Синергетична парадигма як методологічна основа сучасної інформаційно-аналітичної діяльності

ТЕМА 5. СИНЕРГЕТИЧНІ ТА КОГНІТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основні питання для вивчення:

1. Синергетична парадигма як методологічна основа сучасної інформаційно-аналітичної діяльності.

2. Інтелектуальні системи суспільства та штучний інтелект в системі інформаційно-аналітичної діяльності.

Література: а) основна: 1, 2, 23, 27.

б) додаткова: 22, 25, 33, 38, 39, 54, 58, 62-64, 76.

Міні-лексикон: синергетика, хаос і порядок, відкрита система, нелінійна система, точка біфуркація, структури-атрактори, дисипативність системи, ентропія, ефект локалізації, ефект метелика, гомеостаз, режим із загостренням, нестійкість системи, LS-режим розвитку нелінійної системи, HS-режим розвитку нелінійної системи, когерентність, емерджентність, когнітологія, штучний інтелект.

Синергетика – загальнонаукова теорія самоорганізації, спрямована на пошук законів еволюції відкритих нерівновісних систем будь-якої природи.

Методологічні засади синергетики

1. Ієрархічність

Суть закону синархії полягає в тому, що світ у своїй багатоманітності є чіткий організм, де окремі форми розташовані по ієрархічному закону безкінечно поглибленого синетезу. (приклад – людський організм: мозок – органи – клітини – всі працють окремо і водночас узгоджено). В такий спосіб – об’єднання суми частин в ціле утворює нову якість, яка була відсутня в системі нижчого порядку (приклад: воєнно-політичний простір (суб’єктом МВ була імперія) – геополітичний (національна держава) – геоекономічний простори (ТНК+держава+міжнародні оргнізації). Саме тому ієрархічна система має таку властивість, як неможливість повної редукції, тобто властивості структур більш вищого синархічного рівня неможна описати мовою більш простого рівня, з причини неперекладної семіотичного залишку. Редукціонізм не може в принципі звести всі феномени життя до елементарних понять і законів.

2. Гомеостатичність

Гомеостаз – це підтримання програм функціонування системи, її внутрішніх характеристик в певних рамках, які дозволяють їй прямувати до своєї цілі. Ціль-програму поведінки системи в стані гомеостазу називають аттрактором, наприклад, затухаючий маятник з аттрактором – положення рівноваги в нижній точці. Система в межах будь-якого рівня існує за рахунок споживання енергії або речовини – тобто це дисипативні структури, якими є і всі живі системи. Система може руйнуватися, тобто перейти в стан хаосу з точки зору цього рівня, проте буде в стані елементів порядку на більш низькому рівні. Наприклад, держава розпадається на етнічні території. Така система може перейти на другий рівень за допомогою «фазового переходу» в точці біфуркації. Точка біфуркації забезпечує зв'язок даного рівня з мікро- та макрорівнями. З позиції макрорівня тривалість процесу біфуркації короткотермінова, для поточного рівня – цей процес досить тривалий, а для мікрорівня – надто тривалий. (Приклад: особливості сприйняття часу у аграрному, індустріальному, інформаційному суспільствах). Кожен рівень характеризується своїми параметрами (ступенями свободи), які притаманні саме цьому рівню і відсутні в елементах системи. Введення обмеження ступенів свободи дозволяє елементам об’єднуватися в якісно нові структури, які представляють новий рівень синархії. Для людського суспільства параметрами порядку слугують закони. Відхилення від норми і параметрів порядку, притаманному даному рівню називають маргінальністю, яка є двох типів: відхилення в бік попереднього рівня; відхилення в бік більш високого рівня.

Основні етапи розвитку синергетичних систем

1. «Заглиблення у хаос».

2. «Буття в дисипативному хаосі».

3. «Вихід із останього», тобто самоорганізація нової відносно стійкої системи.

«Фазовий перехід» в точці біфуркації

3.Нелінійність

В дійсності світ складається із нелінійних зв’язків між елементами і кількість зв’язків зростає швидше ніж кількості елементів. Очевидним є те, що взаємодія двох супердержав (США та СРСР) і 200 держав потребують принципово відмінних рівнів їхньої організації. При переході з одного рівня на другий система входить у нелінійну зону – зону крайніх процесів, в результаті чого потрапляє в точки біфуркації (точки розриву середовища). Не виключно, що коли здійснити підготовку до переходу правильно (для чого необхідно прийнамні приблизно знати параметри системи більш вищого рівня), то перехід можна здійснити практично без втрат.  

Теорема Геделя

В замкненій системі ентропія (міра хаосу) з часом зростає, внаслідок чого порядок, властивий цій системі повинен зникнути. Найбільш яскравим прикладом зазначеного є розпад СРСР. Це саме загрожує й Росії та Україні за умов затримки трансформації своїх закритих систем. Проте ми повинні звернути увагу на певні особливості. Пострадянські країни почали відкриватися ззовні, залишаючи внутрішні структури закритими, це призвело до втрати ними стійкості. Насправді необхідно було відкривати спочатку системи всередині, як це робить Китай, і після відповідної підготовки і укорінені нових форм взаємодії у внутрішньому житті відкривати свої країни зовнішньому світу.

4. Нестійкість

В точці біфуркації нестійка замкнута система стає відкритою для синархічного переміщення завдяки найменшому інформаційному чи іншому впливу (ефект метелика).

Ефект метелика –невелика флуктація поблизу точок біфуркації можу слугувати початком еволюції у повністю новому напрямі, що різко змінить поведінку макроскопічної системи (якщо метелик у відповідному місці, відповідного часу ворухне крильцем, то це мікроскопічне збурення може спричинити торнадо).

5. Емерджентність

Це основний принцип проходження системою точок біфуркації. Поява нової якості більш високої ієрархії сприймається як біфуркація, втрата стійкості і збільшення безпорядку. Проте насправді ці прояви можуть мати характер управляючих параметрів мегарівня і зміна польових процесів призводить до появи турбулентності потоків. Якщо це стосується суспільного життя, то вони можуть проявлятися у війнах і активізації міжнародних організацій і тд. З позиції синархії ми можемо перефразувати відомий китайський принцип: «нема нічого кращого ніж жити в епоху перемін».

6. Спостережуваність.

Підкреслюється обмеженість і відносність наших уявлень про масштаби змін і кінцевий результат. Хаос і Порядок – категорії відносні з позиції спостерігача («вікно спостерігача»). Для цілісного описання синархії потрібна комунікація між спостерігачами різних рівнів. Оскільки в своїх інтерпретаціях властивостей світу наука виходить із парадигми одного рівня, вона не сприймає або вилучає з її точки зору незначні та випадкові процеси, які характеризують властивості більш високого рівня. Для відслідкування таких рідких відхилень і їх систематизації в інших дисциплінах розроблені відповідні методології, які можна застосовувати до соціальних процесів.

Глобалізація з точки зору синергетики – це процес переходу від ієрархічно централізованого порядку організації і пізнання статичного світу до синархічного порядку світу, що розвивається динамічно у всіх своїх проявах.

Дата добавления: 2017-02-01