Території

Передумови впровадження комплексного диференціювання

Умови накопичення відходів на території України та

На сучасному етапі розвитку суспільства питання поводження з відходами посідають одне з чільних місць в екологічній безпеці та сталому розвитку країни. Їх вирішення пов’язано з необхідністю узгодження комплексу екологічних, економічних та соціальних завдань і потребує постійних системних зусиль з боку органів управління, науковців та громадськості.

Згідно національної статистичної звітності 2009 р., на підприємствах України утворилось 1,2 млн. т відходів І-ІІІ класів небезпеки, що на
1,1 млн. т менше у порівнянні з 2008 р. Понад 80% зменшення обсягів утворення відходів припало на три регіони країни: Донецьку (453,8 тис. т), Запорізьку (304,9 тис. т), Полтавську (119,4 тис. т) області, що пов'язано зі значним скороченням промислового виробництва на окремих підприємствах.

Основна частина утворених відходів (0,9 млн. т або 75% від загального обсягу) належить до ІІІ класу небезпеки. Маса відходів І та ІІ класів небезпеки склала 3,8 та 299,2 тис. т відповідно.

Із загальної кількості утворених промислових відходів 333,2 тис. т (27%) розміщено у місцях видалення, до яких належать спеціально відведені місця чи об’єкти, у тому числі полігони, комплекси, споруди, ділянки надр (рис. 1.2).

Рис 1.2 – Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки на підприємствах України у 2009 р., тис. т.

Незважаючи на загальну тенденцію зменшення обсягів утворення відходів (рис 1.3.), система управління відходами залишається недосконалою. Частка відходів, які були повністю використані для одержання тієї чи іншої продукції або знешкоджені, у загальному обсязі утворених відходів склала 68% (у 2008 р. – 41%). Найбільш гострою залишається проблема знешкодження та утилізації небезпечних відходів у Автономній Республіці Крим, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській, Харківській, Хмельницькій, Чернігівській областях та м. Севастополі, де частка оброблених та перероблених відходів склала менше 20% від загальної кількості утворених.

Станом на 1 січня 2010 р., у спеціально відведених місцях чи об’єктах та на території підприємств країни накопичилось 20,9 млн. т небезпечних відходів, з них 35,5 тис. т (0,2% від загальної кількості) належать до І класу небезпеки і 2,3 млн. т (11%) – до ІІ класу небезпеки.

Рис. 1.3 – Динаміка утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки.

На території шести регіонів країни зберігається 95% відходів, що належать до І-ІІІ класів небезпеки, зокрема, у Запорізькій (40% або
8,3 млн. т), Донецькій (30% або 6,3 млн. т), Сумській (9% або 1,9 млн. т), Дніпропетровській і Луганській (по 4 % або 0,8 та 0,9 млн. т) областях та в Автономній Республіці Крим (8% або 1,7 млн. т).

Понад 70% відходів І класу небезпеки знаходяться у місцях видалення в Івано-Франківській та Луганській областях. У загальній кількості відходів, що зберігаються у сховищах організованого складування та на території підприємств, найбільшу частку складають відходи, що містять метали та їхні сполуки (10659,3 тис. т або 51% до загального обсягу), відходи, що містять неметали та їхні сполуки (5665,3 тис. т або 27%), відходи, що містять корозійні речовини (1944,0 тис. т або 9 %), відходи виробництва і застосування органічної хімії та відходи, що містять інші органічні сполуки (491,2 тис. т або 2%), відпрацьовані нафтопродукти, продукти нафтопереробки (404,1 тис. т або 2%).

Надзвичайно небезпечними для НС є відходи, що містять стійкі органічні речовини, яких станом на 1 січня 2010 р. було в наявності
11,1 тис. т (з них 99,5% припадає на відходи, що містять гексахлорбензол), а також непридатні чи заборонені пестициди та агрохімікати (7,4 тис. т).

Наведена статистична звітність свідчить про дуже нерівномірне розподілення техногенного навантаження на території України, навіть якщо спиратися на дані, що співвідносяться з територіально-адміністративним устроєм, тобто не беручи до уваги нерівномірність розподілу у межах кожного регіону окремо. Нерівномірність розподілення техногенного навантаження повинна враховуватись при формуванні ефективної регіональної політики, спрямованої на сталий розвиток країни.

Традиційно об’єктом регіональної політики прийнято економічний район – територіальну частину народногосподарського комплексу країни, що характеризується географічною цілісністю та економічною спільністю. Але у сучасних умовах, коли масштаби ресурсоспоживання, структура промислового комплексу, застаріла матеріально-технічна база вітчизняної промисловості обумовили у країні системну екологічну кризу, подальший процес регіоноутворення неможливий без урахування екологічного фактора. Все це зумовлює актуальність досліджень у сфері диференціації території України за рівнем техногенного навантаження, який формується сукупністю різних факторів, зокрема, і відходами.

При реалізації комплексного районування України за рівнем техногенного навантаження, зумовленого впливом відходів на стан довкілля, доцільно застосовувати методи, що оперують із векторними величинами. Це дозволить отримати комплексну картину завдяки узагальненню сукупності показників, в якості яких можуть виступати дані щодо утворення, накопичення, утилізації відходів та ін.

Дата добавления: 2014-12-16