Знак-індекс

Знак-Індекс (вказівник, відбиток): форма, спосіб, у якому позначувальник (signifier) не довільно, а прямо пов'язаний із позначуваним (тим, що позначається) (signified) – цей зв'язок може бути спостережуваним або відстежуваним: «природний знак» (дим, грім, слід ноги, луна, аромат тощо), медичні симптоми, заміри інструментів, сигнали, вказівники, слова займенники – цей, той, прислівники - тут, там.

Стук у двері – це індекс, все, що фокусує нашу увагу, що нас лякає – це індекси (Пірс).

Візьмемо до уваги, що перечислені форми знаків характеризуються ступенем зростання конвенційності від знака-індекса – до знака-образу – і до знака-символа.

Індексувальність є, можливо, найбільш невпізнавуваним концептом.

Пірс пропонував різні критерії конституювання індекса. Індекс вказує на щось: наприклад, годинник чи сонячний знак вказують (індексують) годину дня.

Він відсилає до «непідробленого відношення» ('genuine relation') між знаком та об’єктом, який не залежить повністю від інтерпретуючого розуму. Об’єкт є обов’язково наявним, існуючим. Індекс зв’язаний з його об’єктом як матеріальний факт. Існує «реальний зв’язок». Тут може бути прямий фізичний зв'язок. Індексувальний знак подібний до фрагменту, що відірваний від об’єкта.

На відміну від образу (ікони), об’єкт чого може бути вимислений, фіктивний, індекс стоїть недвозначно саме до цієї чи тієї речі. Він з необхідністю має певну властивість, спільну з нею: позначувальник справді перебуває під впливом від позначуваного (signifier is 'really affected' by the signified). Проте відношення не базується лише на схожості: індекси не мають значної схожості зі своїми об’єктами. Подібність чи аналогія – це не те, що визначає індекс. «Все, що привертає увагу є індексом. Все, що вражає нас, є індекс». Індексувальні знаки спрямовують нашу увагу до своїх об’єктів через сліпе примушення. Психологічно, дія індексів залежить від асоціації за

близькістю, а не від асоціації за подібністю чи від інтелектуальної діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04