Питання 3 страница

ДО ТЕМИ 6:

1. Акоев К. Л., Кауфман М. А. и др. Обьективная сторона пре­ступления (факультативные признаки). – М., 1995.

2. Берзін П. Особливості «фіксації» наслідків людської поведінки у кримінально-правових нормах // Науково-практичний господарсько правовий журнал.- 2008.- №11.- С.7-11.

3. Бойко А. И. Преступное бездействие – СПб: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2003.

4. Гаухман Л. Д. Насилие как средство совершения преступления. – М.: Юрид. лит., 1974.

5. Грищук В. К. Способи вчинення злочину: насильство, напад, обман // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 1996. – Вип. 4-5. – С. 328-332.

6. Жордания И. Ш. Структура и правовое значение способа совершения преступления. – Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977.

7. Землюков С. В. Уголовно-правовые проблемы преступного вреда. – Новосибирск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991.

8. Ковалев М. И. Проблемы учения об обьективной стороне состава преступления. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991.

9. Кудрявцев В. Н. Обьективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960.

10. Кудрявцев В. Н. Противоправное бездействие и причинная связь // Сов. гос. и право. – 1967. – С. 28-36.

11. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уго­ловной ответственности. – М.: Госюриздат, 1958.

12. Левертова Р. А. Ответственность за психическое насилие по советскому уголовному праву. – Омск: Ом. ВШМ МВД СССР, 1978.

13. Малинин В. Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2000.

14. Мальцев В. В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989.

15. Михлин А. С. Последствия преступления. – М.: Юрид. лит., 1969.

16. Мірошниченко С. Титаренко О. Підстави та принципи криміналізації суспільно небезпечних діянь.// Вісник прокуратури №3, 2008 с.51-57.

17. Музика А., Багіров С. Диференціація відповідальності за нео­бережні злочини з урахуванням різновидів детермінаційних зв’язків // Право України. – 2004. – № 7. – С. 114-118.

18. Панов Н. И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана. Учебное пособие. – X.: ХарЮИ, 1980.

19. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Вища школа, 1982.

20. Панов Н. И. Средства совершения преступления: понятие и види // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Вип. 64. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – С. 127-133.

21. Панов Н. И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступлений. – Xарьков: ХарЮИ., 1984.

22. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципи, изучение: Монография / Бахин В. П., Карпов Н. С., Цымбал П. В.; ред. П. В. Мельник; Акад. Гос. налоговой службы Украины. – К.: Акад. Гос. налоговой службы Украины, 2001.

23. Созанський Т.І. Вплив способу вчинення злочину на диференціацію кримінальної відповідальності / Т.І. Созанський // Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 11-12 жовтня 2012 року / редкол.: В.Я. Тацій (голова ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2012. – С. 145-148.

24. Сабитов Р. А. Обман как средство совершения преступления. – Омск: Ом. ВШМ МВД СССР, 1980.

25. Тарарухин С. А. Преступное поведение. Социальные и психоло­гические черты. – М.: Юрид. лит., 1974.

26. Тер-Акопов А. А. Бездействие как форма преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1980.

27. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступ­ления. – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1977.

28. Успенский А. В. Проблема обоснования причинной связи при соучастии в совершении преступления // Вестн. Моск. ун-та. – Серия 11. Право. – 1998. – № 5. – С. 93-107.

29. Федышина П.В. Способ совершения преступления в уголовном праве / П.В. Федышина // Криминалистъ. – 2012. - № 2 (11). – С. 19-22.

30. Церетелли Т. В. Причинная связь в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1963.

31. Шарапов Р. Д. Физическое насилие в уголовном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001.

32. Шевченко Є. В. Злочини з похідними наслідками: Монографія. – Х., 2005.

33. Ярмыш Н. Н. Действие как признак обьективной стороны пре­ступления (проблеми психологической характеристики). – Х.: Основа, 1999.

34. Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причино-следственной связи в уголовном праве. Философско-правовой анализ. – Х.: Право, 2003.

ДО ТЕМИ 7:

1. Анісімов Г. М. Службова особа як спеціальний суб’єкт злочину / Г.М. Анісімов // Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 11-12 жовтня 2012 року / редкол.: В.Я. Тацій (голова ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2012. – С. 167-171.

2. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступное поведение и пси­хические аномалии / Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М.: Спарк, 1998.

3. Бейсенов Б. С. Алкоголизм: уголовно-правовые и криминоло­гические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1981.

4. Беро М. П. История развития понятия невменяемости: Учебно-методическое пособие. – Донецк: УкрНТЭК, 2001.

5. Богомягков Ю. С. Уголовно-правовая невменяемость: критерии и признаки // Сов. гос. и право. – 1989. – № 4. – С. 103-108.

6. Владимиров В. А., Левицкий Г. А. Субъект преступления по совет­скому уголовному праву. – М.: ВШ МООП РСФСР, 1964.

7. Волженкин Б. В. Уголовная ответственность юридических лиц. – СПб.: Санкт-Петербург. юрид. ин-т Ген. прокуратури РФ., 1998.

8. Дудоров О.О. Специфіка юридичної помилки при вчиненні злочинів із змішаною протиправністю / О.О. Дудоров // Право України. – 2011. - № 9. – С. 82-91.

9. Иванов Н. Г. Аномальный субъект преступления: проблемы уго­ловной ответственности. Учеб. пособие для вузов. – М.: Закон и право,
ЮНИТИ, 1998.

10. Кирись Б. Розділ IV Загальної частини Кримінального кодексу України 2001 р. потребує удосконалення // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали X регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний фа­культет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 358-359.

11. Лазарев А. М. Субъект преступления. – М.: ВЮЗИ, 1981.

12. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: ЛГУ, 1968.

13. Лунц Д. Р. Проблема невменяемости в теории и практике судеб­ной психиатрии. – М.: Медицина, 1966.

14. Магарін М. С., Баранєнко Д. В. Суб’єкт злочину за новим кримінальним законодавством України / Під ред. д.ю.н., професора Є. Л. Срельцова. – О.: Астропрінт, 2001.

15. Марчак В. Деякі дискусійні питання, які виникають при визнанні судом особи обмежено осудною.// Право України № 2, 2008 с.70-73.

16. Марчак В. Обмежена осудність як ознака суб’єкта злочину.// Право України № 6, 2008 // Підприємництво, господарство і право №7, 2008 с.112-115.

17. Михеев Р. И. Проблемы вменяемости и невменяемости в совет­ском уголовном праве. – Владивосток: ДВГУ, 1983.

18. Михеев Р. И. Уголовная ответственность лиц с психофизиоло­гическими особенностями и психогенетическими аномалиями: Спорные вопросы правовой теории и трудности практической деятельности органов правоприменения: Учебное пособие. – Хабаровск: Хабар. ВШ МВД СССР, 1989.

19. Михеев Р. И. Уголовное право и психиатрия: Конспект лекций / Р. И. Ми­хеев; Министерство висшего и среднего специального образования РСФСР. Дальневосточний государственный университет. – Владивосток, 1988.

20. Музика А. А. Примусові заходи виховного і медичного характеру. – К.: НАВСУ, 1997.

21. Назаренко Г. В. Невменяемость. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2002.

22. Никифоров А. С. Юридическое лицо как субъект преступления и уголовной ответственности. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002.

23. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958.

24. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления. – Алма-Ата: Наука, 1977.

25. Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых должностными лицами путем злоупотребления служебным положением / Николай Иванович Панов // Социалистическая законность. М., 1989. - № 12. – С. 44-46 // Вибрані наукові праці з проблем правознавства; передм. В.П. Тихого. – К.: Ін Юре, 2010. – С. 696-702.

26. Павлов В. Г. Субъект преступления. – СПб.: Изд-во «Юриди­ческий центр Пресс», 2001.

27. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уго­ловному праву. – М.: Госюриздат, 1961.

28. Приходько Т. Н. Проблемы уменьшенной вменяемости в уго­ловном праве. – О.: Маяк, 1998.

29. Трахтеров В. С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк). – Х.: Укр. юрид. академия, 1992.

30. Устименко В. В. Специальный субъект преступления. – Х.: Вища школа, 1989.

ДО ТЕМИ 8:

1. Вереша Р В. Вина у кримінальному праві: навчально-методичний вимір: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2006.

2. Вереша Р. В. Проблеми вини в теорії кримінального права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005.

3. Волков Б. С. Мотив и квалификация преступлений. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1968.

4. Волков Б. С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование). – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982.

5. Волков Б. С. Проблема воли и уголовная ответственность. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1965.

6. Воробей П. Загальне поняття кримінально-правового ставлення за вину. “ Право України “ № 6, 1999, с. 113.

7. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія. – К.: Вид-во Нац. акад. внутр. справ Ук­раїни, 1997.

8. Ворошилин Е. В., Кригер Г. А. Субъективная сторона преступления. – М.: МГУ, 1987.

9. Гедз М.В. Про мету злочину в кримінальному праві / М.В. Гедз // Кримінальний кодекс України: 10 років очікувань: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпозіуму, 23-24 вересня 2011 р. – Львів: Львівський державний університет внутрішні з справ, 2011. – С. 107-110.

10. Дагель П. С. Неосторожность: Уголовно-правовые и кримино­логические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1977.

11. Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве // Учен. зап. ДВГУ. – 1968. – Вып. 21. – Ч. 1.

12. Дагель П. С., Котов Д. П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974.

13. Дагель П. С., Михеев Р. И. Теоретические основы установлення вины. – Владивосток: Боевая вахта, 1975.

14. Зелинский А. Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. – X.: Вища школа, 1986.

15. Злобин Г. А., Никифоров Б. С. Умысел и его форми. – М.: Юрид. лит., 1972.

16. Злочинна необережність: Карно-правове та кримінологічне дослідження / (І. П. Лановенко, Ф. А. Лопушанський, О. М. Кос­тенко та ін.; Відп. Ред. І. П. Лановенко, Ф. А. Лопушанський); АН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К.: Наукова думка, 1992.

17. Квашис В. Е. Преступная неосторожность: Социально-правовые и криминологические проблемы. – Владивосток: ДВГУ, 1986.

18. Квашис В. Е., Махмудов Ш. Д. Ответственность за неосторож­ность. – Душанбе: Ирфон, 1975.

19. Красиков Ю. А. Субъективная сторона преступления. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1996.

20. Кригер Г. А. Понятие и содержание вины в советском уголов­ном праве // Вестник Московского ун-та. Серия 11. Право. – 1983. – № 5. – С. 3-11.

21. Лукьянов В. В. К вопросу о «раздвоении» вины в преступлениях со сложным составом // Сов. гос. и право. – 1988. – № 10. – С. 70-78.

22. Лунеев В. В. Мотивация преступного поведения. – М.: Наука, 1991.

23. Лунеев В. В. Субъективное вменение. – М.: Спарк, 2000.

24. Макашвили В. Г. Уголовная ответственность за неосторожность. – М.: Госюриздат, 1957.

25. Маслак Н. В. Намір як суб’єктивна ознака злочинної діяльності // Кримінальне право України. – 2006. – № 5. – С. 22-29.

26. Миненок М. Г., Миненок Д. М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001.

27. Назаренко Г. В. Вина в уголовном праве: Монография. – Орел: ОрЮИ МВД РФ, 1996.

28. Нерсесян В. А. Неосторожные преступления: проблемы и реше­ния. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991.

29. Нерсесян В. А. Ответственность за неосторожные преступления. – СПб: Изд-во «Юридический Центр Пресс», 2002.

30. Панченко П. Н. Случай, вина и ответственность в уголовном праве // Правоведение. – 1995. – № 1. – С. 36-45.

31. Пинаев А. А. Вина и уголовная ответственность // Уголовная ответственность: проблемы содержания, установления, реализа­ции. – Воронеж: Из-во Воронежского ун-та, 1989. – С. 46-51.

32. Пинаев А. А. Особенности составов преступлений с двойной и смешаной формами вины. – Харьков: ХарЮИ, 1984.

33. Преступная неосторожность: уголовно-правовое и криминоло­гическое исследование / Авт. кол. Лановенко И. П., Лопушанский Ф. А., Костенко А. Н. и др.; Отв. ред. Лановенко И. П., Лопушанский Ф. А. – К.: Наукова думка, 1992.

34. Проблемы боротьбы с преступной неосторожностью: Межвуз. темат. сб. – Владивосток: Изд-во ДВУ, 1981.

35. Рарог А. И. Вина в советском уголовном праве / Науч. ред. Б.В. Здравомыслов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987.

36. Рарог А. И. Вина и квалификация преступлений. – М.: ВЮЗИ, 1982.

37. Рарог А. И. Общая теория вины в уголовном праве. – М.: ВЮЗИ, 1980.

38. Рарог А. И. Субьективная сторона и квалификация преступлений. – М.: Правообразование, 2001.

39. Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину. – К.: Атіка, 2002.

40. Скляров С. В. Вина и мотивы преступного поведения. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004.

41. Угрехелидзе М. Г. Проблемы неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси: Мецниереба, 1976.

42. Утевский Б. С. Вина в советском уголовном праве. – М.: Гос­юриздат, 1950.

43. Филановский И. Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. – Л.: ЛГУ, 1970.

44. Шавгулидзе Т. Г. Аффект и уголовная ответственность. – Тби­лиси: Мецниереба, 1973.

45. Якушин В. А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988.

46. Якушин В. А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве. – Тольятти: ТолПИ, 1998.

ДО ТЕМИ 9:

1. Дрьомов С. В. Виявлення наміру: кримінально-правова харак­теристика та роль у виконанні завдань щодо запобігання злочинам // Кри­мінальне право України. – 2006. – № 5. – С. 30-34.

2. Дурманов Н. Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1955.

3. Иванов В. Д. Ответственность за покушение на преступление. – Караганда: Караганд. ВШ МВД СССР, 1974.

4. Караулов В. Ф. Стадии совершения преступления. – М.: ВЮЗИ, 1982.

5. Козлов А. П. Учение о стадиях преступления. – СПб: Изд-во «Юридический Центр Пресс», 2002.

6. Кузнецова Н. Ф. Ответственность за приготовление к преступ­лению по советскому уголовному праву. – М.: МГУ, 1958.

7. Маслак Н. В. Підстава кримінальної відповідальності за готу­вання до злочину // Кримінальне право України. – 2006. – № 4. – С. 3-9.

8. Навроцький В. О. Злочини, при вчиненні яких замах неможливий // Концепція формування законодавства України: ІІ міжрегіональна науково-практична конференція, (листопад 1997 р.). Наукові статті та доповіді. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, юридичний факультет. – 1998. – С. 134-138.

9. Панько К. А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975.

10. Редин М. П. Преступления по степени их завершенности. Монография. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2006.

11. Ситникова А. И. Приготовление к преступлению и покушение на преступление: Монография. – М.: Ось-89, 2006.

12. Тер-Акопов А. А. Добровольный отказ от совершения преступ­ления. – М.: Юрид. лит., 1982.

13. Тихий В. Готування до злочину (коментар статті 14 Кри­мінального кодексу України) // Вісник Конституційного Суду Ук­раїни. – 2004. – № 3. – С. 70-72.

14. Тихий В. Добровільна відмова від злочину (коментар статті 17 КК України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 117-120.

15. Тихий В. Закінчений та незакінчений злочин (коментар статей 13, 16 Кримінального кодексу України) // Вісник Консти­туційного Суду Ук­раїни. – 2004. – № 2. – С. 104-109.

16. Тихий В. Замах на злочин (коментар статті 15 Криміналь­ного кодексу України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 91-94.

17. Тихий В. Стадії злочину як інститут кримінального права // Тер­нопільська Академія народного господарства. Актуальні проб­леми право­знавства: Науковий збірник ЮІ ТАНГ. – Вип. 4. – Тер­нопіль, 2002. – С. 232-237.

18. Тихий В. П. Відповідальність за незакінчений злочин // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – № 6. – С. 128-136.

19. Тихий В. П. Питання застосування норм Кримінального ко­дексу України щодо стадій злочину // Законодавство України. – 2002. – № 1. – С. 69-73.

20. Тихий В. П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекцій. – Х.: НЮАУ, 1996.

21. Тишкевич И. С. Приготовление и покушение по советскому уголовному праву. (Понятие и наказуемость). – М.: Госюриздат, 1958.

22. Цвіліховський Л. Кваліфікація дій, пов’язаних з відмовою від повторення замаху на злочин // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 5-6.

23. Щерба С. П., Савкин А. В. Деятельное раскаяние в совершении преступления. – М.: Спарк, 1999.

ДО ТЕМИ 10:

1. Баймурзин Г. И. Ответственность за прикосновенность к преступлению. – Алма-Ата: Наука, 1968.

2. Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и пра­вовые проблеми. – К.: Вища школа, 1986.

3. Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К.: Наукова думка, 1969.

4. Бушуев И. В. Ответственность за укрывательство преступлений и недоносительство. – М.: Юрид. лит., 1965.

5. Виттенберг Г., Панченко П. Прикосновенность к преступлению по советскому уголовному праву. – Иркутск: ИрГУ, 1976.

6. Галиакбаров Р. Р. Групповое преступление: постоянные и пере­менные признаки. – Свердловск: СвЮИ, 1973.

7. Горбачов Д.М. Особливості співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктом / Дмитро Миколайович Горбачов // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 2. – С. 251-254.

8. Гришаев П. И., Кригер Г. А. Соучастие по уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1959.

9. Гуторова Н. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: Учеб. пособие. – Харьков: ООО «Рубикон П», 1997.

10. Джекебаев У. С., Вайсберг Л. М., Судакова Р. Н. Соучастие в преступлении: криминологические и уголовно-правовые проблеми. – Алма-Ата: Наука, 1981.

11. Зелинский А. Ф. Соучастие в преступлении. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1971.

12. Иванов Н. Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1991.

13. Кваша О. О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корець­кого, 2003.

14. Кваша О. О. Форми співучасті у злочині: історія і сучасність // Правова держава. – 2004. – № 15. – С. 156-165.

15. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении. – Ч. 1. Понятие соу­частия. Учен. тр. Т. 3. – Свердловск: СвЮИ, 1960.

16. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении. – Ч. 2. Виды соучастни­ков и формы соучастия в преступлении. Учен. тр. Т. 5. – Свердловск: СвЮИ, 1962.

17. Козлов А. П. Соучастие: Традиции и реальность. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001.

18. Костенко В. Посередництво як форма співучасті у вчиненні злочину (питання криміналізації) // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 129-132.

19. Кузнецов В. А. Борьба с преступным приобретением и сбытом имущества. – К.: Наук. думка, 1970.

20. Лемешко О. М. Кримінально-правова оцінка потурання вчи­ненню злочину. – Харків: ФІНН, 2003.

21. Новицький Г. В. Поняття і форми співучасті у злочині за кри­мінальним правом України: Наук.-практ. посіб. – К.: Вища школа, 2001.

22. Панченко П. Н. Преступное попустительство. – Иркутск: ИрГУ, 1976.

23. Разгильдиев Б. Т. Уголовно-правовые проблемы прикосновен­ности к преступлению. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981.

24. Смирнов В. Г. Понятие прикосновенности по советскому уго­ловному праву. – Л.: ЛГУ, 1957.

25. Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М.: Юрид. лит., 1974.

26. Трайнин А. Н. Учение о соучастии. – М.: Юриздат, 1941.

27. Хабибуллин М. Х. Ответственность за укрывательство преступлений и недоносительство по советскому уголовному праву. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1984.

28. Царегородцев А. М. Ответственность организаторов преступле­ний. – Омск: Омская высшая школа милиции, 1978.

29. Шапченко С. Д. Деякі питання тлумачення і застосування статті 28 Кримінального кодексу України // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 3. – С. 116-124.

30. Шнейдер М. А. Соучастие в преступлении по советскому уго­ловному праву. – М.: ВЮЗИ, 1958.

ДО ТЕМИ 11:

1. Агаев И. Б. Рецедив в системе множественности преступле­ний. – М.: Юристъ, 2002.

2. Агаев И. Б. Совокупность преступлений: понятие, виды и нака­зуемость. – М.: ТК Велби, 2003.

3. Алиев И. Б. Повторность и рецидив преступлений по совет­скому уголовному праву. – Махачкала: Изд-во Даг. ун-та, 1978.

4. Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголов­ному праву Украины. – Х.: Право, 2000.

5. Бажанов М. І. Повторність злочинів як вид множинності зло­чинів: (Конспект лекції). – Х.: Укр. Юрид. Акад., 1993.

6. Батиргареева В. С. Рецидив злочинів за кримінальним зако­нодавством України і зарубіжних країн: порівняльний аналіз // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2000. – № 1 (36). – С. 147-157.

7. Берзін П.С. Поняття повторності та сукупності злочинів: особливості системно-структурних характеристик / П.С. Берзін // Право України. – 2011. - № 9. – С. 92-98.

8. Блум М. И. Некоторые вопросы квалификации совокупнос­ти преступлений // Борьба с преступностью на современном этапе. – Рига, 1980. – С. 3-12.

9. Блум М. И. Понятие и признаки совокупности преступле­ний. // Вопросы уголовного права и процеса. – Рига: ЗИНАТНЕ, 1969. – С. 5-45.

10. Блум М. И. Применение советского уголовного закона к про­должаемым и длящимся преступлениям // Вопросы уголовно­го права и процеса. – Рига: ЗИНАТНЕ, 1969. – С. 47-129.

11. Бузынова С. П. Множественность преступлений и ее виды: (Уголовно-правовое исследование). Пособие / Гос. ком. СССР по нар. образованию. – М.: ВЮЗИ, 1988.

12. Бузынова С. Рецидив преступлений. – М.: ВЮЗИ, 1980.

13. Дагель П. С. Множественость преступлений. – Владиво­сток: ДВГУ, 1961.

14. Жук П. Ф., Кириленко О. І. Поняття продовжуваного злочи­ну та його ознаки // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип. 3. – С. 181-191.

15. Захаров В. Ф. Новий Кримінальний кодекс України та ре­цидив злочину // Держава і право / Інститут держави і права ім. В. М. Корець­кого НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 413-416.

16. Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений. – Вол­гоград: ВСШ МВД СССР, 1976.

17. Зинченко И. А. Составные преступления: Монография. – Х., 2005.

18. Зінченко І.О. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація: [Монографія] / Ірина Олександрівна Зінченко, Володимир Ілліч Тютюгін. – Харків: Видавництво «ФІНН», 2010. – 256 с.

19. Иногамова-Хегай Л. В. Конкуренция уголовно-правовых норм при квалификации преступлений: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2002.

20. Караев Т. Э. Повторность преступлений. – М.: Юрид. лит., 1983.

21. Караулов В. Ф. Ткаченко В. И. Квалификация преступлений со сложным составом // Актуальные проблемы уголовно-правовой борь­бы с преступностью: Сб. научн. трудов. – М: ВЮЗИ, 1988. – С. 26-30.

22. Кафаров Т. М. Проблема рецидива в советском уголовном праве. – Баку: Элм, 1972.

23. Кириленко О. І. Види повторності злочинів у криміналь­ному праві України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. – Вип. 4 (17). – С. 202-208.

24. Красиков Ю. А. Множественность преступлений (понятие, виды, наказуемость). – М.: ВЮЗИ, 1988.

25. Красиков Ю. А. Перспективы развития уголовного законода­тельства об ответственности за множественность преступлений // Теоре­тические проблемы разработки нового уголовного законодательства. – М.: ВЮЗИ, 1989.

26. Криволапов Г. Г. Множественность преступлений по совет­скому уголовному праву и установление ее признаков органами внутренних дел. – М.: Моск. спец. сред. шк. милиции, 1989.

27. Кривошеин П. К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы). – К.: Вища школа, 1990.

28. Малков В. П. Совокупность преступлений: (Вопросы квалифи­кации и назначения наказания). – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1974.

29. Малков В. П., Тимершин Х. А. Множественность преступлений: Учебное пособие. – Уфа: УВШ МВД РФ, 1995.

30. Малков В. П. Повторность преступлений. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1970.

31. Малков В. П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982.

32. Марін О. К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримі­нально-правових норм. – К.: Атіка, 2003.

33. Ниедре А. М. Уголовно-правовое понятие повторности как раз­новидности множественности преступлений // Борьба с пре­ступностью на современном этапе. – Рига, 1980. – С. 13-28.

34. Никифоров А. С. Совокупность преступлений. – М.: Юрид. лит., 1965.

35. Панько К. А. Вопросы общей теории рецидива в советском уго­ловном праве. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1988.

36. Пинчук В. И. Множественность преступлений: Учеб. посо­бие. – СПб.: Юрид. ин-т Ген. прокуратуры РФ, 1999.

37. Ришелюк А. М. Про поняття, ознаки і сферу дії продовжу­ваного злочину // Правова держава / Інститут держави і права ім. В. М. Корець­кого НАН України. – К.: «Наукова думка», 1992. – Вип. 1. – С. 117-122.

38. Семернева Н. К., Новоселов Г. П., Николаева З. А. Мно­жест­вен­ность преступлений. – Свердловск: СвЮИ, 1990.

39. Созанський Т.І. Кваліфікація сукупності злочинів: монографія / Тарас Іванович Созанський. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. -240 с.

40. Созанський Т. Кваліфікація ідеальної сукупності злочинів // Віс­ник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 2 (15). – С. 167-171.

41. Стрижевська А.А. Сукупність злочинів за кримінальним правом України: монографія / Анжела Анатоліївна Стрижевська. - Одеса: Фенікс, 2011. – 248 с.

42. Устрицька Н. І. Кваліфікація повторності злочинів: монографія / Н.І. Устрицька. – Львів: ЛьвДУВС, 2013. – 216 с.

43. Фролов Е. А., Галиакбаров Р. Р. Множественость преступных дея­ний как институт советского уголовного права. – Сверд­ловск: СвЮИ, 1967.

44. Фролов Е. А., Галиакбаров Р. Р. Свинкин А. И. Правовые и соци­альные аспекты множествености антиобщественых деяний // Науч. тр. / СвЮИ. – 1975. – Вып. 42. – С. 161-173.

45. Яковлев А. М. Совокупность преступлений по советскому уго­ловному праву. – М.: Госюриздат, 1960.

ДО ТЕМИ 12:

1. Антонов В. Ф. Крайняя необходимость в уголовном праве: Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.

2. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – X.: Основа, 1991.

3. Баулин Ю. В. Право граждан на задержание преступника. – X.: Вища школа, 1986.

4. Бушуев Г. В. Социальная и уголовно-правовая оценка причинения вреда преступнику при задержании. – Горький: СВШМ МВД СРСР, 1976.

Дата добавления: 2015-05-10