Комп’ютерний набір – Д.А. Гудима 2 страница

[191] Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Монография. – Х., 2002. – С.194.

[192] В українській філософсько-правовій навчальній літературі вже є приклади такого підходу до визначення досліджуваного елемента структури філософії права. Див.: Бачинін В.А., Панов М.І. Філософія права. Підручник. – С.273-354.

[193] Див.: Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права. – Свердловск, 1972. – С.167—189; The European system for protection of human rights. – L., 1993. – P.68-70. Для позначення такого тлумачення юридичних норм більш адекватним, на наш погляд, видається термін „пристосувальне” (або ж „актуалізуюче”).

[194] У вітчизняному суспільствознавстві позитивні герменевтичні дослідження помітно активізувались з другої половини 80-х років, тобто з початком „перебудови” соціалізму (див., напр.: Гусев С.С., Тульчинский Г.Л. Проблема понимания в философии. – М., 1985; Быстрицкий Е.К. Научное познание и проблема понимания. – К., 1986; Тульчинский Г.А. Проблемы осмысления действительности. – Л., 1986; Интерпретация как историко-научная и методологическая проблема. – Новосибирск, 1986; Доказательство и понимание. – К., 1986). Герменевтичний „бум” триває й досі.

[195] Малинова И. Б. Философия права (от метафизики к герменевтике). – М., 1995. – С.4.

[196] Бачинин В. А. Философия права и преступления. – Х., 1999. – С.18.

[197] Див.: Чефранов В., Петрова Л. Щодо предмета і структури курсу з філософії права // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 2. – С.67.

[198] Див.: Федотов М. А. Роль прессы в законотворчестве // Советское государство и право. – 1986. – № 8. – С.17-18.

[199] Детальніше про це див.: Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1985. – № 6. – С.33-37.

[200] Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції // Право України. – 1997. – № 6. – С.6.

Відомо, наприклад, що такий орган, як Верховний Суд США, час від часу змінює, суттєво коригує свої власні висновки, роз’яснення щодо чинного законодавства (див.: Равное правосудие на основе закона. Верховный Суд в жизни Америки. – М., 1995. – С.57-58, 63-65, 69-74, 78-79). Робив це колись і Пленум Верховного Суду СРСР (див.: Судебная практика в советской правовой системе. – М., 1975. – С.72-73, 124-125, 153-159).

Така можливість зумовлюється тим, що значна частина законодавчих текстів (втім, як і багатьох інших знакових утворень) об’єктивно допускає неоднозначну інтерпретацію, здатна слугувати носієм різноманітних соціальних „смислів”, значень.

[201] Див.: Дридзе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации // Проблемы семиосоциопсихологии. – М., 1984. – С.48-135.

[202] У цих дослідженнях брали участь також М. Дякович (Садовська) і А. Забродський.

[203] Проблема розуміння вимагає окремого аналізу стосовно науки історії вчень про державу і право. З цього приводу зауважимо лише те, що положення герменевтики здатні стати дієвим інструментом дослідження, скажімо, перетлумачування, деформування авторського смислу, вкладеного у те чи інше вчення. Інтерпретація наукових текстів, „розуміння розуміння” — це те „поле”, на якому герменевтика може, мабуть, найкраще виявити свою продуктивність (див., напр.: Луковская Д.И. Политические и правовые учения: историко-теоретический аспект. – М., 1985. – С.139-159).

[204] Див.: Рабинович П.М. О понимании и определениях права // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1982. – №4.

[205] Рабинович П.М. Проблемы теории законности развитого социализма. – Львов, 1979. – С.14-21. Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. – Львов, 1985. – С.38-47.

[206] Денотат поняття відображає клас усіх предметів, явищ, процесів, щодо яких певне слово можна правильно застосовувати для називання поняття про них в системі даної мови. Сигніфікат поняття відображає сукупність тих властивостей явища, котрі є суттєвими для його правильного найменування даним словом у системі певної мови. (При цьому, якщо йдеться про явище соціальне, то „правильним” можна вважати таке найменування поняття, яке адекватно відображає соціальну сутність відповідного явища). Сигніфікат є мисленнєвим образом об’єктивної сторони явища і фіксується у семі слова - мінімальній одиниці змісту, котра забезпечує стійкість смислової структури слова. Крім того, у структурі поняття виділяють його інтенсіонал як правильне (у зазначеному вище сенсі) визначення поняття, пов’язане з категорією сутності явища. Сигніфікат й інтенсіонал перебувають у певних історичних відносинах, взаєминах між собою.

