Психологічний висновок на дитину краще готувати в два етапи

Формулювання та оформлення психологічного висновку діагностичного обстеження

Важливий етап психодіагностичної роботи психолога — формулювання висновку про основні характеристики психічного розвитку або формування особистості піддослідного, іншими словами — психологічний діагноз. Діагноз не просто ставиться за результатами психологічного обстеження — обов'язково передбачає зіставлення одержаних під час обстеження даних із тим, як виявлені особливості виявляються в життєвих ситуаціях (життєві показники). Велике значення під час встановлення діагнозу має віковий аналіз одержаних даних, причому з урахуванням зони ближнього розвитку піддослідного.

На думку К.Роджерса, вивчаючи поведінку дитини не тільки в лабораторних, а й у реальних життєвих ситуаціях, ми повинні розуміти, що одержані психологічні дані вирізняються певною припустимою неточністю. Висновки завжди відносні, бо вони робляться на основі експериментів та спостережень, проведених за однією або кількома методиками і спрямовані на певну інтерпретацію. Тому діагноз повинен базуватися на критичному тлумаченні даних, що одержані з різних джерел.

Як свідчить досвід, часто труднощі у постановці діагнозу пов'язані з недостатньо чітким уявленням психолога про межі своєї професійної компетентності. Г.Вітцлак зауважує, що існує дві основні форми відставання у розвитку: 1) відставання, пов'язане з органічними порушеннями нервової системи, яке потребує клініко-психологічної або медичної діагностики і теорії; 2) тимчасове відставання і неадекватна поведінка, що пов'язані з несприятливими зовнішніми та внутрішніми умовами розвитку практично здорових дітей. Важливо, щоб у випадках, коли у психолога виникають підозри про пато­психологічний або дефектологічний діагноз, він не намагався сам поставити діагноз, а рекомендував батькам звернутися на консультацію до ПМПК.

І етап. Психолог, який проводив обстеження, обробляє результати виконаних завдань, обмірковує їх і приходить до певних висновків про рівень пізнавальної діяльності, мовлення, емоційно-вольової сфери, особистості, поведінки дитини і про особливості її розвитку, а також з’ясовує характер корекційної допомоги, яка може бути надана дитині.

ІІ етап. Психолог оформлює результати у вигляді письмового висновку, який пишеться у вільній формі, але за певними правилами:

1. Вказуються причини обстеження дитини, мета обстеження, особливості поведінки дитини під час обстеження. Обов’язково відмічається мотивація до виконання завдань, особливості контакту, способи взаємодії з психологом, способи виконання завдань, характер діяльності, реакція на заохочення, невдачу, зауваження. Особливу увагу слід звернути на здатність дитини продуктивно використовувати допомогу, види даної допомоги, вміння переносити спосіб виконання на аналогічне завдання. Відмічається наявність або відсутність мовного супроводу дій, характер висловлювань, здатність дитини розповідати про свої дії.

2. Дається аналіз отриманих результатів діагностичного вивчення психіки дитини. Зміст даного розділу залежить від завдань дослідження, які визначають, які психічні функції і процеси вивчались в кожному конкретному випадку.

3. Робиться висновок про структуру порушення психіки у дитини, відмічаються не лише виявленні порушення та їх співвідношення, але й збережені функції сторони психіки, потенційні можливості дитини, які визначають її подальший розвиток. Після цього формулюються рекомендації до організації і змісту психологічної допомоги дитині, оптимізації корекційно-педагогічного процесу, які призначаються педагогам навчального закладу та батькам.

Текст висновку обов’язково повинен містити відомості про вік обстежуваної дитини, основний діагноз, дату обстеження і дату написання висновку, підпис психолога.

Дата добавления: 2015-05-07