Помилка та її кримінально-правове значення. Види помилки

Помилка у кримінальному праві — це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Характер помилки може значно вплинути на правильне встановлення дійсного змісту суб'єктивної сторони складу злочину, а також на вирішення питання про правову оцінку вчиненого.

Залежно від змісту неправильного уявлення особи розрізняють два види помилок: юридичну і фактичну.

Юридична помилка - це неправильне уявлення особи про юридичну природу вчиненого діяння, його правову оцінку та наслідки.

Виділяють такі види юридичної помилки: а) помилка в злочинності діяння; б) помилка у кваліфікації вчиненого; в) помилка у виді та мірі покарання.

При помилковому уявленні особи про те, що вчинене нею є злочином, тоді як насправді закон його таким не визначає, має місце так званий уявний злочин. У цьому випадку кримінальна відповідальність за вчинене виключається, оскільки воно не є злочином. Помилка в злочинності діяння може полягати й в іншому, а саме: у неправильному уявленні особи про незлочинність діяння, тоді як за законом воно є злочинним. За таких обставин кримінальна відповідальність не виключається. Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Фактична помилка - це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об'єктивні ознаки конкретного складу злочину.

Залежно від того, у змісті яких саме об'єктивних ознак помиляється особа, розрізняють такі види фактичної помилки: а) помилка в об'єкті; б) помилка в характері діяння (дії або бездіяльності); в) помилка в розвитку причинового зв'язку; г) помилка відносно суспільно небезпечних наслідків.

Помилка в об'єкті, тобто в характері тих суспільних відносин, на які здійснюється посягання, має місце у випадках, коли винний спрямовує свої дії проти одного об'єкта, помилково сприймаючи його за інший. Наприклад, особа таємно викрадає зі складу бойових припасів ящик, вважаючи, що у ньому знаходяться набої до вогнепальної зброї, а насправді викрадає ящик із форменим взуттям. У першому випадку об'єктом є громадська безпека, а у другому -власність. Об'єкти ці - юридично нерівноцінні. У зв'язку з цим вчинене слід кваліфікувати за направленістю умислу як замах на викрадення бойових припасів, тобто за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 262 КК.

Від помилки в об'єкті злочину необхідно відрізняти помилку в предметі злочину й помилку в особі потерпілого.

При помилці в предметі злочину шкода спричиняється саме тому об'єкту, який припускається, але безпосередньому впливу піддається не намічений винним, а інший предмет.

Помилка в особі потерпілого полягає в тому, що винний вирішив, наприклад, вбити певну особу, помилково приймає за неї іншу особу, на яку і здійснює посягання.

Оскільки при помилці в предметі злочину, так само, як і при помилці в особі потерпшого, шкода спричиняється саме наміченому об'єкту (у першому випадку власності, а в другому - життю особи), то така помилка не впливає на форму вини і на кваліфікацію вчиненого. Звичайно, за тієї умови, що властивість предмета або ознаки потерпілого не є обов'язковими для злочину, який задумав вчинити винний.

Дата добавления: 2015-05-10