[207] Уфимцев А.А., Разноуров Э.С., Кубрякова Е.С. Языковая номинация. – М., 1977. – С.31; Колшанский Г.В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке. – М., 1975. – С.56-64.

[208] Докладніше про цей різновид антропологічного підходу йтиметься у розділі 4.

[209] Див.: Мартынов В.В. Семиологические основы информатики. – М., 1975. – С.13.

[210] Див.: Телия В. Н. Номинация // Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С.336.

[211] Див. напр.: Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. – М., 1986. – С.50-62; Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. – М., 1990; Панфилов В.З. Взаимоотношение языка и мышления. – М., 1971. – С.6-19.

[212] Див.: Внутренняя форма слова // Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С.85-86.

[213] Див. напр.: Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. – М., 1977; Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. – М., 1986; Курапова М.Н. Источниковедческий аспект мотивологии: На материале этимологических словарей: Дис. … канд. филол. наук: 10.02.01. – Томск, 2002; Кияк Т. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики). – Львов, 1988. – С.5-17.

[214] Телия В.Н. Вказ. праця. – С.336.

[215] Див.: Варбот Ж.Ж. Этимология // Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С.596-597.

[216] Севорртян Э.В. Этимологический словарь тюркских языков: Общетюркские и межтюркские основы на гласные. – М: Наука, 1974. – С.40.

[217] Див. напр.: Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. – Львов, 1985.

[218] У літературі зазначається, що “право” є типовим прикладом слабовмотивованого слова, оскільки його вмотивованість простежується лише через етимологію (Див. напр.: Онуфрієнко О.В. Релятивізм у праворозумінні: термінологічне підґрунтя // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – №3).

[219] Див. напр.: Етимологічний словник української мови: Т.4 – К., 2003. – С.350-351; Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: Т. 3. – М., 1987. – С.352.

[220] Цит. за: Стучка П.И. Классовое государство и гражданское право. – М., 1924. – С.13.

[221] Алексеев С.С. Проблемы теории права: Т. 1. – Свердловск, 1972. – С.30.

[222] Див.: Феллер М. Как рождаются и живут слова. – М., 1964. – С.121-125.

[223] Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2002. – С.45.

[224] Русско-кабардино-черкесский словарь / Б.М. Карданов, А.Т. Бичоев. – М., 1995. – С.603.

[225] Русско-ногайский словарь / Под ред. Баскакова И.А. – М., 1956. – С.462; Русско-хакасский словарь / Под ред. Д.И. Чанкова. – М., 1961. – С.653; Русско-якутский словарь / Под ред. П.С. Афанасьева, Л.Н. Харитонова. – М., 1968. – С.471.

[226] Русско-марийский словарь / Редкол. И.С. Ралкин (главред). – М., 1966. – С.562.

[227] Русско-эвенкийский словарь / Под ред. А.А. Кудри. – М., 1988. – С.174.

[228] Жукова А.Н. Русско-корякский словарь. – М., 1967. – С.167.

[229] Кочерган М.П. Вказ. праця. – С.45.

[230] Там само.

[231] Проте таке розмежування є досить умовним, оскільки у правономінаційному акті ці групи закономірностей проявляються діалектично, взаємно детермінуючи одна одну та начеби випливаючи одна з одної внаслідок взаємодії прагматичного (людського) й лінгвістичного факторів в акті правоназивання. Та й саме правоназивання є лінгво-гносеологічним актом абстрагування і передбачає активну роль людського „Я”, обумовлену як певним соціальним досвідом, так і внутрішніми закономірностями функціонування мови.

[232] Див., напр.: Суслов В.В. Герменевтика и юридическое толкование // Государство и право. – 1997. – №6.

[233] Про первинне значення правоназви в арабській мові див.: Munged Aţţulabi dar El-Mashred Publishers. – Beirut, 1986. – С.132.

[234] Наведений перелік мов включає лише, так би мовити, основні, оскільки правоназви інших досліджених мов запозичені з наведених.

