Рибальство

Рибальством уважається добування риби та водних безхребетних у річках і водоймищах. Воно може бути промисловим, любительським і спортивним

10.2. Охорона і відповідальність за порушення законодавства про охорону і використання тваринного світу.

10.2.1. Поняття правової охорони тваринного світу і її забезпечення.

Правова охорона тваринного світу - це система закріплених законом заходів, спрямованих на:

- раціональне використання тваринного світу;

- забезпечення біологічного різноманіття тваринного світу;

- забезпечення генетичного фонду диких тварин;

- охорону середовища існування, умов розмноження, шляхів міграції тварин, створення умов для їх сталого існування і відтворення.

До заходів з охорони тваринного світу відноситься таке:

1) установлення правил та науково обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу;

2) установлення заборон і обмежень при використанні об'єктів тваринного світу;

3) охорона від самовільного використання та інших порушень установленого законодавством порядку використання диких тварин;

4) охорона середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин;

5) запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів;

6) формування екологічної мережі, створення держаних заповідників, заказників і визначення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні;

7) установлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території АРК, областей, міст Києва і Севастополя;

8) пропаганда важливості охорони тваринного світу;

9) здійснення контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

10) проведення заходів екологічної безпеки;

11) запобігання проникненню в природне середовище України чужорідних видів тварин і здійснення заходів щодо недопущення негативних наслідків у разі їх випадкового проникнення;

12) створення систем державного обліку, кадастру та моніторингу тварин;

13) урахування питань охорони тваринного світу під час установлення екологічних нормативів здійснення господарської діяльності;

14) регулювання вивезення за митний кордон України об'єктів тваринного світу;

15) стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу;

16) розроблення і впровадження програм (планів, дій) щодо збереження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення;

17) розведення в неволі рідких видів тварин і таких, що перебувають під загрозою» зникнення, створення центрів і «банків» для зберігання генетичного матеріалу;

18) установлення науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу, і вимог щодо засобів їх добування;

19) регулювання вилучення тварин із природного середовища для зоологічних колекцій;

20) виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин;

21) надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;

22) організація наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу;

23) проведення відповідно до законодавства інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони об'єктів тваринного світу.

10.2.2. Адміністративна і кримінальна відповідальність за порушення законодавства про охорону і використання тваринного світу.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні порушення адміністративна відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання тваринного світу встановлена за такі діяння:

1) порушення права державної власності на тваринний світ (ст. 50);

2) порушення правил використання об'єктів тваринного світу (ст. 85);

3) виготовлення та збут зроблених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу (ст. 85-1);

4) порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин (ст. 87);

5) незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу (ст. 88);

6) порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного світу, правил утримання диких тварин у неволі, або в напіввільних умовах (ст. 88-1);

7) жорстоке поводження із тваринами (ст. 89);

8) порушення вимог щодо охорони тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90);

9) порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст. 107);

10) порушення правил тримання собак і котів (ст. 154).

• • •

Кримінальна відповідальність (відповідно до ККУ) за порушення законодавства про охорону і використання тваринного світу встановлена за таке: 1) жорстоке поводження із тваринами (ст. 299);

2) масове знищення, загибель рослинного або тваринного світу (ст. 242, 243 245 441);

3) незаконне полювання (ст. 248);

4) проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250);

5) незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249).

11. Правовий режим використання та охорони природно—заповідного фонду. Навчальні питання.

11.1. Поняття природно-заповідного фонду, класифікація його об'єктів. 11.2 Характеристика об'єктів природно-заповідного фонду.

11.2.1. Заповідники.

11.2.2. Парки.

11.2.3. Інші об'єкти.

11.3. Правовий режим територій і об'єктів природно-заповідного фонду, засоби їх збереження, форми власності.

11.3.1. Правовий режим територій і об'єктів.

11.3.2. Засоби збереження і форми власності територій і об'єктів.

11.4. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.

11.1. Поняття природно-заповідного фонду, класифікація його об'єктів.

Територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України визначаються ділянки суші, або водного простору, природні комплекси і об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність.

Вони призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та здійснення фонового моніторингу довкілля.

При цьому вони вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються такими у встановленому законодавством порядку.

Території і об'єкти природно-заповідного фонду умовно діляться на дві групи:

1) природні території та об'єкти;

2) штучно створені об'єкти. До перших належать:

1) природні і біосферні заповідники;

2) національні природні і регіональні ландшафтні парки;

3) заказники;

4) пам'ятки природи;

5) заповідні урочища.

До другої групи належать:

1) ботанічні сади;

2) дендрологічні і зоологічні парки;

3) парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

11.2 Характеристика об'єктів природно-заповідного фонду.

С другого боку, об'єкти природно-заповідного фонду можна поділити на три групи:

1) заповідники - природні та біосферні;

2) парки - національні природні, регіональні ландшафтні, дендрологічні і зоологічні, а також парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва;

4) інші об'єкти, до яких можна віднести заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади.

Дамо коротку характеристику цим об'єктам.

11.2.1. Заповідники.

Як відмічалося, є природні і біосферні заповідники.

Природні заповідники.

Це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення. Вони створюються з метою:

а) збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів;

б) вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них;

в) розробки наукових засад охорони довкілля;

г) ефективного використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Режим використання природних заповідників:

а) ділянки землі та водного простору такого заповідника з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання;

б) на них забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника.

Завданнями природного заповідника є:

1) збереження природних комплексів і об'єктів на його території;

2) проведення наукових досліджень і спостережень за станом довкілля;

3) розробка природоохоронних рекомендацій;

4) поширення екологічних знань;

5) сприяння в підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони довкілля та заповідної справи.

Біосферні заповідники.

Це природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, які створюються з метою забезпечення в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, вивчення довкілля, його змін під дією антропогенних чинників, здійснення комплексного екологічного моніторингу.

Вони здійснюються на базі природних заповідників, національних природних парків із включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель. Біосферні заповідники належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.

Режим використання: для біосферних заповідників установлюється диференційний режим охорони, відтворення та використання природних комплексів із функціональним зонуванням. У ньому є заповідна і буферна зони і зона антропогенних ландшафтів.

Заповідна зона включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних і мінімально порушених антропогенними чинниками природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу. її режим визначається відповідно до вимог, установлених для природних заповідників.

Буферна зона включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, установлених для охоронних зон природних заповідників.

Зона антропогенних ландшафтів включає території традиційного землекористування, лісо- і водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності.

Дата добавления: 2015-05-10