Основні методологічні підходи до аналізу суспільства?

У філософському розумінні сутності суспільства виділяються два основних підходи, залежно від вирішення основного питання філософії: ідеалістичний і матеріалістичний. Ці підходи протилежні у вирішенні питання про причину, джерело, визначальний фактор суспільного розвитку. Матеріалісти вважають, що основою соціального життя є соціальне буття, тобто сукупність матеріальних суспільних процесів, об'єктивний, реальний процес життєдіяльності людських індивідів. Основний принцип матеріалізму: суспільне буття визначає суспільну свідомість. Матеріалістичний аналіз суспільних процесів починається і заглиблюється до розуміння економічних інтересів суб'єктів, об'єктивних першопричин, закладених у самому процесі життєдіяльності людей.

У структурі суспільного буття особливо виділяється спосіб виробництва матеріальних благ, як конкретно-історична єдність продуктивних сил і виробничих відносин (дивись схему 26). Спосіб виробництва обумовлює, в остаточному підсумку, тип всіх інших суспільних відносин - соціальних, політичних, духовних.

В історичному розвитку матеріального виробництва виділяються три основних етапи, три революції, у результаті яких докорінно змінювалися продуктивні сили суспільства:

1. Неолітична революція (10 тисяч років тому) - перехід від збирання і полювання (присвоєння готових продуктів природи) до виробництва (землеробства і скотарства).

Схема продуктивних сил найпростіша: людина - робоче знаряддя.

2. Промислова революція (XIX ст.) - перехід до машинного виробництва, людина віддає машині свої рухові функції.

Схема продуктивних сил:

Людина —машина—робоче знаряддя.

(двигун)

3. Науково-технічна революція, НТР (середина XX в.) -перехід до автоматизованого виробництва. Людина віддає машинам частину своїх управлінських функцій, виходячи як би за межі безпосереднього виробництва.

Схема продуктивних сил набуває наступний вид:

Людина — автомат — маишина — робоче знаряддя.

Сутність і соціальні наслідки НТР коротко позначені в схемі 27.

3.Структураі функції соціології
Структура соціологічного знання являє собою взаємозв'язок всіх теоретичних, а також так званих прикладних положень соціології на тому чи іншому етапі її розвитку. Серед них є найбільш фундаментальні, складові головний зміст соціологічних концепцій, шкіл і напрямів. Основну роль при цьому відіграє те коло суспільних явищ, які досліджує соціологія, виявляючи існуючі між ними зв'язки і відносини.

Основний зміст соціології, її теоретичне і практичне значення виражається у виконуваних нею функціях. Зупинимося на найважливіших з них, до яких можна віднести пізнавальну, практичну та ідеологічну функції соціології.
Пізнавальна функція. Ця функція соціології полягає в дослідженні соціальних явищ з метою отримати адекватні наукові уявлення про їх сутність і зміст, зв'язку з іншими явищами, характер і закономірності розвитку. Першорядне значення соціологія надає вивченню суспільних відносин, що складаються між різними суб'єктами, аналізу об'єктивних і суб'єктивних сторін їх діяльності, а також аналізу функціонування соціальних інститутів.
Система уявлень і понять про соціальні процеси фіксується на рівнях соціологічного знання. На кожному з них дані процеси відображаються з різним ступенем глибини. На рівні общесоциологических теорій робляться більш масштабні наукові узагальнення і висновки в порівнянні зі спеціальними (приватними) соціологічними теоріями. Функція ж конкретних соціологічних досліджень полягає у зборі первинних даних, що характеризують повсякденну практику людей, і в їх емпіричному аналізі.

Практична функція. Практична функція соціології полягає в тому, щоб на основі емпіричного і теоретичного аналізу соціальних явищ і процесів розробити практичні рекомендації, наприклад, щодо посилення стимулювання та підвищення ефективності діяльності людей у сфері матеріального виробництва, удосконалення економічних і політичних відносин і діяльностівідповідних соціальних інститутів.
У кінцевому рахунку ці рекомендації спрямовані на поліпшення механізму соціального управління, підвищення його ефективності на всіх рівнях - від управління колективом до управління справами суспільства.

Ідеологічна функція. Одна з важливих функцій соціології - ідеологічна, оскільки соціологія в тій або іншій формі виражає інтереси певних соціальних груп, класів, політичних партій і рухів. Цього неможливо уникнути, навіть якщо поставити мету повністю позбутися від ідеологічного підходу в конкретних соціологічних дослідженнях у формулюванні положень спеціальних соціологічних і общесоциологических теорій. Адже соціолог займає певний соціально-класове становище і нерідко входить в ту чи іншу політичну партію. Він осмислює досліджувані ним соціальні процеси, суспільні відносини та діяльність різних суб'єктів з позицій певного світогляду, формування якого залежить від його соціального стану.

Проблема соціальної структури суспільства - одна з центральних у соціології. Не випадково в цілому ряді виданих на Заході наукових праць і навчальних посібників социологий визначається як наука про соціальну структуру суспільства, соціальні групи та їхній вплив на поведінку людей. Є, зрозуміло, і інші тлумачення предмета соціології. Але у всіх випадках проблемі соціальної структури суспільства відводиться водне місце. Будь-яке суспільство постає не як щось однорідне і монолітне, а як внутрішньо розчленоване на різні соціальні групи, верстви і національні спільності. Всі вони перебувають між собою у стані об'єктивно обумовлених зв'язків і відносин - соціально-економічних, політичних, духовних. Більш того, тільки в рамках цих зв'язків і відносин вони і можуть існувати, проявляти себе в суспільстві. Це обумовлює цілісність суспільства, його функціонування як єдиного соціального організму, суть якого розкривали у своїх теоріях О. Конт, Г. Спенсер, К. Маркс, М. Вебер, Т. Парсонс, Р. Дарендорф та інші соціологи.
Можна сказати, що соціальна структура суспільства являє собою сукупність тих зв'язків і відносин, в які вступають між собою соціальні групи і спільності людей з приводу економічних, соціальних, політичних і духовних умов їх життєдіяльності.
В основі розвитку соціальної структури суспільства лежать суспільний поділ праці та відносини власності на засоби виробництва та продукти.
Суспільний поділ праці зумовлює появу і подальше існування таких соціальних груп, як класи, професійні групи, а також великі групи, що складаються з людей міста і села, представників розумової та фізичної праці.

Дата добавления: 2015-05-26