КоцурВ.П., Коцур А.П.історіографія історії України

Історіографія часів Визвольної війни ПІ

про Богдана Хмельницького», написаними у зв'язку з публікацією в 1857 р. монографії М.І.Костомарова «Богдан Хмельницький». Як зауважив у своїй «Українській історіографії» (К., 1959) М.І.Марченко, М-^іакеимович першим із дослідників України виявив у праці М.Костомарова багато исдоречностей і помилок, своїми поправками вніс в Історичну науку цілу низку нових тверджень про Визвольну війну середини XVII ст., а також про житгя й діяльність гетьмана.

Критичні зауваження М,Максимовича, певна річ, не применшили значення монографії як першої у вітчизняній історіографії спроби висвітлити на основі великого фактичного міітеріалу воспну й лержавно-иолітнчиу діяльнісгь гетьмана. Своєю працею М.Костомаров очистив історію Хмельниччини від безлічі хибних поглядів і домислів. Повертаючись із заслання. Т.Г. Шевченко ознайомився v вересні 1857р. з цією працею й на івав її у своєму «Щоденнику» прекрасною, сучасною, повчальною й напутньою книгою,

Враховуючи недоліки першої о видання монографії, М.Костомаров у наступних перевиданнях вніс до неї значні зміни й доповнення.

Костомаровськнй «Богдан Хмельницький» на сьогодні залиша­ється одим із найцінніших та досить цікаво написаних досліджень із цієї теми. Безперечним досягненням автора ("визначеним основнії:*; етапів внуїршшьо- га зовнішньої ю;нтичної,|інльносі і іегьмана,зацочаткуван- ня вивчення його суспільно-політичних поглядів.

Суперечливі оцінки діяльності Б.Хмельницького давали українські дослідники осіанньої третини ХІХ-початку XX ст. Досить негативно ставився до нього П.О.Куліш, який в праці «Отпадение Малороссии от ІІольши ('1340-1 (і54)>і не стільки прагнув істини, скільки вишукував існуючі та неіснуючі особисті вади гетьмана й помилки в його політичній діяльності.

Український історик В.Б.Антонович у своїх працях вказував на те, що Б,Хмельницький домагався лише розширення прав козацького стану, «відмовляє» гетьману в широких політичних задумах, у прагненні створити самостійну державу. Твердження про «нерішучість» Б.Хмельницького, відсутність v нього полковод­ницьких здібностей, оркіи;іцію на козацьку верхівку були досить поширені в працях П.М.Буцинського, С.Томашівського, І.Катаєва, В.Якоаенка та ін.

Значну увагу Б.Хмельницькому було приділено в працях «Станіслав Михаль Кричевський» та «Україна на переломі» відомого українського дослідника В.Липинського, який уперше в історіографії показав виияіково важливу роль гетьмана н процесі державного будівництва в Україні в середині XVII ст.

Славетний історик М.С. Грушеве ький у працях «Очерк исторни украинскою нарада», «Історія Украіни-Русн», «Хмельницький і Хмельнищина» оцінює її. Хмельницького як талановитого полководця, гнучкого політика-дипломата, геніального адміністратора, •і іншого ж боку-висловлював сумніви в існуванні його органі іаційних здібностей, звинувачував і"іоги у ідійсненні полі інки «півслів і півділа», у відсутності цілеспрямованості, хитанні між мусульманською та антимусуль-манською оріь'нтаціями-

Набагаю іваженішу характеристику гетьмана давав М-П.Драго-манов, який схилявся до думки, що керівник Визвольної війни боронся не стільки проти королівської влади, скільки проти магнатів. Відома також негативна оцінка М.Дрщ-омановим акіу входження України до

складу Росії.

Проти приниження ролі В.Хмельницького в житті України рішуче виступав Г.Хо'ікевич, який називав Хмельниччину (•-великою епохою нашої історії», славив-і ворця цієї епохи як геніальну людину, великого стратега, організатора, хоча й осуджував рішення Переяславської ради.

Інакше вважали деякі російські іс'юрики, В.О.Ключевський у своєму «Курсе русской нстории» зобразив Б.Хмельницького безприн­ципним діячем із «пересічним політичним розумом». У фундамеши-іьній праці С.М.Соловйова «Исюрия Россни с древнейших Бремен» явно недооцінюється роль Б. Хмельницького в борогьбі українського народу

за волю.

Різко негативну оцінку Б.Хмельницькому давала польська історіографія. Пер е важна більшість польських дослідників:

С.Грондськии, В.Коховський, Я.Рудавський, К.Шайноха, К.Гурський, Т.Корзон та ін. характеризували його як позбавлену державотворчих здібностей, честолюбну, хитру, віроломну людину.

В середині 30-х років XX ст. в Україні утвердилась марксистська історіографія, яка, ігноруючи національно-визвольний харакгср війни, почала називати її Селянською війною. Гетьман вважався виразником

Дата добавления: 2015-05-26