікованих працівниках;

- насиченість “білими комірцями” і зменшення бажаючих виконувати чорну роботу;

- розвиток сфери послуг, який сприяє створенню нових робочих місць.

Неекономічні причини міграції робочої сили:

- політичні;

- релігійні;

- національні;

- культурні;

- військові;

- расові;

- сімейні;

- природні катаклізми і рівень охорони навколишнього середовища в країнах імміграції;

-.соціальні можливості більш повної реалізації своїх можливостей в країнах імміграції;

- Порівняно високий рівень умов праці.

Економічні причини:

· різний рівень розвитку окремих країн;

· стабільний і порівняно високий рівень заробітної плати в основних імміграційних центрах.

Робоча сила рухається з країн, де низький рівень життя, до країн з високим рівнем життя.

Найсуттєвішими факторами розвитку ММРС:

1. Швидке збільшення кількості населення планети.

2. Нерівномірний економічний розвиток країн світу, вивіз капіталу, функціонування ТНК тощо.

3. Розвиток сучасного НТП.

4. Соціально-політичний розвиток окремих регіонів світу і держав.

5. Економічний стан національного господарства, у тому числі рівень безробіття;

Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної міграції є процес “відпливу інтелекту” або “відтік розумів” (виїзд національної еліти в інші країни).

Під цим слід розуміти безповоротну або довготривалу еміграцію вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:

- постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;

- результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять свого кінцевого призначення;

- бажання покращити своє матеріальне становище;

- більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;

- національна та релігійна нетерпимість;

- зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.

Нестабільна економічна ситуація в країні, а також вигідні умови найму висококваліфікованих спеціалістів за кордоном сприяють розширенню масштабів еміграції.

Для міграції трудових ресурсів характерне поняття міграційний потік. Основу міграційних потоків складають робітники, у меншій мірі службовці.

Використання іноземної робочої сили в сучасних умовах є важливим елементом функціонування міжнародної економіки.

Виділяють напрямки міжнародної міграції робочої сили:

- міграція з країн, що розвиваються, в розвинуті країни;

- міграція всередині розвинутих країн;

- міграція між країнами, що розвиваються;

- міграція з країн колишнього соціалістичного табору;

- міграція наукових робітників, кваліфікованих спеціалістів з промислово розвинутих країн в країни, що розвиваються;

- міграція між країнами перехідного періоду.

Для промислово розвинутих країн іноземна робоча сила забезпечує цілий ряд галузей, інфраструктурних служб необхідними робітниками, без яких неможливий виробничий процес.

Міграція всередині розвинутих країн в більшій мірі пов’язана з неекономічними факторами.

Виділяють також легальну (організовану) та нелегальну трудову міграцію. Легальна міграція здійснюється як правило через спеціальні фірми згідно із законодавством. Самодіяльна (нелегальна) трудова міграція формується під впливом наступних причин:

- відсутність чіткої міграційної політики;

- юридична неосвіченість мігрантів;

- суперечливий та складний характер процедури легалізації;

- попередні таємні домовленості між мігрантами та наймачами.

Основними центрами притягування робочої сили є Північна Америка та Західна Європа (традиційні центри).

Є також нетрадиційні центри притягування робочої сили і нові (виникаючі) центри притягування робочої сили:

- Близький Схід;

- Латинська Америка;

- Австралія;

- Азіатсько-Тихоокеанський регіон (Японія, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур);

- Африка.

Дата добавления: 2014-12-10