[235] Даний висновок сформульовано спільно з професором П. Рабіновичем.

[236] У цьому параграфі використано матеріали, надані магістром права Н. Савчук.

[237] Грязин И. Текст права. – Таллинн, 1983. – С.19-20.

[238] Тесленко М. Взаємозв’язок права і політики в діяльності Конституційного Суду України // Право України. – 1999. – №10. – С.12.

[239]Категорія „цінності”, як відомо, тісно пов’язана з категоріями „потреби” та „інтереси”.

[240] Государственное право Германии. Сокращенный перевод немецкого семитомного издания. – Т.1. – М., 1994. – С.14.

[241] Там само. – С.13.

[242] Лузин В.В. Методы толкования Конституции в деятельности Верховного Суда США // Государство и право. – 1997. – №10. – С.90-93.

[243] Детальніше див.: Рабінович П.М. Герменевтика і правове регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – №2.

[244] Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення). – К., 2000. – С.863-869.

[245] Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М., 1998. – С.385.

[246] Там само. – С.366.

[247] Детальніше див.: Савчук Н.І. Забезпечення прав людини як визначальна детермінанта офіційної інтерпретації законодавства //Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип.12. – Одеса, 2001.

[248] Наведені норми Конституції неодноразово лягали в основу конституційних подань, звернень, а також рішень Конституційного Суду України (див. хоча б: абзац 2 п.3 мотивувальної частини Рішення №6-рп/2001 від 23.05.01 (справа щодо конституційності ст.248³ Цивільно-процесуального кодексу України), абзац 4 п.2 мотивувальної частини Рішення №7-рп/2001 від 30.05.01 (справа про відповідальність юридичних осіб), абзац 2 п.2 мотивувальної частини Рішення №10-рп/2001 від 20.06.01 (справа про виплату і доставку пенсій та грошової допомоги), абзац 2 п.3 мотивувальної частини Рішення №12-рп/2001 від 03.10.01 (справа про відшкодування шкоди державою), абзац 2 п.1, абзац 6 п.5.1 мотивувальної частини Рішення №13-рп/2001 від 10.10.01 (справа про заощадження громадян), п.4 Окремої думки судді П. Євграфова у справі про заощадження громадян (Рішення №13-рп/2001), абзац 1 п.4 мотивувальної частини Рішення №15-рп/2001 від 14.11.01 (справа щодо прописки), абзац 8 п.2 мотивувальної частини Рішення №5-рп/2002 від 20.03.02 (справа щодо пільг, компенсацій, гарантій), абзац 6 п.3 мотивувальної частини Рішення №8-рп/2002 від 07.05.02 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), абзац 10 п.4 мотивувальної частини Рішення №10-рп/2002 від 29.05.02 (справа про безоплатну медичну допомогу)).

[249] „Протягом останнього століття, – пише К. Вальверде, – проводились інтенсивні дослідження у сфері глибинної психології, етнології та інших гуманітарних наук. Кількість накопичених даних безмірна. Систематизувати їх, осмислити, об’єктивно оцінити – завдання не з легких. Такою багатою та невичерпною є ця істота, яка називається людиною” (Вальверде К. Философская антропология. – М., 2000. – С.11).

[250] Цит. за вид.: Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М., 1998. – С.622.

[251] Вальверде К. Вказ. праця. – С.12.

[252] Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Х., 2002. – С.191.

[253] Вальверде К. Вказ. праця. – С.10.

[254] Бубер М. Проблема человека: Пер. с нем. – К., 1998. – С.46.

[255] Філософія права: Навч. посіб. / О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. – К., 2000. – С.266.

[256] Губин В., Некрасова Е. Философская антропология: Уч. пос. для вузов. – М.; СПб., 2000. – С.5.

[257] Таким чином, терміно-поняття „людинорозуміння” не обмежується результатами осмислення винятково категорії людини, а охоплює розуміння й тих понять, з яких ця категорія виводиться або які, навпаки, з неї випливають.

[258] Див.: Добрянський С.П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини: Дис. на здоб.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львівський національний університет ім. Івана Франка. – Львів, 2002. – С.33.

[259] Детальніше про предмет соціально-філософської антропології див., напр.: Барулин В.С. Основы социально-философской антропологии. – М., 2002. – С.72-95.

[260] Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов, 1972. – С.67.

