Патогенез запалення

Запалення та його ознаки.

Запалення (лат. inflamatio- запалення) – це складна, переважно місцева захисно – пристосувальна реакція організму на ушкодження тканин, яка виявляється комплексом поетапних змін функціонального та морфологічного характеру у вигляді альтерації, судинної реакції та проліферації і спрямована на ізоляцію та усунення ушкоджу вального агента та відновлення (зміщення) ушкоджених тканин.

Ознаки запалення:

- почервоніння (rubor);

- припухання (tubor);

- біль (dolor);

- підвищення температури (calor);

- порушення функції (functio laesa)

3.Етіологія запалення.

Як всякий патологічний процес, запалення викликається певними причинами. Причини ці численні і найрізноманітніші. Вони не є специфічними і будь-який подразник достатньої сили може викликати запальну реакцію.

Етіологічні фактори, що викликають запалення, поділяються на:

-механічні – виникають травми, рани;

-фізичні – термічні (опіки, обмороження);

-променева енергія (дія ультрафіолетових, інфрачервоних променів, рентгенівських променів і іонізуючого випромінювання);

-хімічні – дія кислот, лугів, солей;

-біологічні – віруси, бактерії і їх токсини, а також інші ендо- і ектопаразити.

Патогенез:

I.Явище альтерації – супроводжується руйнуванням клітин, лізосом, базофілів, зміни метаболізму в ушкодженій ділянці.

II Судинна реакція та ексудація – це своєрідне порушення мікро циркуляції.

Основні стадії судинної реакції:

1. Стадія звуження судин – відразу після дії патогенного подразника виникає спазм судин як рефлекторна відповідь на подразнення судинозвужувальних нервів та виділення надлишку медіаторів – адреналіну і норадреналіну. Реакція короткочасна. Спазм поступово зникає в міру того, як наростає активність ферментів, що руйнують адреналін та норадреналін.

2. Стадія розширення судин – внаслідок нагромадження в осередку запалення медіаторів ушкодження: гістаміну, гепарину, серотоніну, кінінів, простагландинів, йонів калію і водню. Ці речовини спричинюють спочатку розширення артеріальних судин (артеріол і капілярів) виникає активна гіперемія; одночасно розвивається пасивна (застійна) гіперемія внаслідок змін в судинному руслі (внутрішньо судинні, поза судинні).

3. Крайове (пристінкове) стояння лейкоцитів – виникає відразу за розширенням судин. На перший план виступає явище хемотаксису - переміщення лейкоцитів під дією хімічних агентів, лейкоцити рухаються в бік стінки судин, тоді як еритроцити знаходяться в осьовій течії.

4. Еміграція лейкоцитів – вихід лейкоцитів за межі судин. Під час запалення процес еміграції лейкоцитів посилюється особливо крізь стінки капілярів, дрібних вен і лімфатичних судин внаслідок чого відбувається фагоцитоз у зоні запалення і на шляху до центру осередку запалення.

5. Проліферація – завершення запального процесу.

Біологічна суть цього явища:

- біологічно активні речовини, які виникають в осередку запалення стимулюють розмноження фіброцитів, гістіоцитів, клітин адвентиції, ендотелію;

- розмножуються клітини сполучної тканини – фібробласти, які виробляють колаген;

- якщо дефект суттєвий, то відбувається розмноження і дозрівання клітин сполучної тканини, утворюють багату на судини грануляційну тканину - утворюється рубцева тканина;

- якщо запальний процес не спричинив руйнувань специфічної тканини, проліферація поступово змінюється регенерацією - відбувається повне функціональне та структурне відновлення тканин.

5. Класифікація запалення.

Класифікація запалень:

1. Альтеративне запалення – переважають явища дистрофії, некробіозу. Явища ексудації та проліферації виражені слабко.

2. Ексудативне запалення – характеризується порушенням кровообігу з явищами ексудації та еміграції.

- серозне;

- гнійне;

- фібринозне;

- геморагічне.

3. Проліферативне або продуктивне – супроводжується явищами клітинного розмноження, внаслідок чого спостерігається збільшення тканинної маси в зоні запалення.

За перебігом:

- гостре;

- підгостре;

- хронічне;

- часто трапляються змішані форми.

Лекція № 10.

Тема: «Патологічна фізіологія теплової регуляція».

План.

1. Значення температурного гомеостазу в житті тварин. Температурні межі тварин.

2. Гіпотермія. Гіпертермія.

3. Гарячка (лихоманка).

1. Значення температурного гомеостазу в житті тварин. Температурні межі тварин.

Відомий французький фізіолог К Бернар сказав, що стала температура тіла вищих тварин забезпечує їх незалежність від зовнішнього середовища. В значній мірі це так. Температурний гомеостаз (відносно стала температура) забезпечує нормальне протікання всіх функцій і процесів організму.

Стала температура тіла вищих тварин забезпечується відповідними регуляторними процесами. В шкірі тварин і у внутрішніх органах знаходяться терморецептори, від яких сигнали надходять до центаральної нервової системи. Головний центр терморегуляції занодиться в гіпоталамусі.

Гіпоталамічний центр терморегуляції має зв’язки з іншими центрами вегетативних функцій, внаслідок чого посилюються процеси теплопродукції або тепловіддачі.

Нижче наведені показники динамічної норми температури тіла у основних видів тварин.

Температурна норма тіла у тварин.

Вид тварин	Температура тіла, С^о	Вид тварин	Температура тіла, С^о
ВРХ	37,5-39,5	Кролі	38,5-39,5
Коні	37,5-38,5	Буйволи	37,5-39,0
Вівці	38,5-40,0	Кури	40,5-42,0
Свині	38,0-40,0	Качки	40,0-41,5
Кози	38,5-40,5	Гуси	40,0-41,5
Собаки	37,5-39,0	Індики	40,0-41,5
Коти	38,0-39,5

2.Гіпотермія. Гіпертермія.

До порушень теплової регуляції відносять гіпотермію, гіпертермію і гарячку.

Гіпотермія – переохолодження, гіпертермія – перегрівання.

(Дані питання розглянуті в темі «Дія фізичних хвороботворних чинників зовнішнього середовища».

Дата добавления: 2014-01-04