Питання теми

Питання для повторення

1. Як співвідносяться поняття цінності і культура?

2. Як класифікуються цінності?

3. Назвіть типи ціннісних орієнтацій.

4. Як змінювались уявлення про природу цінностей?

5. Яке місце посідають цінності в структурі людської діяльності?

6. Чи одинакові цінності у різних людей, від чого це залежить?

7. Як розуміти пріоритетність загальнолюдських цінностей стосовно культури?

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Місце проблеми цінностей в історії філософії, в історії людської діяльності.

2. Проблема критерію ціннісного вибору.

3. Класифікація вищих цінностей.

4. Категорії ціннісної свідомості.

5. Ціннісні орієнтації в структурі діяльності.

Бібліографічний список

Основна література: 1, 3, 6, 7, 9, 11, 13, 14, 15, 16, 17.

Додаткова література: 2, 5, 22, 43,, 59, 60, 69.

Тема 20: Соціальна філософія

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- соціум як історичний процес;

- особливості буття суспільства;

- поняття соціально-етнічних спільностей людей та тенденції їх розвитку;

- місце людини у системі продуктивних сил суспільства;

- поняття та соціальні наслідки НТР;

- ноосферу як стадію розвитку біосфери.

1. Соціум як історичний процес. Предметність, діяльність і спілкування – форми існування соціуму.

2. Суспільство як самоорганізуюча і саморозвиваюча система.

3. Соціально-етнічні спільноти людей та тенденції їх розвитку.

4. Людина як головна продуктивна сила суспільства.

5. НТР та його соціальні наслідки.

6. Ідеї В. Вернадського про ноосферу.

Методичні рекомендації

При аналізі першого питання необхідно підкреслити, що людство ще не знайшло прийнятної і обґрунтованої відповіді на питання, що ж таке соціальне. Первинна якість соціального осягається через усвідомлення докорінної відмінності даного феномена від природно-тваринного світу:

- тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування;

- людське життя здійснюється суспільним чином, соціальним як життєдіяльність.

Суспільне життя – це реальний життєвий процес людини (особи, соціальної групи, класу, суспільства), що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності.

Вся філософська традиція пронизана думкою про те, що найістотнішою ознакою людської діяльності є її свідомий характер, який проявляється у здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв’язками з ними та іншими людьми, над собою і своїм духом, заглиблюватись у себе з метою усвідомлення суті природно-суспільного й сенсу власного буття в світі.

Наостанок доцільно звернути увагу на те, що спілкування (взаємодія, суспільні відносини) є необхідною і всезагальною умовою формування і розвитку соціальності.

Вивчаючи друге питання необхідно зауважити, що уявлення про соціум як систему, безпосередньо пов’язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства і, навпаки, дисгармонія яких веде до суттєвих конфліктів і деформацій.

Поняття «сфера суспільного життя» відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, фактори як матеріальні, так і ідеальні, об’єктивні і суб’єктивні. Сфера – це реальний процес людської життєдіяльності. Діалектика сфер суспільного життя розглядається нами як реальне життя суспільства в конкретно-історичних, соціокультурних та природних вимірах. Доцільно виділяти такі сфери суспільного життя: матеріальну; соціально-політичну; духовну; культурно-побутову.

Слід підкреслити, що усі сфери суспільного життя тісно взаємозв’язані, тому їх треба розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя призведе до створення деформованої моделі суспільства. В центрі кожної сфери, як і суспільства в цілому, має стояти людина, що охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх.

Вивчаючи третє питання необхідно підкреслити, що соціально-етнічним спільнотам належить важлива роль у життєдіяльності суспільства. Різноманітні соціально-етнічні спільноти як суб’єкти суспільних, зокрема національних та міжнаціональних відносин, надають їм особливої своєрідності, неповторності, збагачуючим загальний процес розвитку етносуспільного буття, соціуму загалом.

У загальному вигляді етносуспільні відносини можна характеризувати як взаємовідносини людей, що належать до різних соціально-етнічних спільнот, які визначаються як більш-менш стійкі історично сформовані угрупування людей.

