Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 12 страница

Загальні норми оприлюднення результатів державного фінансового контролю містить Стандарт 8 "Оприлюднення результатів державного фінансового контролю". Суб'єкти державного фінансового контролю при оприлюдненні результатів державного фінансового контролю за погодженням з ініціаторами контрольних заходів можуть використовувати такі форми висвітлення інформації: випуск і поширення інформаційних та довідкових збірників, бюлетенів (спеціальних бюлетенів), журналів, оглядів, прес-релізів, експрес - інформації; опублікування нормативно-правових актів в офіційних виданнях та базах законодавства; проведення прес-конференцій, брифінгів, організація інтерв'ю з керівниками суб'єктів державного фінансового контролю для вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації; публікації виступів керівників або інших відповідальних працівників суб'єктів державного фінансового контролю у засобах масової інформації; проведення тематичних теле- і радіопередач з питань діяльності суб'єктів державного фінансового контролю; функціонування власних веб-сторінок в Інтернеті; інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать законодавству.175

174 Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна 7 "Попередження правопорушень з боку суб’єктів державного фінансового контролю та їх службових осіб": Затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 № 168 // Українська інвестиційна газета. - 2002. - № 46. - 19 листопада 2002

175 Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна 8 "Оприлюднення результатів державного

фінансового контролю": Затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного Управління України від 9 серпня 2002 року № 168 // Українська інвестиційна газета. 1002 № 46. - 19 листопада 2002 року.

Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна - 9 "Взаємодія з правоохоронними органами", затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 13 липня 2004 року № 185, визначає основні засади взаємодії суб'єктів державного фінансового контролю з правоохоронними органами в частині планування, організації та проведення контрольних заходів, документування, передачі та розгляду їх результатів, а також механізм зворотного інформування.

Взаємодія суб'єктів державного фінансового контролю з правоохоронними органами здійснюється як з власної ініціативи, так і за зверненнями правоохоронних органів.

Суб'єкти державного фінансового контролю у разі виявлення контрольними заходами, що проводяться не за ініціативою правоохоронних органів, порушень чинного законодавства щодо використання бюджетних коштів, державного чи комунального майна, за які передбачена кримінальна відповідальність, забезпечують, у межах своєї компетенції, усунення суб'єктами господарювання виявлених порушень, а у разі неможливості їх усунення в повному обсязі - передають матеріали до правоохоронних органів.

Правовими підставами звернення правоохоронних органів до суб'єктів державного фінансового контролю щодо здійснення контрольних заходів є норми законодавчих актів, які регулюють діяльність відповідного правоохоронного органу.

Звернення правоохоронного органу щодо проведення контрольних заходів повинно містити: повну назву суб'єкта господарювання, його місцезнаходження; відомості, що свідчать про фінансові порушення на суб'єкті господарювання; перелік конкретних питань, за якими належить проводити контрольні заходи; період, за який слід перевірити діяльність суб'єкта господарювання з визначених питань; інформацію про одержання суб'єктом господарювання бюджетних коштів, використання державного чи комунального майна.

Суб'єкти державного фінансового контролю приймають до виконання звернення правоохоронних органів щодо проведення контрольних заходів на суб'єктах господарювання у відповідності до питань програми контрольних заходів, письмово узгодженої з відповідним правоохоронним органом. Додаткові питання, порушені правоохоронним органом під час здійснення контрольного заходу, приймаються до виконання за рішенням керівника суб'єкта державного фінансового контролю.

При наданні прокурором, слідчим постанови, винесеної в ході розслідування кримінальної справи, або письмових відомостей про значні фінансові порушення, нецільове використання бюджетних коштів, недостачу державного і комунального майна - звернення приймаються до виконання у позаплановому порядку незалежно від кількості раніше проведених у суб'єктів господарювання контрольних заходів. Про термін початку таких заходів суб'єкт державного фінансового контролю письмово повідомляє правоохоронний орган.

У разі отримання від правоохоронного органу звернень стосовно проведення контрольних заходів з питань, що не належать до компетенції суб'єктів державного фінансового контролю, керівником суб'єкта державного фінансового контролю протягом 10 днів з дня отримання такого звернення дається обґрунтована письмова відповідь про неможливість проведення таких заходів.

Звернення правоохоронного органу, яке не відповідає встановленим вимогам, підлягає уточненню правоохоронним органом протягом 10 днів з дня отримання такого звернення.

За обґрунтованими зверненнями правоохоронних органів посадові особи суб'єктів державного фінансового контролю беруть участь як спеціалісти в перевірках, що проводяться правоохоронними органами, досліджуючи при цьому в межах своєї компетенції питання цільового використання бюджетних коштів, державного та комунального майна, а в необхідних випадках залучаються для участі як спеціалісти у проведенні слідчої дії під час розслідування кримінальної справи.

Документування результатів контрольних заходів, проведених за зверненнями правоохоронних органів, здійснюють посадові особи суб'єктів державного фінансового контролю відповідно до положень Стандарту 4 "Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання".

Контрольні заходи проводяться за оригіналами або належним чином оформленими копіями первинних бухгалтерських документів, даними обліку і звітності, документами розпорядчого характеру та іншими документами, а також за електронними документами, складеними відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року №851 -IV та "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 року № 852-ІУ

Офіційна і додаткова документація за результатами контрольних заходів складається на підставі наданих суб'єктом господарювання або вилучених у цього суб'єкта правоохоронним органом документів.

Офіційна документація підписується керівником та посадовими особами, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання на дату її складання та/або протягом періоду, за який проводився контрольний захід.

У разі відмови керівника та посадових осіб суб'єкта господарювання від ознайомлення і підписання офіційної документації посадові особи суб'єкта державного фінансового контролю засвідчують це актом про відмову від підписання за своїми підписами в день передачі офіційної документації на ознайомлення й підписання. Водночас офіційна документація направляється рекомендованим листом керівнику суб'єкта господарювання для ознайомлення за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, після чого суб'єкт державного фінансового контролю здійснює належні заходи щодо реалізації матеріалів контрольних заходів з обов'язковим зазначенням у супровідних листах факту відмови від ознайомлення з матеріалами контрольного заходу і від їх підписання.

У випадку надходження від суб'єкта господарювання письмових зауважень (заперечень) до офіційної документації протягом 5 робочих днів після її підписання, суб'єкт державного фінансового контролю повинен розглянути такі зауваження (заперечення) протягом 15 робочих днів та надати письмовий висновок щодо їх обґрунтованості, Якщо на суб'єкті господарювання відсутні особи, які повинні підписати офіційну документацію або надати письмові пояснення, суб'єкт державного фінансового контролю письмово інформує про це правоохоронний орган.

Матеріали контрольних заходів (офіційна і додаткова документація) згідно з описом передаються до правоохоронного органу із супровідним листом суб'єкта державного фінансового контролю протягом 7 робочих днів після підписання офіційної документації або складання акта про відмову від ознайомлення і підписання, а за наявності зауважень (заперечень) суб'єкта господарювання, який підлягав контролю, - не пізніше 20 робочих днів з дня їх отримання суб'єктом державного фінансового контролю.176

Незалежною організаційно-правовою формою фінансового контролю є аудит, легітимність існування якого встановлена Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. в Україні.

176 Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна 9 "Взаємодія з правоохоронними органами» Затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 13 липня 2004 року № 185 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 31. - Ст. 2094.

Аудит - це фінансово-правові відносини з приводу перевірки публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення, може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).177

177 Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 року № 3125-ХІІ \ Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. - Ст. 243.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку; для здійснення аудиторської діяльності одноособово повинен на підставі чинного сертифіката отримати ліцензію. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Аудиторська фірма повинна мати ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займатися виключно наданням аудиторських послуг; може створюватися на основі будь-яких форм власності; може здійснювати аудиторську діяльність за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 відсотків.

За наслідками проведення аудиту у встановленому порядку складається аудиторський висновок - офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який містить у собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або господарюючому суб'єкту України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором. Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські послуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката, а аудиторська фірма - з дня отримання ліцензії і за наявності в її складі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.

Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, у якому передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

Аудитори і аудиторські фірми України відповідно до ст. 22 Закону "Про аудиторську діяльність" мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмету перевірки;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати в: керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Законодавством України забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3) аудитором - членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором - працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

За неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Сертифікація - визначення кваліфікаційної придатності аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Право на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років.

Ліцензія (дозвіл) на заняття аудиторською діяльністю надається Аудиторською палатою України окремим аудиторам або аудиторським фірмам. Клопотання про отримання ліцензій подається до Аудиторської палати України після державної реєстрації аудиторської фірми або окремого аудитора як суб'єкта підприємницької діяльності. За видачу ліцензії справляється плата у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка спрямовується до державного бюджету.

Аудиторська палата України крім здійснення сертифікації і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги. Вона створює на території України регіональні відділення. Термін повноважень членів Аудиторської палати України не може перевищувати п'яти років.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на термін до одного року або анулювання сертифіката та ліцензії.

Залежно від форми та мети здійснення аудит розмежовують на зовнішній і внутрішній. Внутрішній аудит організовують відділи внутрішнього аудиту акціонерних товариств, концернів, корпорацій з метою перевірки активів компанії, аналізу системи обліку та внутрішнього контролю, аналізу фінансової інформації, проведення стратегічного аналізу, розробки фінансових прогнозів. Зовнішній аудит контролює внутрішній і буває ініціативним та обов'язковим.178 Відповідно до ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки;

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Ініціативний аудит здійснюють за рішенням власника суб'єктів господарювання або уповноваженого ним органу, який визначає для, аудитора об'єкт перевірки, її характер та обсяг.

178 Кінащук Л. Організаційне та правове забезпечення аудиторської діяльності Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 1. - С. 28-29.

Питання для самоконтролю

1. Що таке фінансовий контроль?

2. Визначте мету та завдання фінансового контролю.

3.Яке призначення фінансового контролю?

4.. Визначте зміст фінансового контролю.

5 На яких принципах ґрунтується фінансовий контроль?

6. Що виступає об'єктом та предметом фінансового контролю?

7. Виділіть суб'єктів фінансового контролю.

8. У чому полягає значення фінансового контролю?

9 На які види за різними критеріями поділяють фінансовий контроль?

10. Що таке попередній, поточний та наступний фінансовий контроль?

11. Визначте особливості здійснення загальнодержавного фінансового контролю.

12 Назвіть суб'єктів, об'єкт відомчого та місцевого фінансового контролю.

13. Установіть зміст внутрішньогосподарського фінансового контролю.

14. Яка особливість здійснення громадського фінансового контролю?

15. Вкажіть мету незалежного (аудиторського) фінансового контролю.

16. У чому полягає відмінність між обов'язковим та ініціативним (фінансовим контролем?

17. Визначте особливості бюджетного контролю.

18. Назвіть суб'єктів, об'єкт та мету податкового контролю.

19. Що таке банківський контроль?

20 Хто здійснює контроль за страховою діяльністю в Україні?

21.Визначте сутність митного контролю.

22. Яке призначення та мета валютного контролю?

23. Яка відмінність між внутрішнім та зовнішнім фінансовим контролем?

24.Які питання вирішуються під час здійснення стратегічного та тактичного фінансового контролю?

25. Які особливості здійснення виїзного та безвиїзного фінансового контролю?

26. Які розрізняють методи фінансового контролю?

27. Що таке ревізія?

28. На які види поділяють ревізії?

29. Які особливості проведення документальної та фактичної ревізії?

30. Що таке планові та позапланові ревізії?

31. Назвіть особливості комплексної та тематичної ревізії.

32. Визначте зміст таких видів ревізії: повторна і додаткова; відомча і позавідомча; повна та вибіркова.

33. Які види перевірок проводяться найчастіше?

34. Що таке планова виїзна та позапланова виїзна перевірка?

35. Дайте визначення камеральної та документальної невиїзної перевірки.

36. Які особливості проведення інспекційної перевірки?

