Задачі психолога

Вступ

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Сьогодні ми продовжуємо знайомитися з когнітивною школою психокорекції. Минулого разу ми ознайомилися з основними теоретичними засадами когнітивного підходу, загальноприйнятою в цій школі процедурою психокорекції та особливостями класичних технік, розроблених на підставі теорії Д. Келлі. Ми зазначили, що деякі автори розрізняють когнітивно-аналітичний та когнітивно-поведінковий різновиди когнітивної психокорекції. І те, що подібний поділ доволі умовний. Просто, деякі авторські позиції ближчі за своїми уявленнями до поведінкової школи, а інші ─ до психоаналітичного підходу. Як приклад когнітивно-аналітичної психокорекції ми розглянули теоретичні міркування та техніки запропоновані А. Еллісом, адже Елліс аналізує способи мислення клієнта, та намагається змінити його емоції. Класична психоаналітична школа теж усуває симптоми змінюючи емоційну зарядженість прихованих у підсвідомості вогнищ травматичного досвіду. Сьогодні ми продовжуємо знайомитися із різними методами когнітивної школи психокорекції і детальніше розглянемо ще два підходи: метод когнітивної психокорекції А. Бека та реальнісну терапію У. Глассера.

І питання: Теоретичні основи психокорекції А. Бека.

До когнітивно-поведінкових теорій та методів когнітивного напрямку можна, в першу чергу віднести підхід до психокорекції А. Бека. Головна ідея когнітивної психокорекції А. Бека є у тому, що вирішальним чинником для виживання організму є процес переробки інформації, в результаті якої народжуються програми поведінки. Кінцева мета зміна власне програми поведінки з неефективної на ефективну. Тому можна говорити про приналежність цієї теорії до когнітивно-поведінкового під напрямку.

Проте, у своїй монографії «Когнітивна терапія і емоційний розлад» (1976) А. Бек виказує принципово новий підхід до корекції емоційних порушень, відмінний від традиційних шкіл психоаналізу і поведінкової терапії.

Когнітивний підхід А. Бека до емоційних розладів змінює погляд людини на самого себе і свої проблеми. Клієнта навчають можливості розгледіти в собі індивіда, що має нахил породжувати помилкові ідеї, але і здатного відмовитися від помилкових ідей або їх виправити. Тільки визначивши або виправивши помилки мислення, клієнт може створити для себе життя з вищим рівнем самобуття.

Людина виживає, одержуючи інформацію з навколишнього середовища, синтезуючи її і плануючи дії на основі цього синтезу, тобто виробляючи самостійно програму поведінки.

Програма може бути нормальною (адекватної) або аномальною (неадекватною). У разі когнітивного зсуву в переробці інформації починає формуватися аномальна програма. Наприклад, одержавши певний досвід в деяких життєвих ситуаціях, люди починають тенденційно інтерпретувати свій досвід: людина, для якої ідея можливої раптової смерті має особливе значення (у зв'язку із тим, що вона втратила когось з близьких чи родичів), може, переживши загрозливий епізод, почати інтерпретувати нормальні тілесні відчуття як сигнал наступаючої смерті. У неї розвивається тривожний стан, який може перерости в хворобливо-тривожний, при цьому її програма поведінки активується програмою виживання. З усього потоку інформації, який поступає, вибиратимуться «сигнали небезпеки» і блокуватимуться «сигнали безпеки». І в результаті, на відносно незначні стимули, клієнт починає реагувати як на сильну загрозу, відповідаючи емоційно і поведінково неадекватно.

Активована програма є відповідальною за когнітивний зсув в переробці інформації. Нормальна програма правильно сприйнятих і проінтерпретованих даних замінюється «тривожною програмою», «депресивною програмою», «панічною програмою» тощо. Коли це трапляється, людина починає відчувати симптоми тривоги, депресії або паніки.

А. Бек вважає, що у кожної людини в когнітивному функціонуванні є своє слабке місце — «когнітивна вразливість». Саме вона визначає схильність людини до психологічного стресу.

Особистість (за А. Беком) формується схемами або когнітивними структурами, які є базальними переконаннями. Ці схеми починають формуватися в дитинстві на основі особистого досвіду і ідентифікації із значущими іншими. Кожна людина формує власну концепцію себе, інших, світу і концепцію свого існування у світі. Ці концепції підкріплюються подальшим досвідом людини і, у свою чергу, впливають на формування інших переконань, цінностей, позицій.

Схеми є стійкими когнітивними структурами, які стають активними при дії специфічних стимулів, стресів або обставин. Схеми можуть бути як адаптивними, так і дисфункційними. Наприклад, в «когнітивну тріаду депресії» входять:

— негативне уявлення про себе («Я непристосований, нікчемний, знедолений невдаха»),;

— (Клієнт переконаний, що світ пред’являє надмірні вимоги до нього і будує нездоланні бар'єри на шляху до досягнення цілей і що в світі немає задоволення. Це може бути досвідом спілкування з рідню матір’ю в дитинстві.), («Світ не окей» за Е. Берном);

—нігілістичний погляд на майбутнє (Клієнт переконаний, що труднощі, котрі ним переживаються, непереборні. Із почуття повної безнадійності народжуються суїцидні думки.), («Я не в стані нічого з цим вдіяти»).

Таким чином, емоційні порушення і поведінкові розлади розглядаються як опосередковані когнітивними структурами і актуальними когнітивними процесами (у яких як проміжні змінні виступає думка— когніція).

Психологічні порушення, які передують етапу нейрофізіологічних розладів, пов'язані з аберацією мислення. (Під аберацією мислення А. Бек розумів порушення на когнітивній стадії переробки інформації, які спотворюють бачення об'єкту або ситуації.) Спотворені когніції, або інакше когнітивні спотворення, є причиною помилкових уявлень та самосигналів і, як наслідок, неадекватних емоційних реакцій.

Когнітивні спотворення — це систематичні помилки в думках під впливом емоцій. До них відносяться:

1. Персоналізація — схильність інтерпретувати подію в аспекті особистих значень. Наприклад, люди з підвищеною тривожністю вважають, що багато подій, які насправді зовсім з ними не зв'язані, торкаються їх особисто або спрямовані проти них особисто. Так, зустрівши похмурий погляд перехожого, клієнт думає: «Він відчуває до мене огиду. Всі хто бачить мене відчувають огиду». Таким чином, клієнт переоцінює як частоту, так і рівень негативних відчуттів, які він викликає у інших людей.

2. Дихотомічне мислення. Невротизований клієнт схильний мислити крайнощами в ситуаціях, що зачіпають його чутливі місця, наприклад самооцінку, при вірогідності наразитися на небезпеку. У якісь моменти людина, маючи завищену самооцінку, не враховує своїх обмежень і встрягає у надто небезпечні ситуації, а у інші моменти взагалі не вірить у свої сили, і відмовляється від можливих досягнень тільки б уникнути невдач. Подія чи сама особа визначається тільки в чорних або білих фарбах, тільки як хороше або погане, прекрасне або жахливе. Така властивість називається дихотомічним мисленням. Людина сприймає світ тільки в контрастних фарбах, відкидаючи півтони, нейтральне емоційне положення.

3. Вибіркове абстрагування (витягання). Це концептуалізація ситуацій на основі деталі, витягнутої з контексту, при ігноруванні іншої інформації у цих же ситуаціях. Наприклад, на галасливій вечірці молода людина починає ревнувати свою дівчину, яка схилила голову до іншого чоловіка, щоб краще його розчути.

4. Довільні висновки — бездоказові висновки, що навіть суперечать очевидним фактам. Наприклад, мати, яка працює, в кінці важкого робочого дня робить висновок: «Я — погана мати».

5. Надгенералізація — невиправдане узагальнення на основі одиничного випадку. Наприклад, клієнт зробив помилку, але думає: «Я завжди все роблю неправильно». Або після невдалого побачення жінка робить висновок: «Всі чоловіки однакові. Вони завжди до мене погано відноситимуться. У мене ніколи нічого не вийде у стосунках з чоловіками».

6. Перебільшення (катастрофізація) — перебільшення наслідків будь-яких подій. Наприклад, клієнт думає:- «Якщо ці люди про мене погано подумають — це буде просто жахливо!»; «Якщо я на іспиті нервуватиму — я обов'язково провалюся і мене відразу виженуть із університету».

Цілі корекції. Основна мета — виправлення неадекватних когніцій, усвідомлення правил неадекватної обробки інформації і заміна їх правильними.

Навчити клієнта усвідомлювати зв'язки між когнітивними схемами, афектами і поведінкою.

Навчити замінювати дисфункційні думки реалістичнішими інтерпретаціями.

Ідентифікувати і змінювати переконання, які призводять до спотворення досвіду.

Позиція психолога. Оскільки А. Бек вважає, що психолог і клієнт співпрацюють в дослідженні фактів і підкріплюють або спростовують когнітивні схеми клієнта, то це процес двосторонній і він є партнерським. Тому між клієнтом і психологом повинні складатися партнерські стосунки. Інтерпретації або припущення клієнта розглядаються психологом як гіпотези, що потребують перевірки і підтвердження.

Вимоги і очікування від клієнта. Від клієнта очікується прийняття базового положення когнітивної теорії про залежність емоцій від мислення. Встановлення стосунків партнерства з психологом вимагає від клієнта високої активності, відповідальності, відсутності «психологічної залежності». Сліпа віра в психолога чи підвищений скептицизм клієнта — два полюси негативного ставлення до майбутньої взаємодії. Для успішності корекційних дій необхідно перед початком заходів привести подібні позиції до середньої між цими полюсами.

Висновки до 1-го питання

Отже: Когнітивний підхід А. Бека до емоційних розладів змінює сприймання людиною самої себе і своїх проблем. Клієнта навчають здатності розгледіти в собі індивіда, що має нахил породжувати помилкові ідеї, але і здатного відмовитися від помилкових ідей або їх виправити. Головна ідея когнітивної психокорекції А. Бека є у тому, що вирішальним чинником для виживання організму є процес переробки інформації. В результаті народжуються програми поведінки. Програма може бути нормальною (адекватної) або неадекватною. У разі когнітивного зсуву в переробці інформації починає формуватися аномальна програма. А. Бек вводить також поняття «когнітивного зсуву», «когнітивної вразливості», «аберації мислення», «когнітивних спотворень», до останніх належать персоналізації, дихотомічне мислення, надгенералізації, вибіркове абстрагування, довільні висновки, катастрофізація. Клієнт і психолог в процесі роботи повинні побудувати партнерські стосунки. Інтерпретації або припущення клієнта розглядаються психологом як гіпотези, що потребують перевірки і підтвердження.

ІІ питання: Техніка когнітивно-поведінкової психокорекції А. Бека.

Дата добавления: 2017-01-14