Оскільки етносуспільні відносини мають глобальний характер надзвичайно актуальним є глибоке вивчення як історичних тенденцій, так і сучасних складних та суперечливих процесів розвитку соціально-етнічних спільнот, етносуспільного буття як необхідної умови його гармонізації та гуманізації.

Необхідно звернути увагу на такі соціально-етнічні форми спільноти людей:

- рід як форму спільноти людей, що заснована на кровнородинних зв’язках;

- плем’я, що характеризується кровнородинними відносинами, певною спільністю спів племінників, єдиною мовою, племінною самосвідомістю, спільними елементами первісної культури;

- народність, що характеризується спільністю території, єдиною мовою, елементами єдиної культури;

- нація, щодо сутності якої існують кілька теорій (психологічна, культурологічна, етнологічна, історико-економічна).

Розглядаючи четверте питання необхідно звернути увагу на досить складний характер продуктивних сил суспільства, до складу яких входять:

- засоби виробництва, до складу яких входять знаряддя праці та умови праці;

- люди, які володіють знаннями та навичками до праці;

- методи та форми організації виробництва.

Продуктивні сили суспільства постійно змінюються і вдосконалюються протягом всієї історії людства, полегшуючи тим самим боротьбу людей з природою, збільшуючи продуктивність праці та виробництво матеріальних благ.

Людини при цьому відіграє вирішальну роль у суспільному виробництві, оскільки лише жива праця людини перетворює можливість на дійсність. Саме людська праця продукує матеріальні блага, необхідні для життя суспільства.

При вивченні п’ятого питання необхідно підкреслити, що науково-технічна революція (НТР) виступає не як окреме явище, притаманне лише нашому суспільству, а як сучасний етап науково-технічного прогресу (НТП), який почав чітко проявлятися з часу промислової революції кінця ХVІІ – початку ХІХ ст.

Соціальні наслідки НТР можна звести до наступних основних груп:

- загострення екологічної обстановки, виникнення проблеми виживання людства;

- зміна взаємовідносин «людина – техніка»;

- зміна змісту і характеру праці;

- зростання питомої ваги висококваліфікованих робітників і спеціалістів, що зайняті обслуговуванням нової техніки і технології;

- підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної підготовки кадрів;

- прискорення структурних змін у співвідношенні сфер людської діяльності;

- «інтернаціоналізація» суспільних відносин;

- втрата людиною емоційності, інтелектуальне перевантаження, формалізація контактів, одностороння, технічна свідомість;

- виникнення проблем біологічної і психологічної адаптації людини в звичайних і екстремальних умовах навколишнього середовища.

При підготовці шостого питання слід підкреслити, що ноосфера (грец.noos – ум, розум і sphaira – сфера) – це така стадія розвитку біосфери, при якій розумова діяльність людини стає визначальним фактором глобального розвитку.

При аналізі другого питання слід підкреслити, що прийнявши цей термін спочатку 30-х років, Вернадський трактує ноосферу як результат людської діяльності, результат поступового розвитку науки.

Питання для самоконтролю

1. У чому сутність розуміння соціуму як соціального процесу?

2. Яким чином суспільне життя пов’язане з поняттям діяльності?

3. Чому спілкування є необхідною і всезагальною умовою формування і розвитку соціальності?

4. З якими факторами пов’язано уявлення про соціум як систему?

5. Яка структура суспільства як соціальної системи?

6. Які специфічні риси роду, племені, народності?

7. Які основні ознаки нації?

8. Які існують теорії нації?

9. У чому сутність етносу спільного буття?

10. Чим визначається важливість дослідження проблем етносуспільного буття на сучасному етапі?

11. Яка структура продуктивних сил?

12. Яке місце займає людина у системі продуктивних сил суспільства?

13. У чому сутність НТР?

14. Які соціальні наслідки має НТР у сучасному суспільстві?

15. У чому сутність ідей В. Вернадського про ноосферу?

Теми для написання доповідей та рефератів

1. Предметність, діяльність і спілкування як форми існування соціуму.

2. Діалектика сфер суспільного життя.

3. Основні тенденції розвитку соціально-етнічних спільнот.

4. Нації та національні відносини на сучасному етапі.

5. Національна самосвідомість і світогляд.

6. Сутність та основні напрямки сучасного етапу НТР.

7. Основні соціальні наслідки НТР.

8. Вчення В. Вернадського про ноосферу.

9. Ноосфера як стадія розвитку біосфери.

Бібліографічний список

Основна література: 1, 2, 3, 6, 11, 12, 13, 14, 16, 17.

Додаткова література: 2, 5, 6, 9, 11, 12, 14, 16, 17, 22, 25, 30, 35, 39, 49, 55, 56, 58, 59, 60, 64, 66, 67, 69, 73, 78, 88.

5. МЕТОДИЧНі РЕКОМЕНДАЦії до виконання індивідуальних НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИХ ЗАВДАНЬ

Індивідуальні навчально-дослідні завдання є однією з форм навчання у вищий школі, що має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізацію мотивів як навчально-пізнавальної, так і наукової та інноваційної діяльності студентів.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання з дисципліни «Філософія (філософі, релігієзнавство, логіка)» виконуються у формі реферату. Реферат – це доповідь на визначену тему, яка включає у себе огляд відповідних літературних джерел. Реферати, що виконуються студентами повинні мати не інформаційний, а творчий характер, та містити не лише матеріали рекомендованої літератури, а, у першу чергу, результати самостійного творчого опрацювання і осмислення студентами поставлених питань, відповідно до їх власного бачення. До кожного з трьох змістових модулів передбачено окреме індивідуальне навчально-дослідне завдання, кожне з яких повинно бути виконане студентом у визначений час.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання виконуються студентами самостійно, окремо кожним студентом під керівництвом викладача в позанавчальний час.

Консультування та перевірка виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань проводяться під час індивідуальних занять згідно графіку.

5.1. ПЕРЕЛІК ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИХ ЗАВДАНЬ

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ І

1. Сутність та принципи магії.

2. Тотемізм як соціальний інститут.

3. Анімізм як «мінімум релігії»: за та проти.

4. Інститут шаманізму і його роль у первісному суспільстві.

5. Залишки первісних вірувань у сучасних релігіях.

6. Релігійні уявлення та реформа у Стародавньому Єгипті.

7. Боги і герої Стародавньої Греції.

8. Релігія Стародавнього Риму.

9. Ведична релігія як світоглядна основа формування філософських та релігійних систем Індії.

10. Морально-етичні засади джайнізму.

11. Релігійно-політична та філософська система сикхізму.

12. Конфуціанство як духовна основа китайської культури.

13. Особливості синтоїзму – японської національної релігії.

14. Теорія двох дао в даосизмі.

15. Віровчення і культ іудаїзму: ортодоксія і сучасний стан.

16. Вплив зороастризму на філософські системи європейських народів.

17. Філософські та релігійні засади буддизму.

18. Основні напрямки в сучасному буддизмі та географія їх поширення.

19. Вплив православ’я на розвиток загальнолюдської та національної культури.

20. Соціальна доктрина католицизму, етапи її розвитку.

21. Соціально-політичні течії в сучасному протестантизмі.

22. Соціально-політичні та духовні джерела ісламу.

23. Іслам і сучасному світі.

24. Коран як історико-літературний пам'ятник.

25. Особливості української міфології.

26. Ідея єдиної Української православної церкви: реальність і перспективи.

27. Історія створення УПЦ Київського патріархату.

28. Українська автокефальна православна церква та її історія.

29. Місце свободи совісті в системі демократичних свобод.

30. Демократичні принципи нового українського законодавства про свободу совісті та релігійні організації.

31. Нові релігійні течії у світовому релігійному просторі: стан і перспективи.

32. Активне релігієтворення в контексті сучасних релігійних трансформацій.

33. Неорелігії як невід’ємний чинник суспільного розвитку.

34. Проблема класифікації неорелігійних об’єднань.

35. Неорелігії і закон.

36. Авторитаризм у новітніх релігійних течіях і рухах: за і проти.

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ ІІ

1. Роль логіки у формуванні культури мислення людини.

2. Значення логіки для економістів.

3. До проблеми взаємовідношення логіки та філософії.

4. До проблеми співвідношення логічного мислення і пам'яті.

5. Класична і некласична логіка.

6. Співвідношення логіки формальної і діалектичної.

7. Діалектика як логіка.

8. Класифікація понять та її значення для економічної діяльності.

9. Роль визначень у науці.

10. Класифікація та її роль у науці.

11. Труднощі класифікації соціальних об'єктів.

12. Специфіка суджень як форми відображення дійсності.

13. Роль запитань у пізнанні.

14. Судження та речення. Логічний аналіз речень, які виражають судження.

15. Правила постановки запитань.

16. Процедура доведення і спростування суджень в математиці.

17. Методологічна функція законів логіки при аналізі соціально-політичних, економічних процесів.

18. Логічні помилки, які виникають при порушенні законів логіки.

19. Закони логіки та наукове пізнання.

20. Сутність наукового передбачення.

21. Види соціальних прогнозів.

22. Економічні прогнози та їхні особливості.

23. Роль аналогії в діяльності економіста.

24. Роль гіпотези у розвитку науки.

25. Використання аналогії в науці і техніці.

26. Софізми та парадокси, їхнє значення для розвитку мислення.

27. Софізми як вид інтелектуального шахрайства.

28. Логіка і мистецтво полеміки.

29. Логічні основи переконання.

30. Коректні та некоректні засоби ведення суперечки.

31. Логічна культура ведення дискусії та суперечок у професійному становищі економіста.

32. Дискусія, полеміка, диспут, дебати.

33. Парадокси і сучасна логіка.

34. Парадокси і софізми та їх значення для розвитку філософської думки.

35. Природи логічної помилки.

36. Значення дискусії у науці.

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ ІІІ

1. Філософія і світогляд.

2. Філософія в системі культури.

3. Буття світу і людини.

4. Буття і небуття.

5. Відображення як всезагальна властивість матерії.

6. Діалектика основних форм буття.

7. Діалектика як теорія розвитку.

8. Метафізика – альтернатива діалектики як теорії розвитку.

9. Софістика і еклектика – альтернативи діалектики як логіки.

10. Догматизм і релятивізм – альтернативи діалектики як теорії пізнання.

11. Життєві коріння і філософський смисл проблеми буття.

12. Співвідношення біологічного і соціального у походженні свідомості.

13. Соціальна сутність свідомості і самосвідомості.

14. Проблема взаємовідносин знання і віри.

15. Співвідношення практики і праці.

16. Роль творчості в процесі пізнання.

17. Творчість і світогляд.

18. Свобода творчості – основа формування демократичних відносин у суспільстві.

19. Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.

20. Наукове пізнання як вид духовної діяльності та спосіб теоретичного освоєння дійсності.

21. Діалектика суб’єкта та об’єкта як проблема сучасної філософії.

22. Діалектика істини і заблудження у сучасній філософії.

23. Проблема критеріїв істини в сучасній філософії.

24. Практика як виключно людський спосіб освоєння світу.

25. Співвідношення практики і праці.

26. Прогресистська філософія історії та історична дійсність.

27. Регресистський напрямок філософії історії і проблема «кінця історії».

28. Теорія суспільно-економічних формацій і реалії сучасного історичного процесу.

29. Нації та національні відносини на сучасному етапі.

30. Національна самосвідомість і світогляд.

31. Проблема особистості як одна з центральних проблем філософії.

32. Основні соціальні наслідки НТР.

33. Взаємозв’язок науково-технічного прогресу і моральності.

34. Ціннісні орієнтації в структурі діяльності.

35. Класифікація вищих цінностей.

36. Ноосфера як стадія розвитку біосфери.

6. КОНТРОЛЬНІ ЗАХОДИ

6.1. Перелік питань до модульних контролів

Дата добавления: 2014-12-17