Основні терміни з професійно-психологічного відбору

Відбір за рівнем фізичної підготовленості – дає змогу вивчити фізичні можливості, функціональні резерви кандидата.

Здатність – властивість або стан, що дає можливість здійснювати що-небудь.

Здібності людини – індивідуально-психологічні особливості особистості, необхідні для успішного виконання тієї чи іншої продуктивної діяльності. Розрізняють загальні здібності, які необхідні для здійснення багатьох видів діяльності (наприклад, інтелект, здатність до навчання), і спеціальні здібності, необхідні для виконання певного виду діяльності (наприклад, математичні, художні, музичні здібності). Для оцінки загальних і спеціальних здібностей розроблено велику кількість психодіагностичних методик (тестів).

Медичний відбір (частина професійного відбору) – це діяльність, яка направлена на виявлення тих осіб, стан здоров'я та рівень фізичного розвитку яких дозволяє успішно та у відведені строго регламентовані строки оволодіти тією спеціальністю, для якої проводиться відбір, а також надійно та ефективно працювати за даною спеціальністю протягом відповідного часу без особливої шкоди здоров'ю.

Методи професійно-психологічного відбору – соціально-психологічного вивчення, психологічного та психофізіологічного обстеження. При соціально-психологічному вивченні проводиться аналіз документів, бесіда з одночасно проведеним спостереженням за поведінкою і станом обстежуваного. Психологічне і психофізіологічне обстеження проводиться з використанням тестування (з одночасним спостереженням).

Непридатність до діяльності – наявність відхилень в стані здоров'я, несумісних з вимогами професії.

Освітній відбір (частина професійного відбору) – передбачає виявлення осіб, рівень знань у яких може забезпечити успішне навчання та оволодіння вибраною професією чи безпосереднє виконання професійних обов'язків. Він дозволяє забезпечити потрібний стартовий рівень підготовки спеціалістів.

Основні методологічні принципи професійного відбору -наукова обґрунтованість, комплексність, динамічність, активність і практичність.

Покликання людини до конкретного виду діяльності – вищий рівень професійної придатності, який характеризується наявністю явних ознак відповідності людини вимогам діяльності.

Принцип активності професійного відбору передбачає можливість розширення контингенту осіб, які відбираються. за рахунок виявлення та обліку додаткових психологічних і психофізіологічних ресурсів людини, за рахунок вдосконалення робочих місць, раціоналізації ряду робочих операцій, зміни інформаційної моделі взаємодії людини з технікою, поліпшення режиму діяльності, робочого середовища, системи підготовки кадрів та ін.

Принцип динамічності (етапності професійного відбору) (пролонгований відбір) передбачає раціональну послідовність і повторюваність обстежень кандидатів, вивчення особистості з виведенням відповідних критеріїв на етапах психологічного, психофізіологічного, соціального та медичного відбору, а також узагальнюючого висновку (результату).

Принцип комплексності професійного відбору (головний принцип). Розкриває комплексний характер професійного відбору. Реалізація його базується на всебічному вивченню особистості кандидатів, а вирішення про професійну придатність - з урахуванням психічних, психофізіологічних, освітніх, соціальних характеристик та стану здоров'я.

Принцип наукової обґрунтованості професійного відбору. Організаційно-методичні заходи професійного відбору повинні бути обґрунтованими у всіх їх елементах, і перш за все повинна бути обґрунтована сама необхідність застосування професійного відбору.

Принцип практичності відбору означає обґрунтування, розроблення та проведення таких заходів з прогнозування професійної придатності, які були б виправдані по відношенню до матеріальних і фінансових витрат на їх здійснення, з одного боку, і супроводжувались позитивним соціальним результатом – з іншого. Практичність відбору визначається також оптимальними термінами психологічного та психофізіологічного обстеження і часом, що вимагаються для винесення відповідних рекомендацій.

Професійна адаптація представляє собою активний процес пристосування людини до виробництва, нової соціальної ситуації, умов праці і особливостей конкретної спеціальності, а також обґрунтування рекомендацій по прискоренню цього процесу.

Професійна атестація – періодична оцінка професійної кваліфікації в цілях визначення відповідності посади і обґрунтування рекомендацій з посадових призначень, переміщеннях, а також направленні на навчання та перепідготовку.

Професійна діяльність – передбачає забезпечення раціональної організації, умов і процесу трудової діяльності, високої ефективності, якості, безпеки праці, професійного вдосконалення, охорони здоров’я, задоволеності працею.

Професійна консультація – надання учням систематичної допомо­ги протягом їх професійного самовизначення: у виборі найбільш прийнятної для кожного з них галузі трудової діяльності, професії; виробленні та корекції плану реалізації цього вибору, його практичному здійсненні; у виявленні і розвитку якостей осо­бистості, важливих для роботи з обраної професії.

Професійна мотивація – спонукальна і спрямовуюча активність особистості на задоволення не лише біологічних потреб, але і перш за все потреби в праці, пізнанні, спілкуванні, самоствердженні, самореалізації, самовдосконаленні.

Професійна орієнтація – це комплексна науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці. Це допомога у виборі професії на основі професійної психодіагностики, професійної інформації, професійної консультації, професійного відбору, професійної адаптації.

Професійна підготовка – обґрунтування рекомендацій до програм, методик і засобів навчання і тренування, до об'єктивних методів і критеріїв оцінки рівня професійної підготовленості.

Професійна придатність – імовірнісна характеристика, яка відображає здатність людини до оволодіння певною професійною діяльністю.

Професійна придатність до праці – відповідність соціально-психологічних, психологічних і психофізіологічних властивостей людини вимогам професійної діяльності.

Професійна психодіагностика є окремим структурним компонентом профорієнтації. Вона визначається як система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей, а саме, займається вивченням особистості школяра, процесу росту, формування якостей, здібностей та інтересів.

Професійна реабілітація – відновлення функціонального стану організму і психіки після напруженої роботи і перенесених захворювань, при розвитку стійких негативних домінантних станів в результаті частих професійних невдач.

Професійний відбір – це комплекс засобів, які дозволяють виявити осіб, найбільш придатних за своїми індивідуально-психологічними якостями та здібностями до навчання та подальшої діяльності з конкретної спеціальності. До його складу входять наступні відбори: освітній, медичний, за рівнем фізичної підготовленості, психологічний, соціально-психологічний та психофізіологічний.

Професійний психологічний відбір (частина професійного відбору) – це стадія підбору персоналу на основі визначення відповідності професійно важливих індивідуально-психологічних якостей, властивостей особистості та їх здібностей до вимог навчання і професійної діяльності.

Професійно важливі якості (ПВК) – це індивідуально-психологічні якості та властивості особи, що визначають можливість успішного виконання професійних обов'язків.

Професійну інформацію можна визначити як психолого-педагогічну систему формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб’єктивним і об’єктивним умовам здіснення нею вільного й усвідомленого професійного самовизначення.

Професіограма – описово-технологічна характеристика різних видів професійної діяльності, яка зроблена за певною схемою для розв’язання відповідних задач.

Професіографія (від лат. professio і grapho – пишу) – технологія вивчення вимог, поставлених професією до особистісних якостей, психологічних здібностей, психолого–фізичних можливостей людини.

Професія – це типова форма діяльності, яка історично склалася і є необхідною в суспільстві.

Психічні властивості особистості – це стійкі психічні явища, які суттєво впливають на діяльність людини і характеризують його переважно з соціально-психологічної сторони. Іншими словами, це психічні явища, які реалізуються в певному соціумі (соціальної групи або у взаєминах з іншими людьми). У їх структуру входять спрямованість, темперамент, характер і здібності.

Психограма –виділення й опис якостей людини, які необхідні для успішного виконання відповідної трудової діяльності.

Психологічний відбір – дозволяє обрати з групи кандидатів на конкретну посаду тих людей, від яких найбільш імовірно, завдяки індивідуально-психологічним якостям, чекати успішного виконання певної роботи.

Психологічні властивості включають в себе два підкласу властивостей, що розрізняються за критерієм виду суб'єкта – носія цих властивостей. Перший вид - суб'єкт-індивід, другий - суб'єкт-група, тобто деяка спільність людей (мала чи велика група, прошарок суспільства, соціум в цілому).

Психологічні властивості групи – властивості соціальної освіти в цілому (соціальний характер, соціальний інтелект, згуртованість та ін.).

Психологічні властивості індивіда – властивості особистості (характер, темперамент, мотиваційні тенденції) і властивості пізнавальних процесів, включаючи загальні та спеціальні здібності людини.

Психологія праці – це галузь психологічної науки, що досліджує проблеми психологічного забезпечення професійної діяльності людини.

Психотехніка – галузь психології, що набула широкого поширення в 1910—1930-х рр. і вивчала використання психології до вирішення практичних питань, в основному пов'язаних з психологією праці, профорієнтацією і профвідбором. У даний час вміст психотехніки, її проблеми і методи увійшли до сфери прикладної психології: психології праці, організаційної психології, інженерної психології.

Психофізіологічний відбір (частина професійного відбору) – спрямований на оцінку у кандидата індивідуальних якостей, зумовлених фізіологічними системами організму, передусім вищою нервовою діяльністю.

Психофізіологічні властивості – функціональні властивості органів чуття, опорно-рухового апарату, нейрофізіологічних основ психіки, тих систем організму, які лежать в основі активації та енергетичної підтримки діяльності, а також витривалості людини до фізичних і психічних навантажень, які забезпечують адаптацію до умов зовнішнього середовища.

Соціально-психологічний відбір (частина професійного відбору) – призначений виявити спрямованість особистості, особливості спілкування та поведінки в колективі.

Соціально-психологічні властивості – характеристики індивідуального або колективного досвіду людей, що виражаються в наявності певних знань, умінь і навичок, ціннісних орієнтацій, домінуючих форм відношення до інших індивідів або групам, певного світогляду, типів поведінки.

Трудове виховання і навчання (підготовка до праці і вибору професії) – виховання у дітей любові до праці, опанування простих знарядь і способів праці, формування готовності до праці, потреби і розуміння її необхідності, розвиток загальнотрудових навиків.

Філософський принцип системності є провідним науково-методологічним принципом, на основі якого реалізуються практичні заходи професійного психологічного відбору і розроблений на його основі системний підхід.

Дата добавления: 2015-06-26