[261] Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев и др. – 2-е изд. – М., 1989. – С.212.

[262] Философская энциклопедия в 5-ти томах. / Гл. ред. Ф.В. Константинов. – М., 1964. – Т.2. – С.260.

[263] Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень. / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. – К., 2000. – С.467.

[264] Тлумачний словник української мови. / Уклад. Т.В. Ковальова, Л.П. Коврига. – Х., 2002. – С.235.

[265] Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – К., 2003. – Т. 1: А – К. – С.790.

[266] Тлумачний словник української мови. / Уклад. Т.В. Ковальова, Л.П. Коврига. – С.240; Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – К., 2003. – Т. 1: А – К. – С.798.

[267] Мід Дж. Г. Біологічний індивід // Мід Дж. Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста / Пер. з англ. та передмова Т. Корпало. – К., 2000. – С.318-319.

[268] Англо-русский юридический словарь. 3-е изд., исправл. / С.Н. Андрианов, А.С. Берсон, А.С. Никифоров. – М., 2000. – С.322; Батлер У.Э. Русско-английский юридический словарь. – М., 2001. – С.212; Борисенко И.И., Саенко В.В. Русско-английский юридический словарь: 22 000 терминов. – К., 1999. – С.584; Карабан В.І. Українсько-англійський юридичний словник: понад 65 000 слів та словосполучень юридичної підмови та близько 160 000 англійських перекладних відповідників. – Вінниця, 2003. – С.423.

[269] Борисенко И.И., Саенко В.В. Русско-английский юридический словарь: 22 000 терминов. – С.584.

[270] Конституция Ирландии // Конституции государств Европейского Союза. Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М., 1999. – С.349.

[271] Детальніше про це див.: Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М., 1999. – С.6, 68; Дольник В.Р. Непослушное дитя биосферы. Беседы о поведении человека в компании птиц, зверей и детей. Издание 3-е, дополненное. – СПб., 2003. – С.109-114.

[272] Кравченко А.И. Социальная антропология: Учебное пособие для вузов. – М., 2003. – С.288-348; Зорина З.А., Полетаева И.И., Резникова Ж.И. Основы этологии и генетики поведения. Учебник. 2-е изд. – М., 2002. – С.83-88; Горелов А.А. Концепции современного естествознания: Учеб. пособие для вузов. – М., 2004. – С.232-236.

[273] Горелов А.А. Вказ. праця. – С.237.

[274] Красиков В.И. Философия как концептуальная рефлексия (Философская пропедевтика). – Кемерово, 1999. – С.338.

[275] Філософський словник. – К., 1996. – С.229.

[276] Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев и др. – С.212.

[277] Філософський словник. – С.228.

[278] Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – С.466-467; Тлумачний словник української мови. / Уклад. Т.В. Ковальова, Л.П. Коврига. – С.235; Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – Т.1: А – К. – С.789-790; Философская энциклопедия в 5-ти томах. / Гл. ред. Ф.В. Константинов. – М., 1964. – Т.3. – С.196.

[279] Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – С.467; Тлумачний словник української мови. / Уклад. Т.В. Ковальова, Л.П. Коврига. – С.235; Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – Т.1: А – К. – С.790.

[280] Блехшмідт Еріх. Збереження індивідуальності: Людина – особа від самого початку. Дані ембріології людини. – Львів, 2003. – С.24.

[281] Осипова Е.В. Социальные системы и действующие личности // Проблема человека в современной буржуазной философии. Препринты докладов советских ученых к XVIII Всемирному философскому конгрессу „Философское понимание человека” (Великобритания, Брайтон, 21-27 августа 1988 г.) / Редкол.: И.И. Кравченко (ред.-сост.) и др. – М., 1988. – С.3.

[282] Сегеда С. Антропологія: Навч. посібник. – К., 2001. – С.128.

[283] Бігун В.С. Людина в праві: аксіологічний підхід: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – С.11.

[284] Сегеда С. Вказ. праця. – С.143-144.

[285] Детальніше про це див.: Бобильов Ю.П. Концепції сучасного природознавства. – К., 2003. – С.87-92, 134-140, 197-199; Горелов А.А. Вказ. праця. – С.240-241, 243-246; Гусейханов М.К., Раджабов О.Р. Концепции современного естествознания: Учебник. – М., 2004. – С.488-495, 500-509; Кравченко А.И. Вказ. праця. – С.187-216; Рол Д. Генезис цивилизации. Откуда мы произошли… – М., 2002. – 480с.; Тульчинский Г.Л. Постчеловеческая персонология. Новые перспективы свободы и рациональности. – СПб., 2002. – С.169-171; Фрэзер Д.Д. Фольклор в Ветхом завете. 2-е изд., испр.: Пер. с англ. – М., 1985. – С.13-28.

[286] Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев и др. – С.736.

[287] Тлумачний словник української мови. / Уклад. Т.В. Ковальова, Л.П. Коврига. – С.302.

[288] Філософський словник. – С.340.

[289] Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – К., 2003. – Т. 2: К – П. – С.115; Тлумачний словник української мови. / Уклад. Т.В. Ковальова, Л.П. Коврига. – С. 301-302.

[290] Тульчинский Г.Л. Вказ. праця. – С.166.

[291] Мамардашвили М.К. Проблема человека в философии. – http://www.philosophy.ru/library/mmk/homo.htm.

[292] Проблеми з визначенням моменту їх припинення не мали би поставати, оскільки він пов’язується зі смертю – повною та невідворотною втратою мозком усіх його функцій (див. ст.15 Закону України „Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” від 16 липня 1999р.).

[293] Цивільний кодекс Української РСР у ч.2 ст.9 жодних винятків для ненароджених не встановлював, хоча у відповідності зі ст. 527 і ч.1 ст.529 передбачалася охорона інтересів ненародженої дитини щодо спадкового майна після смерті її батька. Цей принцип відображений і у ч.1 ст.122 Цивільного кодексу України.

[294] Детальніше про деякі образи людини див., зокрема: Барулин В.С. Вказ. праця. – С.386-403; Розин В.М. Человек культурный. Введение в антропологию: Учеб. пособие. – М.; Воронеж, 2003. – С.26-39.

[295] Карбонье Ж. Юридическая социология / Пер. с фр. и вступ. ст. В.А. Туманова. – М., 1986. – С.61.

[296] Малахов В.П. Философия права. Учебное пособие. – М.; Екатеринбург, 2002. – С.251.

[297] Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М., 1998. – С.40.

[298] Детальніше див.: Гудима Д.А. Поняття „суб’єкт права”: до сучасних дискусій // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – №10. – С.40-53.

[299] Проблема співвідношення неюридичного (за нашою термінологією – правового) та юридичного не нова. Про неї свого часу писали С. Алєксєєв, П. Рабінович, звертаючи увагу, зокрема, на неюридичні та юридичне значення слова „право” (Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. Т.1. – М., 1981. – С.53-54, 66-67; Рабинович П.М. Проблемы теории законности развитого социализма. – Львов, 1979. – С.21). Не втратила своєї актуальності згадана проблема і сьогодні (див., напр.: Раянов Ф.М., Минниахметов Р.Г., Пономарев Д.А. Право и законность в демократическом обществе. – М., 2004. – С.18-25).

[300] Детальніше про поняття загальносоціального та спеціально-соціального права див.: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Вид. 5-те, зі змінами. Навч. посібник. – К., 2001. – С.9.

[301] Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М., 1999. – С.17-18.

[302] Тульчинский Г.Л. Вказ. праця. – С.173.

[303] Закомлистов А.Ф. Юридическая философия. – СПб., 2003. – С.162.

[304] Фромм Э. Человек для себя. – М., 2003. – С.36.

[305] Бігун В. До питання про філософію та теорію прав людини: правове людинорозуміння (деякі концептуальні та термінологічні аспекти) // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2003р., м. Львів). – Львів, 2003. – С.7.

[306] Безверхий О., Клинченко О. Особа в загальному плані // Віче. – 1994. – №10. – С.53.

[307] Шемчушенко Ю.С. Громадянин // Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т. 1: А – Г / Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К., 1998. – С.640.

[308] Зауважимо, що все зазначене нижче щодо громадян однаково стосується й підданих – осіб, чий правовий статус визначається належністю до підданства монархічних держав.

[309] Мадіссон В. Право і влада: людина в правовому полі (до методологічних проблем філософії приватного права) // Право України. – 1999. – №11. – С.15.

[310] Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – С.313.

[311] Вілков В.Ю., Салтовський О.І. Людина і світ: Навч. посібник. – К., 2001. – С.22.

[312] Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень. / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. – С.372; Новий тлумачний словник української мови у трьох томах. Вид. друге, виправлене. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – К., 2003. – Т. 2: К – П. – С.493.

[313] Миголова И.Н., Миголов С.В. К вопросу об исторической специфике типов личности конкретного социального организма // В сб.: Человек: ценности, потребности, интересы. Препринты докладов молодых учёных на теоретическом семинаре при Отделе актуальных проблем исторического материализма. – М., 1984. – С.20.

[314] Слід зазначити, що не слід також ототожнювати терміно-поняття „юридична особистість” і „юридична особа”.

[315] Рабинович П.М., Витрук Н.В. Социалистическое право и личность // Правоведение. – 1970. – №3. – С.17-18.

[316] Леві-Строс Клод. Первісне мислення: Пер. з фр., вступне слово та примітки С. Йосипенка. – К., 2000. – С.234.

[317] Рішення Європейського суду з прав людини. Справа „Одьювре проти Франції” (Odiuvre v. France) // Адвокат. – 2003. – №3. – С.31.

[318] Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. 2-е изд. / Предисловие д-ра юрид. наук, проф. И.Ю. Козлихина. – СПб., 2004. – С.276.

[319] Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – С.69.

[320] Тульчинский Г.Л. Вказ. праця. – С.174.

[321] Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев и др. – С.633; Філософський словник. – С.669.

[322] Філософський словник. – С.470.

[323] Іноді в юридичній літературі поняттям „особа” охоплюють поняття „людина” та „громадянин” (див.: Батанов О.В., Макаренко Л.О. Особа // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К., 1998. – Т. 4: Н – П. – 2002. – С.351).

[324] Радбрух Густав. Философия права: Пер. с нем. – М., 2004. – С.146.

[325] Там само. – С.148.

[326] Там само. – С.146.

[327] Там само. – С.147.

[328] Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. Изд. 4-е, испр. – М., 2003. – С.121.

[329] Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М., 1950. – С.6.

[330] Малеин Н.С. Человек – личность – субъект права // Конституция СССР и правовое положение личности. – М., 1979. – С.68.

[331] Детальніше див.: Гудима Д.А. Вказ. праця. – С.40-53.

[332] Детальніше про поняття „суб’єкт права” та „юридична особа” див., напр.: Фогельсон Ю.Б. О реальности юридических лиц // Правоведение. – 1996. – №2. – С.30-42.

[333] Детальніше про ці проблеми див., напр..: Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления // Государство и право. – 2000. – №8. – С.18-27.

[334] Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 17 декабря 1996 г. по делу о проверке конституционности пунктов 2 и 3 части первой статьи 11 Закона Российской Федерации от 24 июня 1993 года „О федеральных органах налоговой полиции”// http://ks.rfnet.ru/pos/p20_96.html.

[335] Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. – М., 1985. – С.32.

[336] Див.: Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Особенная часть. – М., 1996. – С.69.

[337] Уголовное право России. Особенная часть: Учебник. – М., 1996. – С.74.

[338] Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина Особлива. – К., 1998. – С.223.

[339] Див.: Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М., 1963. – С.85.

[340] Див.: Советское гражданское право. – М., 1972. – Т.1. – С.157.

[341] Chytrowski W. Obrona ludzkiej godnosti podczas konfliktu zbrojnego i stanow nadzwyczajnych // Miedzynarodowe prawo humanitarne / Red. T.Jasudowicza. – Torun, 1997. – S.13.

[342] Див.: Рабінович П.М. Право людини на компенсацію моральної шкоди // Юридичний вісник України. – 2002. – №3.

[343] Словарь по этике / Под ред. И.С. Кона. – М., 1981. – С.81-82.

[344] Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя. – М., 1975. – С.111.

[345] Придворов Н.А. Вказ. праця. – С.330.

[346] Хованская А.В. Достоинство человека: к либеральной стратегии права для России // Политические исследования. – 2001. – № 4. – С.54.

[347] Грищук О. Людська гідність у міжнародних правових актах // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали Х регіональної наукового-практичної конференції (5-6 лютого 2004р., м. Львів). – Львів, 2004. – С.9.

