КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Основнi підходи до сучасного праворозуміння
Право – найскладніше та багатогранне соціальне явище. Сучасне праворозуміння характеризується різними підходами до аналізу цього феномена. Проте за будь-якого підходу до права з ним пов’язується певний порядок у суспільних відносинах, воно виступає як антипод свавіллю. Концепції права, що існують у правознавстві, взаємодоповнюються, взаємозбагачуються й у своїй сукупності дають багатовимірне уявлення про це найважливіше явище цивілізації та культури. Аналіз наукової та навчальної літератури дає можливість виділити такі основні підходи до сучасного праворозуміння: нормативний, соціологічнийіприродно-правовий. Згідно з нормативним підходом право є сукупність юридичних норм, що містяться в текстах законів і підзаконних актів. Типовим прикладом такого розуміння права є точка зору професора С.С. Алексєєва, відповідно до якої право – це система загальнообов’язкових норм, які виражені в законах, інших джерелах, що визнаються державою, і виступають загальнообов’язковим критерієм правомірно-дозволеної (а також забороненої та приписаної) поведінки. Соціологічні погляди на право базуються на його розумінні як порядку суспільних відносин у діях і поведінці людей. Тобто в цьому підході акцент переноситься зі змісту юридичних правил на практику їх застосування, їх практичну реалізацію. З позицій природно-правового підходу до сучасного праворозуміння право розглядається як форма суспільної свідомості. Норми закону залишаються на папері, якщо вони не увійшли до свідомості особи, якщо вона їх не засвоїла. Закон не може впливати на суспільство інакше як через свідомість (масову, індивідуальну правосвідомість тощо). Тому право – не тексти закону, а система понять, що містяться в суспільній свідомості, про загальнообов’язкові норми, права, обов’язки, заборони, умови їх виникнення та реалізацію, порядок і форми захисту прав громадян тощо.
Кожний із сучасних підходів до праворозуміння має як свої достоїнства, так і слабкі сторони. Зокрема, нормативний підхідкраще за інші розкриває таку властивість права, як загальнообов’язкова нормативність, забезпечує визначеність правозастосовної практики, фіксованість заходів державного примусу в разі правопорушень, ефективно протистоїть режиму беззаконня та свавілля. Разом з тим, недостатній облік змістовних аспектів права є недоліком нормативного підходу. Соціологічний підхідмає низку достоїнств, що має важливе значення для наукової та правотворчої діяльності. Цей підхід, пов’язаний з вивченням реальної дії права, аналізу його ефективності, може сприяти створенню найадекватніших засобів правового реґулювання. Природно-правовий підхід до розуміння права характеризується великим демократичним потенціалом і гуманістичним змістом, має велике значення для науки й законодавця, який, як відомо, повинен не довільно конструювати закони, а відкривати правову природу речей і формулювати їх у вигляді позитивного закону. Але, як показує досвід, за певних умов цей підхід може бути використаний у суб’єктивних цілях. Кожен із виділених підходів до праворозуміння має свої підстави, виражає ту чи іншу реальну сторону права, і тому всі ці підходи мають право на одночасне існування. Згідно з іншою точкою зору виділяють три типи праворозуміння, які залежать від того, що є для них вихідним у підході до права та що, відповідно, впливає на розуміння права. Для поглядів, що відносяться до першого типу праворозуміння, вихідними є положення про те, що людина є мірою всіх речей, а право є (або повинно бути) віддзеркаленням розумних, правильних ідей, властивостей, інтересів і уявлень людини. До цього напряму відноситься концепція природного права.
Для другої групи вихідним початком є держава. Право для цих шкіл – продукт державної волі, суверенної влади, яка таким чином установлює необхідний і обов’язковий порядок суспільних відносин. Прихильники цього підходу сприймають чинне право таким, як воно є, а не має бути, тобто право ототожнють із писаним законом. Третій тип праворозуміння базується на поняттях "суспільство", "реальне життя". Для нього важливішим за писане право є так зване право життя, тобто практика правового реґулювання, а особлива увага приділяється конкретним правовим відносинам, масовій правосвідомості тощо. Наразі можна говорити про взаємовплив цих напрямів. Зокрема, професор В.В. Лазарев здійснив спробу створити, як він пише, інтеґраційне визначення права, відповідно до якого воно розуміється як сукупність нормативів рівності та справедливості, що визнаються в певному суспільстві, забезпечуються офіційним захистом, реґулюють боротьбу й узгодження вільної волі в їх взаємовідношенні один з одним. Заслуговує на увагу точка зору професора B.C. Нерсесянца, який покладає в основу типології праворозуміння розрізнення чи ототожнення права й закону та завдяки цьому проводить принципову відмінність між двома протилежними типами праворозуміння: юридичним і легістським. При цьому він підкреслює, що для легістського підходу питання "що таке право?" практично не існує: право для нього – це офіційно діюче позитивне право. У легізму є лише труднощі з визначенням (дефініцією) того, що вже є і відоме як право. Тобто легістським В.С. Нерсесянц називає такий підхід до розуміння права, за якого ототожнюються право та писаний закон. Юридичний тип праворозуміння охоплює різні правові концепції, засновані на розрізненні права й закону. При цьому природно-правова концепція – тільки окремий різновид (історично найпоширеніший, але не єдиний) юридичного типу праворозуміння, так само, як розрізнення природного та позитивного права – теж лише одна з багатьох можливих версій розрізнення права й закону. Отже, аналіз викладених точок зору на розуміння права дозволяє дійти висновку, що загалом існує три таких підходи, і кожний з них має право на існування. (Див. докладніше: Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФА, 1999. – С. 27 – 69.) Питання та завдання для самоконтролю 1. У чому полягає сутність сучасних підходів до праворозуміння? 2. Назвіть, на вашу думку, найбільш раціональний та ефективний з підходів.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 2148; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |