Способи одержання литих заготовок.

ПЛАН

ПЛАН

Ливарних.

ПЛАН

1. Характеристика титану.**

2. Титанові сплави: класифікація, властивості, марки, застосування.***

Властивості титану:

густина ρ = 4,5 г/см³; температура плавлення t_пл = 1668±5^оС; дві кристалічні решітки: при t < 882^оС – α-титан - ГЩУ – решітка, при t > 882^оС – β-титан - ОЦК – решітка;

σ_в = 300-500 МПа; δ = 20-25%; 180-280 НВ;

кисень, азот, водень, вуглець – шкідливі домішки, різко знижують пластичність титану; оксидна плівка на поверхні робить титан стійким до кислот, морської і прісної води; титан жароміцний до 400^оС, добре обробляється тиском, зварюється, але погано обробляється різанням, при t > 500^оС активно поглинає гази, дорогий.

Застосування: авіація, ракетобудування, хімічна промисловість.

Марки технічного титану: ВТ1-00; ВТ1-0 (більше домішок).

Класифікація титанових сплавів:

1. За способом виробництва:

Деформовані.

Ливарні.

2. За структурою:

α-сплави (1-фазні) – добре зварюються, міцні до 650^оС, корозійностійкі, задовільна пластичність, не зміцнюються т.о.

α+β-сплави (2-фазні) – висока міцність до 430^оС і пластичність, важко зварюються, зміцнюються т.о.

Легуючі елементи титанових сплавів: Al – α-сплави; Al, Cr, Mn, Mo та ін. – α+β-сплави.

Марки: ВТ3, ВТ3-1, ВТ5, ВТ14, ВТ22 (число – умовний номер).

Застосування: авіація, ракетно-космічна техніка, транспортне машинобудування, хімічна, харчова промисловість, медицина.

Контрольні питання

1. Наведить властивості титану: густина ρ = 4,5 г/см³; t_пл = 1668±5^оС;

дві кристалічні решітки: при t < 882^оС – α-титан - ГЩУ – решітка, при t > 882^оС – β-титан - ОЦК – решітка; σ_в=300-500 МПа; δ = 20-25%; 180-280 НВ;

2. Де використовується титан? Марки технічного титану?

3. Розгляньте класифікацію та марки титанових сплавів:

3.1 Деформованих:

4. Які основні відмінності 1-фазних α-сплавів і 2-фазних α+β-сплавів?

5. Які легуючі елементи титанових сплавів ви знаєте?

6. Наведить марки титанових сплавів.

Тема 7.5. Антифрикційні сплави

1. Вимоги до підшипникових сплавів.**

2. Властивості і структура.**

3. Класифікація і марки.**

Антифрикційність – здатність забезпечувати низький коефіцієнт тертя. Антифрикційні (підшипникові) сплави застосовують для виготовлення вкладишів підшипників.

Вимоги: достатня твердість, пластичність, здатність утримувати мастильні матеріали на поверхні, мати малий коефіцієнт тертя між валом і підшипником, невисока температура плавлення, добра теплопровідність, і корозійна стійкість.

Структура: м’яка і пластична основа + тверді включення. При обертанні вал спирається на тверді включення, а м’яка основа зношується і утворює мікроканали для мастила.

Класифікація підшипникових сплавів:

1. Сплави на основі олова і свинцю – бабіти.

Марки: Б88 (88% Sn + Sb, Cu), Б83 (83% Sn + Sb, Cu), Б16 (16% Sn + Sb, Cu, основа – Pb).

2. Цинкові сплави.

Марки: ЦАМ10-5 (10% Al, 5% Cu, решта – Zn); ЦАМ9,5-1,5.

3. Мідно-свинцеві сплави – бронза БрС30.

4. Алюмінієві сплави.

5. Антифрикційні чавуни:

АЧС-1, АЧС-2 – сірі;

АЧВ-1, АЧВ-2 – високоміцні;

АЧК-1, АЧК-2 – ковкі.

Контрольні питання

1. Що таке антифрикційність?

2. Які вимоги до антифрикційних (підшипникових) сплавів?

3. Яка структура антифрикційних (підшипникових) сплавів?

4. Розгляньте класифікацію та марки підшипникових сплавів:

4.1 Сплавів на основі олова і свинцю – бабітів;

4.2 Цинкових сплавів;

4.3 Мідно-свинцевих сплавів;

4.4 Алюмінієвих сплавів;

4.5 Антифрикційних чавунів

Розділ VІІІ. Основи ливарного виробництва

Тема 8.1. Технологія виготовлення відливок в разових формах

1. Призначення і суть процесів виготовлення заготовок литтям.

3. Технологічний процес виготовлення відливки.

4. Властивості ливарних сплавів.

5. Формові і стержневі суміші.

6. Суть способів одержання відливок в піщано-глиняних формах та по виплавлюваних моделях.

Галузь машинобудування, яка займається виготовленням заготовок литтям, називається ливарне виробництво.

Суть способів ливарного виробництва: фасонні заготовки одержують заливанням рідкого металу в заздалегідь виготовлені ливарні форми, порожнини яких за розмірами і конфігурацією відповідають заготовкам.

Заготовка, одержана литтям, називається відливка.

Вибір способу лиття залежить від службового призначення деталі, виробничої програми, економічної доцільності, точності розмірів і якості поверхні відливки, технологічних можливостей.

Способи виготовлення відливок:

1. В разові форми (витримують одноразове заповнення металом):

Лиття в піщано-глиняні форми.

Лиття за виплавлюваними моделями.

Лиття в оболонкові форми.

Лиття за випалюваними моделями.

2. В багаторазові форми (витримують багаторазове заповнення металом):

Лиття в кокіль.

Відцентрове лиття.

Лиття під тиском (високим або низьким).

Безперервне лиття.

Електрошлакове лиття.

Технологічний процес виготовлення відливки

(лиття в піщано-глиняні форми):

1 Розробка ливарної технології:

Конструювання моделі.

Конструювання стержневого ящика.

Конструювання і розрахунок ливникової системи.

Вибір опок і підмодельних плит.

2 Виготовлення моделі і стержневого ящика.

3 Приготування формових і стержневих сумішей.

4 Виготовлення стержнів, верхньої і нижньої півформи.

5 Складання ливарної форми.

6 Розплавлення металу і заливання його у форму.

7 Кристалізація металу у формі.

8 Вибивання відливок з форми і стержнів з відливок.

9 Обрубка і очистка відливок.

10 Термічна обробка.

11 Контроль якості.

Модель – елемент ливарної форми, який служить для одержання відбитка зовнішньої поверхні відливки у формовій суміші.

Стержень – елемент ливарної форми, який служить для одержання отворів у відливках; виготовляють із стержневих сумішей у стержневих ящиках.

Ливникова система – сукупність каналів, по яких рідкий метал потрапляє у порожнину ливарної форми.

Опока – рамка для утримування формової суміші при набиванні форми.

Ливарна форма складається з двох півформ – верхньої і нижньої.

Формова суміш – для виготовлення ливарної форми. Склад: пісок (наповнювач) + зв’язуючі речовини (глина з водою) + протипригарні речовини.

Стержнева суміш – для виготовлення стержнів, має кращі властивості, ніж формова.

Формові і стержневі суміші ущільнюють в опоках або стержневих ящиках вручну або машинним способом.

Складання: з кожної півформи виймають моделі, у нижню півформу вставляють стержні, верхню півформу накладають на нижню і скріплюють їх.

Заливають форми металом з допомогою ковшів.

Витримують форми для охолодження, після чого відливки вибивают ь із форми на вибивних решітках. Стержні вибивають з відливок на вібраційних машинах або струменем води.

Фінішні операції: обрубування ливникової системи (молотками, пилами), очистка поверхні відливок (обертові барабани, дробоструминні машини, шліфувальні верстати тощо).

Цей спосіб має невисоку продуктивність, дає велику кількість браку, низький рівень механізації і автоматизації, відливки мають невисоку якість, великі припуски на механічну обробку.

Відливки виготовляють з чавуну, сталі, алюмінієвих, мідних, магнієвих, цинкових, титанових сплавів та ін.

Ливарні властивості сплавів:

- рідкотекучість – здатність рідкого металу добре заповнювати порожнину ливарної форми;

- усадк а – зменшення об’єму сплаву під час охолодження;

- схильність до ліквації – хімічної неоднорідності в різних зонах відливки;

- схильність до поглинання газів.

Дата добавления: 2017-02-01