Суб'єкт і об'єкт управління

Теория Ф.Херцберга.

Фредерік Херцберг (рід. в 1921 р.) розробив «мотиваційно-гігієнічну теорію» або теорію «збагачення роботи». Їм були виділено дві групи чинників, стимулюючі до праці:

1) гігієнічні чинники або всі зовнішні умови середовища. Це – заробітна платня, санітарно-гігієнічний стан приміщення, відношення до колег, фізичний стан під час роботи, забезпеченість роботою. Ці чинники Херцберг назвав ПЕПЗ – «пні його під зад» - у фізичному і психологічному значеннях.

2) Сама робота, усвідомлення своїх досягнень, визнання їх оточуючими, відчуття відповідальності, самореалізація в праці, успіх, кар'єрне зростання. Це чинники «внутрішньої мотивації», яка допомагає пережити труднощі, розв'язати проблеми. Херцберг радить збагатити операції, виконувані однією людиною, робити їх різноманітніше, підбирати роботу за здібностями, пом'якшувати характер контролю, давати робітникам важкі завдання, що вимагають творчості, визнавати їх успіхи. Фактично робочий сам повинен стати управляючим. Його інтерес до управління усилює відчуття ідентифікації з підприємством.

Управління - процес дії суб'єкта на об'єкт в цілях перекладу його в новий якісний стан або підтримку у встановленому режимі.

Суб'єкти управління

Суб'єкт управління направляє об'єкту управління імпульси дії, які містять в собі інформацію щодо того, який повинен функціонувати надалі об'єкт управління. Дані імпульси називатимемо управлінськими командами.

Для того, щоб між двома суб'єктами існував управлінський зв'язок і відповідно здійснювалася управлінська взаємодія, необхідно, щоб між цими суб'єктами існували відносини управління. Вони є основою можливості здійснення управління, оскільки саме вони задають можливість виробляти управлінські команди і готовність ці команди виконувати. Відносини управління не є початковими відносинами, а базуються на більш глибинних відносинах, таких як економічні або морально-етичні відносини.

Важливим моментом є те, які мотиви спонукають суб'єкта управління до керівництва, які цілі він при цьому переслідує. У тому випадку, коли цілі управління (бажаний стан об'єкту або бажаний результат його функціонування) співпадають з метою, переслідуваною суб'єктом управління, останній орієнтований на найефективніше управління. Для того, щоб це існувало, необхідне дотримання двох умов:

1) суб'єкт управління не повинен мати нагоди досягнення своїх цілей за рахунок управлінської діяльності в незалежності від досягнення цілей управління;

2) ступінь досягнення суб'єктом управління своїх цілей за рахунок управлінської діяльності повинен знаходитися в прямій залежності від ступеня досягнення цілей управління.

Об'єкти управління

Об'єкт управління одержує управлінські команди і функціонує відповідно до змісту даних команд.

Необхідним є наявність у суб'єкта управління важелів дії (мотивації) на ОУ, за допомогою яких можна спонукати його виконувати управлінські команди (ця умова визначає принципову можливість або неможливість суб'єкта управління здійснювати управління). Для того, щоб механізм мотивування приводив до досягнення поставлених цілей, необхідно виконувати наступні вимоги:

1) він повинен володіти дієвістю протягом всього часу функціонування ОУ і не слабшати у міру задоволення потреб об'єкту управління. Цього можна добитися за рахунок комплексного використовування важелів дії, періодичного чергування методів мотивування орієнтації, стимулюючих дій на задоволення стабільних довгострокових потреб;

2) механізм стимулювання повинен пов'язувати рівень стимулювання із ступенем досягнення кінцевої мети.

В даний час в світовій практикі управління розроблений і широко застосовується достатньо великий арсенал засобів стимулювання, що відповідають даним вимогам. Формування механізму мотивування повинне будуватися переважно на ситуаційній основі.

Дата добавления: 2015-05-22