Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 1: Поняття соціального забезпечення, його функції, роль та значення в суспільстві

1. Поняття соц. забезп., його основні ознаки.

2. Основні функції соціального забезпечення.

3. Право громадян України на соціальний захист, його зміст. Поняття соціального захисту, його співвідношення із соціальним забезпеченням.

4. Види та форми соціального забезпечення.

 

1. Соціальне забезпечення – надання достатніх матеріальних засобів для існування кому-небудь з боку суспільства (з точки зору семантики).

Наукове визначення – 2 основні концепції - економічна і правова. Ядром економічної є спосіб розподілу благ через суспільні фонди споживання. Прибічники цієї концепції відносять всі види допомоги, яка надається суспільством, як-то – безоплатне навчання, безоплатна медицина тощо (широке тлумачення). Прихильники правової концепції вважали, що це стосується не всіх членів суспільства, а лише окремих категорій громадян, які користуються особливим соціальним захистом з боку держави.

У юридичної концепції два аспекти – економічний (матеріальні можливості держави з надання допомоги) і суб’єктивний (відбір категорії осіб, яким така допомога надається).

Соціальне забезпечення варто розглядати і як економічну, і як правову категорію.

Вперше термін соціальне забезпечення був використаний в нормативних актах порівняно давно; можна згадати Декрети РНК РСФРР від 23.10.1918 «Положение о социальном обеспечении трудящихся». Забезпечення внаслідок втрати засобів існування, надання всіх видів медичної допомоги, вжиття попереджувальних щодо хвороб заходів. В період НЕПу – також включалася виплата заробітної плати.

Склад сутнісних ознак соціального забезпечення:

1) державний характер встановлюваних у суспільстві організаційно-правових способів розподілу сукупного суспільного продукту через систему соціального забезпечення;

2) законодавче закріплення переліку соціальних ризиків, визнаних державою як підстави для надання тих чи інших видів соціального забезпечення (напр. безробіття, старість, непрацездатність, нещасні випадки на виробництві тощо);

3) закріплення в нормах права або в договорах, санкціонованих державою, кола осіб, які підлягають забезпеченню;

4) нормування державою соціального стандарту забезпечення, нижче якого воно не може бути, шляхом законодавчого закріплення видів забезпечення, його рівня і умов надання.

Соціальне забезпечення – це поєднання систем державного і недержавного матеріального забезпечення і соціального обслуговування фізичних осіб (їхніх сімей), які знаходяться в складних, здебільшого негативних, життєвих обставинах на обумовлених, як правило, в законі чи договорі умовах зі спеціально створених для цього фондів та які ґрунтуються на перерозподілі частини валового національного продукту з метою вирівнювання доходів різних верств населення і забезпечення соціальної злагоди в суспільстві.

 

2. Функції соціального забезпечення:

1) економічна (через розподіл ВНП здійснюється спочатку акумуляція коштів із наступним використанням їх з метою надання особі допомоги);

2) виробнича (право на багато видів соціального забезпечення залежить від трудової діяльності особи – характеру роботи, виду і розміру зарплати, від самого факту тощо);

3) реабілітаційна (поновлення втраченого через певні обставини соціального статусу особи);

4) соціальна (соціальне забезпечення як один з видів соціального захисту населення; держава гарантує реалізацію людині конституційного права на соц. забезп.);

5) політична (спрямована на зняття або пом’якшення можливої соціальної напруги у суспільстві);

6) демографічна (направлена на забезпечення розширеного відтворення населення, подолання тенденції до зменшення чисельності населення – напр. стимулювання народжуваності, підтримка багатодітних сімей тощо);

7) виховна (вплив існуючої системи соціального забезпечення на свідомість, думки, почуття, волю людей з метою усвідомлення населенням позитивних якостей, як-то працелюбства, соціального обов’язку тощо).

 

3. Ст. 46 КУ – право на соціальний захист (ч. 1).

Соціальне забезпечення – більш традиційне поняття.

Проблема – довільне застосування поняття «соціальний захист».

Стаття Болотіної 2001 р., «Право України», щодо розмежування понять «соціальний захист» і «соціальне забезпечення».

Соціальний захист (у вузькому розумінні) – включає гарантії з охорони праці, здоров’я і навколишнього середовища, мінімальної оплати праці та інші заходи, необхідні для нормальної життєдіяльності людини.

Соціальний захист (в широкому розумінні) – взагалі діяльність держави, спрямована на забезпечення людини матеріальними благами, процесу розвитку повноцінної особистості, нейтралізацію негативних факторів, що впливають на людину, створення умов для самовизначення і ствердження в житті.

Поняття соціального захисту є ширшим, і воно реалізується в різноманітних суспільних відносинах, що є предметом різних правових галузей (ТП, ЦП, ЖП, СП, ЕП, ПСЗабезпечення і т. д.).

Н. Б. Болотіна стверджує, що цим поняттям охоплюється соціального забезпечення – ст. ст. 47, 48, 49, 50, 43 КУ та інші конституційні права громадян.

Право на соціальне забезпечення – Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.; основна допомога має надаватись сім’ї. Див. – ст. ст. 10, 11, 12.

КУ – Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

 

Див. ст. 5 ЗУ «Про ціни і ціноутворення», ЗУ «Про ДПС» - розділ стосовно відшкодування державою шкоди…; ЗУ «Про міліцію» - соц. захист працівників міліції; ЗУ «Про державну підтримку ЗМІ» тощо.

 

4. Види соціального забезпечення – ст. 46 та ст. 92 КУ. Під видами соціального забезпечення необхідно розуміти соціальні виплати, пільги, послуги, що надаються непрацездатним громадянам безоплатно або на пільгових умовах за рахунок спеціальних джерел фінансування. Соціальні виплати можуть здійснюватись як у грошовій, так і в натуральній формі. Найбільшим за обсягом видом соціального забезпечення є пенсії.

Види:

1) пенсії;

2) допомоги;

3) соціальні послуги (медичні, санітарно-курортного обслуговування тощо);

4) пільги.

Деякі автори визначають й інші види соціального забезпечення.

 

Форми (організаційно-правові форми) соціального забезпечення - це способи акумуляції коштів на цілі соціального забезпечення з наступним їх розподілом між відповідними категоріями населення, що потребують матеріальної підтримки з оку держави і суспільства.

Основні організаційно-правові форми соціального забезпечення:

1) загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЗДСС)

2) державне соціальне забезпечення за рахунок бюджетних коштів

3) змішане соціальне забезпечення окремих категорій громадян;

4) недержавне соціальне забезпечення.

 

 

Тема 2. Предмет, метод та система права соціального забезпечення.

1. Поняття права соціального забезпечення.

2. Предмет права соціального забезпечення.

3. Методи права соціального забезпечення.

4. Система права соціального забезпечення.

5. Функції права соціального забезпечення.

6. Місце права соціального забезпечення в системі права України.

7. Право соціального забезпечення як наука та навчальна дисципліна.

 

1. Закон СРСР «Про державні пенсії» - 1966 р., Закон СРСР щодо пенсій працівникам колгоспів – 1964 р. - все більше вчених почали схилятися до виділення окремої галузі права – права соціального забезпечення.

Під правом соціального забезпечення слід розуміти сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають при наданні на відповідних умовах у певному порядку державними і недержавними органами фізичним особам, які знаходяться у складних юридично значимих ситуаціях і не мають достатніх засобів до існування, безоплатно чи на пільгових умовах різних видів матеріального забезпечення зі спеціально створених для цього фондів.

 

2. Під предметом права соціального забезпечення розуміють певну сукупність суспільних однорідних відносин.

Суспільні відносини, які є предметом права соціального забезпечення, можна поділити на:

1) матеріальні (майнові);

2) процедурні;

3) процесуальні.

До предмету права соціального забезпечення входять наступні відносини:

1) з приводу формування соціальних фондів, з яких надаються різні види соціального забезпечення;

2) щодо забезпечення фізичних осіб пенсіями (за віком, по інвалідності, довічне утримання суддів тощо);

3) по забезпеченню фізичних осіб допомогами (державні допомоги, соціальні допомоги, страхові допомоги тощо);

4) стосовно надання фізичним особам соціальних послуг (стаціонарне обслуговування громадян похилого віку, забезпечення інвалідів автомобілями. Соціальна реабілітація інвалідів, надання тимчасового притулку безпритульним тощо);

5) відносини щодо здійснення компенсаційних виплат та надання субсидій, пільг;

6) утримання дітей-сиріт і дітей, які залишились без батьківського піклування у дитячих закладах інтернатного типу;

7) по утриманню дітей у навчальних закладах безоплатно або з частковою оплатою;

8) щодо надання безоплатної чи зі знижкою медичної допомоги і лікування;

9) щодо забезпечення осіб житлом малозабезпечених осіб;

10) з приводу безоплатного харчування учнівської молоді;

11) щодо розподілу гуманітарної допомоги малозабезпечених верств населення;

12) щодо недержавного пенсійного забезпечення;

13) по наданню благодійної допомоги малозабезпеченим громадянам;

14) інші суспільні відносини з приводу матеріального забезпечення.

Даний перелік виходить з широкого розуміння соціального забезпечення.

Процедурні відносини – з приводу встановлення юридичних фактів, без яких не можуть виникнути матеріальні відносини, а також з приводу реалізацією фізичною особою права на окремий вид соціального забезпечення.

Процесуальні відносини – оскарження в адміністративному або судовому порядку рішень про призначення або про відмову у призначенні того чи іншого виду соціального забезпечення.

Відносини, що виникають в зв’язку з акумулюванням і розподілом коштів соціальних фондів через систему соціального забезпечення.

 

3. Особливості методу правового регулювання в сфері соціального забезпечення:

1) поєднання централізованого (імперативного) та локального способів встановлення прав та обов’язків суб’єктів правовідносин соціального забезпечення - перевага надається централізованому методу регулювання;

2) перевага імперативного методу над диспозитивним;

3) наявність специфіки юридичних фактів, з якими пов’язані виникнення, зміна та припинення відносин в сфері соціального забезпечення – відносини, як правило, виникають не з одного юридичного факту, а з юридичного складу;

4) абсолютний характер прав громадян на конкретний вид забезпечення;

5) відносини між суб’єктами не визначаються як рівність сторін і не визначаються як підпорядкованість;

6) пов’язаність із заходами примусу в праві соціального забезпечення – за порушення вимог передбачені певні санкції; відсутні так звані репресивні санкції; застосовуються санкції 2 видів – правовідновлюючі та правообмежуючі;

7) спосіб захисту порушених прав суб’єктів, який полягає в наявності адміністративного і судового порядку захисту порушених прав.

 

4. Система права соціального забезпечення – це науково обґрунтована класифікація норм права соціального забезпечення та розміщення їх у відповідній послідовності.

Традиційно прийнято виділяти загальну та особливу частини ПСЗ.

До загальної частини ПСЗ входять предмет, понятійний апарат, завдання, принципи, інститут правосуб’єктності, інститут соціальних ризиків і юридичних фактів, інститут соціальних стандартів, джерела, інститут трудового/страхового стажу, тощо.

До особливої частини ПСЗ входять і певні підгалузі. Виділяють пенсійне право, допомогове право, соціальнообслуговуююче право (право надання соціальних послуг), медичне право, недержавне соціальне забезпечення тощо.

Болотіна Н. Б. запропонувала інший підхід до структури ПСЗ:

1) соціальні положення;

2) право ЗДСС;

3) право державної соціальної допомоги;

4) недержавне соціальне забезпечення.

 

5. Функції – напрямки правового впливу на суспільні відносини. Функції ПСЗ – напрямки правового впливу цієї галузі в житті суспільства та головних напрямків впливу її норм на поведінку людей з метою реалізації цілей та завдань держави в сфері соціального забезпечення.

Основні функції ПСЗ:

1) регулятивна;

2) охоронна (заборони, санкції, юридична відповідальність).

 

6. Відмежувати ПСЗ від:

1) фінансового права;

2) адміністративного права;

3) трудового права;

4) цивільного права;

 

7. Наука права соціального забезпечення – система знань, концепцій, уявлень з приводу правового регулювання відносин, що становлять предмет права соціального забезпечення як галузі права.

 

Тема 3. Принципи права соціального забезпечення.

1. Поняття та види принципів права соціального забезпечення.

2. Характеристика окремих видів принципів права соціального забезпечення.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
 | Тема 1. Поняття сімейного права України та його джерела
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 13729; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.058 сек.