Роль ЦБ на ринку золота

Регулювання ринку дорогоцінних металів у країні є та­ким напрямом валютної політики ЦБ, який охоплює сукупність заходів щодо регламентації порядку, здійснення резидентами і нерезидентами операцій з дорогоцінними метала­ми на території країни.

Ринок дорогоцінних металів - особлива сферу ек-чних відносин, учасники яких здійснюють операції з ку­півлі-пролажу та інші майнові угоди щодо переміщення дорогоцінних металів і фінансових активів, виражених у цих металах.

Дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платанової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді і стані (сировина, сплави, напівфабрикати, про­мислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт).

Однак об'єктом регулювання з боку ЦБ є опе­рації не з усіма дорогоцінними металами в усіх їх видах, а операції з банківськими металами, поняття яких є дещо відмінним.

Банківські метали - дорогоцінні метали (золото, срібло, платина, метали платинової групи), доведені (афіновані) до най­вищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порош­ках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з до­рогоцінних металів. Найвищими пробами банківських металів визнаються проби, не нижчі ніж: а)для золота - 995,0; б)для срібла - 999,0; в)для платини і паладію - 999,5.

Регулювання ринку банківських металів ЦБ здійснюється шляхом визначення переліку відповідних операцій, обмеження кола учасників ринку та встановлення умов і порядку реалізації відповідних угод.

В Україні НБУ регламентується конкретний пе­релік операцій, що можуть здійснювати комерційні банки з банківсь­кими металами на підставі письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями.

Операції, що можуть здійсню­ватись на внутрішньому валютному ринку України: 1)відкриття коррахунків у банківських мета­лах в інших уповноважених банках, у НБУ і проведення опера­цій з ними; 2)відкриття і ведення коррахунків у банків­ських металах інших уповноважених банків; 3)відкриття і ведення поточних і депозитних рахунків клієн­тів у банківських металах; 4)купівля-продаж банківських металів за гривні; 5)залучення банківських металів на вклади (депозити) клієн­тів (крім банків); 6)залучення та розміщення міжбанківських депозитів у бан­ківських металах; 7)надання і отримання міжбанківських кредитів у банківсь­ких металах; 8)надання кредитів у банківських металах резидентам (юр-чним особам і фізичним особам - суб'єктам п-ць­кої діяльності); 9)надання і отримання банківських металів у заставу; 10)відповідальне зберігання банківських металів у НБУ, в інших уповноважених банках, у власному сховищі; 11)перевезення банківських металів; 12)обмін зливка банківського металу на зливки цього ж металу меншої маси (за незмінної загальної маси металу); 13)конвертація одного банківського металу в інший.

Уповноважені банки на підставі письмового дозволу НБУ мо­жуть здійснювати операції з банківськими металами на міжна­родних ринках: 1)відкриття і ведення коррахунків у банків­ських металах у банках нерезидентах; 2)купівля-продаж банківських металів за іноземну валюту; 3)розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах; 4)отримання міжбанківських кредитів у банківських металах; 5)надання і отримання банківських металів у заставу; 6)відповідальне зберігання банківських металів у банках-нерезидентах.

НБУ заборонено використання бан­ківських металів у вигляді зливків і порошків як засобу обігу і засобу платежу (крім сплати процентів у банківських металах). Не дозволяється також випускати ощадні (депозитні) сертифікати у банківських металах.

НБУ обмежене і коло учасників угод з купівлі-продажу банк. металів. Операції з купівлі-продажу банк.металів здійснюються на міжбанківському ва­лютному ринку України і міжнародних ринках лише уповноваженими банками і самим НБУ. Усі інші продавці і покупці банківських металів виконують відповідні операції лише за посередництва цих суб'єктів.

Операції з купівлі-продажу банк.металів здійснюються на умовах «тод», «том» або «спот». На умовах «форвард» (у ме­жах 50% ліміту відкритої валютної позиції в банківських мета­лах) можуть відбуватися угоди з купівлі-продажу металів за іно­земну валюту першої групи Класифікатора іноземних валют.

Між уповноваженими банками операції з купівлі-продажу ба­нківських металів за гривні проводяться за вільним договірним курсом без обмеження розміру маржі між курсами і комісійної винагороди. Укладення відповідних угод здійснюється виключно під час проведення торговельної сесії на міжбанківському валют­ному ринку України. При цьому до початку сесії уповноважений банк виконує заяви на купівлю-продаж банківських металів за рахунок власних коштів і коштів своїх клієнтів. Після цього незадоволені потреби щодо купівлі-продажу банківських металів включаються банком до зведеної заявки на участь у тор­говельній сесії.

В Україні діють також обмеження щодо продажу банком фі­зичній особі (без ідентифікації) протягом одного робочого дня банківських металів з відповідною фізичною поставкою. Сума такого продажу обмежена максимальним розміром 50 000 грн.

Для обліку усіх операцій з банківськими металами та складан­ня фінансової звітності КБ використовують­ся офіційні курси банківських металів, установлені НБУ.

47.Моделі обслуговування кореспондентських рахунків КБ у СЕП

Модель 1. Консолідований коррахунок обласної дирекції з відкриттям технічних рахунків філіям: Обласна дирекція має консолідований коррахунок у територіальному управлінні НБУ, на відміну від її філій. Обласна дирекція і філії мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інф-ції СЕП, електронні ідентифікатори і коди банків; обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП незалежно один від одного, і ці розрахунки відображаються на технічних рахунках філій у тій РП, де відкрито технічний рахунок обласній дирекції. Обласна дирекція має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків і початкових оборотів філій, а також отримувати від СЕП підсумкову технологічну інф-цію про їх роботу.

Модель 2. Консолідований коррахунок обласної дирекції без відкриття технічних рахунків філіям: Обласна дирекція має консолідований коррахунок у територіальному управлінні НБУ, а філії не мають. Обласна дирекція має власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС) для обслуговування міжбанківських розрахунків філій. Філії обласної дирекції мають електронні ідентифікатори і коди банків, але не мають програмно-технічних комплексів для виходу в СЕП. Обмін філій розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП здійснюється засобами ВПС обласної дирекції з відображенням результатів розрахунків на її технічному рахунку.

Модель 3. Консолідований коррахунок комерційного банку без відкриття технічних рахунків філіям: КБ має консолідований коррахунок у територіальному управлінні НБУ. Філії банку можуть бути розташованими в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати коррахунків у територіальних управліннях НБУ. КБ має власну ВПС для обслуговування міжбанківських розрахунків філій. Філії банку мають електронні ідентифікатори і коди банків, але не мають програмно-технічних комплексів для виходу в СЕП. Обмін філій розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП здійснюється засобами ВПС комерційного банку з відображенням розрахунків на його технічному рахунку.

Модель 4. Консолідований коррахунок комерційного банку з відкриттям технічних рахунків філіям: КБ має консолідований коррахунок у територіальному управлінні НБУ. Його філії можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати коррахунків у територіальних управліннях НБУ. КБ і філії мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інф-ції СЕП, електронні ідентифікатори і коди банків, обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП незалежно один від одного, ці розрахунки відображаються на технічних рахунках філій у тій РП, де відкрито технічний рахунок комерційному банкові. КБ має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків і початкових оборотів філій, а також отримувати від СЕП підсумкову технологічну інф-цію про їх роботу.

Модель 5. Консолідований коррахунок комерційного банку з відкриттям технічних рахунків обласним дирекціям: КБ має консолідований коррахунок у територіальному управлінні НБУ. Його філії можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати коррахунків у територіальних управліннях НБУ. Обласним дирекціям відкриваються технічні рахунки в тій РП, де відкрито технічний рахунок комерційному банку, і на кожному з них відображаються розрахунки як обласної дирекції, так і її філії. Обласні дирекції мають власні ВПС для обслуговування міжбанківських розрахунків своїх філій. КБ і обласні дирекції мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інф-ції СЕП, електронні ідентифікатори і коди банків, обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП незалежно один від одного. Філії обласної дирекції мають електронні ідентифікатори і коди банків, але не мають програмно-технічних комплексів для виходу в СЕП і обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП засобами ВПС обласної дирекції. КБ має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків і початкових оборотів для обласних дирекцій, а також отримувати від СЕП підсумкову технологічну інф-цію про їх роботу.

Модель 6. Консолідований коррахунок комерційного банку з відкриттям технічних рахунків обласним дирекціям і їх філіям: КБ має консолідований коррахунок у територіальному управлінні НБУ. Філії банку можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати коррахунків у територіальних управліннях НБУ. Обласним дирекціям і філіям відкриваються технічні рахунки в тій РП, де відкрито технічний рахунок комерційному банкові. КБ, обласні дирекції і філії мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інф-ції СЕП, електронні ідентифікатори і коди банків, обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП незалежно один від одного. Розрахунки філії відображаються на технічних рахунках, обласної дирекції, комерційного банку. Розрахунки обласної дирекції відображаються на її технічному рахунку і на технічному рахунку комерційного банку. КБ має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків і початкових оборотів для обласних дирекцій, а обласні дирекції - для своїх філій. КБ отримує від СЕП підсумкову технологічну інф-цію про роботу обласних дирекцій і філій, а обласні дирекції - про роботу своїх філій.

Модель 7. Консолідований коррахунок комерційного банку з відкриттям технічних рахунків філіям: КБ має консолідований коррахунок у територіальному управлінні НБУ. Його філії можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати коррахунків у територіальних управліннях НБУ. КБ і філії мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інф-ції СЕП, електронні ідентифікатори і коди банків, обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП незалежно один від одного, ці розрахунки відображаються на технічних рахунках філій у тій РП, де відкрито технічний рахунок комерційному банкові. КБ має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків і початкових оборотів філій, виконувати початкові платежі від їх імені і отримувати від СЕП підсумкову технологічну інф-цію про їх роботу. Хар-рною рисою моделі 7 є те, що КБ має змогу динамічно обмежувати повноваження філій щодо виконання розрахункових і інших операцій. Це реалізується за допомогою операційних правил, які є додатковим механізмом, органічно вбудованим у систему автоматизації банку (САБ). Система автоматизації банку (САБ) - програмне забезпечення, що обслуговує внутрішньобанківську діяльність (бухоблік, обслуговування рахунків клієнтів).

Інформаційна модель (модель 0). Обслуговування в СЕП за такою моделлю виконується без злиття кореспондентських рахунків філій комерційного банку і полягає в наданні комерційному банкові додаткової інформації про роботу його філій в СЕП у межах територіального управління НБУ.

Для отримання додаткової інформації про роботу філій у СЕП з використанням інформаційної моделі банку необхідно подати клопотання до територіального управління НБУ за місцем обслуговування філій.

48.Місце грошово-кредитної політики в загальноекономічній політиці держави

Хоча регулятивні заходи монетарної політики здійснюються безпосередньо в грошово-кредитній сфері, її ефект не обмежується цією сферою, а проявляється також у реальній ек-ці завдяки впливу монетарних змін на вир-цтво, інвестиції, зайнятість. Тому монетарна політика по суті є складовою загальної ек-чної політики держави. У своєму впливі на реальну ек-ку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною, стр-рною політикою. За механізмом дії та характером впливу на реальну ек-ку вона найбільш чітко вписується в кон'юнктурну політику. Головне завдання кон'юнктурної політики - забезпечення рівномірного розвитку ек-ки через згладжування коливань у кон'юнктурних процесах із метою досягнення загальноек-чної рівноваги.

Взаємозв'язок методів фіскальної і монетарної політики виявляється передусім у спільності цілей окремих їх груп. Так, пожвавлення ринкової кон'юнктури через збільшення сукупного попиту може бути забезпечене двома методами монетарної політики (зниженням облікової ставки і збільшенням пропозиції грошей) і двома методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків і скороченням податків). Стримування ринкової кон'юнктури досягається зменшенням сукупного попиту під впливом тих самих чотирьох методів (по два з кожного боку), але протилежного спрямування. Взаємозв'язок між методами фіскальної і монетарної політики виявляється також у зв'язках механізмів їх дії. Так, зниження облікової ставки у складі монетарної політики зумовлює відносне зростання дохідності держ. ЦП і збільшення надходжень до бюджету від їх реалізації. Це, у свою чергу, сприяє зростанню бюджетних видатків або ж скороченню рівня оподаткування як факторів впливу на ринкову кон'юнктуру з боку фіскальної політики.

Подібний зв'язок можна виявити між механізмами взаємодії решти методів кожної цільової групи.

Формування монетарної політики як дуже важливого і складного механізму ек-чного регулювання ставить ряд вимог до бан­ківської системи щодо рівня розвитку її інфрастр-ри і якості функціонування: 1)дворівнева побудова банківської системи, за якої одному з банків надається статус центрального з монопольним правом емісії грошей; 2)законодавче і фактичне забезпечення незалежності ЦБ від держ. органів виконавчої і законодавчої влади, достатньої для проведення ним самостійної монетарної політики; 3)законодавче надання центральному банку статусу кредитора в останній інстанції для банків другого рівня і статусу фінансового агента уряду; 4)широкий розвиток мережі банків другого рівня, достатньої для повного забезпечення попиту ек-чних суб'єктів на позич­кові кошти.

Грошовий ринок як другий елемент інституційної основи моне­тарної політики створює середовище, в якому формуються і реа­лізуються методи і інструменти монетарної політики.

Проведення ефективної монетарної політики ставить перед гро­шовим ринком вимоги: 1)досягнення високого рівня його структуризації; 2)достатній рівень лібералізації всіх секторів грошового ринку для забезпечення вільного переміщення грошей; 3)вільний доступ усіх КБ на будь-який сектор грошового ринку; 4)наявність широких зовнішньоек-чних зв'язків, забезпе­чення конвертації нац-ної валюти, проведення реальної курсової політики.

Застосування методів монетарної політики сприяє поси­ленню здатності ринкової ек-ки до саморегуляції, підвищенню ефективності механізму її здійснення завдяки нейтралізації монетар­ними заходами окремих недоліків, внутрішньо властивих ринковій ек-ці.

49.Роль НБУ в касовому виконанні бюджету

ЦБ відіграють помітну роль у забезпеченні ка­сового виконання держбюджету.

Сутність касового ви­конання держбюджету полягає у: 1)орг-ції роботи щодо приймання платежів до бюджету, у зарахуванні коштів на рахунки відповідних бюджетів і їх збе­ріганні; 2)видачі цих коштів на заходи, передбачені бюджетом; 3)веденні відповідного обліку і звітності.

У світовій практиці використовуються різні системи касового виконання держбюджету: 1)банківська - усі повноваження щодо за безпечення касового виконання бюджету покладені на ЦБ і систему КБ; 2)казначейська - створюється спеціальний орган - казначейство, що забезпечує акумуляцію доходів, фінансування видатків, ведення відповідного обліку і звітності; 3)змішана - розподілення повноважень щодо забезпечення касового виконан­ня бюджету між банківською системою і казначейством.

Незважаючи на обрану систему касового виконання держбюджету, бюджетні кошти акумулюються на єдиному рахунку, відкритому МФУ (казначейству) в ЦБ, з якого здійснюються усі видатки, передбачені бюджетом.

Участь ЦБ у забезпеченні касового виконання держбюджету дає змогу уряду, враховуючи особливий статус банку, мінімізувати ризики, пов'язані з банківським обслуговуванням.

50.Політика рефінансування ЦБ в Україні

Способи рефінансування, які застосовує НБУ, змінюються відповідно до цілей ГКП і ступеня розвитку ринкових методів регулювання грошового ринку.

На початку 90-х НБУ проводив селективну політику адресного рефінансування КБ. Він надавав комерційним банкам на договірних засадах кредит під цільові програми вир-чого характеру. Комерційні банки були зобов’язані спрямовувати кредит тільки на ті заходи, які передбачалися угодою з НБУ. Основна частина кредитів надавалась НБУ за рішенням органів державної влади колишнім спеціалізованим держ. банкам. Кредити спрямовувалися переважно на підтримку неефективного держ-го сектору ек-ки, і значну кількість виданих таким чином кредитів так і не повернули.

Селективна політика адресного рефінансування КБ - спосіб адміністративного розподілу кредитів ЦБ. Така політика не є адекватною ринковій ек-ці.

У зв’язку з необхідністю запровадження ринкових інструментів управління грошовим ринком НБУ з середини 1994 розпочав проведення закритих кредитних аукціонів. Заявки КБ задовольнялися виходячи з рівня запропонованої процентної ставки починаючи з найвищого рівня і далі у міру її спадання в межах визначеної НБУ суми пропозиції кредитів.

У 1995 згідно з Указом Президента України «Про порядок надання в 1995 державної кредитної підтримки п-ствам» НБУ було рекомендовано до 20% кредитної (безготівкової) емісії, визначеної ВРУ, спрямовувати на кредитування КБ через цільові кредитні аукціони.

Приблизно водночас НБУ запровадив надання банкам стабілізаційного кредиту. Кредит надається на підтримку здійснення банком заходів фінансового оздоровлення, під заставу високоліквідних активів банку або під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку, на визначений Правлінням НБУ строк.

З кінця 1995 для підтримки необхідної ліквідності КБ і з метою подальшого стимулювання ринку держ. ЦП НБУ ввів порядок рефінансування КБ під заставу держ. ЦП (ОВДП), тобто шляхом надання прямого ломбардного кредиту. У зв’язку з розбудовою ринку держ. ЦП у 1997 виникла можливість застосування ще одного нового для української банківської системи способу рефінансування. НБУ почав проводити операції з ЦП на умовах угоди «прямого» репо.

У зв’язку з фінансовою кризою в Україні, у т.ч. і з кризою ринку держ. ЦП у 1998, НБУ був змушений змінити порядок рефінансування КБ, адже основні способи рефінансування банків базувалися на використанні держ. ЦП (ОВДП) як забезпечення кредитів.

У 1999 НБУ затвердив Положення «Про встановлення тимчасового переліку ЦП і інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів НБУ».

НБУ у 1999 затвердив Положення про операції банків з векселями, яке передбачало порядок переврахування (редисконтування) НБУ векселів, що були авальовані КБ. У зв’язку з нерозвинутістю вексельного ринку редисконтування векселів, як спосіб рефінансування банків, так і не отримало розвитку в Україні.

Обсяг рефінансування КБ у перші післякризові роки значно скоротився.

У 2001 у зв’язку з поступовою реанімацією ринку держ. ЦП НБУ запровадив нові способи рефінансування КБ, запозичивши досвід Європейського ЦБ

Одночасно із запровадженням нових способів рефінансування НБУ активізував рефінансування КБ. Упродовж 2002-2003 політика НБУ з рефінансування банків спрямовувалася на забезпечення зростаючого попиту на гроші з боку суб’єктів ек-ки, що було зумовлено прискоренням темпів ек-чного зростання.

Наприкінці 2002 НБУ прийняв рішення про надання банкам довгострокових кредитів за обліковою процентною ставкою, а в 2003 розширив перелік застав, що беруться як забезпечення довгострокових кредитів. Рішення про довгострокове кредитування загалом суперечить світовій практиці діяльності центральних банків, які надають банкам короткострокові кредити для підтримки їх ліквідності.

1.Задачі і функції Центрального банку

2.Задачі й операції Центрального банку

3.ЄСЦБ: основи організації діяльності

4.НБУ: основи організації і діяльності

5.Система й органи управління НБУ

6.Система й органи управління ЦБ (світовий досвід)

7.Виникнення центральних емісійних банків і форми їх організації

8.Принципи організації готівкового грошового обігу в позабанківській сфері

9.Організація емісійно-касової роботи в установах НБУ

10.Прогнозування готівкового грошового обігу установами НБУ

11.НБУ - емісійний банк країни

12.Методи рефінансування комерційних банків (світовий досвід)

13.Рефінансування комерційних банків під заставу державних ЦП

14.Роль НБУ в організації платіжної системи

15.Золотовалютні резерви: призначення, формування та управління

16.Система електронних платежів НБУ

17.Характеристика методів валютного регулювання

18.НБУ - фінансовий агент уряду

19.Кредитні відносини НБУ з урядом

20.Банківський нагляд: необхідність, завдання й форми здійснення

21.Визначення рейтингової оцінки діяльності банків за системою САМЕL

22.Формування і використання резервів на покриття кредитного ризику

23.Формування і використання резервів на покриття ризику несвоєчасного погашення дебіторської заборгованості

24.Система гарантування банк-х депозитів (світовий досвід)

25.Система гарантування банк-х депозитів в Україні

26.Організація системи банк-го регулювання і нагляду (світовий досвід в Україні)

27.Контроль НБУ за дотриманням комерційними банками екон-х нормативів і заходи впливу

28.Заходи впливу НБУ за порушення комерційними банками банк-го законодавства

29.Повноваження НБУ у сфері валютного регулювання

30.Повноваження НБУ у сфері валютного контролю

31.Порядок ліцензування банківської діяльності в Україні

32.Основні напрямки регулювання банківської діяльності в Україні

33.Роль НБУ в обслуговуванні внутрішнього державного боргу

34.Роль НБУ в обслуговуванні зовнішнього державного боргу

35.Рефінансування комерційних банків шляхом проведення операцій РЕПО

36.Зміст і цілі грошово-кредитної політики

37.Селективні інструменти грошово-кредитної політики

38.Політика обов'язкових резервних вимог

39.Процентна політика Центрального банка

40.Політика операцій на відкритому ринку

Дата добавления: 2015-06-26