Функції філософії. Що є спільним для філософії і права?

Що є спільним для філософії і права?

Насамперед філософія і право є формами суспільної свідомості; філософія і право підпорядковані загальним закономірностям розвитку суспільної свідомості, виступаючи як специфічне відображення економічних, політичних та інших відносин повного суспільства; філософія і право входять до духовної сфери суспільства як складові надбудови; філософія і право мають спільну виховну функцію.

Окрім спільного, філософія і право мають суттєві відмінності:

- у філософії і права різні предмети осмислення дійсності. Предметом філософії, як вже відзначалося вище, є найбільш загальні проблеми буття, відношення "людина - світ". Предметом права як форми суспільної свідомості є оцінка конкретних норм, приписів, юридичних законів і т.д., що регулюють поведінку людей у суспільстві, їх знання;

- у філософії відображаються об'єктивні закони розвитку світу. Що ж до права, то в ньому знаходять відображення юридичні закони, які встановлюються людьми в інтересах певних соціальних груп, класів тощо;

- філософія і право мають різний рівень узагальнення. Специфічними для філософії є, як відомо, широкі абстракції, тому філософські поняття, закони і принципи, застосовуються при дослідженні права, з'ясуванні сутності правової свідомості. Стосовно ж конкретних норм права, юридичних законів і юридичних понять, то їх використання у філософії, її вивченні - обмежене;

- філософія відображає економічну структуру суспільства, його матеріальні відносини не прямо, а опосередковано - через політику, політичну діяльність людей. Право відображає економічні відносини суспільства - безпосередньо. Воно має прямий зв'язок з економічними відносинами, насамперед із відносинами власності;

Філософія і право мають різну структуру. Про структуру філософії мова йшла вище, коли було розглянуто питання про співвідношення філософії і світогляду. Що ж до структури права як форми суспільної свідомості, то вона включає в себе два важливих компоненти: а) правову ідеологію як систему правових поглядів, теоретичну правову свідомість соціальної групи, класу; б) правову психологію-несистематизовані правові погляди, уявлення, звички, традиції, почуття, емоції, що формуються у практичній діяльності людей.

Філософія відіграє важливу роль у суспільстві, насамперед у розвитку суспільної свідомості, та й самої людини, її сутнісних сил. Свідченням цього є найважливіші функції філософії.

Функція (від лат. - виконання, звершення) - спосіб діяння якоїсь системи, органу, котрий спрямований на досягнення певного результату. Філософія як форма суспільної свідомості, як система певних знань, законів і принципів має досить вагомий функціональний потенціал.

Давно помічено, що існує зв'язок між рівнем розвитку філософії, і навіть її існування, і рівнем розвитку свободи людини, політичної свободи зокрема. Бо там, де розвинена філософія, розвивається і свобода. Філософія створює сприятливий ґрунт для цього через розвиток духовних підвалин суспільства, вільнодумство. Вона впроваджує у суспільну свідомість загальнолюдські цінності - ідеї свободи, невід'ємних прав людини, справедливості, соціальної рівності тощо. Це зв′язок світоглядної та онтологічної функції.

Згадаймо англійського філософа Томаса Гоббса, у працях якого ще в XVII столітті знаходить обгрунтування думка про те, що людина від природи має невід'ємні права - такі, як право на життя, на свободу, на особисту недоторканність, на безсторонній суд. До речі, Гоббс започаткував і розробку принципів правової держави, якими, на його думку, повинні бути: принцип правової рівності ("закони є обов'язковими для всіх без винятку"); принципи судочинства ("судді повинні бути безсторонніми", "сторони в суді рівні і мають рівні права"); принцип робити те, що не заборонено законом ("свобода громадянина - це свобода робити те, що не заборонено законом").

Франсуа Вольтер стверджував: "Усі люди народжуються вільними". Георг Гегель: "Людина як така - вільна. Свобода духу становить найголовнішу властивість її природи". Всю історію людства німецький філософ пов'язував із "прогресом в усвідомленні людиною свободи". М.Бердяєв: "Людська свобода - самодостатня цінність. Немає нічого більш важливого, ніж свобода людини. Всі форми суспільного ладу виправдані лише тоді, коли слугують свободі людини, її розвитку". Ж.-П. Сартр: "Людина не може бути то рабом, а то вільною. Вона повністю і завжди вільна, або її (людини) немає взагалі."

Ці ідеї та розробки філософів стали в наш час загальнолюдським надбаннямі знайшли своє втілення у "Всезагальній декларації прав людини", ухваленій ООН у 1948 році. В ній, зокрема, наголошується: "Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах" (стаття 1); "кожна людина має право на те, щоб її справа була розглянута... незалежним і безстороннім судом" (стаття 10-та).

Філософи роками, століттями із покоління в покоління впроваджували ці ідеї і концепції у суспільну свідомість, у правову систему, сприяли розвитку свободи людини. Скажемо так: видатні філософи стояли біля джерел європейської і світової цивілізації, сучасної демократії і тоді, і тепер, в наш час. Їхньою діяльністю визначався і визначається вплив філософії на суспільну думку, свідомість людини, її культуру, на формування загальнолюдських цінностей. Філософія набула, таким чином, своїх важливих соціально-практичної (предметно-цільової) і виховної функцій.

Важливою функцією філософії є її здатність за допомогою свого інструментарію створювати понятійний апарат, проникати в сутність явищ, з'ясовувати об'єктивні, закономірні зв'язки між ними. Тому філософія має теоретико- пізнавальну або логіко- гносеологічну функцію. Вона здійснюється за допомогою багатьох форм і методів - таких, як абстрагування, індукція і дедукція, аналіз і синтез, моделювання, ідеалізація, формалізація, судження, поняття, умовивід, ідея, проблема, гіпотеза тощо.

Провідна функція філософії праксеологічна (перетворююча) - це розвиток теоретичного мислення людини,її здатності до узагальнень, аналітичної діяльності. Власне, це і є найважливішою, сутнісною особливістю самої філософії.

Елітною для філософії є функція загально- методологічна, котра полягає в тому, що її основоположні принципи, закони, понятійний апарат можуть бути використані у будь-яких сферах наукового пізнання як загальні методи дослідження тих чи інших явищ. Чому можуть бути використані у будь-яких сферах наукового пізнання? Тому що ці принципи, закони і т.д. є результатом абстрагування (виділення найбільш загального), що притаманне усім сферам буття, і тому вони застосовуються в усіх сферах дійсності.

Аксеологічна функція. Аксеологія - вчення про цінності, філософська теорія загальнозначущих принципів, які визначають вибір людьми напрямку їхньої діяльності, характер їхніх вчинків. Цінності як філософська категорія відображають певні сторони явищ дійсності, пов′язані з соціальною і культурною діяльністю людини і суспільства. Оцінка одного й того ж явища може збігатися, а може відрізнятися у людей. Але оцінка буде позитивна або негативна. В яких би категоріях ця оцінка не проводилася, - "істина і похибка", "добро і зло", "краса і огидність" тощо - завжди її основою є суб′єктивні цінності.

І, нарешті, ще одна функція філософії - світоглядна. Філософія - це цілісний узагальнений погляд на світ, людину, їх відношення, сутність, походження, пізнання, а також на його межі, можливості, значення тощо. З'ясовуючи ці проблеми на теоретичному рівні, філософія має фундаментальний світоглядний потенціал.

Філософія як наука, форма суспільної свідомості і світогляд має потужний гуманістичнийпотенціал. Це виявляється в тому, що вона,

по-перше, розглядає людину як єдино можливий суб'єкт. Людина включається у предмет філософії в контексті співвідношення "людина-світ";

по-друге, філософія утверджує людину як найвищу цінність світу, творця знання взагалі і філософського зокрема;

по-третє, філософія завдяки своєму логічному арсеналу, своїми формами і методами створення понять, узагальнень розвиває теоретичне мислення, мову, сутнісні сили людини, її пізнавальні можливості;

по-четверте, філософія будь-яка, незалежно від її спрямування і сутності, - це форма пізнання, пошук істини, спроба проникнути у світ речей, ідей і явищ;

по-п'яте, філософія завжди стояла біля джерел ідеології - могутнього фактора впливу на суспільну свідомість, людську діяльність, суспільний прогрес;

по-шосте, філософія з'ясовує світоглядні проблеми і тому є теоретичною основою будь-якого світогляду.

Позитивна роль прогресивних філософських ідей у суспільстві безперечна. Захист невід'ємних прав людини, якими є право на життя, на свободу, на особисту недоторканність, - формування ідеології такого ґатунку - все це є важливим людським виміром філософії. Якщо сучасні європейські країни і мають такий рівень демократичних свобод, таку правову систему їх захисту, то ці здобутки необхідно віднести і на адресу європейських філософів і європейської філософії.

Філософські дисципліни.

Відповідно до особливої проблематики і предметної сфери у філософії розрізняють самостійні складові (дисципліни).

Дата добавления: 2015-05-09