Гуманізація людського буття як глобальна проблема

Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

Філософія і наука.

Співвідношення філ і науки. Дане співвідношення має історичний х-р, античність: філософія = знання про світ, філ = мудрець (пр про Демокріта); 17 ст (Новий час): філ. = механістична наука, наука яка розр істинні методи пізнання (Бекон, Декарт, Спіноза). В цих періодах філ максим наближена до науки; 19-поч 20 ст.: розвиток наук спричиняє кризу, яка веде до ідеї смерті філ. (порів філ з королем Лір) прагнення звузити роль філ. до аналізу мови науки і виявлення істинності і правильності науки.

Філософію і науку поєднує прагнення до узагальнення та раціональності знання здатність виробляти абстракції і вибудовувати з них логічні конструкції, системність думки, доказовість суджень. Спільне: націленість на пізнання світу та людини; прагнення до пізнання, загальна орієнтація на істину *епістемний тип,* теоретичний характер досліджень, понятійність і логічність. Відмінне: філ спрямована на ціннісне сприйняття світу, світоглядне знання; філ спирається на духовний досвід людства; розвиток філ має циклічний, маятниковий х-р, наука поступальний; філ не має експерем чи мат способу перевірки; відмінна роль особистості – у філ сповідь творця, а в науці краще щоб погляди не впливали на досл.; філ є більш полі варіантною, наука є більш загальнообов х-ру.

Основна проблема – проблема людини. Критика релігії: релігія відчужує людину, паралізує активність і творчі сили (в релігії відчужуються мрії, сподівання, надії, неуцтво, безсилля) заперечуючи Бога – заперечую відчуження людини; почуття і потреби, уява – основа релігії. Антропологія – ключ дот потаємних схованок релігії, нова філософія повинна бути антропологією. Люд – частина природи, єдність душі і тіла, частина роду (природи), чуттєва, що має потреби. Наголошення на комунікативній природі люд (її суність розкривається у спілкуванні, єдність люд з люд спирається на відмінність я і ти), люд індивідуальна (я для себе, ти для інших – соціальність людського життя) => суперечність через не розгляд історичності сус-ва; всі проблеми вирішує любов люд до люд (не до Бога) – є довершенням буття, морально вдосконалює люд., дає почуття щастя. Критикує тотожність буття і мислення. Для визначення дійсності має бути матерія. Світ і його існування не потребує доведення, потребує – світ потрібен людині, потрібно пізнавати людину, а не форму в якій вона себе проявляє.

Сучасна цивілізація знаходиться в критичному періоді свого розвитку. Становлення глобальної цивілізації стикається з протиріччями, що обумовлені внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації, нерівномірністю економічного, технічного, політичного, культурного розвитку людства. Основні чинники техногенної цивілізації — неухильне економічне зростання, науково-технічний прогрес — виявили свої негативні наслідки. Наприкінці XX століття загострилися проблеми, які набули загальнопланетарного значення і котрі загрожують самому існуванню людства, — так звані глобальні проблеми. Серед основних глобальних проблем можна назвати такі: 1. проблема виживання - людства в умовах розвитку принципово нового типу військової техніки і нагромадження зброї масового знищення; 2. глобальна екологічна криза і пов'язані з нею сировинні, енергетичні, економічні проблеми; 3 загроза демографічної кризи; 4 проблема збереження особистості як біосоціальної істоти в умовах деформуючого впливу техногенної цивілізації та її масової культури, зростаючих процесів відчуження (накопичення шкідливих мутацій, інформаційні перевантаження, стреси, наркоманія, маніпуляція свідомістю тощо). Еволюція західних суспільств XIX—XX століть виявила фундаментальну суперечність техногенної цивілізації. З одного боку, її вища мета (збільшення матеріального багатства на основі постійного оновлення техніко-економічних систем) перетворю людину на просту функцію, засіб економічної сфери. Збільшилась частина не стихійних, а організованих зв'язків в суспільстві, зокрема духовне виробництво перетворилося на складну індустрію свідомості. Індивід стає об'єктом маніпулювання з боку масової культури, засобів масової інформації. Але з другого боку - та ж техногенна цивілізація орієнтується на свободу індивід.-, мобілізує людську активність, стимулює розвиток і потреб, і здібностей людини, внаслідок чого відбувається гуманізація суспільства, заснованого на капіталістичній економіці. Таким чином, техногенна цивілізація породжує і економічний базис, і новий тип людини, яка здатна модифікувати, гуманізувати цей базис (проявом чого є розвиток економічного і політичного лібералізму — визнання принципу соціальної справедливості, створення механізму соціального захисту, обмеження влади буржуазії, демократичні свободи тощо). Надбудова (всупереч формаційної теорії) виявила здатність набувати все більшої незалежності від економічного базису).

Дата добавления: 2015-05-08