Питання 2.4. Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців

Велике значення для діагностики і попередження суїцидальної поведінки військовослужбовців має вивчення мотивів такої поведінки, оскільки, аналізуючи цей негативний вид поведінки, дослідник насамперед мусить вивчити її внутрішні причини. Ними є мотиви і мотивації суїцидальної поведінки конкретного військовослужбовця.

У зв'язку з тим, що різноманітність мотивів і мотивацій суїцидальної поведінки майже не піддається обліку, доцільно розглянути найважливіші класифікації суїцидальних мотивів. Найбільш відомою класифікацією мотивів суїцидальної поведінки є їх поділ на інтерперсональні та інтраперсональні.

Інтерперсональні мотивації при самогубстві виникають у тих ви­падках, коли за допомогою суїцидальної поведінки ставиться завдання викликати певні дії з боку іншої особи чи осіб, викликати зміну ставлення інших, або те й інше одночасно. Таким чином, суїцидальна поведінка в цих випадках може розглядатися як засіб впливу, переконання, примусу, маніпулювання, змінювання, домінування, стимулювання або відновлення стосунків. Ця інша особа частіше належить до найближчого оточення суїцидента: чоловік (дружина), коханець(-ка), член родини, командир, товариш по службі.

Найтиповіший приклад— молодий воїн 18-20 років, у якого наявна депресивна реакція на сварку, розлучення або розрив стосунків з коханою людиною. Подією, яка запускає цей складний механізм у дію, може стати отримання листа від коханої, з дому, де повідомляються травмувальні новини, або поїздка у відпустку додому, де воїн може потрапити у таку ситуацію. І це згодом може призвести до здійснення суїциду або суїцидальної спроби на варті, у відпустці, звільненні. За даними військ ППО за 1996-1998 pp. 2 (12 %) військовослужбовці здійснили самогубство, перебуваючи на варті, 6 (35 %) — у короткочасній відпустці, 3 (18%) — у самовільній відлучці за територією військової частини, 6 (35 %) — на території військової частини [20].

Інтраперсональна мотивація найчастіше має місце в більш похилому віці, в тих випадках, коли зв'язок з іншими людьми вже порушений. Суїцидальні дії виражають перш за все внутрішні стреси і скеровані на забезпечення внутрішніх потреб.

Типовий приклад— чоловік 60 років, у якого в недавньому минулому померла близька людина; соматичний стан поганий, діти живуть окремо.

При цьому наявне глибоке почуття самотності, відчуття власної непотрібності і нікчемності, відчуття прожитого життя і марності його продовження. Настрій глибоко депресивний з відчуженням і психічною астенією, почуттям провини і бажанням спокутування.

Детальнішу схему класифікації мотивів зробімо на основі аналізу випадків суїциду у військах ППО. В основі будь-якого суїциду, суїцидальної поведінки військовослужбовця лежить певний конфлікт, конфліктна ситуація. Але не кожен із них має суїцидонебезпечний характер, а тільки ті, які воїн усвідомлює і сприймає як надзвичайно важливі для нього, котрі є досить складною особистісною проблемою і, як наслідок, він не знаходить оптимальних шляхів їх розв'язання. Тому суїцидальну поведінку він обирає як єдиний вихід із кризової ситуації, яка склалася.

Відповідно командири, вихователі та інші посадові особи мають чітко усвідомити, що у будь-якому конфлікті існують:

1) об'єктивні вимоги, які висуваються до військовослужбовця конкретною ситуацією;

2) суб'єктивне усвідомлення військовослужбовцем цих вимог,
їх значущість і складність для нього;

3) оцінка військовослужбовцем своїх можливостей для їх подолання, зняття ситуації, яка має фрустраційний вплив;

4) реальні дії військовослужбовця у складній ситуації, що склалася.

Відомо, що будь-яка конфліктна ситуація — це зіткнення протилежних мотивів і мотивацій. Відповідно всю множину конфліктних ситуацій на основі їх мотиваційної оцінки та за впливом на суїцидальну поведінку військовослужбовця можна розкласти на такі види:

1. Конфлікти, зумовлені мотивами військово-професійної діяльності і військово-соціальної взаємодії:

—індивідуальні труднощі адаптації до військової служби;

—міжособистісні конфлікти з військовослужбовцями інших періодів служби;

—службові і міжособистісні конфлікти з командирами
(підлеглими), товаришами по службі.

2. Конфлікти, зумовлені мотивами родинних взаємин військовослужбовця:

—конфлікти у родині;

—нероздільне кохання, зрада коханої дівчини, дружини,
розлучення;

—самотність;

—тяжка хвороба, смерть близьких;

—інтимно-сексуальні проблеми і негаразди.

3. Конфлікти, пов'язані з мотивами антисоціальної поведінки
військовослужбовця:

—порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями;

—побоювання кримінальної відповідальності;

—боязнь ганьби за антисоціальний вчинок.

4. Конфлікти, пов'язані зі мотиваційним забезпеченням здоров’я військовослужбовця:

—психічні захворювання;

—хронічні соматичні захворювання;

—фізичні вади (дефекти мови, особливості зовнішності,
які сприймаються як недоліки).

5. Конфлікти, зумовлені соціально-побутовими мотивами:

—труднощі, пов'язані з задоволенням матеріальних потреб;

—труднощі, пов'язані з задоволенням духовних потреб.

6. Інші конфлікти, які в основному виникають на основі ситуаційних мотивів.

А.Г. Амбрумова акцентує увагу на такому факті. Існує категорія осіб, у яких наявні суїцидальні тенденції (іноді навіть із вибором способу самогубства), але ці тенденції до суїцидальних спроб не призводять. Певно, існують фактори, які утримують людину від фатального кроку, а також ті, що провокують самогубство.

Інтрапсихічні умови, що провокують суїцид:

1) знижена толерантність до емоційних навантажень;

2) своєрідність інтелекту (максималізм, категоричність, незрілість суджень);

3) неблагополуччя, неповноцінність комунікативних і контактних систем;

4) неадекватна самооцінка (занижена, лабільна або підвищена);

5) слабкість особистісного психічного захисту;

6) зниження або втрата цінності життя.

Дата добавления: 2015-05-22