Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета

Становище Німеччини викликало занепокоєння урядів кра­їн Антанти. Саме тому США, Франція, Англія вирішили допо­могти в оздоровленні німецької економіки. Цьому сприяло те, що госп. країн Антанти вийшло із кризи, породженої війною, і поступово стабілізувалося. Так, з 1922 по 1929 роки економіка США невпинно зростала, країна стала процвітаю­чою. З 1924 р. успішно розвивається госп. Англії та Франції. Новий репараційний план для Німеччини був розроблений міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарль-за Г. Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференції представниками країн-переможниць у першій світовій війні і прийнятий Німеччиною. Основна мета плану — відновлення промислового потен­ціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині позики у сумі 200 млн дол., в т. ч. 100 млн дол. виділяли американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення гос­подарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть свою заборгованість США. План Дауеса, між іншим, передба­чав, що основна маса німецької промислової продукції повинна спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та фран­цузькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР повинен був постачати сировину в Німеччину.План встановлював розміри платежів Німеччини на перші п'ять років по 1—1,75 млрд марок у рік, а потім — по 2,5 млрд марок у рік. Для забезпечення платежів передбачалося вста­новити контроль союзників над німецьким держбюджетом, грошовим обігом і кредитом, залізницями. Контроль здійсню­вався спеціальним комітетом експертів, який очолював гене­ральний агент з репарацій. Цей пост займав представник США, спочатку О. Юнг, а згодом П. Гілберт.У зв'язку з прийняттям плану Дауеса, між Францією і Бель­гією з одного боку, і Німеччиною — з другого, було підписано угоду про припинення окупації Рурського басейну і виведен­ня звідти французьких і бельгійських військ. План Дауеса діяв до 1929 року. Він відрегулював репа­раційні платежі, сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччи­ну. До вересня 1930 р. сума іноземних (головним чином аме­риканських) капіталовкладень в Німеччині склала 26—27 млрд марок, а загальна сума німецьких репараційних платежів за той же період — дещо більше 10 млрд марок. Ці капітали сприяли відновленню промислового вир-ва, яке вже у 1927 р. досягло передвоєнного рівня. Частка Німеччини у світовому експорті збільшилася з 5,73% у 1924 р. до 9,79% у 1929 р. Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від пря­мих інвестицій у промисл..

План Юнга. Стурбовані катастрофічним становищем Німеччини, уряди США, Англії, Франції та деяких інших країн вирішили надати їй допомогу. Було розроблено новий репараційний план, названий у честь творця іменем О.Юнга, американського банкіра. Затвердили його на Гаазькій конференції у січні 1930 р. План Юнга передбачав зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів (на 20%), ліквідацію всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини. У 1930 р., достроково, було припинено окупацію Рейнської області. Проте вже у 1931 р. Німеччина, у зв'язку з поглибленням кризи, відмовилася взагалі від сплати репараційних платежів. У тому ж році план Юнга припинив своє існування, що й підтвердила Лозанська конференція у 1932 р.

40.Світова економічна криза 1929–1933 рр. та шляхи виходу з неї. "Новий курс" Ф.Д. Рузвельта.

США. Криза розпочалася різким падінням цін акцій на нью-йоркській біржі наприкінці жовтня 1929 р. Біржовий крах розорив багато тисяч власників цінних паперів. Одразу ж почався небачений в історії спад промислового вир-ва і торгівлі. Так, випуск автомобілів, виплавлення чавуну і сталі скоротилися на 80%. У цілому промислове вир-во і торгівля скоротилися вдвічі. За роки кризи збанкрутували 130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків. Мільйо­ни громадян постраждали, втративши своє майно, нагромаджен­ня, робочі місця. Криза призвела до небаченого росту безробі­ття. На околицях міст виросли "гувервілі" — селища із ха­луп, у яких жили безробітні та їхні сім'ї (названі в "честь" президента США Герберта К. Гувера(1929—1933 рр.). Зроста­ла к-сть голодуючих, жебраків. Мав місце масовий рух без­робітних, "голодні походи" на Вашингтон. Безробіття досягло астрономічної цифри — 17 млн чол.Ек. криза в США поглиблювалася й невпевненими діями уряду, який відмовився від втручання в ек. життя.

"Новий курс" Ф. Рузвельта. Фактично це передвиборна програма Ф. Рузвельта. 1933 — 1938 рр. Перший етап тривав з 1933 по 1934 рр. проведено реформи у фінансово-кред. сфері. У бер 1933 р. було закрито всі банки країни, при­пинено обмін банкнот на золото, яке взагалі вилучалося з обігу.Ф. Рузвельт здійснив екстренну програму порятунку бан­к. системи, допомагаючи перспективним банкам. Кредит­ним установам США заборонялося поєднувати депозитні операції з торгівлею акціями, чим розмежовувався ринок довготермінових і короткотермінових кредитів. Скла­д. част. банк. реформи було страхування дріб­них і середніх депозитів.У 1933 р. було прийнято закон про відбудову промисл. (НІРА). Він передбачав запровадж. у різних галузях промисл. "кодексів чесної конкуренції", які фіксували ціни на продукти, рівень вир-ва, розподіляли ринки збуту, вста­новлювали розміри заробітної платні тощо. Осн. призна­ч. кодексів — підтримка конкурентоздатного вир-ва.У тому ж році розпочав діяти закон про регулювання с/г (ААА), спрямований на підвищення цін на с/г продукцію. Документ, серед інших заходів, передбачав надання грошової компенсації фермерам, які скорочували зернові посіви і поголів'я худоби. Тимчасові труднощі уряд компенсував відпов. фінанс. підтрим­кою. Здійснюв.заходи з інтенсифікації, механізації с/г вир-ва.На другому етапі чинності "нового курсу" (1935—1938 рр.) було прийнято важливі акти соц. хар-ру. У 1935 р. введено в дію закон про трудові відносини (т. зв. закон Вагне-ра). У ньому фіксувалося право робітників на об'єднання у профспілки, провед. страйків і підпис. колективних угод. У тому ж році вперше в історії США вступив у дію за­кон про соц. страхування і допомогу безробітним. У 1938 р. набув чинності закон про справедливий найм робочої сили, що встановлював мінімум заробітної плати і максимум тривалості робочого дня для деяких категорій ро­бітників. Закон заборонив викор. дитячої праці.У тому ж 1938 році було прийнято новий закон про регу­лювання с/г вир-ва. Метою держав­ного регулювання у цій сфері тепер стала боротьба за збере­ження родючості ґрунту. Для цього фермерам виплачували­ся премії за скорочення посівних площ або за введення сіво­змін, які щадять землю. Таким чином, здійснювався і конт­роль за рівнем с/г вир-ва. Державне регулювання ек-и у США успішно викори­стовувалося і в наступні десятиліття. Воно базувалося на ек.й теорії Джона Кейнса ("Загальна теорія зайнятості, процентів і грошей", 1936 р.). За його іменем державне регу­лювання отримало назву "кейнсіанство".

Дата добавления: 2015-05-23