КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Питання 2. Споживча кооперація України. Споживче товариство. Спілка споживчих товариств. 2 страница
Чергові з'їзди споживчої кооперації скликаються один раз на п'ять років. З'їзд правомочний вирішувати питання за наявності 2/3 делегатів. Відповідно до ч. З ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію" вищим органом управління спілки є з'їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки визначається статутом. Питання 4. Органи управління Укоопспілки У період між конференціями районної споживчої спілки, обласних з'їздів і з'їздами Укоопспілки функції вищого органу самоврядування виконує рада. Особовий склад ради комплектується шляхом обрання її членів і кандидатів відповідною конференцією і з'їздами. Рада не може вирішувати ті питання, що віднесені до виключної компетенції конференції і з'їздів. Районна і обласна спілка та Укоопспілка мають свій виконавчо-розпорядчий орган - правління. Цей орган відповідальний перед Радою за стан справ у спілці, спрямовує поточну, організаційну, господарську і соціальну діяльність споживчої спілки, здійснює безпосереднє управління роботою підприємств (об'єднання) власного господарства. Повноваження правління спілки окреслені її статутом. Ці повноваження в першу чергу полягають у забезпеченні дотримання принципів кооперативної демократії, статутних прав пайовиків, виконанні їхніх наказів, розгляді критичних зауважень, пропозицій; заяв і скарг членів і працівників споживчої кооперації, а також населення і вжитті з цих питань необхідних заходів. У своїй діяльності правління спілок приділяє увагу укладенню і виконанню договорів і угод, забезпечує додержання договірної дисципліни і застосування договірних санкцій в разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань. Воно приймає рішення про віднесення підвідомчих господарюючих суб'єктів до підприємств, що користуються правом юридичної особи, затверджує їхні статути (положення), а також розглядає звіти про їхню діяльність. Правління спілки само- стінно визначає структуру управління і штати, встановлює відповідно до чинного законодавства форму, систему і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників апарату споживспілки в межах кошторису на його утримання, що затверджується радою споживспілки. До компетенції правління належить вирішення питання самостійно або на договірних засадах встановлювати ціни і тарифи на продукцію виробничо- технічного призначення, сировину, сільськогосподарську продукцію і товари народного споживання, що виробляються і закуповуються споживспілкою, та на надані послуги, за винятком продукції, товарів і послуг, на які передбачається державне регулювання цін і тарифів.
Повноваженням правління та голови правління споживчої спілки є також організаційно-правові питання, зокрема, вони правомочні обирати зі свого складу відкритим голосуванням або звільняти з посади заступника голови правління; правління організовує роботу з добору, розстановки та виховання кадрів, з їхньої підготовки і підвищення кваліфікації, направляє працівників спілки, які є членами споживчої кооперації в навчальні заклади, в тому числі на правах господарського стипендіата на договірних засадах. Особливого значення набуває його повноваження щодо проведення ревізій фінансово-господарської діяльності споживчих утворень, підприємств, підпорядковашїх спілці, здійснення інших функцій внутрішньокооперативного контролю. Правління зобов'язане в разі необхідності розглядати результати перевірок на своєму засіданні. Воно організовує виконання програм (планів) економічного та соціального розвитку, забезпечує ефективне вико використання матеріальних і фінансових ресурсів, зміцнює виробничо- господарську та трудову дисципліну.
Запитання для закріплення матеріалу 1. Визначте порядок створення спостережної ради кооперативу. 2. Дайте характеристику діяльності ревізійної комісії кооперативу. 3. Охарактеризуйте органи управління спілок споживчих товариств на кожному. 4. Визначте повноваження правління Укоопспілки.
Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.
Тема 2.3. Правове регулювання кооперативної діяльності Питання для самостійного вивчення
1. Правове регулювання господарської діяльності в кооперації. 2. Розмежування між підприємницьким і безприбутковим кооперативами. 3. Правове регулювання спільної господарської діяльності кооперативів та їх об'єднань. Література Основна: 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003. ст. 23. 3. Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992. ст. 11. 4. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 ст. 28. Додаткова: 1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.125 – 149. 2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.173 – 189. 3. Основи кооперації: Навчальний посібник./ С.Г. Бабенко, С.Д. Гелей, - К.: Знання. – 2004, С. 22 – 29.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Питання 1. Правове регулювання господарської діяльності в кооперації З метою забезпечення економічних інтересів членів кооперативів господарська діяльність здійснюється безпосередньо кооперативами та їх об'єднаннями, а також створеними ними підприємствами та організаціями. Сільськогосподарські виробничі кооперативи, а також кооперативи в сфері промислового виробництва господарську діяльність здійснюють безпосередньо, у зв'язку з чим кожний працездатний член кооперативу є одночасно і його працівником. Такі кооперативи займаються господарською діяльністю переважно на засадах підприємництва, оскільки окремі фізичні особи - підприємці об'єднуються в кооператив для здійснення спільної (колективної) діяльності, об'єднуючи при цьому капітал і працю. На засадах підприємництва виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність самостійно на свій ризик, яка спрямована на отримання прибутку від спільного використання майна і землі, реалізації виробничої продукції.
Виробничі кооперативи для більш ефективного забезпечення своєї господарської діяльності можуть створювати власні підприємства, а також обслуговуючі кооперативи, товариства, або спільні підприємства та організації. Споживчі товариства та сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, що створюються для задоволення своїх економічних інтересів, та їх спілки (об'єднання) можуть створювати власні підприємства та організації, які самостійно здійснюють свою господарську діяльність в інтересах кооперативів, товариств-засновників та їх членів. Створені споживчими і обслуговуючими кооперативами та їх об'єднаннями підприємства та організації також отримують статус юридичної особи, у процесі господарювання виступають від свого імені та укладають господарські договори з іншими фізичними і юридичними особами, у тому числі з товариством чи об'єднанням, які їх створили. Через створене кооперативне підприємство члени споживчого товариства забезпечують реалізацію поставлених завдань щодо економічних взаємовідносин і діяльності. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про кооперацію" кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування. Кооперативи самостійно розробляють програми і плани економічного та соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах членів кооперативу. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом. Кооператив має право відкривати свої філії, відділення, представництва без створення юридичної особи.
Виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Оподаткування, облік і звітність у кооперативі здійснюються у порядку, передбаченому законодавством. Питання 2. Розмежування між підприємницьким і безприбутковим кооперативами Кооперативне підприємство, що.створене кооперативом, не належить до підприємницьких структур, якщо його господарська діяльність спрямована на задоволення економічних інтересів членів споживчого чи обслуговуючого кооперативу і працівників підприємства. Кооперативне підприємство, що створене виробничим кооперативом, вважається підприємницькою структурою, якщо його господарська діяльність спрямована на отримання прибутку, більша частина якого використовується для розподілу між членами кооперативу і працівниками, а не для розвитку виробництва і розширення діяльності кооперативу і якщо послугами підприємства користуються переважно не члени кооперативу. Відмінності між підприємницькими і безприбутковими кооперативами полягають головним чином у стосунках між підприємством і власником - засновником підприємства, а також у принципах розподілу чистого доходу. Основні риси безприбуткового кооперативного підприємства: 1. Задоволення в першу чергу потреб членів споживчого і обслуговуючого кооперативу, обмежені виплати на пай, більшу частину виплат отримує той член, який більшою мірою користується послугами підприємства. 2. Діяльність здійснюється відповідно до статуту, затвердженому кооперативом, і в рамках загальних інтересів членів. 3. Контроль здійснюється членами кооперативу. 4. Джерелом фінансування господарської діяльності є переважно внески членів-клієнтів і доходи від господарської діяльності. 5. Оподатковуються тільки чисті доходи після їх розподілу між членами кооперативу. Основними рисами підприємницького підприємства є: 1. Отримання прибутку для інвестора і задоволення потреб інвестора. 2. Діяльність здійснюється з метою отримання прибутків незалежно від задоволення потреб споживачів. 3. Контроль здійснюється інвесторами, вклад яких переважає вклади інших учасників. Кількість голосів залежить від розміру частки у спільному (колективному) капіталі. 4. Джерелом фінансування господарської діяльності є внески інвесторів і прибутки від господарської діяльності. 5. Підлягають оподаткуванню багатьма податками, у тому числі подвійними. Отже, мета господарської діяльності та механізм досягнення поставлених завдань кооперативних безприбуткових підприємств досить відрізняється від підприємницьких підприємств, незважаючи на наявність багатьох спільних ознак. Питання 3. Правове регулювання спільної господарської діяльності кооперативів та їх об'єднань В умовах науково-технічного прогресу, ринкових відносин і конкуренції більшої ефективності досягають підприємства й організації, господарські товариства і кооперативи, які здійснюють господарську діяльність на засадах інтеграції, спеціалізації і концентрації. Кооперативи певною мірою використовують спеціалізацію і концентрацію відповідних видів господарської діяльності для задоволення економічних інтересів членів споживчих товариств. У кооперації можуть застосовуватись різні форми спільної господарської діяльності. Вона може здійснюватись на рівні кооперативів та їх об'єднань, спілок. Найбільш поширеними формами спільної діяльності в кооперації є: • кооператив кооперативів; • кооперативні підприємства; • договори про спільну господарську діяльність. Учасниками спільної діяльності можуть бути кооперативи, їх спілки, юридичні особи, що не входять у систему кооперації, іноземні інвестори, фізичні особи. Великого поширення набула практика створення кооперативами чи їх об'єднаннями спільних підприємств у системі споживчої кооперації. Відповідно до ст. 11 п. 2 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживчі товариства та їх спілки, виходячи зі статутних вимог, мають право вступати як засновники до спільних підприємств, асоціацій та інших об'єднань для розв'язання господарських і соціальних завдань. У Примірному положенні про спільні підприємства в споживчій кооперації сформульовані рекомендації про порядок створення спільних підприємств (СП) у споживчій кооперації України. У ньому зазначається, що метою спільних підприємств є раціональне використання наявних фінансових, матеріальних, сировинних і трудових ресурсів, виробничих потужностей підприємств, нарощування виробництва товарів народного споживання та надання послуг, розвиток та посилення інтеграційних зв'язків між галузями і територіальними ланками кооперації всіх рівнів, поліпшення взаємодії і посилення впливу споживачів на діяльність підприємств. За профілем діяльності спільні підприємства в споживчій кооперації можуть бути: торговельні, громадського харчування, заготівельні, сільськогосподарські, промислові, будівельні, торговельно-заготівельні, промислово-сервісні тощо. Примірним статутом спільного підприємства визначається, що господарська, економічна і соціальна діяльність спільного підприємства здійснюється на умовах повного господарського розрахунку. Воно самостійно планує свою діяльність, виходячи з попиту на продукцію, що виготовляється, робіт, послуг і забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства та своїх статутних завдань. Основу планів спільного підприємства становлять замовлення засновників та договори, укладені зі споживачами продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів. Спільна господарська діяльність споживчих товариств, їх спілок та утворених ними підприємств здійснюється також на підставі укладених між ними договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи. У договорі зазначаються сторони, їх адреси, предмет спільної діяльності, права та обов'язки сторін щодо забезпечення спільної діяльності і реалізації продукції, робіт, послуг, порядок встановлення цін на продукцію, розподілу отриманих доходів, а також цивільно-правова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. У процесі спільної діяльності до договору можуть бути внесені зміни і доповнення. Учасниками спільної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи України, що не є членами споживчих товариств і спілок, а також фізичні та юридичні особи іноземних держав. Запитання для закріплення матеріалу 1. Визначте основні засади здійснення господарської діяльності в кооперації. 2. Дайте характеристику відмінностям між підприємницькими і безприбутковими кооперативами. 3. Визначте на підставі чого здійснюється спільна господарська діяльність кооперативів та їх об'єднань.
Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.
Тема 2.4. Договірні форми кооперативних відносин Питання для самостійного вивчення
1. Договори у сфері кооперативної торгівлі, побутового і комунального обслуговування та ресторанного харчування в кооперації. 2. Договори у сфері заготівель сільськогосподарської продукції. 3. Інші договори в кооперативній діяльності. Література Основна: 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003. ст. 23. Додаткова: 1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.150 – 181. 2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.190 – 215. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Питання 1. Договори у сфері кооперативної торгівлі, побутового і комунального обслуговування та ресторанного харчування в кооперації Відносини в кооперації щодо надання послуг виникають на основі взаємодії кооперативно- і цивільно-правових норм. Норми цивільного законодавства регулюють обумовлені використанням товарно-грошової форми майнові відносини у роздрібній торгівлі, ресторанному господарстві, при виконанні на замовлення громадян і юридичних осіб різних робіт й послуг, перевезенні пасажирів і багажу, найманні житлових і нежит- лових приміщень, у сфері культурного обслуговування та деякі інші. Підставою їх виникнення є цивільно-правовий договір. Сільські жителі, в тому числі члени кооперативів, задовольняють свої повсякденні потреби у продуктах харчування, одязі, виробах культурно-нобутового призначення внаслідок придбання цих товарів на підприємствах кооперативної роздрібної торгівлі та ресторанного господарства на підставі укладання договору купівлі-продажу. Характерними ознаками договору роздрібної торгівлі є те, що він складається саме в названій торгівлі, продавцями виступають кооперативні організації, які наділені спеціальною правосуб'єктністю - здійснювати роздрібний продаж товарів, отриманих у готовому вигляді від виготовлювачів або виготовлених із сировини. Покупцями товару є громадяни, в тому числі члени кооперативу (пайовики), а також юридичні особи. Члени кооперативу мають переваги у придбанні товарів, які реалізуються кооперативними торговельними підприємствами. Особливості цього договору визначаються правилами роботи магазинів кооперативних організацій. Кооперативні організації як суб'єкти торговельних відносин виступають у ролі продавців або покупців товарів у сфері оптової торгівлі. Важливим її елементом є ярмарки щодо оптового продажу товарів народного споживання. Загальна мета ярмарку - створення належних умов для багатосторонніх контактів продавців й покупців, сприяння розширенню торгівлі, встановленню ділових зв'язків між виробниками і споживачами товарів. В умовах формування нової інфраструктури аграрного ринку, коли зменшуються обсяги заготівель сільськогосподарської продукції за договором контрактації, виникла біржа реального товару, насамперед, як форма оптової торгівлі. Вона викликала появу нових видів договорів (контрактів) з участю кооперативних організацій. Це - спотові, форвардні й ф'ючерсні контракти. Спотові договори (контракти) - це укладені на біржах угоди, за якими товаровиробники передають у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) готовий товар (сільськогосподарську продукцію) за плату без відстрочення терміну. Форвардні договори (контракти) - це угоди купівлі- продажу товару (сільськогосподарської продукції) з відстроченим терміном його передачі покупцеві товаровиробником. На умовах "Форвард" товаровиробники продають майбутню (з урожаю поточного року) сільськогосподарську продукцію в обумовлені терміни і місця передачі товару. Ф'ючерсні угоди (контракти) є договорами купівлі- продажу стандартних контрактів на можливе придбання товару в майбутньому. Ці стандартні контракти, в яких специфікуються кількість та якість товару, є документами на зразок цінних паперів, їх реалізацією займається Розрахунково-клірінговий підрозділ товарної біржі, що виступає в ролі гаранта виконання зобов'язань сторін при купівлі або продажу контрактів. Розрахунково-клірінгова палата ф'ючерсної торгівлі виступає як продавець контракту перед покупцем та у ролі покупця перед продавцем. Ф'ючерсні угоди (оскільки може мати місце реальна поставка товару) використовуються кооперативами для страхування (хеджирування) свого товару. Суть ф'ючерсних угод зводиться до отримання прибутку за рахунок розбіжності у цінах на товар, які існують на момент укладання угоди та її здійснення. У сфері кооперативної торгівлі поруч з договором купів- лі-продажу провідне місце займає договір поставки товарів. В інтересах здійснення нормальної повсякденної господарської діяльності договори поставки укладаються і виконуються кооперативними організаціями з контрагентами відповідно до Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання. У договорах визначаються предмет поставки (найменування, кількість, асортимент, якість товару), терміни поставки, ціна. Крім цих істотних умов, у договорах також відображаються порядок відвантаження, відпуску, умови приймання продукції (товару), місце виконання договору (залізнична станція, склад покупця чи постачальника), умови повернення тари і багаторазових пакувальних засобів, форма і терміни розрахунку з контрагентами, відповідальність сторін за порушення взятих зобов'язань, порядок змін і доповнень та дострокового розірвання договору. Серед договорів, які укладають кооперативні організації, велике значення для народного господарства має договір контрактації. Від договору поставки він відрізняється тим, що його предметом є, як правило, сільськогосподарська продукція в її натуральному вигляді, що вирощена сільськогосподарськими підприємствами. Характерно, що сторонами цього договору є переважно кооперативи двох типів: виробничі в сільському господарстві (колективні сільськогосподарські підприємства, селянські спілки) і споживчі (сількоопзаготпроми, заготівельні контори організацій споживчої кооперації). Заготівельник укладає з господарством окремий договір на кожний вид продукції, що закуповується. Укладання договорів, як правило, відбувається безпосередньо у господарствах, куди заготівельник направляє свого уповноваженого представника. У договорах передбачається: а) кількість (за видами продукції), якість, строки, порядок й умови доставки та місця здавання сільськогосподарської продукції; б) обов'язки заготівельних організацій і підприємств своєчасно приймати продукцію й оплачувати її та надавати допомогу сільськогосподарським кооперативам в організації виробництва сільськогосподарської продукції; в) взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними обов'язків. Відповідальність за порушення умов договору полягає у сплаті неустойки і відшкодуванні збитків. Відносини з приводу зобов'язань, що виникають за цим договором, регулюються нормами Цивільного кодексу, спеціальними положеннями й типовими договорами на закупівлю окремих видів сільськогосподарської продукції. У сфері кооперативної роздрібної торгівлі поширений також договір комісії. Суб'єктами цього договору є, з одного боку, комісійний магазин, що входить у систему кооперативної торгівлі, а з іншого, як правило, громадянин, який здає на продаж магазину за винагороду належні йому товари. Якщо магазин не є юридичною особою, то стороною виступає кооперативна організація. Сторони в договорі мають назву "комітент" і "комісіонер". Досить часто комітентом виступають сільськогосподарські кооперативи, колективні сільськогосподарські підприємства та селянські спілки, коли вони здають на комісію сільськогосподарську продукцію. Договір комісії на продаж сільськогосподарської продукції регулюють Цивільний кодекс та нормативні акти органів управління споживчої і сільськогосподарської кооперації, у відповідності з якими комісіонерами є заготівельні контори, споживчі товариства тощо. Кооперативи як суб'єкти комерційної діяльності у ряді випадків, не маючи власних будівель, приміщень, укладають договори найму (оренди майна). Будучи наймачами майна, вони зобов'язані користуватися ним відповідно до договору, підтримувати його в належному стані, проводити за свій рахунок поточний ремонт і своєчасно вносити плату. До одного з багатьох договорів про надання послуг належить договір підряду. За цим договором кооперативна організація може виступати як замовником, так і виконавцем певних робіт. Різновидом договору підряду є договір побутового замовлення. У групі договорів про надання послуг, що їх укладають кооперативні організації, поширення мають договори про охорону об'єктів органами позавідомчої охорони внутрішніх справ. На окремий правовий аналіз заслуговують договори роздрібної купівлі-продажу в ресторанному господарстві. Особливістю діяльності кооперативних підприємств ресторанного господарства є продаж громадянам, а в деяких випадках організаціям харчових продуктів, виготовлених із сировини самими підприємствами ресторанного господарства. Цей договір охоплює ряд умов, що стосуються безпосередньо купівлі- продажу продуктів харчування, а також надання додаткових послуг покупцям. Продаж продуктів у основному передбачає надання послуг, внаслідок яких покупці мають змогу споживати продукти харчування безпосередньо в їдальні, кафе, буфеті. Для цього виникає потреба організовувати гардероб для одягу, умивальник, салфетки, відповідний посуд. Разом з тим реалізація продукції може відбуватися без надання додаткових послуг, коли продаються напівфабрикати чи готова продукція для дому. У магазинах і відділах кулінарії пропозицією укласти договір (офертою) є виставлення на внутрішніх вітринах натуральних зразків товарів, що пропонуються покупцям. Прийняття (акцепт) оферти покупцем провадиться ним або шляхом замовлення страв офіціанту, або шляхом вказування на страви, що зазначені в меню та виставлені на роздачі на підприємствах самообслуговування, або шляхом оплати через касу вартості продуктів, виставлених на внутрішніх вітринах магазинів, відділень кулінарії. Укладання і виконання розглядуваного договору відбувається за правилами цивільного законодавства з урахуванням норм кооперативного права, що містяться в спеціальних правилах роботи підприємств громадського харчування кооперативів. Питання 2. Договори у сфері заготівель сільськогосподарської продукції Кооперативні організації та їх об'єднання (спілки) виходячи із статутних вимог, закуповують у своїх членів сільськогосподарську продукцію і сировину, дикорослі плоди, ягоди, гриби, лікарсько-технічну сировину для наступної переробки і реалізації. Правовою формою відносин з приводу закупівель є договір закупки сільськогосподарської продукції у населення, в тому числі у членів кооперативів. За цим договором одна сторона здавальник - зобов'язується виробити або здобути й передати у власність сільськогосподарську або мисливську продукцію, сировину, дикорослі плоди, ягоди, гриби, а друга сторона - заготівельник зобов'язується прийняти, оплатити продукцію та надати необхідну допомогу у вирощенні або здобутті продукції. Здавальниками за договором закупки є члени споживчих товариств, інших кооперативів, які ведуть особисте підсобне господарство і мають у власності тварин, кроликів, птицю. Здавальниками також можуть бути мисливці та інші громадяни, які здають заготовлювачам мисливську продукцію, дикорослі плоди та ягоди. Як заготівельники найчастіше виступають організації й підприємства споживчої кооперації (сількоопзагот- проми і райкоопзаготпроми). Цей договір є двостороннім, платним, консенсуальним. Відносини з приводу його укладання і виконання регулюються нормами Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу, загальними його нормами про форму угоди (договору) та про виконання зобов'язань. Окремі умови, які стосуються особливостей відносин з членами кооперативу в сфері заготівель, регулюються нормами кооперативного права, що містяться в нормативних актах, які у споживчій кооперації приймаються правлінням Укоопспілки. У затверджуваних ним примірних договорах на закупівлю сільськогосподарської продукції передбачаються: кількість та якість продукції рослинництва й тваринництва, що її зобов'язується виростити член кооперативу в своєму господарстві; терміни здавання продукції, яка повинна відповідати чинним державним стандартам або технічним умовам і бути у затаре- ному вигляді; обов'язок здавальника своєчасно повідомляти заготівельника про наявність готової продукції для здавання; порядок виконання договірних зобов'язань; форми розрахунків за продану продукцію. У договорах, що укладаються між здавальником і заготівельником, зазначені положення типових договорів конкретизуються стосовно їхніх прав та обов'язків. Здавальник, як сторона договору, зобов'язується: • продати сільськогосподарську продукцію, що відповідає діючим стандартам або технічним умовам, у передбачені договором терміни з урахуванням строків дозрівання культур, умов вирощування (виробництва) і зберігання продуктів; • забезпечити необхідний догляд за сільськогосподарськими культурами, овочами, плодами та ягодами, застосовуючи при цьому передову агротехніку і засоби боротьби із сільськогосподарськими шкідниками; • забезпечити своєчасне збирання і здавання продукції у затареному вигляді; • не пізніше, ніж за 10 днів до початку здавання продукції, повідомляти заготівельника про її наявність. Заготівельник, як друга сторона договору, у свою чергу зобов'язується: . прийняти продану продукцію від члена кооперативу в першочерговому порядку, у визначеній кількості, в обумовленому місці і в терміни, передбачені договором; • на бажання здавальника видати йому аванс у розмірі до 50 відсотків від суми договору на закуплену продукцію тваринництва і до 30 відсотків на закуплену продукцію рослинництва; • сприяти здавальнику в придбанні за готівку інвентарю, інших механізованих знарядь праці, а також районованих сортів картоплі, насіння овочевих культур, саджанців, мінеральних добрив, молодняку птиці, кроликів тощо; • ознайомити здавальника з вимогами діючих стандартів і технічних умов на продукцію, що підлягає продажу; • завезти здавальникові за 10 днів до початку збирання урожаю тару (ящики, мішки) у необхідній кількості; • заплатити здавальникові за продану продукцію готівкою через касу своєї організації або на бажання здавальника через установу ощадного банку.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 1895; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |