Закони, принципи, правила та аксіоми БЖД

Сучасна безпека життєдіяльності, як майбутня наука, базується на сукупності законів, правил, принципів і аксіом. В даній розробці представлені, як відомі з інших наук узагальнення так і деякі нові поняття, які відображають найважливіші закономірності галузі знань "Безпека життєдіяльності".

1. Закони та їх зміст

Зміст законів викладається в скороченому вигляді аксіом-прислів'їв, що сформульовані Б. Коммонером (1974 р.). Дані закони, були сформу­льовані для екології, але досить чітко відображають основні закономірно­сті розвитку небезпек в системі "людина - життєве середовище", яка є предметом вивчення БЖД. Показано зміст "законів" Б. Коммо­нера і відповідних до них наукових постулатів, що прийняті за змістом в широкому розумінні.

Співвідношення "законів" Коммонера з відповідними законами, шо прийняті за змістом широкої інтерпретації

"Закони" Коммонера	Інтерпретація "законів" Коммонера
1. "Все пов'язано між собою"	Закон внутрішньої динамічної рівноваги
2."Все повинно кудись дітися"	1. Закон внутрішньої динамічної рівноваги 2 Перший наслідок закону розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовиша 3.Перший закон термодинаміки 4.Закони збереження енергії і маси
3. "Природа знає, що краще"	1 Принцип неповноти інформації. 2. Правило нелінійних взаємодій
4. "Ніщо не дається за­дарма"	1 Четвертий наслідок закону внутрішньої динамі­чної рівноваги 2. Закон константності В.І. Вернадського 3 Закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища

Перший "закон" Коммонера звертає увагу на загальний зв'язок процесів і явищ у природі і близький за змістом до закону внутрішньої динамічної рівноваги: зміна одного з показників системи викликає функціонально-структурні кількісні і якісні зміни, при цьому сама система збе­рігає загальну суму матеріально-енергетичних якостей.

Другий "закон" близький до вище розглянутого, а також до закону розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища, осо­бливо його першого наслідку.

Третій "закон" говорить що, поки що немає абсолютно достовірної інформації про механізми і функції природи, і ми, подібно людині, незна­йомій з пристроєм годинника, але бажаючій його полагодити, легко шко­димо природним системам, намагаючись їх поліпшити. Він призиває до граничної обережності. Ілюстрацією цього закону може служити те, що один лише математичний розрахунок параметрів біосфери вимагає безмі­рно більшого часу, чим весь період існування нашої планети як твердого тіла. (Потенційно здійсненна розмаїтість природи оцінюється числами з порядком від 10¹⁰⁰⁰до 1⁵⁰. При швидкодії ЕОМ – 10¹⁰ операцій за секунду і роботі неймовірного числа (10⁵⁰) машин операція обчислення простої за­дачі складе 10³⁰ с, чи 3*10 ²¹ років, що майже в 10¹² разів довше існування життя на Землі). Природа таки "знає" краще за нас.

Четвертий "закон" знову стосується тих проблем, що узагальню­ють закон внутрішньої динамічної рівноваги і закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища. Коммонер так роз'яснює цей закон: "...глобальна екосистема (життєве середовище) являє собою єдине ціле, у рамках якого нічого не може бути вигране чи загублене. Во­на не може бути об'єктом загального поліпшення: усе, що було взято з неї людською працею, повинно бути відшкодовано. Платежу по цьому вексе­лю не можна уникнути: він може бути тільки відстрочений".

Далі приведемо пояснення "законів" Коммонера загальновідомими науковими постулатами.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги - речовина, енергія та ін­формація в системі "людина - життєве середовище" взаємопов'язані на­стільки, що будь-яка зміна одного з цих показників супроводжується функціонально-структурними, якісними і кількісними змінами інших, збері­гаючи загальну суму матеріально-енергетичних, інформаційних і динаміч­них якостей системи, де мають місце ці зміни, або змінами в їх ієрархії.

Емпіричні наслідки закону:

1. Будь-яка зміна середовища (речовини, енергії, інформації, дина­мічних якостей систем) неминуче призведе до розвитку реакцій, ланцюго­вих за формою, які розвиваються вбік нейтралізації цієї зміни або форму­вання нових систем, утворення яких при значних змінах середовища може прийняти незворотний характер.

2. Принцип Ле-Шательє (див. розд.З).

3. Правило нелінійних впливів (див.розд.4).

Примітка. Закон внутрішньої динамічної рівноваги - одне з вузло­вих положень у природокористуванні. Доки зміни середовища слабкі, а їх розташування обмежене відносно невеликою площею, то вони або локалі­зуються, або "згасають" у ланцюзі ієрархії екосистем. Але як тільки зміни досягаються суттєвих значень для великих екосистем, наприклад, відбува­ються в масштабах басейнів великих річок, чи в розмірах, обмежених пра­вилами одного чи десяти відсотків, вони призводять до суттєвихзмінуцих великих природних утвореннях, а через них, відповідно до наслідку 2 з вищезгаданого закону і у всієї біосфери. Відносно незворотні зміни в природі (3-й наслідок цього ж закону) кінець кінцем можуть бути нейтра­лізовані значними витратами з соціально-економічної точки зору.

Зсув динамічної рівноваги стан природних систем за допомогою значних вкладень енергії (наприклад, шляхом оранки та ін. агротехнічних прийомів) порушує співвідношення екологічних компонентів, досягаючи збільшення корисної продукції (врожаю) чи стану середовища, сприятли­вого для життя і діяльності людини. Коли ці зсуви "згасають" в ієрархії природних систем і не викликають термодинамічного розладу у цієї при­родної системи, то такий стан вважається нешкідливим. Однак, залишкове вкладення енергії і матеріально-енергетичний розлад, що виникає як ре­зультат, призводять до зниження природно-ресурсного потенціалу аж до спустошення території.

Закон константності (И.І. Вернадського) кількість живої речо­вини біосфери (для певного геологічного періоду) є незмінною (констан­тою).

Закон константності щільно пов'язаний із законом внутрішньої ди­намічної рівноваги, є його кількісним виразом для масштабів всієї біо­сфери. Відповідно до законів константи, будь-яка зміна кількості живої речовини в одному з регіонів біосфери неминуче тягне за собою таку ж за його розміром зміну в іншому любому регіоні, але зі зворотним зна­ком. Полярні зміни можуть бути використані в процесах управління природою, однак слід враховувати, що не завжди має місце адекватна заміна. Як правило високорозвинені види і екосистеми витискаються ін­шими, що стоять на відносному еволюційно більш низькому рівні, великі організми - меншими, а корисні для людини форми - менш корисними, нейтральними чи навіть негативними.

Наслідком закону константи є неможливість безмежного росту на­селення Землі.

Закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього сере редовииш - будь-яка система може розвиватися тільки за рахунок вико­ристання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей на­вколишнього середовища.

Закон є наслідком основ термодинаміки.

Основні наслідки:

1. Абсолютно безвідходного виробництва не існує (бо це рівнознач­но створенню вічного двигуна).

2. Будь-яка більш високоорганізована біотична система (наприклад, вид тварин), використовуючи і змінюючи середовище, створює потенці­йну загрозу для більш низькоорганізованих систем (людина вже знищила тисячі видів тварин і продовжує робити це далі).

3. Біосфера Землі як система розвивається за рахунок ресурсів пла­нети, але опосередковано за рахунок і під впливом космічних систем (перш за все Сонця).

Примітки. Відповідно до першого наслідку, щоб вижити, людство повинно розраховувати тільки на виробництво з малими відходами. Тому перший етап сучасної технології - мала ресурсомісткість. Другим етапом буде утворення циклічного виробництва (відходи одних підприємств мо­жуть стати сировиною для інших). Третім - організація розумного депо­нування (захоронення) неминучих залишків і нейтралізація енергетичних відходів. Всі три етапи можуть бути одночасними. Уявлення, що біосфера працює за принципами безвідходності, помилкове, тому що в ній завжди накопичуються речовини, які вибувають з екологічного обігу і формують "мертві" осадові породи (наприклад, радіоактивні відходи атомних елект­ростанцій).

Відповідно до другого наслідку: цього закону - вплив людини на при­роду потребує заходів з нейтралізації цих впливів, тому що вони можуть стати руйнівними і, згідно з правилом співвідно­шення умов середовища і генетичної визначеності організму, загрожує і самій людині. В зв'язку з цим охо­рона природи - одна з обов'яз­кових складових соціально- економічного розвитку високо? розвиненого суспільства.

Третій наслідок закону має особливе значення для довго­строкового прогнозування. Воно повинно враховуватися при розгляді всіх процесів, які реалізуються на Землі. Однак, космічний вплив коригується земними процесами і встановлення прямих зв'язків має стохастичний ха­рактер (наприклад, в роки сонячної активності не обов'язково проявля­ються всі явища, що спостерігалися 11 років до того - просто існує велика ймовірність їх повторення

Дата добавления: 2013-12-14