[348]Добрянський С. Права людини як специфічна форма буття (існування) моралі // Там само. – С.7.

[349] Томізм (від. лат. Thomas – Тома) – вчення Томи Аквінського (1225-1274) і напрям у середньовічній філософії та католицький теології, що сформувався під впливом його ідей. Засновником неотомізму вважається бельгійський теолог, кардинал Д. Мерсьє (пом. 1926). До представників природно-правової думки неотомізму у ХХ ст. належать: Ж. Марітен, М. Віллі, А. Ауер, Е. Вельті, Й. Меснер, О. фон Нель-Бройнінг, А. Кноль, Х. Ромен, А. Утц, А. Фердрос, Ф. Пуй, Дж. Геген, К. Войтила, М. Кромпець тощо.

[350] Овсиенко Ф.Г. Эволюция социального учения католицизма: Философско-критический анализ. – М., 1987. – С.106.

[351] Овсиенко Ф.Г. Эволюция социального учения католицизма: Философско– критический анализ. – М., 1987. – С.107.

[352] Гуревич П.С. Философская антропология: Учебное пособие. — М., 1997. — С.418.

[353] Современная западная философия: Словарь / Сост. В. Малахов, В. Филатов. – М., 1991. – С.229.

[354] Релігієзнавчий словник / За ред. Ю. Колодного і Б. Лобовика. — К., 1996. – С.239; Майка Ю. Социальное учение католической церкви. Опыт исторического анализа: Пер. с польск. – Рим-Люблин, 1994. – С.342-343.

[355] Лев ХІІІ. Енцикліка Rerum novarum („Нові речі”) // Церква і соціальні проблеми. Енцикліка „Сотий рік”. Матеріали міжнар. конф. – Львів, 1993 – С.537.

[356] Пастырская конституция „Радость и надежда” о Церкви в современном мире // Второй Ватиканский Собор: Конституции. Декреты. Декларации. – Брюссель, 1992. – С.344.

[357] Лобье П. де. Три града. Социальное учение христианства: Пер. с франц. – СПб., 2000. – С.199.

[358] Див., напр.: Промови і проповіді, виголошені Святішим Отцем під час візиту на Україну 23–27 червня 2001 року. Інформаційно-аналітичний звіт Радіо «Воскресіння» // Агенція Релігійної інформації. – 2001. – № 6. – С. 22; Покликання і місія мирян („Christifideles laici”). Післясинодальне апостольське повчання Святішого Отця Івана Павла ІІ. – Львів, 1998. – С.83.

[359] У § 2 канону 616 Кодексу канонів Східних церков (CCEO), проголошеному Іваном Павлом ІІ 18 жовтня 1990 р., закріплено обов’язок проповідників слова Божого ознайомлювати віруючих „із наукою церкви про гідність людської особистості та її основні права”. Див.: Кодекс канонів Східних Церков, проголошений Іваном Павлом II (Авториз. переклад): Пер. з лат. – Львів, 1995. – С.177.

[360] Mazurek F. J. Prawa człowieka w nauczaniu społecznym Kościoła (od papieża Leona XIII do papieża Jana Pawła II). – Lublin, 1991. –S.53-54.

[361] Див.: Шостек А. Бесіди з етики. – Львів, 1999. – С.56.

[362] У „Новому словнику католицької соціальної думки” особливо наголошується на таємничості й надприродності людської гідності, а також на тому, що звернення до суто теологічної концепції гідності зумовлено потребою соціальної конкретизації „аутентичної сутності людини” та "спільного блага" суспільства і позначає собою відмову католицької соціальної думки від природно-правової етики (див.: The New Dictionary of Catholic Social Thought / Editor Judith A. Dwyer. – Collegeville, Minessota, 1994. – P.732). Видається, однак, що останній висновок ґрунтується на вузькому розумінні меж юснатуралізму і тому є надто категоричним. На наш погляд, у даному випадку доречніше вести мову про модернізацію традиційної природно-правової доктрини неотомізму, котра проявляється у зміщенні акцентів у бік надприродної, „об’явленої” аргументації. Остання ж у будь-якому разі залишається складовою саме природно-правової, у широкому розумінні, думки.

Дата добавления: 2015-05-22