Використання першоджерел в опрацюванні теми. 2 страница

Завдання 6. Українська філософія початку Х1Х ст.

Приступаючи до вивчення даного питання, студенти повинні врахувати:

- що це був період активного прилучення української філософської думки до надбань німецької класичної філософії;

- що в цей період лише починається епоха формування самостійної філософсько-світоглядної рефлексії на основі підвищення інтересу до власних культурних засад;

- що внаслідок впливу німецької класичної філософії на розвиток філософії в Україні з”явились оригінальні філософські концепції П. Юркевича, О.Новицького, О.Потебні, Г. Шпета та ін.

Перечитайте нижче наведені тексти; спираючись на міркування відомого дослідника історії української філософії, покажіть, як і в чому проявились у ній впливи національного характеру?

“Риси духовності бароко залишилися в українському національному типі аж досі. Основна духовна риса бароко це “декоративність”, що цінить більше широкий жест, ніж глибокий зміст – більше розмах і кількість ніж внутрішню якість, більше – вираз, форми вияву змісту, ніж зміст самий, одним словом – цінить більше “здаватися” ніж бути”…

Емоційність виявляється у високій оцінці життя, почуття. Почуття, емоція оцінюється навіть як шлях пізнання (Гоголь, Юркевич). Але ця “філософія серця” має і інший сенс – в людськім душевнім житті глибше ніж свідомі психічні переживання служить їх основа – “серце”, найглибше в людині, “безодня”, яка породжує з себе і зумовлює собою, так би мовити, “поверхню” нашої психіки (Сковорода, Гоголь, Юркевич, Куліш). З цим зв’язане і визнання, що людина є малий світ “мікрокосмос”, бо в “сердечній глибині”, безодні криється усе, що є у цілому світі…” (Д.Чижевський).

Нижче наводяться тексти Я.Козелецького, який прагнув охопити цілісний комплекс філософських проблем свого часу. Спробуйте проаналізувати ці тексти відповідно філософській проблематиці.

“Філософія містить в собі всі науки, … вирішує тількики генеральні пізнання про речі і людські справи... Метафізика є наукою випробування причин істини... В основі буття завжди є річ, яка може бути простою і складною; прості речі мають лише сутність та існування …, складні – матеріальні тіла з багатьма якостями, такими як простір, час, причина, основа, необхідність, випадковість”(Я.Козелецький).

“Пізнати можна за допомогою чуття які є “вікнами” і дверима, через які враження проникають в душу. Так (тобто – чуттям) пізнають лише окремі речі…а розум дає знання загального” (Я.Козелецький).

Питання яких філософських дисциплін розглядаються у наведених рядках? Назвіть ці дисципліни та окресліть предмет їх вивчення.

Значний внесок у розробку філософії на початку ХІХ ст. вніс П. Лодій. Ознайомтесь із деякими уривками з його творів. Спробуйте з’ясувати в яких його тезах прослідковується вплив німецького ідеалізму.

“… Метафізика є наука, яка досліджує начала всезагальних понять і доказів, на підставі яких можемо утворювати собі найбільш повні поняття про речі” (П.Лодій).

“Ми ясно бачимо, що людське пізнання не може бути твердим, якщо воно не спирається на онтологію. Це випливає з того, що ми не матимемо досконалого знання перших начал і перших істин науки, а на них спираються всі докази, якщо не візьмемо його з онтології, бо крім онтології його з жодної іншої науки взяти не можна” (П.Лодій).

Спробуйте прокоментувати дане положення і пояснити, чому та в якому сенсі пізнання може спиратись лише на онтологію? Хто із представників західно-європейської філософії дотримувався такої позиції?

“Сущим є все те, що має буття, або може його мати. Тим самим суще є двояким: дійсністю і можливістю. Дійсність – це те, що справді має буття…. Можливість – це те, що не існує, але може бути... Визнаючи сутність, слід визначити і властивості. Отже, як сутність, так і властивості є логічно необхідні, незмінні, вічні, бо властивості необхідно походять із сутності; оскільки достатня причина міститься у сутності” (П.Лодій).

Згадайте, ким із німецьких філософів був введений у філософію принцип достатньої причини (підстави)?

Звертаючись до уривків з текстів Й.Б.Шада (викладав філософію у Харківському університеті), спробуйте з”ясувати, чим відрізнялась позиція Й.Шада від позиції І.Канта. Які світоглядні наслідки могла мати така відмінність?

“І.Кант виходив з поділу розуму на теоретичний та практичний… але теоретичний розум обмежувати сферою “речей для нас” не слід… Розум функціонує і в формі споглядання або бажання визначає, що і чому слід чинити, і тільки в цих різних формах називається по різному – “теоретичний” і “практичний” розум” (Й.Шад).

“Світ є відображенням абсолютного розуму. Речі за своєю природою відповідають ідеям, збігаються з ними. Ідеї – істинні, вічні форми всякого буття” (Й.Шад).

Ознайомтесь із оцінкою ідей Й.Шада істориком української філософії Д.Чижевським:

“ Шад хоче піти далі ніж Кант, користуючись тим розмежуванням розуму (Vernunft) і розсудку (Verstand), що його знаходить у Канта. Розсудок у своїй діяльності обмежується світом досвіду і феноменів (явищ). Він зустрічає протилежності, бо їх знаходимо в досвіді. Дух людини не заспокоюється на протилежностях та протиріччях, а хоче їх об’єднати. Розсудок може об’єднати протилежності лише “формально”, при допомозі загальних понять. Розум має справу не з досвідом, а з ідеями. Ідеї ж вносять у весь світ єдність та гармонію. – Визнаючи це основне розрізняння Канта, Шад не хоче обмежувати ролі розуму “регулятивною” функцією, себто надаванням лише провідних точок погляду пізнанню, а вважає, що розум здібний і до дійсного пізнання “надсмислового”, ”речей по собі”, “абсолютного” (Д.Чижевський).

Завдання 7. Українська університетська філософія ХІХ ст.

Цілу плеяду глибоких мислителів виховав у ХІХ ст. Київський університет; серед них високу оцінку істориків філософії отримали О.Новицький, С.Гогоцький, П.Авсенєв. Ознайомтесь із деякими їх ідеями.

“Свідомість від самого початку перебуває у відношенні до того, що є вищим від неї і від світу… Віддаючи собі звіт у предметах свого внутрішнього бачення, людина підпорядковує їм свої думки. Саме тут народжується філософія… Вона є наукою про все лише у тому відношенні, що приводить до усвідомлення законів і основ усякого буття. Вона є наукою наук тільки тому, що містить в собі умови умов, начала і форми усякого бачення… Тільки ці форми і закони складають її істинний зміст, на який не можуть претендувати інші науки… Світ ідей є батьківщиною філософії. Там народжується вона, звідти черпає свої сили і з”являється в світ дольній як провісник світу горнего” (О.Новицький).

Проаналізуйте наведені міркування О.Новицького; виділіть в них ті аспекти філософського мислення, які, на вашу думку є цікавими, важливими та зберігають свою значущість і сьогодні.

“Всі великі люди, і особливо ті, хто займається філософією, суть представники свого народу. Вони як у фокусі тільки концентрують в собі те, що вже розсіяно в народі, приводять до свідомості те, що й поза тим таїться в народному дусі потаємно та неусвідомлено… Вони повертають народу те, що сприйняли від нього самі, тільки в іншому, більш розвиненому вигляді… В противному випадку філософські ідеї, навіть високі й світлі, залишаться непізнанними; вони не приживуться в суспільній думці, як рослина у невластивому для себе грунті…” (О.Новицький).

Як ви вважаєте, впливи яких представників німецької класичної філософії відчуваються в наведених тезах О.Новицького? Якою мірою ці тези є актуальними?

“Філософія… не є та чи інша окрема система, система Платона, Арістотеля, Канта, так само як людство не є тільки той чи інший народ… Філософія в її істинному значенні є справою людства; це є свідомий розвиток всезагальних ідей світобачення” (О.Новицький).

Порівняйте останні ідеї О.Новицького із попередніми. Чи не здаються вони вам суперечливими? Спробуйте пояснити їх співвідношення, тобто вирішити дилему: філософи виражають дух свого народу чи опікуються вічними і всезагальними темами?

“Тільки там, де перед зовнішнім світом думка постає самоусвідомленою, визначається її відношення до нього, тільки там утверджується начало і можливість тієї вищої і багатоманітної науки, яку ми називаємо філософією” (С.Гогоцький).

Визначить, якою мірою таке розуміння філософії відповідає положенням німецької класичної філософії? Яку рису філософського мислення виводить на перший план С.Гогоцький?

“Всяка освіта, всяка культура, якщо вони відповідають своєму призначенню, повинні пропонувати, по-перше, дві свої сторони – ідеал досконалості… і ті моральні сили, які здійснюють в собі цей ідеал і служать його виразником; по-друге, те відношення сил до ідеалу, яке потрібне для переходу ідеалу в дійсність” (С.Гогоцький).

Прокоментуйте наведене положення; чи згідні ви із таким окресленням ролі ідеалу в людському житті? – Аргументуйте свою відповідь.

Оцінку творчості Д.Велланського подав Г.Г.Шпет:” … викладаючи спеціальні науки в новому дусі, викликав загальний інтерес до філософських основ науки і знання взагалі, втілюючи при цьому думку про суттєву необхідність такої основи...”

“Отже, якщо філософія силкується витлумачити явища світу, що лежать перед нами, або розкриваються в нас самих, через ідею та за допомогою ідеї, якщо вона розглядає явища світу як одкровення або втілення думки, якщо для неї ідея є джерелом, основою, законом і типом діяльності, що являє себе, то в цьому напрямі вона намагається пояснити й обгрунтувати те світоспоглядання, яке з необхідністю передбачається релігійним та моральним життям людства. Питання про основу та мету світу, про ставлення світу та людини до Бога – питання, розв”язання яких передбачає припущення ідеї, бентежать із непереборною енергією загальнолюдську свідомість раніше і перш за будь - яку науку; вони виникають у свідомості з необхідністю не з тимчасового інтересу, а як завдання суто духовні, що торкаються споконвічних потреб людства” (П.Юркевич).

Уважно перечитавши наведений фрагмент одного із яскравих представників української філософії ХІХ ст., визначить: а) чи був П.Бркевич релігійним філософом; б) ідеї яких попередніх філософів проглядаються в його міркуваннях?

“… Філософія, як цілісне світоспоглядання є справою не людини, а людства, яке ніколи не живе абстрактно, або суто логічною свідомістю, а розкриває своє духовне життя в усій повноті і цілісності його моментів” (П.Юркевич).

Поясніть, які місця даного фрагмента відповідають загальним особливостям української філософії?

“Ця ідеальна точка до якої прагне суб”єкт є істина, є ідея. Вона існує для загального розуму. Вона висловлює не те, що ми можемо відчувати щодо даної речі, а те, що є в самій речі, або те, чим є сама річ, істинно ”суще” (П.Юркевич).

Чи свідчить дане положення про оптимістичний підхід філософа до питань про можливості людського пізнання? Як ви зрозуміли, що є ідея для П.Юркевича?

“В серці людини знаходиться джерело для таких явищ, які наділені особливостями, що не випливають ні з якого загального поняття або закону… Релігійна свідомість найбільш виправдовується природою людського серця, поза яку ми вже не можемо стати, щоби побачити ще інші її складові причини і яка, внаслідок того, володіє всією безпосередністю буття, спричиненого Богом…” (П.Юркевич).

До думок якого українського філософа приєднується у даних міркуваннях П.Юркевич? Як він витлумачує природу людського серця? Чи згідні ви із його міркуваннями?

“Одному лише науковому світоспогляданню під силу рухати людство до вищої мети, яка тільки може йому уявлятись, - до мети його об”єднання. Попередні світоспоглядання виявились безсилими на цьому шляху й привели лише до посилення міжнародної ворожнечі. Розум, звільнений від їхніх пут, сам по собі, спираючись на вільне вивчення природи і життя, виявиться спроможнішим” (В.Лесевич).

Позицію якої течії у філософії ХІХ ст. поділяє автор даного тексту? Чи виправдана така позиція? – Поясніть це, враховуючи досвід ХХ – початку ХХІ ст.

“… Предметом вивчення позитивної філософії є дійсність у найтіснішому розумінні цього слова, тобто та частина Всесвіту, чи космосу, що якоюсь мірою може у часі і просторі підлягати нашому спостереженню і досвіду” (В.Лесевич).

Наскільки адекватно передає В.Лесевич вихідний пафос позитивізму? Які позитивні наслідки для України ХІХ ст. могло мати захоплення позитивізмом?

“Теорія пізнання являє собою одну з найголовніших частин сучасної філософії. Немає можливості будувати філософську систему, якщо не визначити заздалегідь, що може пізнавати наш розум і від пізнання чого він має відмовитися назавжди, тобто якщо заздалегідь не визначити меж людського пізнання” (Г.Челпанов).

“…У найзагальніших рисах про неї (філософію) можна сказати, що вона має на меті визначити відношення між “буттям” і “мисленням”, між суб”єктом і об”єктом” (Г.І.Челпанов).

Яку філософську дисципліну висував Г.Челпанов, професор Київського університету, в якості найпершої і провідної? З думками якого представника німецької класичної філософії співпадали його міркування?

Познайомтесь із цікавими думками О.Потебні, професора Харківського університету.

“Мова – це засіб не стільки виражати готову істину, як відкривати раніше невідому; стосовно того, хто пізнає, вона становить щось об’єктивне, а стосовно світу, що пізнається – суб’єктивне… Дух без мови неможливий, тому що сам створюється за допомогою мови, і мова в цьому є перша в часі подія… Мову і дух, що взяті в розумінні послідовних проявів духовного життя, ми можемо виводити з “глибини індивідуальності”, тобто з душі як з начала” (О.Потебня).

“Царина мови далеко не збігається з цариною думки. В середині людського розвитку думка може бути пов’язана зі словом, але на початку вона, певно, ще не доросла до нього, а на вищому ступені абстрактності покидає його, як те, що не задовольняє її вимогам” (О.Потебня).

“Міф близький з науковим мисленням в тому, що він є акт свідомої думки, акт пізнання, пояснення через сукупність раніше даних ознак, об’єднаних і доведених до свідомості словом і образом” (О.Потебня).

“Весь зміст нашої думки вичерпується тим, що ми знаємо, і тим, в що ми віримо. Вирішення питання про відношення знання і віри залежить від вирішення іншого: чи має думка якісь особливі засоби для засвоєння предметів віри, чи впливають на нас ці предмети не тим шляхом, яким діє пізнання?” (О.Потебня).

Як би ви визначили провідну тему наведених міркувань? Які надскладні явища допомагають нам осмислювати ідеї О.Потебні? Наскільки актуальними на сьогодні постають підняті їм проблеми?

Завдання 8. Філософські ідеї в літературі та в громадсько-політичних рухах.

Уважно опрацюйте наведені нижче висловлювання представників літератури та громадсько-політичних рухів України ХІХ ст. і спробуйте з’ясувати основні запропоновані ними ідеї.

“Ми приймаємо, що всі слов’яни повинні між собою поєднатись, але так, щоб кожен народ склав свою окрему республіку й управляв своїми справами незалежно від інших; щоб кожен народ мав свою мову, свою літературу й свій власний устрій. Такі народи по нашому: москалі, українці, поляки, чехи, словаки, хорвати, серби і болгари” (“До братів українців“. Політична програма Кирило-Мефодіївського товариства).

Чи виправдана, на вашу думку, дана теза Кирило-Мефодіївців? Чи відповідає вона сучасним тенденціям суспільного процесу?

“Вінцем усього був страшний егоїзм, який виразився потім тим, що значна частина таких юних перетворювачів суспільства, змужнівши, переродилася в біржових гравців і експлуататорів чужої власності можливими засобами; ті ж, хто залишився енергійно відданим своїм нігілістичним теоріям, що виправдовують будь-який засіб для цілі, морально виробили покоління безумних фанатиків, які відважуються проводити свої переконання кинжалами і пістолетами. Такими були неминучі наслідки вчення, яке головним чином задалося матеріалізмом і відкиданням морального закону, вкладеного в серце людини найвищим вічним розумом, який керує невідомими нам шляхами, всією долею історії людства” (М.Костомаров).

Як би ви визначили ту світоглядну позицію, на якій наполягає автор даного уривку? Наскільки ви згідні із ним в оцінці ролі матеріалістичного світогляду в певному спрямуванні політичної боротьби? Доповніть свої міркування прикладами із сьогодення.

“Як же не дивно, як не дико називати безглуздям потреби душі, яка тільки цим, а не іншим шляхом може сповістити іншій душі свою життєдайну силу? Резонерством нічого з цим прагненням не вдієш: воно зароджується глибше в душі, аніж найбільш розумні і грунтовні міркування. Справа тут не в одній відмінності мов; справа в особливостях, в способі виразу думок, чуттів, рухів, душі, і які мовою, не природною авторові, виразитись не можуть” (П.Куліш).

Які загальні риси українського філософствування та менталітету проявились у наведених міркуваннях М.Костомарова та П.Куліша? Чи виправдались такі підходи до розуміння дійсності в реальному ході історії?

Ознайомтесь із тими ідеями П.Куліша, що лягли в основу концепції “Хуторянської України”:

“Природня простота дає людині чисте серце. Ніяка наука такого правдивого серця не дасть… Необхідно повертатись іноді до первобутної дикости і суварости душі, втікати в широкошумні дубрави… В європейській цивілізації мало ладу… Треба містами розсипатись на села, на хутори і з”їздитися лише до контор на засідання на короткий час, ніяк не засиджуватись у велетенських скопищах многолюдства, не утворюючи дорожнечі, не наживаючи рівнодушности до незаможніх, не розриваючи сусідських зв”язків із селянами. – Лише тоді бідність урівнялася б з багатством…” (П.Куліш).

Спробуйте оцінити, наскільки подібні погляди: а) були співзвучні своєму часу; б) відповідають українському менталітету; в) прийнятні в наш час?

“Створив мене Бог і не приховав від мене мого призначення. Справа моя є те, про що повинна перш за все думати кожна людина. Справа моя – душа і міцна справа життя. А тому і образ моїх дій повинен бути міцним і надійним… Грішить сьогоднішня людина… не від надлишку своєї власної розбещеності, не від нечутливості і не від того, що бажає грішити, а від того, що не бачить гріхів своїх…Ні, людина не є нечутливою, вона зрушить з місця, якщо їй зобразити справу так, як вона є… Лише злегка підведи завісу і вкажи їй хоча б один із тих щохвилинних злочинів, які вона здійснює, і в неї вже не вистачить хоробрості вихвалятися своєю безгрішністю… Життя треба показати людині, - життя, узяте під кутом зору його сьогоднішньої заплутаності… Тільки не треба забувати, що узяте нами місце з земній державі задля того, щоби служити Господарю небес. Повірте, що Бог не даремно повелів кожному бути на тому місці, на якому він тепер стоїть” (М.В.Гоголь).

Уважно проаналізуйте вихідні положення гоголівської концепції “непомітного зла”, спробуйте передати її зміст власними словами. Чітко окресліть особливості світоглядних орієнтацій М.В.Гоголя, світоглядне та моральне значення його ідей.

“Розум не є в нас найвищою здатністю. Його посада не більше, ніж поліцейська: він може тільки приводити у порядок та розставити по місцях все те, що ми вже маємо… Він незрівнянно більше залежить від інших душевних станів…Розум іде вперед, коли йдуть вперед усі моральні сили в людині, і він стоїть непорушно й навіть йде назад, коли не підносяться моральні сили.…” (М.В.Гоголь).

До чиїх поглядів близький у наведених міркуваннях М.В.Гоголь? Сформулюйте своє відношення до них.

“Немає нічого постійного, стоячого (статичного), а бачить наш розум тільки переміну (еволюцію), рух (динаміку). Немає і не може бути постійних національних ознак, немає між людьми вічних політико-адміністративних порядків, таких, як наприклад, обрусеніє, не може бути національних святош. Вся практична мудрість людська може бути в тому, щоб вбачати напрям руху світового, його виміру, закон і послужитись тим рухом… З трьох світових вір дві, християнська та магометанська, ворогували проміж себе, а коли всередині їх теж почались незгоди, то різні церкви ворогували проміж себе та нищили людей не менше, коли не більше, як нищили їх війни національні. А ось розумніші та добріші люди по різних вірах почали думати, що не слід чіпатись до других за різні церковні звичаї та думки, а що треба поставити над усіма церквами людськість, і всіх людей і всіх людей всіх вір признати братами” (М.Драгоманов).

Які цінності співставляє між собою автор уривку? Яким цінностям та на яких підставах він надає переваги? Якими є ваші думки з даного питання? – Аргументуйте свою відповідь.

Уважно перечитайте філософсько-світоглядні міркування І.Я.Франка.

“Ціла історія нашої цивілізації, матеріальної і духовної, се не що інше, як поступове систематичне і ненастанне відсування, віддалювання границь неможливого” (І.Франко).

“Людина споконвіку прагне до однієї мети – до щастя. Того щастя вона досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї воєдино, коли всяка її наука буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки. І народи тільки тоді зможуть досягнути щастя і свободи, коли всі будуть вченими працівниками…” (І.Франко).

Які чинники людської діяльності вважає автор найпершими чинниками суспільного поступу? Якою мірою виправдані такі думки?

“Ідеал національної самостійності в усякім погляді, культурнім і політичнім, лежить для нас поки що… поза межами можливого. Та не забуваймо ж, що тисячні стежки, які ведуть до його здійснення, лежать просто-таки під нашими ногами, і що тільки від нашої свідомості того ідеалу, від нашої відданості йому буде залежати, чи ми підемо тими стежками до нього, чи може звернемо на якісь інші стежки” (І.Франко).

Який орієнтир для індивідуальної діяльності висуває І.Я.Франко? Що він значить на практиці? Якою мірою це міркування можна використати для покращення сучасної ситуації в Україні?

Завдання 9. Українська філософія ХХ ст.

На початку ХХ ст. в Київському університеті плідно працював професор О.Гіляров, який зробив відчутний внесок в розвиток історико-філософської думки, а також розробив власну концепцію світобудови; ознайомтесь із деякими йогол міркуваннями.

“Кожен з філософських синтезів – плід особистої творчості їх авторів, що визріває на грунті сучасної для них культури, відповідно до їх особистих схильностей, смаків, настроїв, співчуттів і неспівчуттів” (О.Гіляров).

В чому полягає особливість погляду автора на умови філософської творчості? Чи бере він до уваги лише закони абстрактного мислення, чи виходить на ширші узагальнення?

“Всупереч розповсюдженому погляду на розум, як на керівника життя, останнє підпорядковане емоціям, тому, що нас тішить і засмучує, що ми любимо або ненавидимо, що нас збуджує і тримає у напруженні. Розум, сильний у теоретичній галузі, стає рушієм життя лише тоді, коли зігрітий почуттям. Тільки напоєна пристрастю думка, перемагає людей” (О.Гіляров).

Які традиційні особливості української філософської думки проглядаються у даних міркуваннях? Прокоментуйте їх і аргументуйте своє до них ставлення.

Ознайомтесь із характерним твердженням О.Гілярова, в якому подається його теорія світобудови – так звана “синехологія” – “вчення про співзвучність, узгодженість” (від. д-грецьк. “синехезис” – співзвучність):

“За нашим вченням дух і матерія є однією і тією ж сутністю, що розглядається з різних точок зору, двома визначеннями однієї першооснови, всесвітньої свідомості. Дух і свідомість, як явище кожного живого організму, особи для себе, матерія є свідомість, як явище їх для іншого. Як різні визначення свідомості, дух і матерія, явище для себе і для іншого, внутрішнє і зовнішнє, не зводимі одне до одного, але вони зведені до одного спільного – всі вони є різні визначення свідомості… Всесвіт – одухотворений організм, в якому кожний член існує для цілого і ціле – для кожного члена. Всесвіт – це одне тіло і один дух…” (О.Гіляров).

Спробуйте пригадати, в яких інших історичних вченнях вже фігурували схожі думки. Порівняйте ці ідеї О.Гілярова із ідеями Г.Сковороди, знайдіть в них спільне та відмінне. Спробуйте з’ясувати ступінь оригінальності даного світобчання.

Ознайомтесь із вихідними пунктами вчення В.Вернадського про ноосферу.

“Еволюційний процес… набуває нового геологічного значення завдяки тому, що він створив нову геологічну силу – наукову думку соціального людства. Ми як раз переживаємо її яскраве входження у геологічну історію планети. В останні тисячоліття спостерігається інтенсивне зростання впливу одного виду живої речовини – цивілізованого людства – на зміну біосфери. Під впливом наукової думки і людської праці біосфера переходить в новий стан в ноосферу… Людина вперше реально зрозуміла, що вона є мешканцем планети і може – навіть повинна – мислити та діяти в новому аспекті… Історія розумової культури людства… привела до сучасного всесвітнього життя. Зараз від нього нікуди не заховатись… І темпи укріплення всесвітньості настільки стрімкі, що сперечатись на цей рахунок немає сенсу” (В.Вернадський).

Якщо врахувати те, що подані тут ідеї сформувались у 30-х роках ХХ ст., то можна оцінити проникливість думки мислителя. Чи виправдала подальша історія цивілізації передбачення та твердження В.Вернадського? Чи справді в наш час функціонує особлива складова біосфери – ноосфера (розумо-сфера)? Що принесли сучасному людству науково-технічний прогрес?

Зверніться до тих міркувань видатного вченого, які засвідчують його серйозні зацікавлення філософією.

“Вперше в науковому обмірі, виходячи з емпіричних даних, встає перед нами стара філософська проблема людської свідомості. Бо ж геохімія ставить питання: як може людська свідомість змінювати людські процеси? Як і чому людська думка впливає на їх перебіг? Ми вступаємо в область, де до цього часу панувала робота філософської інтуїції і філософського логічного міркування. Перед нами немов би відкривається можливість науковим шляхом підійти до механізму цього впливу” (В.Вернадський).

Як ви вважаєте, чи виправдались сподівання В.Вернадського відносно наукового вирішення питання про механізми дії свідомості? Як можна оцінити сучасне значення зазначеної думки?

“Із процесом філософського міркування пов’язане питання, що стояло перед ним на протязі століть і досі є невирішеним (оскільки до сих пір багатьма філософами воно заперечується, хоча не може бути логічно спростоване): чи існує та особлива область філософського пізнання, особливий прояв розуму – “внутрішній досвід”, що дозволяє філософам виявляти нові прояви реальності” (В.Вернадський).

Співставте два останні положення В.Вернадського, проясніть, в чому вони єдині, а в чому відмінні. Поясніть ваше ставлення та розуміння останнього положення, аргументуйте ваше розуміння поняття “внутрішній досвід”.

“… Мозок палеолітичної людини не відрізняється суттєво… та за своєю структурою від мозку сучасної людини. І в той же час немає ніякого сумніву, що розум людини із палеоліту не може витримати порівняння із розумом сучасної людини. Звідси випливає, що розум є складна соціальна структура, побудована як для людини нашого часу, так і для людини палеоліту, на тому ж самому нервовому субстраті, але за різних соціальних обставин” (В.Вернадський).

Який новий аспект, важливий для розуміння свідомості, додає до своїх попередніх міркувань мислитель? Чи згідні ви із тим, що розум постає соціальною структурою?

Завдання 10. Особливості розвитку української філософії у 30-х – 90-х роках ХХ ст.

Розглядаючи розвиток філософії в Україні цього часу, врахуйте психологічний клімат в Радянській Україні після 20-х років: атмосфера вічного страху перед вільною думкою, талантом, високою майстерністю, – перед всім, що надає людині незалежність. Зверніть увагу на жорстке пов’язування філософії з політикою, де відступ від ортодоксальних філософських позицій розцінювався як політично ворожа акція. З іншої сторони, зверніть увагу на творчість української інтелігенції в еміграції в особі:О.Кульчицького, Д. Чижевського, Д.Донцова, В.Липинського.

“Слово, коли воно має бути творчим, повинно служити життю, а не безплідно намагатися нагинати життя до своїх законів… Закони слова, закони логіки, закони діалектики, тільки тоді можуть придбати творчу силу, коли вони служать не самим собі, а тому ірраціональному, нелогічному, стихійному хотінню, з якого родиться все життя, а в тім числі і саме слово” (Д. Чижевський).

Які прояви особливостей української філософської думки можна побачити у цьому твердженні філософа?

“Кожна нація є тільки обмеженим і однобічним розкриттям людського ідеалу. Але лише в цих обмежених і однобічних здісненнях загальнолюдський ідеал і є живий. Тому кожна нація якраз в своєму своєрідному, оригінальному, в своїй “однобічності” і обмеженості і має вічне загальне значення… Таким чином, окрема нація в певні моменти репрезентує історичну сучасність - іноді разом з іншими націями, а іноді сама.” (Д. Чижевський).

Уважно перечитайте наведений фрагмент і поясніть, в якому відношенні перебувають явище загальнолюдського та національно-культурного? Як ви розумієте твердження про те, що саме національна однобічність має вічне загальне значення?

“Слов’янській (зокрема українській) філософії треба ще чекати на свого великого філософа. Тоді те оригінальне, що може є в зародку у творах дотеперішніх слов’янських мисленників, виступить у весь зріст, відкривши глибини національного духу не лише перед усім світом, а й перед самим народом” (Д.Чижевський).

Чи згідні ви цілком і повністю із таким підходом до української філософії? Прокоментуйте наведений вислів та аргументуйте своє до нього ставлення.

Ознайомтесь із деякими твердженнями Д.Донцова – провідного ідеолога українського націоналізму.

Дата добавления: 2017-02-01