КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Предмет соціології медициниОдно з перших визначень соціології медицини запропонував М.Добронравов (1924). На його думку, соціологія медицини – галузь соціології, яка вивчає соціальні проблеми, пов’язані із здоров’ям, хворобами та медичним обслуговуванням, з роллю здоров’я і працездатності населення у соціальному розвитку. Визначаючи задачі соціології медицини, А.Анохін вважав, що соціологія медицини – це галузь охорони здоров’я, яка займається соціологічними аспектами профілактики, лікування і соціально-трудової реабілітації хворих. Вона вивчає соціологічні особливості взаємовідносин хворого з лікарями, медичними сестрами, іншими особами і установами, вплив соціальних факторів на здоров’я. Хоча у вітчизняній соціології практично до середини 1960-х років соціально-гігієнічні дослідження були призупинені, а сама наукова дисципліна існувала в обмеженому вигляді як «організація охорони здоров’я», теоретичні і практичні успіхи охорони здоров’я цього періоду були визнані світовою спільнотою. Своєрідне офіційне відродження соціальної гігієни у 1960-ті роки відбулося одночасно із визнанням так званої конкретної соціології. Наприкінці 60-х-70-х років ХХ століття почали активно досліджувати широке коло медико-соціологічних проблем. В цілому висвітлювались: · соціальні проблеми медицини; · роль і взаємодія соціального і біологічного у медицині; · роль та місце соціальної медицини; · філософські проблеми медицини; · народне здоров’я і соціологія та інші.
У сучасному світі медицина як найважливіша для індивіда сфера впливає на людей часом сильніше, ніж політика та економіка. Система охорони здоров’я впливає не тільки на індивіда, але і на суспільство в цілому. Розуміння ролі медицини, медичної практики і охорони здоров’я у соціальній системі, медико-соціальних, економічних, політичних проблем охорони здоров’я знайшло своє місце у соціології медицини. Соціологія медицини вивчає на макро- та мікрорівнях стан суспільного здоров’я і організації медичної допомоги залежно від соціально-економічних факторів і розглядає медицину як соціальний інститут, а також як підсистему соціальної системи в цілому, використовуючи при цьому соціологічні аспекти. З метою вироблення додаткових соціально-психологічних заходів з профілактики, збереження та укріплення здоров’я і працездатності, збільшення тривалості життя громадян соціологія медицини, використовуючи соціологічні підходи, вивчає: · роль і місце системи охорони здоров’я у житті суспільства; · уяви різних верств суспільства про вплив соціально-економічних факторів на стан суспільного здоров’я і організацію медичної допомоги; · функціонування і розвиток соціальних процесів, які протікають у системі охорони здоров’я, її інститутах і в медицині як соціальному інституті.
При цьому соціологія медицини: Ø розглядає функції медицини не тільки як вилікування від хвороб, полегшення фізичних страждань і допомогу інвалідам, а і як соціальну допомогу всім, хто її потребує; Ø вивчає процеси соціалізації у сфері охорони здоров’я, досліджуючи із соціальних позицій пацієнта та лікаря, індивідуальне та суспільне відношення до здоров’ю та хвороби; Ø розглядає вірогідність захворювання і картину його вилікування з урахуванням соціальних, культурних, психологічних та інших факторів; Ø аналізує, використовуючи соціологічні методи, стан суспільного здоров’я і організацію медичної допомоги з урахуванням соціально-економічних факторів; Ø вивчає механізми соціального впливу і взаємодії соціальних інститутів (груп, соціальних статусів, ролей, цінностей, норм, санкцій і т.д.), які впливають на сферу хвороби і здоров’я людини.
2.Медицина як соціальний інститут.
Характеристика медицини як соціального інституту
Здоров’я -це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних вад. Хвороба – це порушення цілісності та життєдіяльності організму, викликані тими чи іншими змінами в організмі людини.
Фізичне здоров’я – це природній стан організму, який забезпечує нормальне функціонування всіх органів і систем людини. Психічне здоров’я – стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних виявів і що забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності. В понятті «психічне здоров’я» відображені суспільні і групові норми і цінності, що регламентують духовне життя людини, тобто духовне здоров’я. Соціальне здоров’я – характеристика взаємодії людини і суспільства, критерії сприйняття людиною соціальних норм і цінностей даного суспільства.
Здоров’я людини, як і хвороба, - соціально опосередковане явище, яке включає в себе гармонійне поєднання біологічних і соціальних якостей в умовах впливу навколишнього середовища.
ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я: Зовнішні умови (керовані): охорона здоров’я – 10%; спосіб життя – 50%.
Внутрішні умови (внутрішні особливості людини – некеровані): спадковість – 20%; екологія – 10%. (10% - інші фактори). Проблеми, що визначають здоров’я: v неприродні, насильницькі - вбивства, самогубства, дорожні катастрофи; v захворювання соціально-побутового неблагополуччя - сифіліс, туберкульоз, алкоголізм, наркоманія; v проблеми охорони материнства та дитинства - дитяча смертність, нездорові новонароджені діти, аборти; v основні хронічні хвороби - психічні розлади, хвороби системи кровообігу, хвороби легенів, дитяча інвалідність.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 12188; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |