Причономорський рекреаційно-географічний мезорайон

Автором усталеного рекреаційного районування України є професор О. Бейдик, який виокремив п'ять ресурсно-рекреаційних районів нашої держави. За згаданою вище схемою найвищий рейтинг (дуже високий у О. Бейдика) має Причорноморський ресурсно-рекреаційний район (АРК, Одеська, Миколаївська і Херсонська області).

Причорноморський рекреаційний район охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську області (без м. Генічеська та Арабатської стрілки), а також Авто­номну Республіку Крим (без Азовського узбережжя Криму). Площа району становить понад 110 тис. км² або близько 18% площі країни. Район знаходиться на межі двох кліматичних поясів — помірного та субтропічного. Характеризується приморським поло­женням і загалом має зручне розташування щодо великих річок України. У районі чимало різноманітних міфологі­чних та історичних об'єктів. Кількість туристів і рекреантів, які щороку відвідують цей район, становить близько 49% від загальної кількості туристів в Україні.

Рельєф рекреаційного району переважно рівнинний з висотами від 50 до 200 м, у південній частині Криму височать Кримські гори, середні висоти яких колива­ються в межах 300-1500 м, найвища вершина – г. Роман-Кош (1545 м). Район розташовано переважно в степовій зоні, де поширені справжні та лучні степи, подекуди з ознаками опустелення. Тут також представлені кримські гірські ліси дубово-грабового складу, шиблякові зарості, а на Південному бе­резі Криму – паркові вічнозелені ліси з кипариса, платана, туї, кедра, магнолії. У видовому складі флори і фауни багато реліктів та ендеміків.

Кліматичні умови оцінюються як комфортні для турис­тичної та рекреаційної діяльності, а тривалість періоду з температурою понад +10°С є найбільшою в Ук­раїні й становить 180-190 днів у Криму, Миколаївській та Одеській областях.

Тут зосереджено найбільші в Україні експлуатаційні запаси мінеральних вод різного хімічного складу, однак використовуються вони лише на 5%. У Криму 26,4% розвіданих запасів мулових органо-мінеральних сульфідних грязей, ропа Мойнакського і Сакського озер, більшість з яких не використовується.

Унікальними ландшафтами в межах рекреаційного району є при­родоохоронні території, зокрема Кримський природний заповідник площею 34,6 тис. га, розташований у межах Алуштинського, Бахчиса­райського і Ялтинського районів, Єланецький степ, площею 1,7 тис. га,розташований у Миколаївській області, Дунайський біосфернийзаповід­ник площею 46,4 тис. га, розміщений у Кілійському районі Одесь­кої області, що займає частину ос­тровів та акваторії Чорного моря, а та­кож заказники Новий Світ, Вели­кий Каньйон Криму, пам'ятки природи – Демерджі, гора Кішка та ін.

Унікальність Причорноморського рекреаційного району полягає і в наявності карстових форм рельєфу в Гірському Криму, де знаходиться 85% карстових порожнин України. Вони переважно короткі (загальна довжина – 34,4 км; найдовша печера – Червона (13,7 км) у Сімферопольському районі), однак займають перші позиції за глибиною (наприклад, Каскадна – 400 м). У карстовому гроті Кіїк-Коба на Довгоруківській яйлі (за 25 км на схід від Сімферополя) було виявлено перші знахідки решток неандертальця на території України і Центральної Європи.

Причорноморський рекреаційний район багатий на суспільно-історичні ресурси всіх видів. Їх за­гальна кількість становить 9275 об'єктів. Серед цих ресурсів особливими є історичні міста та села. Так, у Кри­му – це Бахчисарай, Інкерман, Балаклава, Судак, Коктебель, Керч, Євпаторія, у Миколаївській обла­сті — Очаків, Воскресенськ, Жовтне­ве, в Одеській — Балта, Болград, Білгород-Дністровський, Вилкове, Рені, Ізмаїл, у Херсонській — Каховка.

Серед найвизначніших архітек­турно-містобудівних споруд пере­важає громадська архітектура. Найбільш цінними об'єктами, ба­гато з яких отримали статус націо­нальних або державних історико-культурних заповідників, є Херсо­нес Таврійський, Бахчисарайський ханський палац, Державний палацево-парковий музей-заповідник (м. Алупка), Державний архітектур­но-історичний заповідник "Судацька фортеця" (м. Судак). З-поміж культових споруд у м. Євпа­торії – мечеть Джума-Джамі, що відрізняється високою автентич­ністю і є найбільшою і найвідомішою мечеттю України. У м. Фео­досії – Генуезький міст XIV ст., єди­ний міст в Україні, розташований на одній із магістральних вулиць міста, що функціонує з XIV ст. Кримський півострів має унікальну архітектурну спадщину, яка представлена античними пам¢ятками (з IV ст. до н.е.), середньовічними фортецями й печерними містами, культовими спорудами різних світових релігій і конфесій та палацовими ансамблями (XVI-XX ст.). На державний облік узято 1087 пам¢яток.

У Миколаївській області на державний облік узято 3,3 тис. нерухомих пам¢яток, у тому числі 143 пам¢ятки архітектури. Тут розта­шований історико-археологічний заповідник "Ольвія", у самому м. Мико­лаєві – будинок чоловічої гімназії — одна з перших монументальних споруд України (1850 р.); обсерва­торія (1821-1827 рр.), що й сьогодні вико­ристовується за призначенням.

В Одеській області на державний облік узято 7,4 тис. нерухомих пам¢яток, з яких 1440 – пам¢ятки містобудування й архітектури. Унікальним туристичним об'єктом є Аккерманська фортеця – XIII-XV ст., виняткова пам'ятка оборонної архітек­тури середньовіччя, що вирізняється високою автентичністю, Турецька фортеця Ізмаїл, місто-фортеця Кілій, Вілковська Українська Венеція; у м. Оде­сі – театр опери і балету (1884 –1887 рр.), збудований віденськими архітекторами Г. Гельмером і Ф. Фельнером та інші об'єкти дер­жавного значення.

У Херсонській області на державний облік узято 5,9 тис. нерухомихпам¢яток. Привер­тає увагу Катерининський собор (1782-1787 pp.) – одна з найбільш ранніх культових споруд Херсона, поховання князя Потьомкіна-Таврійського. Цікавими пам¢ятками міста, крім Катерининського собору, є Греко-Софіївська церква, будинок В. Сенявіна.

Спеціалізація району багатопрофільна, тут розвивається культурно-розважальний, діловий, релігійний туризм, види спортивного туризму (пішохідний, водний, спелеологічний, повітроплавальний, гірський, мисливський, велотуризм). Однак найбільше рекреантів відвідують цей район з ме­тою лікування та оздоровлення (майже 60% від загальної кількості ту­ристів).

Проблеми розвитку рекреацій­ної галузі в районі пов'язані насам­перед з екологічним станом тери­торії.

Впливають на розвиток туриз­му й економічні чинники, зокрема недостатність інвестування про­грам розвитку галузі, порушення законодавства при відчуженні зе­мель для туристично-рекреаційних цілей, рівень розвитку інфраструк­тури, а саме – скорочення кількості закладів розміщення, аварійний стан комунального господарства, відсутність стандартизованих шляхів сполучення.

З-поміж перспективних видів рекреації в Причорноморському районі варто виділити ділову, рел­ігійну, спортивну, зокрема та­кі її види, як спелеотуризм, велотуризм, мисливський, водний, повітроплавальний, гірський туризм, а та­кож освітній, науковий, геологіч­ний, виробничий, зокрема дегуста­ційний.

Перспективними турами, вра­ховуючи як наявні ресурси, так і менш вивчені, є "Релігійні святині Європи", "Шляхами великих емі­грантів", "Унікальні каньйони", "Найвизначніші фортеці", "Шля­хами видатних особистостей", "Сла­ветні мандрівники і першопрохідці", "Славетні острови" та ін.

Білет № 16

1. Сутність, поняття і структура рекреації(рекреаційної географії)

До основних понять рекреаційної географії належать перш за все такі, як вільний час, відпочинок, рекреація і туризм. Вільний час - необхідна умова розвитку рекреаційного процесу і є частиною неробочого (вільного від виробничої діяльності) часу.

Відпочинок відновлює працездатність людини, знижує нервову і психічну, а в людей фізичної праці - і фізичну втому. Відпочинок в широкому розумінні слова - це будь-яка людська діяльність, не спрямована на задоволення повсякденних потреб.

рекреація - це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які знаходяться поза їх постійним помешканням. Розрізняють рекреацію короткотермінову (з поверненням на ночівлю в постійне місце проживання) і тривалу.

Необхідною умовою розвитку рекреації є наявність рекреаційного потенціалу, який може оцінюватися в різних масштабах: на рівні світу, країни, району і т.д. Рекреаційний потенціал - сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території.

Важливою складовою частиною рекреаційного потенціалу є рекреаційні ресурси, під якими розуміють об'єкти і явища природного і антропогенного походження, які використовуються для оздоровлення, відпочинку і туризму. Розрізняють рекреаційні ресурси природні (природно-територіальні комплекси, їх компоненти і окремі властивості) і культурно-історичні (наприклад, пам'ятки історії, архітектури, археології, мистецтва, пам'ятки природи і інші).

Рекреаційна територія - територія, що використовується для оздоровлення людей, масового відпочинку, туризму і екскурсій. В залежності від призначення виділяють дві групи рекреаційних територій: для короткочасної (лісопарки, зелені зони, приміські зони, водні об'єкти і ін.) і тривалої (приморські райони, лікувально-санаторні курорти і курортні райони, туристичні комплекси) рекреації.

Рекреаційний об'єкт - місце з обмеженою площею, яке використовується для відпочинку: озеро, лісова поляна, пам'ятка природи і т.д. Наявність достатньої кількості рекреаційних об'єктів визначає рекреаційну ємність території або акваторії.

Рекреаційна ємність - здатність території, призначеної для відпочинку, забезпечити деякій кількості відпочиваючих психофізіологічний комфорт і можливість спортивно-зміцнюючої діяльності без деградації природного середовища або антропокультурних комплексів (сільськогосподарських, історичних) і швидкого зношення спеціального обладнання.

Рекреаційне навантаження - ступінь безпосередньої дії людини на рослинний покрив. Рекреаційне навантаження відбувається в результаті масового відвідування населенням місць відпочинку і розвитку туризму. До основних рекреаційних впливів належать витоптування, ущільнення ґрунту і його забруднення, нищення фітомаси, її видалення. Рекреаційне навантаження виражається в кількості людей або людиноднів на одиницю площі або рекреаційний об'єкт за певний проміжок часу (звичайно день або рік).

Рекреаційна охорона ландшафтів - охорона ландшафтів від негативних наслідків різних форм рекреації для створення кращих умов їх розвитку.

Ландшафт (як екосистема) - крупний підрозділ земної поверхні, її територіальна система, яка складається із взаємодіючих природних або природних і антропогенних компонентів, а також комплексів нижчого таксономічного рангу.

До спеціалізованих наук рекреаційної географії належать

Рекреаційне краєзнавство;

Рекреаційний туризм;

Рекреаційна картографія;

Рекреаційна геоглобалістика;

Туристичне краєзнавство формується на стику географічного, економічного, історичного й етнологічного краєзнавства, а також туризмознавства і рекреалогії шляхом міждисциплінарного синтезу їх теоретико-методологічних і прикладних напрацювань

Рекреаційний туризм - це пересування людей у вільний час з метою відпочинку, необхідного для відновлення фізичних і душевних сил людини

Дата добавления: 2015-05-24