Методи дослідження

Аскорбінова кислота ДФУ том 2, 2014, ст. 61

Acidum ascorbicum (PhEur); Ascorbic acid (BP, JP, USP). Білий або з жовтуватим відтінком негігроскопічний кристалічний порошок без запаху або безбарвні кристали з різко вираженим кислим смаком. рН 2,1–2,6 (5% водний розчин); насипна густина до усадки — 0,7–0,96 г/см³ (кристалічний матеріал), 0,5–0,7 г/см³ (порошок); насипна густина після усадки — 1,0–1,2 г/см³ (кристалічний матеріал), 0,9–1,1 г/см³ (порошок); щільність справжня 1,688 г/см³; константа дисоціації рК_а1 = 4,17, рК_а2 = 11,57; T_пл.= 90 °С (з розкладанням); розчиняється у воді (1:3,5), пропіленгліколі (1:20), 95% етанолі (1:25), гліцерині (1:1000); практично не розчиняється в хлороформі, етері та жирних маслах; несумісна з лугами, іонами важких металів (особливо купрумом та ферумом).

Вітамін С в косметичних засобах захищає шкіру від впливу УФ-випромінювання, посилює синтез колагену в шкірі, прискорює загоєння ран, уповільнює старіння. Рекомендована концентрація 2-5%.

[19]

Крем-гель (косметичний крем на гелевій основі) за органолептичними та фізико-хімічними показниками повинен відповідати вимогам ДСТУ 4765:2007 «Креми косметичні. Загальні технічні умови».

3.2.1. Визначення органолептичних показників (зовнішнього вигляду, однорідності та кольору).

Відбирають проби згідно з розділом 2 ГОСТ 29188.0. Маса усередненої сукупної проби для визначання органолептичних та фізико-хімічних показників має бути не менше 150 г.

Визначання зовнішнього вигляду, однорідності та кольору.

Визначання зовнішнього вигляду, однорідності та кольору згідно з розділом 3 ГОСТ 29188.0

Зовнішній вигляд і колір визначають за методикою. переглядом проби, поміщеної тонким рівним шаром на предметне скло або аркуш білого паперу.

Однорідність - відсутність грудок і крупинок - визначають на дотик легким розтиранням проби.

3.2.2. Визначення запаху

Запах визначають згідно з розділом 3 ГОСТ 29188.0.

Визначають запах органолептичним методом в досліджуваній пробі після визначання зовнішнього вигляду та кольору. [16]

3.3 Визначення фізико-хімічних показників

3.3.1 Визначення водневого показника (pH)

Водневий показник визначають згідно з ГОСТ 29188.2

Водневий показник (рН) визначають згідно з ГОСТ 29188.2 у розчині із масовою часткою косметичного крему 10 %

10,00 г продукту поміщають в стакан, додають 90 см³ дистильованої води, нагрівають при перемішуванні до температури (80 ± 2) ° С до повного руйнування емульсії (виділення масляного шару), охолоджують до (20 ± 2) ° С, відокремлюють водний шар, який поміщаютьть в стакан місткістю 50 см³, кінці електродів занурюємо у досліджувану рідину. Електроди не повинні торкатися стінок і дна склянки. Значення рН знімали по шкалі приладу.

За кінцевий результат випробування приймали середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустиме розходження між якими не перевищувало 0,1 одиниці рН; інтервал сумарної похибки вимірювання ± 0,1 одиниці рН при довірчій ймовірності Р=0,95. [13]

3.3.2. Визначення термостабільності

Термостабільність визначають згідно з ГОСТ 29188.3

Метод заснований на поділі емульсії на жирову і водну фази при центрифугуванні.

Три пробірки діаметром 14 мм висотою 120 (100) мм або циліндри місткістю 25 см³ наповнюють на випробуваної емульсією, стежачи за тим, щоб в емульсії не залишалося пухирців повітря, закривають пробками і поміщають в термостат з температурою 40-42 ° С. Вміст пробірок або циліндрів після 1 ч термостатування обережно перемішують скляною паличкою для видалення повітря. Емульсії витримують у термостаті 24 год і потім визначають стабільність.Емульсію вважають стабільною, якщо після термостатування в пробірках не спостерігають виділення водної фази, допускається виділення шару масляної фази не більше 0,5 см.

3.3.3. Визначення колоїдної стабільності

Колоїдну стабільність визначають згідно з ГОСТ 29188.3

Дві пробірки заповнюють досліджуваним кремом на 2/3 обєму, зважують з точноістю до другого знаку. Різниця не повинна перевищувти 0,2 г. Пробірки поміщають в термостат і витримують 20 хвилин пр итемпературі 22-25 С (42-45). Пробірки виймають, насухо витирають і втановлюють в гнізда центрифуги. Центрифугують пр и100 с^-1 5 хвилин.

Пробірки виймають і визначають стабільність емульсії. За відсутності видимих ознак розшарування в пробірці, емульсію виливали на листок білого паперу і відмічали відсутність розшарування.

Емульсія вважалася стабільною, якщо після цнтрифугування в пробіках спостерігали не більше крплі водної фази або шару олійної фази не більше 0,5 см. [14]

Дата добавления: 2015-08-31