Класифікація ситуаційних центрів

КЛЮЧОВІ ЗАСАДИ СИТУАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ

Ситуаційний центр - сукупність інтелектуально організованих робочих місць із автоматизованими операціями поповнення інформації (включаючи конвертори даних), процедурами побудови моделей, аналізу ситуації, прогону моделей, графічного представлення програних сценаріїв.

Ситуаційний центр створюється для керівників компаній, міністерств, відомств, муніципальних, регіональних, федеральних органів державної влади.

Ситуаційні кімнати зараз ефективно застосовуються в державних структурах, великих комерційних банках, а також поступово починають впроваджуватися в процеси керування підприємств.

Кінцевою метою створення СЦ є підвищення ефективності й якості управлінських рішень, запобігання й усунення кризових і надзвичайних ситуацій. На його основі може бути забезпечена інформаційно-аналітична підтримка процедур і процесів, що дозволяють оперативно аналізувати, моделювати, прогнозувати сценарії розвитку ситуації й динамічно виробляти ефективні рішення.

Однією з головних переваг ситуаційного центру, що виділяють його серед інших систем підтримки прийняття рішень, є потужні й гнучкі можливості візуалізації. На цьому останньому рівні всі результати аналізу, прогнози й варіанти розвитку представляються в максимально зручному для сприйняття й осмислення виді. Використовується технологія семафорів, коли кожний колір несе певне значеннєве навантаження, сигналізуючи про стан справ у тієї або іншій області. Причому нема потреби винаходити власну колірну гаму, оскільки вже виробилася міжнародна мова позначення ситуації: зелений добре, жовтий тривожно, червоний небезпека.

Режим "drill down" дає можливість опуститися на більш низький рівень деталізації й одержати різні звіти, графіки й інші дані, пов'язані з обговорюваною проблемою. Усі ці засоби в остаточному підсумку забезпечують сконцентрована вистава наочної інформації, яке дозволяє керівникам ухвалювати рішення на якісно більш високому рівні в порівнянні із традиційними способами.

Що стосується технічного оснащення СЦ, то тут можливі різні за рівнем складності варіанти. В ідеалі, повномасштабне (і найдорожче) розв'язок, призначений, наприклад, для ради директорів корпорації, обладнається одним або декількома екранами колективного доступу, куди виводяться всі результати аналізу.

По ступеню складності, масштабу й розв'язуваним завданням ситуаційні центри діляться на три типи:

· стратегічний ситуаційний центр (складні, масштабні, відповідальні завдання, спрямовані на структурну й функціональну перебудову справи, або, щонайменше, на стратегічний аналіз і прогноз);

· оперативний ситуаційний центр, що вирішує завдання автоматичної згортки оперативної інформації в ситуаційну модель, що дає першій особі можливість оперувати "модулями" свого бізнесу в реальному масштабі часу,

· персональний ситуаційний центр, що вирішує завдання експрес-оцінки ситуації, оперативного доступу до керованого об'єкта й підтримуючий можливість першого керівника завжди "бути в курсі" незалежно від часу, місця (і навіть у відомому змісті стану) керуючого суб'єкта.

1. Стратегічний ситуаційний центр Стратегічний ситуаційний центр є реалізацією ситуаційного керування компанією або галуззю, найбільш універсальним інструментом керівника. Стратегічний ситуаційний центр (також як і оперативний) вимагає створення спеціального залу (кімнати), де на декількох моніторах даються відомості про основні підрозділи, функції або виробничі процеси компанії. Зал також оснащується 1-2 узагальнюючими моніторами (екранами), на які через канали зв'язку безупинно надходить інформація про положення на секторах, що цікавлять, українські або/і світові ринки, фінансова й критично важлива політична інформація.

Стратегічний центр дозволяє розробляти комплексні оперативні й довгострокові інвестиційні проекти й програми розвитку компанії, вести розрахунки середньострокових планів розвитку бізнесу компанії, розробляти програми стратегічного маркетингу і т.д. Керівники, що розташовують стратегічним ситуаційним центром, одержують перевагу перед конкурентами при плануванні просування на нові сектори ринку, планування довгострокової цінової й товарної політики і т.д.

Роботу стратегічного ситуаційного центру забезпечує відповідна служба. До її складу входять системний аналітик (консультант), керівник систем зовнішніх і внутрішніх інформаційних мереж і комунікацій, розроблювач програмного забезпечення або черговий оператор.

2. Оперативний ситуаційний центр Оперативний центр обслуговує головного керівника й керівників основних підрозділів компанії. Оперативний центр здійснює контроль і аналіз стану компанії в режимі реального часу. Центральне місце в забезпеченні оперативного центру займає імітаційна модель компанії (галузі), яка будується по експертним вказівкам керівництва компанії із заданими цілями й пріоритетами. Сюди стікаються відомості про основні підрозділи, процеси, функції й параметрах компанії. Керівники підрозділів працюють зі своїми інформаційними областями.

Найважливішим додатковим елементом, що суттєво підвищують якість керування компанією, є можливість оперативно обробляти зовнішню інформацію. Основне джерело інформації при цьому - загальнодоступні бази даних мережі Інтернет, спеціалізована й регіональна статистична інформація. Зовнішня інформація автоматично вводиться в систему внутрішнього інформаційного обороту в компанії через спеціальні програми-конвертори. Керівник одержує можливість взяти до уваги зовнішні вимірники: місце компанії в галузевому розрізі й у регіоні, аналіз конкурентного середовища, оцінка перспектив ринку. Ці й багато інші індикатори вводяться в побут поточного керування компанією при впровадженні оперативного ситуаційного центру.

Керівники, маючи безперервну об'єктивну картину положення не тільки компанії (галузі) у цілому, але й підрозділів, одержує можливість проводити поточні виробничі наради. Ситуаційний центр дозволяє в ході наради розраховувати й розглядати різні варіанти розвитку ситуації, вибирати оптимальний. Впровадження ситуаційного центру дозволяє суттєво підняти культуру керування: керівники підрозділів працюють як єдина команда, що підкоряє свої інтереси інтересам розвитку компанії в цілому.

3. Персональний ситуаційний центр Персональний ситуаційний центр являє собою комп'ютеризоване робоче місце керівника з необхідним апаратним, програмним і інформаційним забезпеченням. Програмне забезпечення перетворить економічні дані про поточний стан компанії в оперативні інформаційні зведення. Зведення являють собою таблиці, графіки, карти, підготовлені в заданому шаблону, найбільш зручному й інформативному для споживача. Інформаційне забезпечення роботи центру припускає, що в основних підрозділах компанії будуть установлені спеціальні програми, що забезпечують автоматичну конвертацію даних для ситуаційного центру.
У процесі підготовки оперативних зведень, персональний ситуаційний центр одночасно проводить попередній аналіз даних про компанію. Керівник одержує можливість не тільки вчасно знайомитися з поточної економічною обстановкою, але й аналізувати її, намічати необхідні рішення.

З урахуванням потреби й наявних ресурсів (інформаційних, інтелектуальних, матеріальних) компонування ситуаційної кімнати здійснюється з різним рівнем складності. Так, у найбільш простому виді ситуаційною кімнатою можна, наприклад, назвати кабінет президента компанії, у якім проводяться обговорення проблем і ситуацій (планових, надзвичайних, авральних).

Найважливішим атрибутом ситуаційної кімнати є екран колективного доступу, куди виводиться раніше заготовлена інформація. Екран дозволяє акумулювати образне мислення групи учасників обговорення проблеми. При цьому повинна бути передбачена режисерська й оформлювальна робота, що полягає у візуальній підготовці матеріалів і керуванні ними в процесі проведення наради. Важливо передбачити оперативну телекомунікаційну взаємодію осіб, що перебувають у ситуаційній кімнаті, з вилученими учасниками, наприклад, що працюють у філіях корпорації.

Ситуаційна кімната може працювати в наступних режимах:

а) наочне відображення на екрані поточної актуальної інформації: з філій корпорації, інформаційних агентств, органів влади, з об'єктів керування та ін. (проблемний моніторинг);

б) обговорення аналітичних доповідей по проблемних ситуаціях (планове обговорення проблем);

в) оперативне прийняття й контроль виконання рішень по непередбачених, кризовим, надзвичайним проблемам з підключенням груп експертів (надзвичайний режим).

У кожному з перерахованих режимів використання СЦ може бути локальним і, частіше, розподіленим. В останньому випадку ситуаційна кімната складається з територіально взаємозалежних компонентів.

Дата добавления: 2015-07-02