Поняття та основні принципи діалектики

Діалектика — філософська основа медицини

10.1. Поняття та основні принципи діалектики.

10.2. Основні закони діалектики та їх застосування в медицині.

10.3. Характеристика основних категорій діалектики.

Однією з основних функцій філософії є методологічна функція — філософія виступає як загальна методологія окремих наук; вона надає їм найзагальніші методи пізнання, які конкретизуються в тій чи іншій сфері наукової діяльності залежно від специфіки предмету та об'єкту наукового пізнання. У свою чергу, отримуючи дані від конкретних наук, філософія створює загальну, філософ­ську картину світу.

Одним із таких методів виступає діалектичний метод. Діа­лектика — вчення про найзагальніші закономірності розвитку природи, суспільства та мислення і ґрунтований на ньому ме­тод вивчення; теорія розвитку.

Діалектика, як науковий метод та філософська картина світу, пройшла складний історичний процес становлення. Можна виді­лити три види діалектики:

1 Стихійна антична (вчення Геракліта, Платона).

2 Німецька класична (ідеалістична) (І. Кант, Й. Фіхте, Г. Гегель).

3 Матеріалістична (К. Маркс, Ф. Енгельс). Саме матеріаліс­тична діалектика змогла стати загальною методологією наук, зо­крема і медицини.

Основні принципи матеріалістичної діалектики:

1. Принцип матеріальної єдності світу. Єдність світу забез­печується його матеріальною субстанційністю. Оскільки явища, предмети, події існують як прояв одного матеріального начала, то вони єдині. У цьому контексті ідеальне виступає як породження матеріального, а не як самостійна, окремо існуюча сфера. Єдність ґрунтується на певному механізмі, що лежить в основі взаємозв'язку. Ним є взаємодія, взаємозаміна речей, тобто прояв руху як загальної властивості буття. Рух відбувається як взаємна зміна сталих елементів явища (структури) та змінних, що висту­пають загальними елементами світу як системи. Таким чином, світ не потребує причин, що лежать поза ним (сфери надчуттєво­го, абсолютного, ідеального).

2. Матеріалістичний детермінізм. Оскільки світ єдиний та міс­тить причини свого функціонування та розвитку в собі, відповідно він обумовлений сам собою. Важливим моментом тут є зв'язок між детермінізмом та розвитком, що не є тотожними поняттями. Роз­виток передбачає збереження пройдених етапів, однак не їхнього повторення. Запорукою такого збереження є ізоморфізм структур на різних рівнях буття (про що, наприклад, говорило відкриття клітини та її спільної для всього живого структури). Суттєвим тут виступає відношення між елементами за типом умови й обумов­леного — у межах цілісної системи функціонування одних еле­ментів виступає необхідною запорукою існування інших та систе­ми в цілому (наприклад, органи в організмі).

3. Принцип відображення. Взаємозв'язок та ізоморфність структур передбачає взаємовплив структур одна на одну. Таким чином, у структурі відображається відтворення іншої, яка на пер­шу чинила вплив (наприклад, пристосування живого організму до умов навколишнього середовища та зміна в результаті такого пристосування структури організму). У цьому і полягає принцип відображення.

Формуючись та перебудовуючи під дією факторів навколиш­нього середовища, організм «суміщає» себе з ним та з самим со­бою, у результаті чого сам організм та дія зовнішнього щодо нього середовища не просто зберігаються, а організовують єдність. Од­нак відображення не має сталого та незмінного характеру, воно еволюціонує: що вище здатність відображати, то вища здатність і відображатися. «Найвідображаюча» істота — людина, суттєвою ознакою якої є принципово безмежна здатність віддзеркалювати навколишній світ у результаті активної цілеспрямованої діяль­ності — праці.

Діалектика розглядає розвиток не як упорядкований, ліній­ний перехід від вищого до нижчого, а як складний, суперечливий процес, у ньому відбувається і рух назад та «вбік», тобто розвиток не тотожний прогресу, процес, який включає й поняття регресу і має не лінійний, а зигзаго- та спіралеподібний характер.

Дата добавления: 2015-05-22