КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Види та ступені пізнання. Типологія знань. Діалектика чуттєвого та раціонального в пізнанні
Філософія науки та філософія техніки: загальна характеристика. Соціально-практична природа пізнання. Пізнання - це активне, цілеспрямоване відображення дійсності у свідомості людини. Пізнання одна з важливих філософських проблем. Тільки завдяки практиці відкриваються теорії, об'єктивні закони життя, – наприклад, діалектичний матеріалізм. Процеси, що існують крім практики, можуть бути пізнані тільки на практиці. Тільки в суспільній практиці з'єднуються почуттєві і логічні дані. Практика пропонує всі нові умови і дані для нових рівнів пізнання. Практика є способом прикладення знань, і в цьому змісті вона ціль пізнання. Кінцевою метою пізнання є не знання самі по собі, а практичне перетворення дійсності для задоволення матеріальної і духовної потреб суспільства. Практика служить критерієм істинності результатів пізнання. Пізнання виникає, функціонує й удосконалюється в процесі активної практичної діяльності людини. Разом з розвитком практики, з її ускладненням, внутрішнім диференціюванням розвивається і людське пізнання. Будучи спочатку уплетеною в тканину реального людського життя, основу якої складає практично-перетворююча діяльність людей, пізнання на визначеному етапі розвитку суспільства відокремлюється в спеціалізоване духовне виробництво. Наука – явище конкретне, історичне, проходяче в своєму розвитку ряд якісно своєрідних етапів. Питання про періодизацію історії науки і її критерії до цього дня є дискусійним і активно обговорюється в літературі. Наука - перш за все результат духовного виробництва, особливий вид знання (на ряду з іншими). Будь-яка галузь знань, що має багату і різноманітну історію, піддається диференціації. Натурфілософія в процесі диференціації виділила науки:
- логіка - гносеологія (теорія пізнання) - онтологія (наука об буття) - етика, естетика - аксіологія (вчення філософії про цінності) - антропологія (вчення про природу людини, філ. вчення про людину) - філософія історії - філософія науки - філософія техніки
Предмет і задача філософії науки – це філософське осмислення науки у всьому різноманітті її буття (термін буття – істотний розвиток, становлення, всі об'єкти різноманіття) Пізнання – суспільно-історичний процес творчої діяльності людей, формуючий їх знання, на основі яких виникають цілі і мотиви людських дій. Пізнання – взаємодія суб'єкта (той, хто пізнає) і об'єкту (фрагмент дійсності, який потрапляє в сферу пізнавальної діяльності суб'єкта), віддзеркалення об'єкту суб'єктом. Види пізнання: - міфологічне (одна з перших форм світогляду); - релігійне; - художнє; - буденне (життєвий досвід, здоровий глузд); - філософське (спосіб рефлексії збагнення світу); - наукове. Видам пізнання відповідають типи знання (знання буденне, знання наукове і т.д.). Ступені пізнання: - плотське пізнання; - раціональне пізнання. Єдиним джерелом пізнання об’єктивного світу є чуттєве відображення у формах відчуттів (ощущений), сприймань (восприятия) і уявлень (представления). У відчуттях кожен з органів чуття специфічним для нього способом відображує окремі властивості, сторони речей (колір, звук, запах, твердість тощо). Сприйняття – це відображення властивостей предмету, взятого як ціле. Уявлення – наочний цілісний образ речі, що виникає на основі уяви і минулого чуттєвого досвіду, який зберігається і утворюється в пам’яті узагальнено. Органи чуття засвідчують залежність властивостей предметів, що сприймаються, від умов сприймання – навколишніх явищ і стану органів чуття. Органи чуття відображають усю різноманітність властивостей предметів у конкретних умовах, що змінюються. Але саме залежність властивостей, що сприймаються, від умов сприйняття вказує на те, що чуттєвому відображенню доступні лише зовнішні, змінні, несуттєві, випадкові ознаки предметів, тобто їх явища, а не суть. Діалектичний підхід до пізнання дозволяє вважати чуттєві дані єдиним джерелом знання, але не зводити усе знання до сукупності чуттєвих даних.
Почуттєве знання доступне не лише людині, але й тваринам. По-справжньому людське знання є абстрактно-логічне знання у формі понять, суджень і умовиводів, досягається діяльністю розуму, мислення, унаслідок чого пов’язаний з ним етап пізнання називають раціональним пізнанням. Раціональне пізнання здійснюється шляхом абстрагування, ідеалізації, екстраполяції і конструювання. Людське пізнання в цілому – це єдність чуттєвого і раціонального. Люди ставлять перед собою певні завдання і тлумачать результати пізнання на рівні раціонального мислення, а потрібну інформацію дістають за допомогою органів чуття і приладів.
Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 1684; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |