Діалектичний та метафізичний методи мислення

Філософія та її роль у науковому пізнанні

Філософське осмислення світу є передумовою наукового пізнання. Воно здійснюється перш за все через систему філософських категорій, за допомогою яких відбувається загальне осмислення процесів і явищ.

У науковому пізнанні філософія виконує такі функції:

1. Інтегративну ─ як системне, цілісне узагальнення і синтез різних форм пізнання, практики культури – усього людського досвіду в цілому. Філософське узагальнення – це діалектичне об’єднання окремих проявів цього досвіду, формування якісно нового, усезагального й універсального знання.

2. Критичну – аналіз процесів та критичне ставлення до усіх сфер діяльності.

3. Онтологічну – філософія дає загальне бачення світу, розробляє певні моделі реальності, через призму яких учений досліджує свій предмет. Філософія дає найбільш загальну картину світу в його універсально-об’єктивних характеристиках, представляє матеріальну дійсність в єдності усіх її атрибутів, форм руху і фундаментальних законів.

4. Гносеологічну – філософія озброює дослідника знанням загальних закономірностей пізнавального процесу, розкриває вчення про істину, шляхи і форми її осягнення. Філософія дає вченому вихідні гносеологічні орієнтири про сутність пізнавального процесу, його рівні, форми, вихідні основи і всезагальні підстави тощо.

5. Методологічну – дає найбільш загальні методологічні принципи, які формулюються на основі певних категорій.

6. Аксіологічну – філософія дає досліднику певні ціннісні орієнтири, які, особливо в гуманітарних науках, суттєво впливають на процес наукового дослідження і його результати.

7. Селективну – при побудові теорії філософія виконує роль відбору теоретичних споглядальних конструкцій, якщо таких є кілька.

8. Прогностична – філософія формулює ідеї, принципи, значущість яких для науки може проявитись тільки в майбутньому.

Серед філософських методів найбільш відомими є діалектичний і метафізичний.

Діалектика – це розуміння світу і спосіб мислення, за якого різні явища, предмети розглядаються в їх взаємозв’язку, у взаємодії протилежних сил, тенденцій, у процесі зміни, розвитку. Розвиток розуміють як закономірну якісну зміну, в процесі якої виникає нове, необхідне, здатне до саморуху.

Відповідно поняття, категорії й інші форми мислення повинні бути гнучкими, рухливими, взаємозалежними, єдиними в протилежностях, щоб правильно відобразити реальну дійсність, що розвивається. Тому найважливішим принципом діалектики є історизм – розгляд предмета в його розвитку, саморусі, зміні.

Навколишній світ являє собою єдине ціле, визначену систему, де кожна річ, явище як єдність різноманітного нерозривно пов’язані з іншими явищами, речами і всі вони постійно взаємодіють один з одним. З принципів діалектики − розвитку і взаємозв’язку, випливає один з основних принципів матеріалістичної діалектики – принцип всебічності розгляду. Правильне розуміння будь-якої речі можливе лише в тому випадку, якщо досліджена вся сукупність її внутрішніх і зовнішніх сторін, зв’язків, відношень тощо. Щоб дійсно пізнати предмет глибоко і всебічно, треба охопити, вивчити всі його сторони, всі зв’язки й “опосредкованості” у їхній системі з виокремленням головної сторони.

Крім історизму і всебічності, діалектичний метод містить у собі й інші принципи – об’єктивність, конкретність, детермінізм, “роздвоєння єдиного” (принцип суперечності) тощо. Ці принципи формулюються на основі відповідних законів і категорій, що у своїй сукупності відображають єдність, цілісність об’єктивного світу в його безперервному розвитку.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін розкриває механізм розвитку: поступове накопичення кількісних змін у визначений момент неодмінно приводить до докорінних якісних перетворень (стрибків), до виникнення нової якості, що у свою чергу,впливає на характер і темп кількісних змін.

Закон заперечення заперечення виражає поступальний, циклічний, спадкоємний характер розвитку, що здійснюється по спіралі, зберігає позитивне, переносить його в нову стадію, нібито повторює пройдене, але на більш високому рівні.

Категорії діалектики – це такі поняття (форми мислення), що відображають найбільш загальні й суттєві властивості, сторони, зв’язки і відношення реальної дійсності та пізнання. Філософські категорії – це підсумок, результат історичного розвитку останнього на основі чуттєво-матеріальної діяльності людей, суспільної практики. Основні категорії діалектики: розвиток, суперечність, причина і наслідок, необхідність і випадковість, загальне й одиничне, якість і кількість, зміст і форма тощо.

Антиподом діалектики є метафізичний метод. Найбільш характерною рисою метафізики є однобічність, абсолютизація однієї зі сторін живого процесу пізнання чи ширше – того чи іншого елемента цілого, моменту діяльності в будь-якій її формі. Розвиток метафізика розуміє як просте, лише кількісне збільшення або зменшення, як повторення, рух по колу, або по прямій лінії. Метафізика заперечує взаємозв’язок процесів, суперечність як джерело розвитку. Антидіалектичним може бути як метод пізнання, так і спосіб практичної діяльності – бюрократизм, консерватизм, волюнтаризм.

Альтернативами діалектичного методу є софістика, еклектика, негативна діалектика. Софістика – це однобічний, суб’єктивно довільний метод аргументації, який, маніпулючи поняттями, несуттєве видає за суттєве. Еклектика – це довільне механічне, безпринципне поєднання аргументів, позицій. Негативна діалектика – це абсоютизація моментів заперечення в діалектиці.

Питання для самоконтролю

• Що таке методологія?
• Які функції виконує філософія в науковому пізнанні?
• Що таке діалектика?
• Що таке метафізика?

Дата добавления: 2015-05-22