37. Які особливості проведення ревізій (перевірок) Рахунковою палатою?

38. Що таке обстеження та аналіз як методи фінансового контролю?

39. Дайте визначення фінансового моніторингу.

40. Визначте систему фінансового моніторингу.

41. Назвіть суб'єктів первинного фінансового моніторингу та їх повноваження?

42. Нормами яких правових актів регулюються правовідносини щодо здійснення фінансового моніторингу в Україні.

43. Що таке державний фінансовий аудит?

44. У яких нормативних актах визначені загальні вимоги до проведення державного фінансового контролю?

45. Які особливості планування та документування контрольних заходів.

46. Визначте особливості здійснення контрольних заходів за зверненнями правоохоронних органів.

47. Що таке аудит та хто його здійснює?

48. Які вимоги до проведення аудиту встановлені законодавством України?

Додаткова література:

1. Андреев В. К. Правовые проблемы аудита // Государство и право. - 1995, -№ 1.-С. 54-62.

2. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза / Б. Ф. Усач, Я. В. Дячишин, Л, М. Шмикова. - Львів, Каменяр, 1998. - 134 с.

3. Бурлаков Р. Про систему державного фінансового контролю // Право України. - 1998. - № 3. - С. 69-71.

4. Гаращук В. Стандарти державного контролю // Право України. - 2002. -№8.-С. 88-90.

5. Горун О. В. Суть і призначення фінансового контролю / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права».

- Чернівці, 1996. - Випуск І. - С. 57-65.

6. Горячек І. Взаємовідносини банку Англії з аудиторами та звітуючими ревізорами // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 5. - С. 31-34.

7. Дмитренко Е. С. Роль фінансового контролю у протидії відмиванню «брудних» коштів // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Протидія відмиванню «брудних» коштів та фінансуванню тероризму: громадська підтримка та контроль» (Київ, Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, МГО Міжнародний Антикримінальний і Антитерористичний Комітет, Кримінологічна асоціація України, Академія правових наук України, Національний університет внутрішніх справ, 20 червня 2003 року). - С. 216-219.

8. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Практикум: Навчально-методичний посібник. - К.: Атіка, 2004. - С. 20-27.

9. Дмитренко Е. С. Поняття фінансового контролю. Види фінансового контролю. Методи фінансового контролю / Порядник керівникові сільськогосподарського підприємства. Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. авт.; За ред. А. П. Гетьмана, В. 3. Янчука. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 388-391, 392-397.

10. Дмитренко Е. С. Фінансовий контроль / Юридична енцикло-педія. В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 2004. Т. 6: Т-Я. - С. 280.

11 Довідник працівника державної контрольно-ревізійної служби. В 2 т. / М.М. Каленський та ін. (авт. - упоряд.). К.: Дія, 2001. - Т. 1. - 432 с; Т.

2. - 370 с.

12. ЕрицянА. В. Государственный контроль за соблюдением законодательства субъектами предпринимательской деятельности (теоретический аспект) // Государство и право. - 2002. - № 2. - С. 103-108.

13. Законодавство про контроль та перевірки.Ч. 1, 2. - К.: ННТ, 2002. - 232 с.

14.Золотарьова М. Планові та позапланові перевірки державних податкових інспекцій: недоліки в законодавчому регулюванні та шляхи їх виправлення // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 3.- С. 77-80.

15. Калюга Є. Сучасний стан відомчого контролю та шляхи його реформування // Вісник податкової служби України. - 2002. - № 20. - С. 43-51.

16. Кінащук Л. Організація та правове забезпечення аудиторської діяльності п Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 1. - С.28-.0

17.Кірєєв О. Лист до Аудиторської палати України // Економіка. Фінанси. Право. - 1999.-№4.-С. 5-6.

18. Колъга В. Д., Парпалига М. Д. Аудит в Україні. - К.: Літера, 1998. - 378 с.

19. Контролирующие органы Украины. Государственная налоговая администрация: Сборник нормативных документов. - X., 2000,. - 59 с.

20. Кузнеченкова В. Е. Правовые проблемы аудиторского финансового контроля / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск І. - С. 78-83.

21. Мартьянов І. В. Фінансовий контроль України в період переходу до ринкових відносин / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск І. - С. 66-70.

22. Мельничук В. Г. Фінансовий контроль як необхідна складова державного управління // Голос України. - 2001. - № 159.

23. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. - К.: Основи, 1999. - 274 с.

24. Общий аудит. Законодательная и нормативная база, методика и приемы осуществления: Учебное и практическое пособие / В.В. Воронов, Ф.В. Зайнетдинов, Ю.И. Иванов и др. - М., 1996. - 511 с.

25. Савченко Л., Сікорська І. Особливості контролю за дотриманням бюджетного законодавства на першій стадії бюджетного процесу // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 3. - С. 73-76.

26. Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні. -Ірпінь: Вид-во Академії ДПС України, 2001. - 408 с.

27. Сорока В.В. Консерватизм нам не пасує // Фінансовий контроль. - 2001.

- № 4. - С. 29.

28. Стефанюк І. Фінансовий контроль: визначення поняття і системи // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 7. - С. 3-6.

29. Стефанюк І. Формування системи фінансового контролю // Економіка. Фінанси. Право. - 1999.-№ 12-СІ 3-16.

30. Схвалено Концепцію розвитку аудиту в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 4. - С.20-24.

31. Тарасов А. М. Государственный контроль: сущность, содержание, современное состояние // Журнал российского права. - 2002. - № 1. - С. 26-37.

32. Устинова I. П. Реформування фінансового контролю в Україні / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права».

- Чернівці, 1996. - Випуск І. - С. 71-77.

33. Царьова Л. К. Фінансова діяльність господарюючого суб'єкта як об'єкт фінансового контролю / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск II. - С. 88-94.

34. Шевчук В. О. Становлення та розвиток системи державного фінансового контролю в Україні // Фінанси України - 1997. - № 11. - С. 19-29.

35. Энциклопедия общего аудита: Учебное и практическое пособие. В 2 / В. В. Воронов, Ф. В. Зайнетдинов, Ю. И. Иванов и др. - М.: Дело сервис, 1999.-Т. 1.-463 с; Т. 2. - 572 с.

ГЛАВА 10.

ОРГАНИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

1. Система органів фінансового контролю в Україні.

2. Компетенція представницьких та виконавчих органів держави, місцевого самоврядування щодо здійснення фінансового контролю.

3. Контрольні повноваження Рахункової палати.

4. Компетенція Міністерства фінансів України та Державного казначейства України у сфері фінансового контролю.

5. Правовий статус органів Державної контрольно-ревізійної служби України.

6. Контрольні повноваження органів Державної податкової служби України.

7. Здійснення фінансового контролю Національним банком України, Державною митною службою України та Державною пробірною службою України.

8. Повноваження інших органів щодо здійснення фінансового контролю в Україні.

1. Система органів фінансового контролю в Україні

У здійсненні фінансового контролю беруть участь усі органи державної та місцевої влади і управління залежно від їх компетенції, визначеної Конституцією України, законами України, нормативними актами, що визначають їх статус. Залежно від характеру діяльності повноважень у сфері фінансового контролю усі органи, які його здійснюють, поділяють на дві групи:

1) органи, що реалізують повноваження у сфері фінансового контролю поряд з іншими своїми повноваженнями. Це органи загальної компетенції, до яких належать:

а) представницькі органи держави, місцевого самоврядування (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради);

б) Президент України;

в) органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Кабінет Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі

органи відповідних місцевих рад);

г) міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють фінансовий контроль поряд зі своїми основними функціями;

2) органи, що спеціально створені для здійснення фінансового контролю в Україні (Рахункова палата, Міністерство фінансів України, органи державної контрольно-ревізійної служби, органи державної податкової служби України, Державна пробірна служба України тощо)

Процес формування системи органів фінансового контролю нерозривно пов'язаний зі становленням України як демократичної, соціальної, правової держави.

Дата добавления: 2015-05-10