Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Типологія держави




Різновид соціальної влади

Державна влада як особливий

 

Соціальна влада властива будь-якій більш-менш стійкій спільноті людей. Під нею слід розуміти відносини па­нування та підлеглості, що існують у людському суспільст­ві. Соціальна влада може бути як державною, так і політич­ною.

Державна влада – це особливий різновид соціальної влади. Відповідно до однієї точки зору, державна влада – вужча категорія, ніж політична влада, оскільки останню здійснює не лише держава, але й інші ланки політичної системи суспільства: партії, громадські організації тощо. Згідно з іншою точкою зору, поняття "політична влада" тотожне поняттю "державна влада", тому що перша ви­ходить із держави й реалізується не інакше, як за її (безпосередньою чи опосередкованою) участю.

Державна влада – це публiчно-полiтичнi відносини панування й підлеглості між суб’єктами, що спираються на державний примус.

Характерні риси державної влади:

- поширюється на все суспільство;

- має публiчно-полiтичний характер;

- спирається на державний примус, систему податків;

- здійснюється спеціальними засобами.

Крім цього, державна влада:

- суверенна, тобто відокремлена від інших видів влади, незалежна від них i має виняткове, монопольне становище у сфері державних справ. У цьому розумінні влада в державі є "єдиною й неподільною";

- леґітимна, тобто юридично обґрунтована й визнана. Поняття "леґітимність" не слід плутати з поняттям "за­конність". Законність (стосовно державної влади) характе­ризує тільки вiдповiднiсть її існування, її актів вимогам конституційних та інших юридичних норм.

Леґітимність як поняття дає відповідь на запитання: чи обґрунтована ця влада з соціальної сторони та з точки зору права, прав i свобод людини?

(Див. докладніше: Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум, Ун-т внутр. дел, 2005 – С. 35 – 41; Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. М.М. Рассолова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – С. 58 – 65.)

Питання та завдання для самоконтролю

 

1. У чому полягають спільні та відмінні риси державної влади від політичної?

2. Назвіть основні риси державної влади.

3. У чому виявляється суверенітет державної влади?

4. Чи є відмінність у розумінні леґітимності та закон­ності державної влади?

Згідно з думкою, що існує в юридичній літературі, типологія, або класифікація держав за типами, являє собою процес пізнання закономірностей розвитку дер­жави, зміни одних історичних типів держави іншими. Історичний тип держави – це сукупність найбільш сут­тєвих рис, притаманних державам, система їх найваж­ливіших властивостей, що характеризується спільними ознаками.

Типологія держави – це її специфічна класифікація, що має два підходи: формаційний i цивiлiзацiйний.

У межах формаційного підходу головним критерієм виступають соцiально-економiчнi ознаки (суспільно-еко­номічна формація). Саме базис (тип виробничих відносин) є, на думку представників цього підходу (К. Маркса, Ф. Ен­ґельса), вирішальним чинником суспільного розвитку, який детермінує відповідний тип держави та права. Залежно від типів економічного базису виділяють такі типи держави: рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістич­ний (останнім часом до них додають ще два: азіатський спосіб виробництва й дофеодалiзм).

У межах цивiлiзацiйного підходу, на думку О.Ф. Ска­кун, основними критеріями виступають духовні ознаки – культурні, релiгiйнi, національні, психологічні тощо.

На сьогодні в цивілізаційному підході переважає тех­нологічний напрям, відповідно до якого тип держави пов’язується з рівнем розвитку науково-технічного проґ­ресу. Однією з найхарактерніших для названого підходу є теорія стадій економічного зростання У. Ростоу.

Згідно з її положеннями все суспільство (у тому чис­лі й державу) за економічним розвитком можна віднести до однієї з п’яти стадій: традиційне суспільство; пере­хідне суспільство, у якому закладаються основи пере­творень; суспільство, що переживає процес зрушення; суспільство, що назріває, і суспільство, що досягло ви­сокого рівня споживання. Саме на п’ятій стадії, на дум­ку У. Ростоу, формується держава загального благоден­ства.

Згідно з іншим напрямом цивілізаційного підходу, історичний тип держави визначається типом людської цивілізації.

Зокрема, на думку одного з представників цього під­ходу, А. Тойнбi, цивiлiзацiя – замкнутий, локальний стан суспільства, що визначається спільністю релігійних, на­ціональних, географічних та інших ознак. Залежно від них в історії людства існували різні цивілізації, зокрема такі, як єгипетська, китайська, західна, православна тощо. На цій підставі виділяють відповідні типи держави: єгипетську, китайську, західну й інші.

Для характеристики сучасних держав використовують­ся так звані історична й емпірична типології, що дуже по­ширені за кордоном.

Відповідно до історичної типології (її критерієм висту­пають найсуттєвіші загальні ознаки держави) виділяють такі типи держав:

- високорозвинені індустріальні держави (США, Фран­ція, Японія, ФРН та ін.);

- держави з середнім рівнем розвитку (сюди належить більшість країн планети);

- слаборозвинені, або "бідні", держави (переважно краї­ни Азії, Африки та Латинської Америки).

Послідовники емпіричної типології (ґрунтується на виділенні деяких окремих ознак, притаманних державам) поділяють сучасні держави на:

- великі держави (а саме ті, у яких інтереси не мають меж i які прагнуть необмеженого панування);

- середні держави (що мають суверенітет, проводять політику "збройного нейтралітету" й відіграють важливу роль у світовій політиці);

- малі держави (які не можуть бути нейтральними, оскільки неспроможні протистояти сильним сусідам, за­хистити й зберегти свою державність та існування).

До того, як розпалася світова система соціалізму, на Заході була поширена типологія, згідно з якою сучасні держави поділялися на три типи: комуністичні, демо­кратичні та нейтральні. Через відомі причини (передусім крах світової соціалістичної системи) зараз вона особ­ливою популярністю не користується.

У вітчизняній юридичній науці для характеристики сучасного типу держави застосовується термін "держава соціально-демократичної орієнтації" (перехідний тип, який прагне утвердження соціальної демократії, правових форм державної діяльності тощо). Подальшим, кінцевим ре­зультатом розвитку держави перехідного типу є "соціально-демократична держава" (за такого підходу цей термін асо­ціюється з правовою державою).

(Див. докладніше: Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – С. 54 – 60.)

 

 

Питання та завдання для самоконтролю

 

1. У чому полягає сутність, позитивні риси та слабкі сторони формаційного й цивілізаційного підходів до ти­пології держави?

2. Що є критерієм формаційної типології держави:

а) культурні відносини;

б) суспільно-економічна формація;

в) локальна цивілізація.

3. Який підхід до типології держави ґрунтується на по­зиції визначального впливу на державність духовно-мо­ральних чинників суспільного розвитку:

а) системний підхід;

б) формаційний підхід;

в) цивілізаційний підхід.

4. Назвіть авторів, на роботах яких ґрунтуються фор­маційний і цивілізаційний підходи до типології держави:

а) К. Маркс, Ф. Енґельс;

б) А. Тойнбі, У. Ростоу.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 555; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.02 сек.