Поняття про Червону книгу

Сучасні ботаніки підрахували, що рідкісних рослин і тих, що перебувають під загрозою зникнення або потребують охорони, нараховується біля 12 тис. видів. Тільки на території Європи 2000 видів віднесені до рідкісних і таких, що зникають. Таким чином, кожний один вид із п'яти потребує охорони.

Особливо великого розмаху процес зникнення рослин і пов'язаних з ними тварин набрав в останні роки XX ст. Через війни, революції, надмірне техногенне забруднення довкілля стан рослинного тваринного світу наблизився до критичного. Тому вже в 1948 р. була створена Міжнародна комісія по збереженню видів рослин і тварин, що зникають. За матеріалами її роботи була створена "Міжнародна Червона книга" - сигнал тривоги. До неї заносять:

1. Види, що зникають, або ті, що знаходяться в стані, коли їх уже неможливо зберегти без спеціальних прийомів, охорони.

2. Рідкісні види – ще не перебувають під прямою загрозою зникнення, але вони дуже малочисельні, а їх ареал дуже вузький (більшість стенобіонтних організмів).

3. Види, що скорочуються, - ті, чисельність яких, з-за антропогенних впливів на середовище їхнього мешкання, дуже швидко зменшується.

4. Невизначені види – маловідомі, недостатньо вивчені і тому можуть перебувати під загрозою зникнення.

5. Ендеміки (гр. - місцевий) – ті, що мешкають тільки в даному місці і ніде більше і тому потребують спеціальної охорони.

6. Релікти (гр. - древній) – для них характерна невеличка кількість популяцій, локалізованих на невеличких ареалах, і тенденції до скорочення.

Такої класифікації притримуються учені всіх країн, що дозволяє узагальнювати дані про стан рослин і тварин, робити висновки і вживати заходи для їхнього збереження.

Перший том Міжнародної Червоної книги був виданий у 1966 р. Всесвітня червона книга містить 20 тис. видів, з яких у США 2 тисячі, в Англії 300, в Новій Зеландії 314 таксонів потребують різноманітних методів охорони. В середньому під загрозою зникнення знаходиться 14 – 20 відсотків всіх рослинних видів. До неї занесено 250 видів і підвидів ссавців та 312 видів птахів, 36 видів і підвидів амфібій, 119 видів і підвидів плазунів.

За даними Міжнародної Спілки охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Всесвітнього фонду охорони дикої природи (ВВФ), із 20 000 видів рослин, занесених до Міжнародної Червоної книги, з дикої природи вже назавжди зникло 400 видів. Під загрозою повного зникнення знаходяться 2180 видів, 2360 видів віднесені до категорії екологічно уразливих, близько 5000 - до ризиковано рідкісних, 4600 мають невизначений фітосозологічний статус (фітосозологія – наука, що займається збереженням фітогенофонду і фітоценофонду). З 1036 видів хребцевих тварин, занесених до Міжнародної Червоної книги, 193 – риби, 138 – амфібії і плазуни, 40 видів птахів і 305 видів ссавців.

Темпи зникнення стали загрозливо небезпечними. Ентомолог Е. Екголм у 1978 р. довів, що втрата одного виду рослин сприяє зникненню 10-30 видів тварин, трофічно пов'язаних із ним. Найгірша фітосозологічна ситуація склалася в індустріальних країнах Західної та Центральної Європи. Так, в Англії зникло 1,1% видів всієї її флори, в Бельгії – 4,5%, в Германії – 2,3% (в приміській зоні Берліна – 12%), в Чехії та Словаччині – 4%, Угорщині – 1% (біля Будапешта – 7%). Швидкість зникнення ссавців із вини людей має таку тенденцію: в XVII ст. – 4 види, XVII ст. – 5, в XIX ст. – 20 видів. В першій половині XX ст. зникло 25 видів. У XVIII ст. в північній частині Тихого океану був знищений останній гігантський морський ссавець – корова Стеллера, що за продуктивністю молока набагато перевершувала найкращі породи сучасних наземних корів. У другій половині XIX ст. в Новій Зеландії був знищений останній гігантський моа – птах, що не літав, висота якого сягала 2,5 – 3,2 м (був вищим за африканського страуса). На Маскаренських островах в Індійському океані знищений птах, що теж не літав, - дронт і ще 20 видів птахів – ендеміків. У природі Гренландії, Ісландії, Лабрадору ще 200 років тому була масово поширена безкрила гагарка, остання особина якої була знищена в 1944 р. Прикладом швидкості знищення може бути мандрівний голуб, популяція якого наприкінці XIX ст. налічувала декілька сотень мільйонів особин. Але через безсистемне полювання на них чисельність їх катастрофічно зменшувалася, і в 1914 р. в одному із зоопарків загинула остання пара, яку намагалися врятувати.

Дата добавления: 2014-01-04